Урок «Створення списку ілюстрацій та предметного покажчика у ТР MS Word»

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема: «Створення списку ілюстрацій та предметного покажчика у ТР MS Word»

Мета: навчитися створювати список ілюстрацій та предметний покажчика у ТР MS Word

Короткі теоретичні відомості

Створення списку ілюстрацій

У текстовому редакторі Microsoft Word є можливість створення автоматичного змісту не тільки заголовків тексту (назв розділів, підрозділів, тощо). Можна  додавати підписи до малюнків, рівнянь або інших об’єктів. Заголовок — це пронумерований ярлик, наприклад «Рисунок 1», який можна додати до малюнка, таблиці, рівняння чи іншого об’єкта. Він складається з настроюваного тексту («Рисунок», «Таблиця», «Рівняння» або щось інше, що потрібно), за яким іде впорядковане число або літера («1, 2, 3...» або «a, b, c. .." (зазвичай), за якими, за бажанням, може супроводжуватися додатковим описовим текстом.

Корисність такої автоматизації в тому, що якщо пізніше будуть  додаватися, видалятися або переміщатися підписи, можна легко оновити номери підписів одразу. Також можна використовувати ці підписи, щоб створити таблицю елементів із підписами, наприклад, таблицю (список) малюнків або таблицю (список) рівнянь.

Для того, щоб зробити список ілюстрацій  спочатку потрібно додати підписи до ілюстрацій (ПКМ → Вставити назву), а потім здійснити  команду "Список ілюстрацій" на вкладці "Посилання". Word шукає документ для підписів і автоматично додає список ілюстрацій, відсортованих за номером сторінки.

Створення предметного покажчика великого тексту документа

Текстовий процесор MS Word забезпечує автоматичне створення предметного покажчика. Предметний покажчик – це список основних понять та ключових термінів, які розміщені в алфавітному порядку з вказівкою сторінок їх розміщення в тексті документа. У текстовому процесі для створення предметного покажчика виконуються такі дії: спочатку позначаються елементи предметного покажчика (вкладка «Посилання» → команда «Позначити елемент»), а потім безпосередньо здійснюється його збірка. Процесор Word дозволяє створювати покажчики, які містять до семи рівнів підпорядкування елементів, ураховуючи головний рівень. Але практично краще використовувати не більше трьох рівнів підпорядкування.

Хід роботи:

Для виконання практичного завдання створення списку ілюстрацій та предметного покажчика використовується файл-заготовка Марія Примаченко.docx. Потрібно зберегти цей файл до себе на комп’ютер, додаючи до нього своє прізвище Крім цього файлу є файл  Картини_художниці.docx з варіантами картин, які треба вставити у файл Марія Примаченко_Прізвище.docx.

Алгоритм дій:

1.    
   Із файлу Картини_художниці.docx  згідно власного варіанту копіюємо зображення першої картини (виділити картину → ПКМ → Копіювати). Для прикладу взято 27 варіант.

2.     У файлі Марія Примаченко_Прізвище.docx встановлюємо курсор у будь-якому місці тексту, де буде вставлено зображення і натискаємо ПКМ → Вставити.
3.     Одразу потрібно встановити обтікання зображення текстом. Для цього виділяється картина, у верхньому правому кутку якої натискається  квадратик  «Параметри макета» та вибирається спосіб обтікання текстом – За контуром.

4. Результат:

5. 
   Аналогічно із файлу Картини_художниці.docx  згідно власного варіанту копіюється зображення другої і третьої картин та вставляється у текст файлу Марія Примаченко_Прізвище.docx у будь-яке місце (можна на різних сторінках). Обтікання картин текстом вибирається таке ж саме, що і для першої картини – По контуру. Розміщуємо картини по краях нарівні з текстом.  Результат на першій сторінці:

Результат на другій сторінці:

6.    
   
   Тепер додамо назви картин. Для цього виділимо першу картину, натиснемо ПКМ і виберемо команду Вставити назву.
7. З’являється діалогове вікно «Назва»

8. У цьому діалоговому вікні потрібно натиснути кнопку Створити. У діалоговому вікні «Новий підпис» вводимо назву «Картина», натискаємо ОК.

