Урок "Тарас Шевченко - видатний художник, цінність його живописної спадщини."
9 клас Українська література
Тема уроку: Тарас Шевченко - видатний художник, цінність його живописної спадщини. Увічнення пам’яті поета.
Мета уроку: поглибити знання учнів про Т. Шевченка, розкривши одну із цікавих сторінок його життя - малярство, через репродукції Шевченкових картин, художнє слово осягнути значення живописної спадщини Кобзаря, зацікавити учнів творчістю Шевченка-гравера, новатора офорту,чудового аквареліста; розвивати мовлення, мислення, увагу, вміння аналізувати повідомлення; виховувати любов до мистецтва, почуття прекрасного, повагу і шану до живописної спадщини великого сина України.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: урок-екскурсія із використанням мультимедійних технологій. Обладнання: репродукції картин Шевченка, його портрет, обрамлений вишитим рушником, словничок художника, відеофільми про Шевченка.
Хід уроку
І. Мотиваційний етап
- Уривок з фільму «Кобзар».
- Учень читає «Вінок безсмертя» М. Рильського.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
І голос твій нам душі окриля
Ти перед нами стоїш як світоч
Ти перед нами гориш і світиш
Ти перед нами, ти серед нас,
Бо допалав ти, але не згас!
Учитель. Ось він, благородний, мужній Т. Шевченко - захисник прав знедоленого народу. У його погляді - віра у справедливість справи, якій він віддав життя. Ким же насправді є ця велика людина? (Слайд 1)
- Використання методики незакінчених речень.
Продовжіть незакінчене речення: «Для мене Тарас Шевченко - це...» Учитель. Ким же був, є і буде для нас, українців, Т. Шевченко?
Якнайповніша відповідь на це питання, безперечно, пролунала з уст
І. Франка. Давайте прослухаємо її.
Уривок з відеофільму «Надія»
Отаким був, є і буде для нас, українців, Т. Шевченко.
В історії світової культури Т. Шевченко посідає особливе місце. Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години страждань і тяжкої неволі. І сьогодні ми прийшли до нього, щоб ще раз перегорнути сторінки книги його життя. Нам інколи здається, що ми так багато про нього знаємо: і про його трагічну долю, і про нескореність духу, і про викуп із кріпацтва. Але погодьтеся, що він мало відомий нам як художник. І тому мені б дуже хотілося б, щоб ви пізнали ще й
Шевченка-гравера, новатора офорту, познайомилися з його живописною спадщиною.
Звичайно, оглянути всі полотна ми не зможемо, але основні твори, які характеризують стиль, тематику автора, ми розглянемо.
Учитель. Запишіть тему уроку (Слайд 2) та епіграфи. (Слайд 3)
У рухах пензля і пера нескорена душа палахкотіла.
В. Яцюк
І мене в сім’ї великій
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Т. Г. Шевченко
Пам’ятають люди свого Кобзаря, вшановують його пам'ять. (Слайд 4) У багатьох країнах йому встановлено пам’ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу. (Слайд 5) Його ім’ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім’я видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.
(Звучить повільна музика)
Давайте заплющимо очі й уявімо собі один із найкращих бульварів Києва - бульвар Т. Шевченка. Повільно піднімаємося бульваром і підходимо до надзвичайно красивого будинку. Відчиняємо важкі двері й опиняємося в музеї, де живуть своїм тихим життям книжки, картини, речі, яких торкалася рука майстра.
(Музика повільно стихає)
А тепер розплющіть очі, подивіться на справжній музей. (Слайд6) Уривок з фільму «Спадщина».
Отже, як ви зрозуміли, сьогоднішній урок у нас нетрадиційний - урок- екскурсія. А розкажуть нам про творчість Шевченка-художника екскурсоводи... Через репродукції Шевченкових картин, художнє слово вони допоможуть нам осягнути значення живописної спадщини Кобзаря. Наприкінці уроку підіб’ємо підсумки і визначимо, чия ж розповідь була найкращою.
