Урок української літератури "«Лісова пісня» Лесі Українки — шедевр української драматургії. Джерела твору, багатство змісту.

                                                    Урок української літератури 10 клас

 Тема. «Лісова пісня» Лесі Українки — шедевр української драматургії. 

             Джерела твору, багатство змісту.

Мета: розкрити тему, ідею, проблематику твору, його джерела,  

           багатоплановість художнього змісту; розвивати в учнів творчу уяву,

           навики аналізу твору, вміння визначити його підтекст, образи -

           символи; виховувати активну життєву позицію, патріотичні почуття

           учнів.

                                                                            ХІД УРОКУ

 І.ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ  (слайди № 2, 3)

1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Словникова робота  (слайди № 4, 5, 6)   

 Записи у зошити

2)  Особливості драматичної поеми:

 а) в основі поеми — ідейний конфлікт між її героями;

       б) тяжіння до філософських узагальнень, поетичної умовності, символіки, міфологічності;

          г) вірш твору — білий п'ятистопний ямб, який дає змогу пере­дати високий стиль поеми;

ґ) афористичне завершення деяких сцен.

3.      Феєрія — театральна чи циркова вистава, побудована на фан­тастично-казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти .
4.      Драма-феєрія — п'єса з казково-фантастичним сюжетом і пер­сонажами.
5.      Драматичний етюд — невелика ліро-епічна композиція з мінімальною кількістю дійових осіб.

2. Бесіда з учнями.

1) Чи сподобалась вам драматична поема «Лісова пісня»?

2.  Чому твір називають драмою-феєрією?
3.  Які персонажі здалися вам особливо цікавими?
4.  Чи змогли б ви описати природу як вмістилище живих істот?
5.  Чи всі персонажі вам зрозумілі?

 

3. Словникова робота  (пояснення незрозумілих  незнайомих слів)    (слайд 7)

спір — прибавка врожаю;

габа — кайма;

берегова габа — береговий виступ;

літавиця — міфічна жіноча істота, яка спокушає чоловіків;

пущик - птах (різновид сов);

гойно — щиро, розкішно;

цнотливий — невинний, чистий.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Лекція вчителя.

1. Головними джерелами (слайд 8), з яких письменниця черпала матеріали  для своєї драми, були реальне життя і його своєрідне відображення в усній народній творчості.             

    «Лісову пісню» вперше було надруковано в «Літературному віснику» за 1912 рік.          

   Окремим виданням твір вийшов у 1914 році. За життя поетеси драма не була поставлена на сцені. Вперше її поставили у 1918 році.

 

2. Основна проблема «Лісової пісні»   (слайд 9)

 

4. Прототипами реальних образів    (слайд 11) у драмі-феєрії були, безумовно, волинські селяни, подібні тому ж Левові Скулинському,  розповіді якого письменниця ще дитиною слухала в с. Немічному.

 

5.  Соціальний конфлікт п'єси     (слайд 12).

      Заради збільшення господарських статків своєї родини мати нехтує сильними взаємними почуттями двох молодих сердець, намага­ється будь-якою ціною розлучити закоханих. 

 

 6. Композиція.                                   (слайд 13)

      Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Весь твір складається з прологу і трьох дій. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв'язану з розвитком сюжету. Він вводить читача у світ природи, знайомить і фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове  озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже ставлення «водяно­го роду» до людини. (Згодом воно позначиться на подальшому роз­витку подій)

 

7.  Сюжет  «Лісової пісні»                       (слайд 14)
       В основі сюжету драми Лесі Українки лежить гострий соціально-психологічний конфлікт: мрія і дійсність, невідповідність дійсності поетичній мрії героя. Поетеса прагнула показати зіткнення багато обдарованої художньої натури з людської обмеженістю і бездуховністю. Конфлікт розкривається через взаємодію реальних і казкових образів, своєрідне переплетення життя природи з життям людини.             

 

1. Хто є учасниками прологу?
2. Які дії п'єси видаються вам найпоетичнішими?
3. Якими ви уявляєте собі «Того, що греблю рве», Лісовика, Во­дяника? 

