Тема: Поняття про травму. Види та особливості травм.
Мета: з’ясувати поняття травму; сформувати знання про види та особливості травм; класифікація травм залежно від чинників, що її спричинили.
Опорні та базові поняття: травма, чинник довкілля, ступінь важкості травмування
1. Поняття про травму.
Види та класифікація травм. На тіло людини впливають різні негативні чинники, що пошкоджують його. їхня дія здебільшого є раптовою та швидкою. Насильне пошкодження організму, зумовлене зовнішніми впливами, у результаті чого порушується здоров’я, називають травмою, а її наслідки — пораненнями.
Травма (пошкодження) — це раптовий вплив чинників зовнішнього середовища на тканини й органи людського тіла або на організм в цілому, що призводить до анатомофізіологічних змін, які супроводжуються місцевою і загальною реакцією організму.
До поняття «травма» також входять патологічні емоційні впливи — так звані психічні травми. Протягом життя кожна людина зазнає різних травм, причинами яких можуть стати необережність чи неуважність, нехтування правилами безпеки, нещасні випадки, небезпечні ситуації та події. Саме тому, щоб уміти попереджувати негативні (а іноді й загрозливі) наслідки травмування постраждалого, необхідно визначити види травм, їх класифікацію та способи лікування. Під впливом травмуючих чинників у людини порушуються цілісність та функції органів і життєво важливих систем організму, у результаті відбувається його захиснопристосувальна реакція. Розрізняють кілька чинників зовнішнього середовища, під впливом яких відбуваються раптові порушення здоров’я людини, тобто поранення: механічні, динамічні, фізичні, біологічні та психічні (або стресові). ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ ПОРУШЕННЯ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ Механічні Обумовлені дією тупого або гострого предмета, а також при падінні
Динамічні Обумовлені надмірним тиском під час дії ударної хвилі вибуху
Фізичні Обумовлені дією тепла або холоду (термічні), ультрафіолетового та радіаційного опромінення (променеві), електричного струму
Хімічні Обумовлені дією небезпечних хімічних речовин (кислотних та лужних)
Біологічні Обумовлені дією бактерій, вірусів і токсинів Психічні Обумовлені психічним тиском на нервову систему (погрози, виклик почуття страху)
Усі механічні пошкодження залежно від їх кількості пошкоджень поділяють на дві групи: монотравми та політравми.
Монотравма — це ізольоване пошкодження в межах одного анатомо-функціонального сегмента (кістки, суглоба) або травма одного органа в будь-якій області тіла.
Політравма — це збірне поняття, що визначає численні травматичні пошкодження органів або тканин в одного постраждалого. Воно включає такі види пошкоджень, як множинні, поєднані та комбіновані. У порівнянні з монотравмою політравма являє собою надзвичайно більшу небезпеку для здоров’я та життя постраждалого, оскільки, крім механічних пошкоджень, організм людини зазнає впливу інфекційних ускладнень. Політравми відрізняються особливою тяжкістю клінічних проявів, що супроводжуються розладом життєво важливих функцій організму, складністю діагностики та лікування. Крім цього, вони значно підвищують імовірність того, що людина ніколи не повернеться до повноцінного життя, а у найтяжчих випадках становлять серйозну загрозу життю. Численні пошкодження зазвичай супроводжуються травматичним шоком, великою крововтратою, розладом кровообігу й дихання, інколи термінальним станом. До множинних механічних травм відносять пошкодження двох і більше внутрішніх органів в одній порожнині (поранення тонкої і товстої кишок; розрив печінки і селезінки; пошкодження обох нирок), травми в межах двох і більше анатомофункціональних утворень опорно-рухової системи (перелом стегна, перелом обох п'яткових кісток).
Поєднані травми — це дія одного травмуючого чинника, в результаті якого відбуваються пошкодження внутрішніх органів в різних порожнинах (травма легені та печінки; струс головного мозку і травма нирки) або пошкодження внутрішніх органів та опорно-рухового апарату (пошкодження органів грудної порожнини і перелом кісток кінцівок; черепно-мозкова травма і пошкодження кульшових кісток).
