Урок узагальнення і систематизація знань з теми «Комп’ютерні публікації».

Бланк оцінювання результатів роботи учня 10 класу

Бланк оцінювання результатів роботи учня 10 класу

Тема уроку: Узагальнення і систематизація знань з теми «Комп’ютерні публікації».

Мета уроку: узагальнити і систематизувати знання учнів з даної теми; розвивати практичні навички опрацювання графічної і текстової інформації у настільній видавничій системі Microsoft Office Publisher, творчі здібності та естетичний смак до художнього оформлення; виховувати інтерес до вивчення інформатики та географії, формувати національну свідомість, любов до рідного краю, повагу до  культури та історії рідного народу.

Обладнання: проектор, комп’ютери, інструкції до виконання практичної роботи, бланки для оцінювання навчальних досягнень учнів.

Тип уроку:  узагальнення і систематизації знань.

План уроку

1. Організаційний момент.

2. Мотивація навчальної діяльності учнів.

3. Актуалізація опорних знань.

4. Застосування знань, умінь та навичок.

5. Робота за комп’ютером.

6. Підсумок уроку.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

Привітання, перевірка наявності учнів.

2. Мотивація навчальної діяльності учнів.

На минулих уроках ми з вами працювали з комп’ютерними публікаціями, розглядати їх типи, принципи створення, засоби за допомогою яких можна створити електронні публікації. На сьогоднішньому уроці я пропоную не тільки повторити вивчений теоретичний матеріал, а й освоїти, хоч і не надовго, професію працівника туристичного агентства, що пропонує відвідати цікаві місця України. Під час виконання практичного завдання, ви повинні будете створити рекламний буклет того місця нашої держави, яке виберете шляхом жеребкування. Оцінювати ваші теоретичні знання і практичні навички на уроці буду не тільки я, а й наші незалежні експерти, які прибули з різних куточків нашого району. (Бали виставляються в спеціальні бланки, підсумкова оцінка для кожного учня обчислюється як середнє арифметичне між оцінкою експерта і вчителя).

3. Актуалізація опорних знань.

Для перевірки знань учнів використовується комп’ютерна презентація.

;

4. Застосування знань, умінь та навичок.

- Перед тим, як виконувати практичну роботу, вам необхідно вибрати тему для публікації (учні по черзі витягують тему методом жеребкування). Папка з матеріалами для публікації знаходиться на «робочому столі», а інструкція до виконання практичної роботи – на вашому робочому місці біля комп’ютера.

5. Робота за комп’ютером.

Учні виконують практичну роботу протягом 15 хв, а потім по черзі рекламують місце, якому присвячена публікація (для кожного – 1 хв).

6. Підбиття підсумків уроку.

На основі виставлених у бланки балів, учитель виставляє оцінки, відзначає найкращі роботи, найкраще представлення.

Практична робота

«Створення комп’ютерної публікації»

1. На робочому столі знайдіть папку Цікаві місця України.
2. У ній знайдіть папку, що відповідає вашій вибраній темі.
3. Використовуючи графічні і текстові дані, створіть комп’ютерну публікацію за допомогою програми MS Publisher, використовуючи шаблони Бланк або Бюлетень (1 сторінка).
4. Збережіть публікацію: 2017-2018 н.р.\ {власна папка}\ ім’я файлу.pub

Долина нарциciв» — заповідник, який розташовується в урочищі Кіреші в 4 км від міста Хуст, що в знаходиться центрі Закарпатської області. З 1992 р. у складі Карпатського біосферного заповідника входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

Існує легенда щодо появи долини нарцисів. Вона розповідає, що саме у дзеркальних водах річки Хустець грецький бог Нарцис побачив своє відображення. Закохався сам у себе, та й помер на березі від туги.