Повідомлення учнів, які заздалегідь отримали завдання підготувати інформацію

 

Водяник. За народними переказами, це злий дух (зображуваний у фольклорі як дід із сивою бородою), що живе в річках, озерах і болотах і приносить людям нещастя, злидні тощо. У «Лісовій пісні» Леся Українка змальовує цей образ так: «Виринає посеред озера. Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із стойок. Голос глухий, але дужий». За характером і діями Лерин Водяник швидше нагадує домови­ка — охоронця домівки й майна. А Водяник — це володар водяного царства. У «Лісовій пісні» він добрий. Русалка називає, його татом, татусем. А звертаючись до Русалки, Водяник говорить: «Ну, розчеши, я сам люблю порядок... Ти поправ латаття, щоб рівненько розстелилось, та килим з ряски позшивай гарненько, що той порвав пройдисвіт». Якщо потрібно, він може присоро­мити. Наприклад, роблячи зауваження Русалці, він говорить: «Стидайся, дочко! Водяній царівні танки заводити з чужинцем!» На що вона йому відповідає: «Він, батьку, не чужий. Ти не пізнав? Се ж «Той, що греблі рве!»

«Той, що греблі рве» — це міфічна істота. Ось як він з'являється в драмі: «В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг «Той, що греблі рве» — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-бла­китної, і поблискує гострими золотистими іскра­ми. Кинувшись із потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає». «Той, що греблі рве» — це евфемізм до слів чорт, біс.

Лісовик. Це також міфічна істота, яка, за уявленнями багатьох народів, жила в лісі. Різні народи уявляли лісовика по-різному. Наприклад, слов'яни вірили, що в кожному лісі був свій лісовик, від якого залежала вдача чи невдача на полюванні. Іноді Лісовик виступає в образі дідуся не з сивою, а із зеленою бородою: «Очі (молодого хлопця) світилися таким тихим, таким мрійним світом, неначе вони ще й теперечки бачили лісовиків з зеленими бородами» (І. Нечуй-Левицький).             

У «Лісовій пісні» Лісовик — це малий борода­тий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барвів кори, у волохатій шапці з куниці. Звертаючись до Русалки, він говорить: «Ось тута мають хижу будувати,— я й то не бороню, аби не брали сирого дерева». Цю заповідь Лісовика знають усі лісові істоти. Пригадаймо сцену, коли мати Лукаша змушува­ла його городити тин, то рубати сирі дерева  Мавка заборонила.

 

- Які   ще  лісові персонажі присутні у творі?

 

Русалка. За народними повір’ями, це казкова водяна істота в образі гарної вродливої дівчини, з довгими розпущеними косами й риб’ячим хвостом; водяна німфа. Лісова русалка – те саме, що мавка.

Мавка – 1. Казкова лісова істота; русалка. Якою ж уявлялася Мавка Лесі Українці? Вона пише: «З-за стовбура старої розщепленої верби півусохлої виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах» Як бачимо, Лесина Мавка – це лісова істота у вигляді красивої дівчини, з розпущеними косами, в ясно - зеленому одязі. У словнику Б. Грінченка знаходимо: «Мавка (навка) – дитя жіночої статі, яке вмирало нехрещеним і перетворювалося на русалку»

Потерча (Потерчата). За народними віру­ваннями, потерча — це дитина, яка вмерла нехрещеною. Іноді потерчат ототожнюють з русалками. Лесині Потерчата - це двоє маленьких блідень­ких діток у біленьких сорочечках, які виринають з-поміж латаття. Русалка притуляє Потерчат до себе і, показуючи вдалечінь на білу постать Лукаша, що мріє в мороці поміж кущами, шепоче: «Дивіться, он отой, що там блукає, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив. Йому не треба жити». Отож можна зробити висновок, що Потерчата — це позашлюбні маленькі діти (байстрята), які вмирали нехрещеними. Їхня смерть якоюсь мірою зменшувала ганьбу матері-покритки. Пригадай­мо Шевченкову «Катерину»:

                              «То покритка попідтинню з байстрям шкандибає,

                                Батько й мати одцурались й чужі не приймають!»

У російській мові побутує форма потерчук — це дитина, яка вмирала не своєю смертю. Етимологія цього слова, на наш погляд, досить прозора. Потерча (рос. потерчук), очевидно, можна пов'язати з давньоруським (по)терять, українське «втратити».