Комбіновані травми — це одночасна дія на потерпілого двох і більше травмуючих чинників (перелом і опік стегна; гостра променева хвороба і перелом хребта). Інакше кажучи, механічні травми можуть входити до складу комбінованих пошкоджень як один із складових компонентів. Травмуючі чинники Види поранень 2. Класифікація травм за обставинами виникнення
За обставинами виникнення розрізняють кілька видів травм, кожен з яких має свої особливості, пов’язані з умовами та характером отриманих пошкоджень: виробничі, транспортні, вуличні, побутові, воєнні, спортивні.
Виробнича травма - пов’язана з професійною діяльністю людини в промисловості або сільському господарстві.
Транспортна – пов’язана з дорожньо-транспортною пригодою за участі транспортних засобів.
Вулична травма пов’язана із нещасним випадком у міському або природному середовищі, зокрема падінням.
Дитяча травма пов’язана з ігровою та повсякденною дільністю дітей віком до 14 років.
Побутова травма пов’язана з випадковими або навмисними пошкодженнями, отриманими в побутовій обстановці.
Спортивна травма пов’язана із пошкодженнями, отриманими під час знять спортом.
Воєнна травма пов’язана із несенням військової служби або пошкодженнями, отриманими врезультаті бойових дій.
3. Класифікація травм за тяжкістю впливу на організм
За тяжкістю впливу на організм та клінічними показниками пошкодження, викликані зовнішніми чинниками, поділяють на три ступені: легкі травми, травми середньої тяжкості та тяжкі травми. Легкі травми не спричиняють ускладнень та не позбавляють людину працездатності. До таких травм належать синці, розтягнення м’язів, легкі забої тіла, незначні подряпини, поверхневі поранення та ін. Зазвичай людина в такому стані потребує надання домедичної допомоги та проведення курсу лікування до 10 діб у домашніх умовах.
Травми середньої тяжкості призводять до виражених змін в організмі, що тимчасово позбавляють людину працездатності, зокрема вивихи, переломи пальців. У такому випадку постраждалий потребує кваліфікованої медичної допомоги та уникнення фізичних навантажень, а термін лікування складає від 10 до 30 діб.
Тяжкі травми, а саме: струс мозку, перелом стегна, хребта, сильна кровотеча, завдають вагомої шкоди здоров’ю та можуть становити загрозу для життя людини. Постраждалого у такому стані обов’язково госпіталізують і надають медичну допомогу в умовах стаціонару. Курс лікування після отримання тяжкої травми триває понад 30 діб.
4. Поняття про тупу та проникаючу травми
Відповідно до наявності або відсутності порушень цілісності зовнішніх покривів тіла вирізняють закриті (тупі) та відкриті (проникаючі) травми.
Закритою (тупою) травмою називають пошкодження, отримані в результаті впливузовнішніх чинників та предметів, що не призвели до порушення зовнішніх покривів тіла.
Для того щоб визначити, де розташовується травма, потрібно знати її ознаки:
• в області пошкодженої ділянки тіла утворюється набряклість, що супроводжується больовими відчуттями
Загальні симптоми:
• больові відчуття в місці травми (зазвичай виникають одразу після пошкодження);
• порушення функцій травмованого органа;
Як визначити ступінь тяжкості травми • на шкірі утворюється гематома червоного кольору, що за кілька днів змінює забарвлення на синьо-багряне;
• в області травмованої ділянки можуть бути подряпини епідермісу.
До закритих травм відносять стискання, розтягнення, забої, струси, вивихи, закриті переломи, розриви зв’язок. У деяких випадках тупі травми становлять серйозну небезпеку для організму постраждалого та можуть призвести до значних негативних наслідків.
Проникаючою травмою називають пошкодження, що супроводжується порушенням шкірних покривів тіла, слизових оболонок, м'язів та внутрішніх органів.
Явними ознаками такого пошкодження є:
• відкрита кровотеча (капілярна, венозна або артеріальна);
• зяяння в місці пошкодження шкірного покриву;
• вихід назовні кісток (у складних випадках).
До відкритих травм належать різного характеру рани, відкриті переломи, термічні та хімічні опіки, обмороження. Небезпека таких пошкоджень полягає у високому ризику мікробного зараження організму постраждалого та імовірному ускладненні у вигляді нагноєння.