Входимо в музей і надаємо слово екскурсоводам. (Слайд 7)
III. Сприймання навчального матеріалу
1-й екскурсовод. Ми раді вітати вас у нашому музеї. Пропонуємо вам невелику екскурсію у світ мистецтва, у світ краси, яку залишив нам великий Кобзар.
Учитель. Щоб краще збагнути повідомлення екскурсоводів про роботи Шевченка-художника, вам необхідно ознайомитись із значенням таких слів:(Слайд 8)
Графіка - вид образотворчого мистецтва, основним зображувальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний на папері олівцем,пером, пензлем.
Гравюра - вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, витравленого на спеціально підготовленій дошці або пластині. Живопис - вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети та явища реальної дійсності.
Офорт - гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри.
Сепія - малюнок, виконаний натуральною або синтетичною коричневою фарбою, яка стійка щодо дії сонця та повітря.
Акварель - картина, малюнок, виконані клейовими фарбами, що розводяться водою.
1-й екскурсовод. Художній хист прокинувся у Тараса Григоровича дуже рано - ще у дитинстві. Цей талант привів його до Академії мистецтв, рятував у години страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого «Я». У Шевченкові поєднувалися і водночас боролися поет і художник.
Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна - близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, офортів, малюнків). (Слайд 9) Сама вже кількість цих творів свідчить, що малярству Шевченко приділяв велику увагу. Однак за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка-художника.
1-й екскурсовод. За півроку до смерті Шевченка, 2 вересня 1860 року Рада Академії художеств присвоїла йому звання академіка гравюри. (Він уже не побачив диплома академіка). (Слайд 10) Проте на похороні ніхто не згадав про Тараса Григоровича як художника.
Учень. Які ж були причини цього?
3-й екскурсовод. Мистецька спадщина Шевченка довгий час знаходилася у приватних колекціях і не була доступна широким масам. Люди, до яких потрапили роботи художника, часто не уявляли собі їхньої цінності. Недооцінка малярських творів Шевченка пояснюється тим, що він писав не великі полотна, а твори малих розмірів.
До того ж, Шевченко був більше графіком, ніж живописцем. Цього не розуміли критики, вони недооцінювали графіку й були переконані, що обставини життя і поезія перешкодили Шевченкові стати великим художником.
4-й екскурсовод. На сьогодні налічується 835 творів Шевченка- художника. На жаль, 278 робіт не вдалося знайти й досі. Але про рівень Шевченка як неабиякого художника говорить хоча б той факт, що його картини тричі отримували срібну медаль Академії мистецтв Петербурга.
Навесні 1839 року за успіхи з рисунка Тарас був нагороджений Радою Академії срібною медаллю другого ступеня. 1840 року за першу живописну спробу - картину «Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці» Шевченко був удруге нагороджений срібною медаллю. Проте, на жаль, картина ця не збереглася. Але є картина «Циганка-ворожка», за яку митець одержав утретє срібну медаль. (Слайд 11 і 12)
Це полотно хтось придбав. Подальша доля його не відома - зберігся тільки акварельний малюнок під цією назвою. Це бувальщина про те, як молода дівчина вирішила піти до циганки, щоб дізнатися про свою подальшу долю. Під розлогим кленом зображена простодушна дівчина у святковому вбранні. Праву руку вона простягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух. Зверніть увагу на зосереджене обличчя та довірливі очі дівчини. Видно, що вона дуже уважно і зі страхом вслухається у слова ворожки. Постать же циганки подано лиш до половини, вона стоїть за якоюсь кам’яною стіною, можливо, огорожею панського саду. На плечах смугасте рядно, а за стіною - дитина. В одній руці ворожка тримає дівочу руку, в іншій - костур, бо біля ніг дівчини, пильно роздивляючись циганку з циганчам, завмер собака.