Перелесник. У драмі-феєрії це гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним волоссям, з чорними бровами і блискучими очима. У словнику Б. Грінченка зазначено, що первинне значення цього слова — «спокусник». Так у на­роді називали біса чи чорта у вигляді вогняного змія (метеор), який літає до жінок. Перелесник, улесливо в'ючись біля Мавки, говорить їй: «Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці, там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцюва­ти коло по травиці, наче блискавиці».

Гадаємо, не буде зайвим пояснити значення слова Літавиця та його утворення. Літавиця — це казкова жіноча істота, яка спокушує молодих чоловіків, а Літавець— метеор, якого народ уявляє як нечисту силу, що літає у вигляді вогняного змія. Літавець і Літавиця споріднені зі словом «літати».

Куць. У СУМ зазначено, що куць ... куць — це розділовий сполучник, (діал.), або ... або. А в словнику Б. Грінченка пояснюється як вигук.

Прекрасно знаючи українську міфологію, Леся Українка в «Лісовій пісні» пише: «З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-панич». Відомо, що на Волині та в інших західних регіонах України на слова біс, чорт накладалося своєрідне табу, тому їх замінювали евфемізмами: нечиста сила, дідько, куць та ін.

Назва міфічної істоти Куць утворилася від словотвірної прикметникової основи куц(ий) «короткий» безафіксним способом словотворення (аналогічно синій — синь, юний — юнь тощо

 

Злидні.   У   СУМ   зазначено:    «Злидні — це матеріальні   нестатки,  бідність,  але  у фразео­логічних зворотах, наприклад:  «Бодай же вас у злидні   побили   (посіли,  обсіли)» — побажання нещастя, бідності;  прокляття:  «Бодай же вас,;; цокотухи, Та злидні побили» (Т. Шевченко).   

У драмі-феєрії Злидні виступають як міфічні  завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим  людям. Злидні тільки й ждуть, щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю. Звертаючись доз Злиднів, Куць пошепки говорить їм: «А бачите — прокинулась. Ось хутко покличе вас. Тепер  посидьте тихо, а то ще заклене стара вас так, що й в землю ввійдете,— вона се вміє».

У розмові з Килиною мати Лукаша говорить: «Який би чоловік з тобою всидів? Бідо напрасна!
Що було — то з'їла з дітиськами своїми,— он, сидять! — бодай так вас самих посіли злидні!» На  це Килина відповідає: «Нехай того посядуть, хто їх кличе!» На цих словах відчиняються двері з хати. Куць утікає в болото, а Злидні схоплюються і забігають у сіни.»

Злидні — це складне слово, яке утворилося від прикметника злий та іменника день. Пара­лельно зі словом злидні існує і злигодні, яке утворилося від прикметника злигодній «зли­денний».

Мати. Імені матері Лукаша ми не знаємо. Авторка його не називає. Чому? Гадаємо, що не випадково. Якби Леся Українка дала ім'я Лукашевій матері (Катерина, Марина чи ще як), то можна було б думати, що тільки ця мати (Катерина чи Марина) мріє про збагачення, а всі інші кращі, добрі й лагідні, беззаздрісні. Очевидно, річ у тім, що Лукашева мати — це персонаж, який втілює в собі риси характеру не тільки матері Лукаша, а сотень таких, як вона. Гадаємо, що тільки в цей спосіб можна пояснити безіменність Лукашевої матері.

Отже, нічого випадкового в творі Лесі Українки немає. У цьому виявляється ще одна грань таланту геніальної поетеси.

5. Які цінності для міфічних персонажів найголовніші? (Воля, краса, яскраве розкішне вбрання, порядок у лісі й на озері.)

(Учні підтверджують свої відповіді уривками з твору.)

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ. Запитання до учнів.

1.      Визначте тему «Лісової пісні».    (Слайд 15)

      (Оспівування поетесою духовно­го багатства рідного народу, його великих творчих  можливос­тей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного.)

2.      Яка ідея твору?                              (Слайд 16)

(Утвердження краси вільного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя.)

3.      Чого навчає нас твір Лесі Українки?     (Слайд 17)

(Любити природу, пізна­вати її закони, по-хазяйськи ставитись до її багатств. У п'є­сі природа постає як джерело творчості й натхнення. Пока­зано також, як мистецтво облагороджує людину.)

5. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 

Підручник, опрацювати теоретичний матеріал, с. 286—291; під­готуватися до уроку-диспуту; вивчити на­пам'ять останній монолог Мавки, хрестоматія, с. 402,