З’явиться нова назва – Картина 1. Нумерація до назви «Картина» додалася автоматично, одиничку не потрібно було набирати.

 Після натискання кнопки ОК назва «Картина 1» з’являється під першою картиною:

9. Тепер можна дописати власне назву самої картини Марії Примаченко. Її можна подивитись у файлі Картини_художниці.docx. Після «Картина 1» вводимо назву картини. Можна змінити колір шрифту, розмір, насиченість, тип. Буде так:

10. 
    Методом аналогій поступаємо так з усіма іншими картинами. Додаємо підписи та власне назви самих картин. Отримуємо результат:

11.         
    Після того, як усі картини підписані можна приступати до створення списку ілюстрацій. Для цього установіть курсор у кінець документу (Ctrl + End)  і додайте нову сторінку (Ctrl + Enter).

12.          Наберіть заголовок «Список картин Марії Примаченко» та розташуйте його посередині. Натисніть Enter. Розташуйте курсор по ширині.

13.          Виконайте команду Список ілюстрацій із вкладки Посилання.

14. У діалоговому вікні «Список ілюстрацій» найперше треба вимкнути прапорець «Гіперпосилання замість номерів сторінок».

15.    
    Потім у цьому ж таки діалоговому вікні «Список ілюстрацій» із прихованих списків вибираємо Формат (наприклад, Формальний або Вишуканий) та заповнювач.

16.          Список ілюстрацій побудований:

17.          Для створення предметного покажчика потрібні слова із файлу Слова для предметного покажчика.docx.

18.          Спочатку потрібно позначити кожне слово, як елемент тексту. Берем перше слово «Болотня» і копіюємо його в буфер обміну.
19.         
    Відкриваємо діалогове вікно «Розширений пошук» за допомогою послідовності Основне → Пошук → Розширений пошук

20.         
    У вікні «Пошук і замінювання» у рядку «Знайти» вставляєм із буферу слово «Болотня» і натискаємо  кнопку «Знайти далі»

21.  Word знайде слово «Болотня», після чого можна закрити вікно пошуку.

22.    
    
    Тепер за допомогою послідовності Посилання → Позначити елемент  позначаємо це слово.
23.          У вікні «Визначення елемента покажчика» натискаємо кнопку «Позначити все». Якщо все зроблено правильно, біля позначеного слова з’являться характерні фігурні дужки

24.          Аналогічно поступаємо з усіма іншими словами для предметного покажчика. Так само позначаємо усі слова.

25.          Станьте знову в кінець документа. Наберіть заголовок «Предметний покажчик» та розташуйте його посередині. Натисніть Enter. Розташуйте курсор по ширині.
26.         
    Виконайте послідовність Посилання → Покажчик:

27.          У вікні «Покажчик» із прихованого списку обираємо формат, наприклад Вигадливий.

28.  Предметний покажчик побудований.

Марія Примаченко: нотатки з практичного світотворення

Мистецтвознавці зауважують, що самобутні художники творять за допомогою методів, геть недоступних професіоналам. Їхнього пензля не стримують жодні канони, дозволи, обмеження, традиції століть, які тяжіють над колегами-фахівцями. Вони пишуть, як бачать. Пишуть, “як Бог на душу покладе”. На думку філософів мистецтва, без наївних художників, які черпають натхнення безпосередньо з природи, з навколишнього світу, світовий живопис спіткала би неминуча стагнація.

Марія Примаченко була художницею-наївісткою, художницею-примітивісткою, мисткинею, мудрими вчителями якої можна називати Бога та природу. Вона створила свій – химерний, загадковий і чарівний світ, черпаючи образи в українському довкіллі та власній уяві. Науковці досі сперечаються про те, чим насправді є роботи Примаченко – графічним живописом чи живописною графікою. Мабуть, це не так уже й важливо, особливо беручи до уваги той факт, що барвистий жіночий світ Марії Примаченко досі неабияк бентежить і полонить уяву численних молодих митців і мисткинь – послідовників, поціновувачів і навіть плагіаторів та епігонів. А значить – сотворений нею світ заслужив право існувати.