За іншою легендою, у сиву давнину у Хустівському замку жили князь, княгиня та їхня красуня-донька Руся. На околиці міста проводив життя гончар Іванко. На день Русиного повноліття до замку прийшло багато сановитих візитерів та городян з дорогими гостинцями. Іванкові кортіло теж зробити подарунок — це була дивна ваза, на якій, наче живі, мерехтіли квіти граціозного білого нарциса. У цю мить Іванко та Руся закохались одне в одного. Після того вони стали крадькома зустрічатися у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався і так ошаленів, що схопив Іванкову вазу і жбурнув з княжої гори. Ваза розбилася об скелину та розсипалась по долині дрібним дощем. Коли зійшло сонце, то всі побачили, що придолинок вкритий біло-зеленим нарцисовим килимом.

Та насправді поява долини нарцисів пов’язана з льодовиковим періодом на Землі. Деякі вчені вважають, що в той період сталися геологічні катаклізми, в результаті яких з гір сповз величезний шматок землі засіяний цими унікальними рослинами. Після сходу льоду з гір стікало багато води, що сприяло акліматизації, цвітінню і розповсюдженню нарциса вузьколистого. З часом в низовині від сучасного Мукачева до Хуста, де росли нарциси, з’явилися дубові ліси. Але поступово, відколи на землях стали займатися сільськогосподарською діяльністю, площа долини нарцисів значно зменшилася.

В цілому в «Долині нарцисів» представлено 498 видів різних рослин, зокрема 15 видів квітів, які занесені до Червоної Книги, 16 видів орхідей.

Назва «Долина нарцисів» закріпилась за болотистою місциною в околицях Хуста, наприкінці 70-х років ХХ століття, з легкої руки знаного ужгородського ботаніка, професора Василя Комендаря. У часи радянської окупації, комуністичні діячі вирішили розширити орні землі колгоспу за рахунок осушення і використання заплав річки Хустець, де й знаходиться славнозвісна долина. Коли розпочались меліоративні роботи, звістка про це дійшла до Ужгорода, й не гаючи ні хвилини, професор Василь Комендар виїхав на місце подій, де практично собою й зупиняв трактори, що почали переорювати безцінну долину. Хоча процес було зупинено, Василь Комендар поплатився за це своїм партійним квитком, що у ті часи було рівноцінне втраті прав, роботи, кар`єри. Проте і це його не зламало і він таки домігся заповідного статусу для «Долини нарцисів», яка восени 1979 року була передана Карпатському Заповіднику (тепер Карпатський Біосферний Заповідник).

На сьогоднішній день, тисячі туристів мають змогу відвідати «Долину нарцисів» з першої по другу декаду травня, коли триває масове квітування. Українські туристичні аґенції усіх ґатунків та штибів навперебій пропонують туристам возз’єднатися із природою і насолодитись відвідинами цього природного чуда.

Але слід пам’ятати, що приїжджаючи у «Долину нарцисів», Ви у першу чергу приїжджаєте у заповідник, де необхідно дотримуватись правил охорони природи. Не зривайте квітів, не витоптуйте їх і не намагайтесь сфотографуватись посеред поля. Адже нині зірвавши одну квіточку, Ви можете поставити під загрозу це неймовірне диво природи, і не тому, що Ви вчинили злочин (до слова, який карається законом і немалим штрафом), а тому, що бажаючих зірвати квіточку більше, ніж самих квітів…

Збережімо одне із семи природних чудес України для наших дітей та онуків

Домініканський Собор(Церква Пресвятої Євхаристії) — одна із кращих архітектурних пам’яток Львова, побудованих в стилі бароко.

У 1749 році на місці старого готичного храму на кошти гетьмана Юзефа Потоцького було розпочато будівництво монастирського костелу Божого Тіла чину домініканців. Над проектом його спорудження працював талановитий архітектор та військовий інженер Ян де Вітте — комендант Кам’янець-Подільської фортеці.

Будівництвом Домініканського собору керував М. Урбаник, з 1764 року — К. Мурадович. У 1792–98 рр. К. Фесінгером було закінчене скульптурне оформлення фасаду, а двоярусну дзвіницю прибудовано за проектом Ю. Захаревича у 1865 році.

Домініканський собор виконано у стилі пізнього бароко. У плані Домініканський собор нагадує хрест з овальною центральною частиною та двома дзвіницями по боках. Возвеличення костелу надає величезний еліптичний купол.