5-й екскурсовод. Безперечно, найвідоміша Шевченкова картина «Катерина» створена за мотивами однойменної поеми Шевченка, який одним із перших у вітчизняному мистецтві висловив протест проти безправного становища жінки. Цю картину автор написав у 1842 році, а тому вона не є ілюстрацією до поеми. Це самостійний твір. На цьому олійному полотні зображено повернення Катерини в село після прощання з офіцером, хоча в поемі, як ви знаєте, цього епізоду немає.
Художник зобразив Катерину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.
У центрі - Катерина - вродлива селянка, проста і довірлива дівчина. Зверніть увагу на її обличчя - на ньому вираз глибокого жалю, страждання, сорому. Дівчина повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу.
А далі під куренем сидить селянин-ложкар й сумно дивиться на Катерину. Його погляд так і говорить:
Кохайтеся, чорноброві,
Та не з москалями,
Бо москалі - чужії люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине,
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине.
Збоку на задньому плані картини зображений на коні спокусник- офіцер. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб швидко втекти. Подивіться, він змальований у темних тонах, які наближаються до чорного, а
Катерина, навпаки, зображена у світлих тонах, на ній багато червоного (стрічки, фартух).
Як ви думаєте, то чому ж контрастними кольорами змальована Катерина і панич?
Учень. Я думаю, що цим автор хотів підкреслити, наскільки відрізняється щире кохання дівчини і зрадливе почуття москаля, показати співчутливе ставлення до Катерини й осудливе - до офіцера.
6-й екскурсовод. Найцікавішим живописним полотном періоду першої поїздки на Україну (1843р.) є жанрова картина «Селянська родина» (14)
Від картини, що перед вами, віє теплом, любов’ю і добротою. Тихий літній ранок. Біля вбогої селянської хатини - молоде подружжя і дитина. Жінка в українському національному вбранні лагідно поглядає на свого чоловіка, а той пильно спостерігає за рухами малюка, стежачи, щоб він не впав. Руки обох батьків, неначе обереги, простягнуті до сина, який тільки-но зіп’явся на ніжки.
Картину родинного затишку доповнюють фігури на другому плані. Там, праворуч, біля ніг чоловіка бачите собаку з насторожено піднятою мордою, ніби вслухається в розповідь. А на задньому плані картини біля хатини сидить у киреї чоловік. Це, мабуть, дідусь, найстарший у родині. Він думає про щось своє, можливо, згадує молодість, його літо. Холодна зима сивиною лягла на його скроні. Сумно. Але нам не хочеться сумувати, дивлячись на цю картину, бо щось світле і радісне живе в ній. Що саме?
Так, це дитя, яке робить свої перші кроки на землі. Це нове життя, яке продовжується в цій родині. Радіють батько й мати, а разом із ними неначе усміхається біленька хата. Тарас теж виріс у такій хаті, серед простих людей, тому він з такою любов’ю, ніжністю, теплотою змалював цю просту сценку із селянського життя.
7-й екскурсовод. Під час подорожі Україною Шевченко задумав серію «Мальовнича Україна», або, як вона називається в деяких виданнях «Живописна Україна» - альбом офортів. Митець хотів увічнити рідний край у малюнках, показати світові його красу, незвичайну історію, оригінальні звичаї. Для цього він звертається не до живопису, а до графіки, зокрема до гравюри, якій найменше приділяли уваги в Академії мистецтв.
Шевченко вважав гравюру найдемократичнішим видом мистецтва, доступним народові, адже з однієї гравірувальної дошки можна зробити до 100 відбитків. «Мальовничу Україну» Шевченко задумав видати технікою офорту. Та не вдалося митцеві здійснити свій задум. У 1844 році вийшли лише 6 аркушів, і на цьому видання припинилося.