Марія Оксентіївна Примаченко народилася 30 грудня 1908 року в селі Болотня на Київщині. Існують розбіжності щодо написання її прізвища. Сама художниця теж не мала єдиної думки щодо цього – залежно від настрою, вона говорила, що Примаченко – це зросійщений варіант від Приймаченко, або навпаки, що в їхньому селі вимовляють “примак”, а не “приймак”, а тому – “примак то й примак, хай буде так”. Спадкоємці мисткині наполягають на варіанті написання – Примаченко, оскільки саме так записано в її свідоцтві про народження.

Якщо взагалі припускати, що талант успадковується, то Марія – дуже доречний приклад. Батько був теслею-віртуозом, майстрував огорожі зі стилізованими “головатими” обрисами. Мати – визнана майстриня-вишивальниця, знана далеко за межами села. Є також відомості про бабусю художниці, яка розмальовувала писанки. Отож, було в кого вдатися.

Маріїне дитинство було затьмарене страшною недугою – поліомієлітом. Через хворобу дівчинка не могла повноцінно працювати в полі, виконувати хатню роботу, допомагати з худобою. А отже – мала час для того, аби споглядати, милуватися, запам’ятовувати. Біль зробив її витривалою, серйозною, вдумливою і спостережливою. Слух і зір ніби загострилися.

Мистецтво прийшло в її життя казково. Пасла на лузі гусей і побачила раптом красиву незнану птицю, дивилася на неї, аж поки та не зникла з очей, скинувши на землю яскраві пера. На місці, де впало пір’я, Марія знайшла барвисті смужки – то був синій глей. Дівчинка набрала його в пелену, принесла додому й розмалювала хату – першими невиданими квітами, що розцвіли на стінах та печі. То були такі квіти, що малий сусідський хлопчик плакав і не хотів іти додому, поки йому не подарують хоч одненьку. Згодом Марія навчилася використовувати й інші яскраві природні фарби. Обійстя Примаченків розцвіло химерними ружами й павами – люди спинялися навпроти двору, усміхалися в замилуванні, запрошували дівчинку принести красу й у їхні, здебільшого вбогі та безрадісні домівки – вона не відмовляла. Так прийшла до неї перша слава.

Ширше визнання Марія Примаченко здобуває в 1936 – її роботами захоплюється знана ткаля й вишивальниця Тетяна Флору. Саме з її легкої руки молода мисткиня потрапляє до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Такі майстерні відкривали по всій території СРСР – комуністична партія заперечувала винятковість генія, стверджувала, що в світлому майбутньому всі, хто тільки забажає, стануть митцями, що сцена, полотно й папір легко піддаватимуться будь-кому – буцім для цього не треба особливої підготовки. До майстерень Марію прийняли відразу, щойно побачивши її роботи: “…там дівчата сидять, малюють. Ой, Боже мой! Такі гарні краски. Я і кажу – дайте мені бумаги і красок. А Параска Власенко каже мені: «Як можеш – то берись. А не можеш – не берись». Та мені аби пензля в руки. Взяла і зразу рушник намалювала. Вони листок забрали і дали другий, усі дивляться, а я тільки краски бачу та білу-білу бумагу, такої раніше і не бачила. Підійшов директор, подивився на мої малюнки і каже: “Бачиш, який я високий, а з тобою я ще вище став. Берем її. Ведіть її до кімнати отдихать”, – згадувала мисткиня.