До кращих зразків львівської пластики XVIIIст. належать позолочені скульптури вівтаря Домініканського костелу, створені С. Фесінгером, а також 18 дерев’яних статуй святих домініканського чину, що знаходяться під куполом.

Інтер’єр Домініканського собору прикрашають мистецькі пам’ятки: скульптурні алебастрові надгробки XVIст., перенесені з підземель давнього готичного костелу, мармуровий надгробок графині Ю. Дунін-Борковської, роботи видатного датського скульптора Б. Торвальдсена (1816 року), пам’ятники губернатору Ф. Фон Гауеру (1824 р. скульптор А. Шімзер) та відомому польському художнику А. Гроттгеру (1880 р. скульптор В. Гадомський).

Палац Дюльбер — палацово-парковий ансамбль, одна з визначних пам’яток Південного берега Криму.

Палац будувався з 1895 до 1897 р. для князя Петра Миколайовича Романова. Він був спроектований у східному стилі за ескізами, зробленими самим великим князем під час подорожей у країни Близького Сходу та Магрибу. Керівником будівництва був ялтинський міський архітектор Микола Краснов. Сам князь Олександр Михайлович порівнював палац Дюльбер із замком «Синьої Бороди».

У перекладі з кримськотатарської слово «дюльбер» означає «красивий», «чарівний». Палац побудований у романтичному мавританському стилі — це білосніжна будівля зі сріблястими куполами, арковими вікнами та зубчастими стінами. Палац Дюльбер прикрашають синій орнамент та кольорова мозаїка. Завдяки своїй білизні палац чітко виділяється на тлі Кримських гір. Над головним входом до палацу арабською в’яззю виведено напис: «Нехай благословить Аллах тих, хто увійшов сюди».

Навколо палацу Дюльбер на кількох терасах розбито парк, який простягається від головних в’їзних воріт до самого моря. Його прикрашають скульптури, альтанки, фонтани та басейни з водяними ліліями. Гордість парку — алея віялових пальм навколо круглого басейну.

У парку є мініатюрний ботанічний сад площею 6 га, у якому ростуть кам’яні дуби, платани, мамонтове дерево, фісташки, кедри, сосни, кипариси, секвої, сосни, оливи і троянди.

Після подій 1917 р. палац Дюльбер, який мав товсті стіни, був перетворений у справжню фортецю із кулеметом на даху. У маєтку проживали члени родини Романових — великі князі Олександр Михайлович, Микола Миколайович та Петро Миколайович із сім’ями, а також вдова-імператриця Марія Федорівна.

1922 р. у маєтку Дюльбер,перейменованому в «Червоний прапор», була відкрита одна з перших радянських «здравниць». 1938 р. тут був побудований другий корпус, який імітував мавританський зовнішній вигляд старого корпусу.

Під час Другої світової війни палацовий комплекс сильно постраждав, а в повоєнні роки був відновлений німецькими та румунськими військовополоненими. Згодом у ньому відпочивали високопоставлені функціонери Комуністичної партії Радянського Союзу та інших країн. Наразі у палаці Дюльбер розташований санаторій для працівників Верховної Ради України.

«Експериментаніум» − наука може бути цікавою!

Дві тисячі квадратних метрів захопливого дозвілля, три поверхи з наочними прикладами, понад двісті інтерактивних експонатів, які не ховаються за вітринами, — усе це унікальний музей популярної науки і техніки «Експериментаніум», який з нетерпінням чекає на відвідувачів у самісінькому серці історичного Києва, на Подолі, за адресою вул. Верхній Вал, 2-а.

«Експериментаніум» — це науково-розважальний центр, у якому демонструються закони науки та явища навколишнього світу. Хочеш перевірити електропровідність різних предметів, запустити хмаринку під самісіньку стелю, намалювати хитромудрий візерунок за допомогою маятника? Тільки простягни руку, щоб ввімкнути, повернути, розкрутити, натиснути, потягти, штовхнути і на власні очі побачити, як працює той чи інший закон, про який йшлося на шкільних уроках.

Завдяки інтерактивним експонатам музею кожен його відвідувач може відчути себе справжнім дослідником, «доторкнутися» до науки: тут власноруч будують мости без жодного цвяха, спостерігають зародження торнадо, зазирають у нескінченність, створюють блискавку, змушують літати магніт і здійснюють чимало нових відкриттів.

Постійна експозиція музею присвячена таким розділам фізики, як механіка, оптика, електрика, магнетизм, акустика. В окремому залі представлена анатомія. Також у музеї ви знайдете різноманітні оптичні ілюзії та головоломки. Не загубитися у вирі цікавинок допомагають таблички з поясненням, що супроводжують експонати, тому сміливо мандрувати світом науки можна абсолютно самостійно. Коли щось незрозуміло, на допомогу поспішають доброзичливі екскурсоводи — студенти та випускники технічних вузів.

Незабутньо проводять дозвілля тут не лише діти, а й дорослі: можливість вивчення науки та історії її розвитку в такій формі нікого не залишає байдужим.

Для тих, кому захочеться продовжити експерименти вдома, у музеї є крамничка, де можна придбати набір юного хіміка, інтелектуальні ігри, головоломки та енциклопедії не лише для дітей, але й для дорослих.

Музей пропонує екскурсійні програми, які поглиблюють знання в тій чи іншій науковій царині. Крім цього, в «Експериментаніумі» постійно проводяться різноманітні цікаві майстер-класи, лекції, пізнавально-розважальні шоу, діють наукові гуртки для школярів.

«Торкайся експонатів, експериментуй, проводь досліди!» − закликають в «Експериментаніумі». Саме завдяки цьому наука перестає бути нудною і до неї з'являється інтерес серед молоді, яку, здавалося б, уже неможливо відтягти від телевізорів і комп’ютерів.

Одеські катакомби — мережа підземних ходів і лабіринтів під Одесою. У наш час довжина Одеських катакомб оцінюється приблизно в 2 500 км — це один із найбільших підземних лабіринтів на Земній кулі.

95–97 % Одеських катакомб є підземними каменоломнями, у яких видобувалося будівельне каміння. Також до системи катакомб входять порожнини природного походження — карстові печери, геологорозвідувальні та будівельні шурфи, підвали, бункери, дренажні тунелі, зливові колектори та інші підземні порожнини.

Перші каменоломні почали виникати на початку XIX ст., під час бурхливого будівництва Одеси, як джерело недорогого будівельного матеріалу — ракушняку. Під час радянсько-німецької війни Одеські катакомби слугували укриттям для радянських партизанів, зокрема для загону В. О. Молодцова.

На початку ХХІ ст. видобуток вапняку продовжується в шахтах, розташованих у Дофіновці, Булдинці, Фоминій балці. Таким чином, довжина Одеських катакомб зростає і сьогодні.

Результатами комплексних досліджень Одеських катакомб стали цікаві знахідки, зокрема, написи і млюнки на стінах каменоломень, яким понад 100 р. Це і написи гірників тих часів, зроблені червоною вохрою та зеленою крейдою, і військові та побутові написи й малюнки, виконані деревним вугіллям, графітом, крейдою.

Глибина каменоломень сягає від 4 до 35 м. Частина каменоломень — одноярусні виробки, хоча зустрічаються 2- і 3-ярусні, глибиною до 2,2 м. Найвищими є зал «Сергія Березового» і галерея «Пасаж» — до 5 м. Максимальна ширина виробок становить 5,2 м. Але багато ходів у результаті обвалів та осипів перетворилися в лази висотою 25–30 см і шириною 50–70 см.

Одеські катакомби — це велетенське підземне місто зі своїми проспектами, вулицями, провулками, тупиками та площами.

Столицю Донбасу прийняли в «Кільце міст-ковалів» — Донецьк офіційно увійшов до числа кращих ковальських міст континенту. У німецькому місті Фрізойте на генеральному зібранні «Кільця європейських міст-ковалів» — організації, що об’єднує майстрів різних країн, — шахтарську столицю прийняли як повноправного члена. Причому Донецьк увійшов в «Кільце» першим не тільки серед українських міст, а й на всьому пострадянському просторі. Європейців Донецький Парк кованих фігур захопив, такого немає більше ніде.

Знаходиться Парк кованих фігур у Ворошиловському районі Донецька, в сквері біля Донецького міського виконкому. Відкрито унікальний парк в 2001 році, тоді було встановлено перші 10 кованих фігур, в 2002 році до них додалися ще 19 і альтанки «Українська» та «Чотири дракона». У 2004 році парк прикрасила ще одна альтанка під романтичною назвою «Альтанка закоханих» — з тих пір улюблене місце молодят.

У 2005 році в парку з’явилася алея «Знаки зодіаку», яка представляє собою 12 кованих фігур символів знаків зодіаку. Фігури були виконані різними авторами.

Алея казок з’явилася в парку в 2006 році. В цю колекцію увійшли такі казкові персонажі як Колобок, Дюймовочка, Самоделкин, Лісовичок, Голова Святогора, Щука, Джинн, Муха Цокотуха, Пан Котскій, Піноккіо, Молодильна яблунька.

Серед природних туристичних зваблювань Прибужжя на першому місці озеро Світязь. Воно найглибше в Україні. Вода в озері Світязь в двадцять разів чистіше, ніж в московському водогоні. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині. Розташований Світязь неподалеку селища Шацьк. Окрім нього, тут є ще двадцять озер. І найкрасивіше серед них — Світязь. У цьому чарівному куточку на межі України, Білорусі і Польщі в 1983 році було створено Шацький державний природний національний парк.

Є у Світязя якась дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється світлою радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися наповненим ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задоволення не отримає жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.

Та і сам Світязь чимось схожий на море. Він має довжину 9,3 км, а ширину 4,8 км. Площа озера — 2750 га. Найбільша глибина — 58,4 м, а середня — 6,9 м. У вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти.

Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя й інших шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші учені твердять, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, по їх припущенню, пов’язано з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.

Біля берегів, особливо в районі Гряди і пансіонату «Шацькі озера», Світязь переважно мілкий. Можна пройти півтори сотні метрів, аж поки вода досягне грудей. У безвітряну пору вода прогрівається швидко і тому тут з радістю відпочивають батьки з дітьми.

Національний дендрологічний парк України «Софіївка» — одне із найкращих місць, створених людськими руками.

Парк «Софіївка» заснований у 1796 р. польським магнатом Станіславом Потоцьким і названий на честь його дружини Софії Потоцької.

В основі композиції центральної частини парку покладені сюжети з міфології Стародавньої Греції та Риму, а деякі місця нагадують оселю грецьких богів, героїв, письменників та філософів. Тут усе містить у собі певний задум і пов'язане між собою, створюючи таким чином єдину симфонію краси.

Головна композиційна вісь парку «Софіївка» проходить по річищу Кам’янки, де споруджено ряд штучних басейнів та ставів: Верхній— понад 8 га, Нижній— близько 1,5 га та інші, водоспади (один із них 14 м висотою), шлюзи, каскади, підземну ріку Ахеронт (завдовжки 224 м), водограї (найбільший— до 20 м) тощо.

Парк «Софіївка» прикрашають штучні скелі (Левкадська, Тарпейська та інші), ґроти (Венери, «Горішок», «Страху і сумнівів» та інші), павільйони (Флори, Рожевий), альтанки, скульптури.

1991 р. парк отримав статус самостійної науково-дослідної установи НАН України. 28 лютого 2004 р. Указом Президента України дендрологічному парку «Софіївка» надано статус національної установи.

Сьогодні парк «Софіївка» — це місце відпочинку, площею 179,2 га, яке щорічно відвідують близько 500 000 людей. Тут Ви можете відвідати музей мармурової скульптури, здійснити подорож на човні підземною річкою Ахеронт, покататися на катамаранах чи паромі, проїхатися верхи на коні чи в зручній кареті, замовити екскурсію чи просто помилуватися чудовою природою.