Найвідоміший офорт «Дари в Чигирині» створено на історичну тему. У передпокої гетьманської світлиці зображено трьох послів сусідніх з Україною держав - Туреччини, Польщі й Росії. Вони привезли дорогі подарунки для Богдана Хмельницького. На варті біля входу до світлиці стоять козаки, бо там відбувається рада.(Слайд 15)
Один із офортів - «Видубецький монастир у Києві» (1844р.). А ось - «Старости», «Судна рада» (1844), «У Києві» (1844). (16-17)
8-екскурсовод. Талант Шевченка розкрився і в жанрі портретного малюнка. Майже 150 портретів створив художник. Серед них - його друзі, знайомі, кохані жінки. Писались вони, як правило, в овалі, на темному фоні.
Чому? Як ви гадаєте?
Учень. Овал нагадує нам дзеркало. А темний фон для того, щоб нічого не відволікало нашої уваги від обличчя, від очей, від погляду.
9-й екскурсовод. Ось перед вами портрет Ганни Закревської.(Слайд18) Учень. Хто ця жінка?
1843 року Тарас Григорович гостював у селі Березова Рудка Пирятинського повіту на Полтавщині в маєтку братів та сестер Закревських. їм належало 1200 кріпацьких душ. Головним господарем села Платон Закревський (фото). Його дружина Ганна була на 21 рік молодша від чоловіка і привертала увагу багатьох своєю вродою. Захопився її красою і Шевченко. Тому й намалював портрет цієї жінки.
На мою думку, найбільш вдалим у Шевченка вийшов портрет Ганни. Перед ним зупиняються навіть ті люди, які нічого не знають про історію кохання Шевченка. Зверніть увагу на очі Ганни. На кожному іншому портреті немає таких очей, такого слізно-ніжного, промовистого погляду, як на цьому. Очі лиш на перший погляд здаються чорними, але, якщо придивитися, то можна побачити, як старанно Шевченко витримав у них справжній колір, сяючу навколо великих зіниць глибоку синяву (очі її були синіми).
10- екскурсовод. Написав Шевченко портрет і акторки Катерини Піунової, у яку щиро закохався і освідчився їй та батьки якої відмовили Тарасові, так як Шевченко був старшим на 28 років. Тоді 15-річна дівчинка не могла оцінити цю велику людину, зате все життя гордилась тим, що звернула на себе його увагу. (Слайд 19)
Написав Шевченко портрет і дружини коменданта Новопетровського укріплення Іраклія Ускова - Агати.(Слайд 20) Захоплення дітьми, сердечне ставлення з боку Агати Омелянівни Ускової, намагання полегшити його дуже важке становище викликали глибоку приязнь Шевченка до цієї жінки. Це позначилося на його портретах. Особливо хвилює той, де Агата з малою дитиною на руках. У творі, крім глибокого почуття до цієї жінки, художник утілив ідею материнства як найвищого покликання жінки. (Слайд 21)
Ось перед вами портрет Ликери Полусмакової, з якою поет був посватаний і яка лиш хотіла скористатися чоловіком. Зі спогадів самої Ликери: «Одного разу, коли я відвідувала Шевченка в Петербурзі в його майстерні, він намалював мене в українському одязі, у довгих сережках та стрічкою на голові. Цей портрет я тримала , а як віддалася, то чоловік побив його. Я одружилася з голярем (перукарем) на прізвище Яковлев, який через деякий час помер, і я переїхала до Канева. Вийду у Каневі на могилу Тарасову, а всі так і шепчуть: «Шевченчиха пішла. Шевченчиха пішла! І чого вони в’язнуть до мене?
Померла Ликера у лютому 1917 року, залишивши свої спогади про Шевченка. (Слайд 22)
1-й екскурсовод. Є у художника й автопортрети, в яких він відобразив себе в різні моменти життя, в різних настроях і переживаннях - від безтурботного юнака до вистражданого, але незламного чоловіка середніх літ. (Слайд 23) Учень. Чому Шевченко так часто малював себе?