Параска Власенко, теж художниця-наївістка, про яку сьогодні, до жалю, згадують незаслужено мало, неабияк допомагала Марії Примаченко, стала для неї водночас і подругою, і порадницею, і другою матір’ю – до слова, не поодинокий приклад у мистецтві. Згадати тільки історію Катрі Білокур – хтозна, чи почув би про неї світ, аби не Оксана Петрусенко…

Наприкінці тридцятих Марія вийшла заміж за радянського військового, лейтенанта Василя Маринчука. Сімейне щастя тривало зовсім недовго – чоловік загинув на самому початку Другої Світової. Сина Федора Марія піднімала сама – усупереч страшним часам. Не раз згадувала пізніше художниця про те, як у село ввійшли фашисти, як розстріляли її брата Івана і ще вісімдесят людей із села, як знайшли в припічку її малюнки й якісь іще документи й нещадно пошматували…

У дитинстві Марія малювала здебільшого квіти та прекрасних птиць. На початку тридцятих у її роботах з’являються звірі. Звірі не лагідні, не добрі, сказати б – не такі вже й дитячі. У її мистецтві ніби прочиняються двері в середньовічний бестіарій – слон у сталінському кашкеті, потвори з бомбами на боках, де раніше були квіти. “Звірі, які прийдуть і з’їдять нас”, – говорила мисткиня, чи то передчуваючи, чи вже констатуючи. А, може, то була спроба приручити, і цим самим – ніби врятувати світ од грядущого апокаліпсису? Так само середньовічні монахи-відлюдники намагалися приручати вовків і ведмедів… Звірі в роботах Примаченко зникають і з’являються, рівнобіжно ходові історії – періоди квітів чергуються з періодами потвор. Уявні світи теж здатні переживати катаклізми.

– Чому на ваших картинах немає людей? - якось у неї поцікавилися.

– Як це нема? Вони і є люди…

– Де ж там люди?

– Люди там завжди є. Це – я…

Вона дожила своє життя там, де свого часу й народилася – у Болотні. Її роботи вже здобули світову славу, але художниця тією славою переймалася мало. Куди більше цікавили її квіти та звірі. Їх вона малювала навіть тоді, коли вже майже не могла рухатись, ніби хотіла перенести зі своєї багатої уяви на папір якомога більше, ніби хотіла донести, зафіксувати, утвердити свій химерний світ – тут, на землі, нащадкам. Останні роки була прикута до ліжка. Те ліжко з нікельованими кулями здавалося молодим художникам ніби центром, довкола якого рухався Всесвіт. Померти Марія Примаченко не боялася: “За мною не плачте, я не пропаду на тому світі. У мене там теж буде робота”.

Померла Марія Примаченко 18 серпня 1997 року.

А незадовго до смерті побачила сон: “Приснилося мені, неначе я на небі і так там гарно, яскраво, весело. Дивлюсь – стоїть стіл, а на ньому ватман і краски. І голос мені говорить: «Малюй». А я питаю: «А вихідні у вас є?» – мені кажуть: «Нема».

І немає жодних підстав сумніватися, що в раю, створеному нею за життя, завжди знайдеться пильна робота – чи для неї самої, чи для тих, кому вона протоптала стежку. Бо веде та стежка в такі химерні й прекрасні місцини, куди до Марії Примаченко не ступала людська уява.

Хронологія життя та творчості

1909, 12 січня - Марія Примаченко народилася в селі Болотня Іванківського району на Київщині. Від матері - талант до вишивання, батько теж мав художню натуру, робив знамениті ворота з дерев'яними головами за старою язичницькою традицією. В семирічному віці Марія хворіла на поліомієліт (казала, що це був дитячий переляк), після чого все життя їй важко було ходити

1935 - 1937 - навчається в Школі народних майстрів у Києві

1935 - 1941 - створює "Звірину серію", що не має аналогів у нашому й світовому мистецтві

1937 - картини Примаченко показали на Всесвітній виставці в Парижі

1941 - народився син Федір. Його сини Петро й Іван та онуки живуть в Іванкові

1959 - Марію Примаченко прийнято до Спілки художників України

1961 - за допомогою районної влади художниці побудовано нову хату в Болотні

1966 - отримує Шевченківську премію за цикл картин "Людям на радість" (авторська назва "Квіти - радість життя")

1997, 18 серпня - померла, похована в Болотні. Там поховано й сина Федора - помер у серпні 2008 року.

Сергій Осока