Справді, часто. Більше 30 автопортретів у різних техніках: олійному живописі, акварелі, малюнку, офорті.Чимало автопортретів до нас не дійшло. Вони відомі лиш із листування художника або спогадів його сучасників.
Кажуть, самого себе малювати найважче. Ніби й знаєш себе добре, а спробуй передати на полотні свій характер, настрій, показати усе те, що у тебе на душі...
Вивчення й зіставлення цих картин може дати цікавий матеріал для розкриття душевного стану Шевченка-художника.
Давайте разом відвідаємо автопортретну галерею Т. Г. Шевченка «Вічна- віч із собою».(Слайд 24)
Ось перед перший автопортрет, робота 1840 року, що є окрасою експозиції нашого музею. Картина овальної форми. У центрі - надзвичайно тонке, одухотворене обличчя юнака, що повернув голову в бік глядача. Темне вбрання контрастує з блідістю обличчя. Високий розумний лоб, проникливий погляд глибоких очей, спрямований на глядача, але заглиблений у себе. Здається, він лиш на мить повернувся до нас і за хвилину знову порине у світ своїх віршів. Ми бачимо його у стані натхнення.
Чоло юнацьке- побіліле,
Гарячі очі пропікають світ -
На Україну б, на Дніпро летіти,
Як рідних серцю хочеться орбіт. (Слайд 25)
2-й екскурсовод. Автопортрет 1843 року виконаний олівцем. Обличчя поета, на перший погляд, здається звичайним, але очі світяться таким розумним і промовистим світлом, що мимоволі привертають до себе увагу кожного. Т. Шевченко подарував цей автопортрет княжні Варварі Миколаївні Рєпніній. (Слайд 26)
Автопортрет 1845 року. У цьому автопортреті відчувається високий професіоналізм художника. Його виконано олівцем, кілька ліній, скупа штриховка - і цього вистачило для зображення одяїу. А от обличчя пророблено набагато детальніше, дуже тонко, старанно. Відчувається деяка загадковість у виразі обличчя, яка підкреслюється проникливим поглядом.
О доки ж ми такими будем, доки ми,
Подумавши про підле і жорстоке,
Готові розпливатись сліз потоками.
Не треба сліз! Вже їх занадто много-
Аж плавляться піски, чорніє цвіт.
Тарас так розуміюче, так строго,
Довірливо вдивляється у світ. (Слайд 27)
Автопортрет 1847 року. Поет у засланні. Про жорстоке ставлення російського царя до Шевченка свідчать аж 4 накладені на нього кари: заслання без терміну, заслання рядовим солдатом, заборона писати й малювати. Так Синові України було одтято крила.
Шевченко у солдатському мундирі: сповнені глибокого суму і водночас непокірності очі, горда пряма постава. (Слайд 28)
Хоч народився у кріпацтві, але ніколи кріпаком не був, тому що в ньому жив козацький волелюбний дух.
(Мелодія «Козацький марш»)
Сумна усмішка ледь торкається вуст Шевченка, майже закритих вусами. Нащадок вільних козаків, він уперше відпустив собі козацькі вуса...
3-й екскурсовод. ( Слайд 29) Автопортрет 1849 року написаний сепією, коли Шевченко у складі експедиції Бутакова досліджував й описував Аральське море. Понад сотню малюнків виконав Тарас Григорович під час експедиції - пейзажі, портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення. Його малюнки краєвидів узбережжя у майбутньому виконали роль фотоматеріалів і стали науковою цінністю. Але в кожному з них ще й душа поета, що страждала від суворої одноманітності жовтих пісків під палючим сонцем, що не гріє на чужині, самотніх скелястих гір, байдужої до людських страждань морської далечіні. Вашій увазі пропоную переглянути деякі з них: «Укріплення Раїм», «Шхуни біля форту Кос-Арал» та ін. (Слайд 30)
Серед малярських робіт періоду заслання вражає серія «Притча про блудного сина». Роботи цієї серії мають назву сепії. Із 12 задуманих сатиричних малюнків Шевченко виконав лиш 8. Сепії, що перед нами (демонстрування), вражають емоційністю і трагізмом. («У в’язниці», ...) (31) Скрізь головний герой - горда і нескорена людина, що її хоч і закрили в неволі, але не перемогли. Може, тому майже на кожній з цих робіт промовисто і тужно брязкають кайдани.
4-й екскурсовод. 1857 рік - нарешті довгоочікувана воля. Шевченко через Каспійське море прибуває в Астрахань, а потім у Нижній Новгород. Саме тут він пише ще один автопортрет, виконаний італійським і білим олівцем. З автопортрета в овалі на нас дивиться літній, змучений тяжкою недугою чоловік із бородою. Глибока зморшка перерізує чоло, але у всьому вигляді відчувається кипуча енергія, прагнення до боротьби. (Слайд 32)
Ось перед нами ще один автопортрет. З усіх офортних автопортретів Шевченка найкращим вважається автопортрет 1860 року зі свічкою.
І знову щирі очі, відкритий погляд,
Та три тіні поглипують з-поза плеча...
Солдатчина, смерть, забуття на чужині,
Але що так молодо світить свіча!
І тіні гаяться, ховаються тіні. (Слайд 33)
Образ молодого художника і поета сприймаються тут як символ «апостола правди і науки», що несе світло людям.
Він свічку засвітив. Колись...
До дна відтоді келих горя випито.
Ще трохи і… молись чи не молись,
Із рук тремтячих недогарок випаде.
Він ніс вогонь крізь чорноту обмов,
Крізь морок тюрем, через грати відчаю.
Хоч погасав, але він знов і знов
Од свого серця свічу засвічував. (слайд 34)
Учитель. Його поетичну і мистецьку діяльність перервала передчасна смерть.
Здалека, з лівого берега Дніпра, видно цю вкриту деревами парку гору- могилу. Її бачать усі ті, що пливе повз Канів Дніпром. Мільйони українців з півдня і півночі, із заходу і зі сходу пливуть сюди. Понад століття дивиться наш пророк звідси на Україну, якій він віддав своє серце, свій талант.
Ми завжди будемо пам’ятати Шевченка - поета, Шевченка - мислителя, Шевченка - художника.
5-й екскурсовод. І як символ Шевченкової весни, дозвольте, шановні гості, вручити вам розквітлі вербові гілочки. Великий Кобзар, розлучаючись із Батьківщиною, взяв із собою в заслання вербову гілочку, посадив її, і розрослося могутнє дерево. Із пагінців його поет виростив майже 200 вербичок. А згодом було посаджено цілий гай, який шумить донині серед пісків Кос-Аралу.
6-й екскурсовод. Виразне читання поезії М. Терещенка «В сім’ї новій, вольній».
Ми здійснили, наш Тарасе,
твої заповіти:
«І вражою, злою кров’ю
волю окропіте...».
Вже немає більше пана
у нашій країні.
Вічне щастя, світлу долю
здобули ми нині.
Вже навіки Україна
розігнала тучі.
Сонце правди осяває
і Дніпро, і кручі.
І тебе в сім’ї великій,
в сім’ї вольній, новій
Ми врочисто споминаєм
своїм вдячним словом.
Учитель. Багато цікавого з життя Шевченка-художника нам розповіли учні- екскурсоводи. Чия розповідь вам сподобалась найбільше? Чому?
Які портрети та картини вам особливо запам’яталися і схвилювали?
Сьогодні ми ще раз відчули велич і багатогранність таланту Шевченка, змогли переконатися в тому, що завдяки великій праці він зумів передати у живописних і словесних творах свою палку любов до народу, України і тривогу за її долю.
Написати твір-роздум «Що дало мені знайомство з Шевченком- художником»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку