Урок узагальнення з теми : «СРСР у повоєнне сорокаріччя (1945 – 1985)»

 Урок узагальнення з теми : «СРСР у повоєнне сорокаріччя   (1945 – 1985)»

 

Очікувані результати:

В процесі уроку учні мають закріпити й розвинути набуті знання, вміння і навички:

• точно визначати спільне й  відмінне;
• колективно складати портрет політичного діяча й епохи;
• самостійно визначати політичний силует лідера країни;
• аргументовано захищати свою точку зору, свою позицію;
• разом з учителем аналізувати події та явища;
• працювати самостійно, в групах та колективом;
• формувати й відстоювати власне ставлення до вивчених подій, явищ та діяльності історичних персоналій;
• зіставляти свою точку зору з позиціями інших;
• персоніфікувати події та епохи;
• висловлювати власні думки та ідеї на основі пізнання історичного процесу;
• переходити від паралельного аналізу до узагальнень.

Тип уроку – урок узагальнення та систематизації знань.

Форма проведення – замальовка епохи: аналіз та узагальнення.

Обладнання уроку

1. Карта Економіка СРСР періоду застою (1964 – 1985)".
2. Політична карта світу (80-ті роки ХХ ст.).
3. Комплекти наочності:

• фотографії бабусь, дідусів, прабабусь та прадідів учнів класу (прикріплені до карти СРСР);
• комплекти ксерокопій фото- та публіцистичних матеріалів періодичної преси епохи, що узагальнюється;
• газети та журнали періоду історії СРСР 1945 – 1985 рр.;
• портрети політичних лідерів: Й. Сталіна, М. Хрущова, Л. Брежнєва,         Ю. Андропова та К. Черненка.

Основні поняття: тоталітарна система; авторитарна система; демократизація суспільно-політичного життя; командно-адміністративна система; науково-технічний прогрес; політичні репресії; космополітизм; демократія; культ особи; догматизм; депортації; деформації; тотальний контроль; політична боротьба; ідеологічне протистояння; планова економіка; "холодна війна"; гонка озброєнь; громадянська війна; ядерна монополія.

Методи та прийоми:

• "мозковий штурм";
• складання структурних елементів малюнку теми;
• "інтелектуальна хвиля";
• міні-дискусія;
• паралельні узагальнення;
• робота в парах;
• робота в групах;
• самостійна робота учнів.

Метод "інтелектуальної хвилі"

Це сплеск розумової активності учнів на уроці. Завдання вчителя полягає насамперед у тому, щоб уміло підвести учнів до цього сплеску. Питання різних рівнів – від нижчого до вищого, що їх готує вчитель, мають бути спрямовані на те, щоб викликати цей сплеск учнівської інтелектуальної активності. Цей процес робить можливим не лише успішне засвоєння пройденого матеріалу, а і його осмислення.

"Хвиля" не може охоплювати весь урок, а має бути лише його структурним елементом, найчастіше вступною частиною або кульмінацією. Застосування цього методу вимагає від учнів не поверхових, а ґрунтовних знань, сприяє формуванню світоглядної основи учнів та їхнього світосприйняття. Для більшої ефективності бажано поєднувати цей метод з методом міні-дискусій. Це, у свою чергу, зацікавлює й активізує учнів та допомагає їм визначити свою позицію у короткій суперечці з того чи іншого питання історії. Під час узагальнення теми "СРСР у повоєнне сорокаріччя (1945 – 1985 рр.)" цей метод доцільно використати на початку основної частини і органічно поєднати його з методом міні-дискусії.

 

 

Структура уроку:

І. Мотиваційна частина.

Вступ.

ІІ. Основна частина.

Складання малюнку епохи.

Замальовка 1. Загальна картина епохи.

Замальовка 2. Лідери епохи.

Замальовка 3. Система та її суть.

Замальовка 4. Народ епохи.

Замальовка 5. Суд. історії.

Замальовка 6. Нащадки епохи.

ІІІ. Висновки та узагальнення

                                                                 Все зрозуміти – ніяк не означає все простити.

Е. Кестнер

                                                       Хід уроку

І. Мотиваційна частина

Учитель. Тема нашого уроку – "СРСР у повоєнне сорокаріччя (1945 – 1985 рр.)". Ми маємо повторити й узагальнити матеріал про цю епоху, спробувати охарактеризувати її, визначивши головне. Це досить велика і за часом, і за змістом доба в історії великої колись держави з імперськими амбіціями, на руїнах якої постали, цілком логічно і об’єктивно, нові суверенні держави, серед яких і наша Україна. Для Радянського Союзу, та й для світу загалом, це була складна і суперечлива доба. Можна сказати, що у певному розумінні, це була епоха Третьої світової війни – "холодної війни". Це був час надій і сподівань, залякування й жаху, протистояння й розрядки, що поступилися місцем, знову ж таки, конфронтації двох ворогуючих "таборів" – капіталістичного і соціалістичного. З висоти ХХІ століття ми маємо повне право назвати його епохою повоєнного сорокаріччя.

 

 

 

ІІ. Основна частина

Загальна картина епохи

Методи роботи: "інтелектуальна хвиля"; міні-дискусії.

Запитання

• Чим були ці 40 років (1945 – 1985) для Радянського Союзу?

(У ході коротких і точних відповідей учні висловлюють різні погляди, які обґрунтовують, користуючись присутніми матеріалами опрацьованої теми).

Орієнтовні відповіді учнів

Це були роки:

• повоєнної сталінської реакції;
• хрущовської ліберально-демократичної "відлиги";
• брежнєвської "стабільності";
• сталінського тоталітаризму;
• хрущовського демократизму;
• брежнєвського догматизму;
• сталінського культу;
• хрущовського культу;
• брежнєвського культу;
• повоєнних репресій;
• боротьби з "космополітами-антипатріотами";
• "ленінградської справи";
• "справи лікарів";
• "жданівщини";
• "лисенківщини";
• повоєнної героїчної відбудови;
• громадянської війни в Західній Україні, Західній Білорусії та Прибалтиці;
• масових депортацій;
• тотального контролю за населенням;
• ліквідації ядерної монополії США;
• Берлінської кризи й "повітряного мосту";
• Корейської війни;
• протистояння Москви і Бєлграда;
• створення РЕВ;
• утворення НАТО;
• "холодної війни";
• загальної недовіри всередині суспільства й між народами тощо.

Запитання

• Чи можна стверджувати, що період історії СРСР з 1945 до 1985 р. був періодом боротьби за владу у радянському керівництві?

(Сама логіка попереднього вивчення цього періоду підводить учнів до позитивної відповіді).

Запитання

• Чим ви можете підтвердити це?

Відповідь

• Відносно частими переворотами.

Запитання

• Які ви знаєте радянські повоєнні "двірцеві" перевороти?

Відповіді:

• "гучний" переворот 26 червня 1953 року;
• "тихий" переворот 1955 року;
• "гучний" – 18-22 червня 1957 року;
• "тихий" – у жовтні 1957 року;
• "тихий" 1958 року;
• "гучний" 13-14 жовтня 1964 року;
• "тихий" 1970 року.

Лідери епохи

Методи роботи: "інтелектуальна хвиля", робота в парах, колективна робота, аналіз процесу і явищ.

Вчитель. – Які особистості завжди перемагали у боротьбі за владу?

Прогнозовані відповіді:

• несподівані;
• політично бліді;
• "сірі" політики;
• малоосвічені люди;
• люди з недостатнім інтелектуальним рівнем;
• люди з "тіні";
• хитрі;
• спритні;
• з талантом перевтілення;
• ті, кого потребувала епоха;
• ті, що точно визначали кон'юнктуру;
• ті, кого потребувала система;
• ті, кого ця система висувала;
• ті, що добре знали та розуміли систему, тощо.

Запитання

• Кому з керівників Радянського Союзу розглядуваного періоду чого бракувало?

Відповіді

• Й. Сталіну:
•       доброти, далекоглядності,   відчуття реальності;  друзів;    сім’ї; високоінтелектуального оточення; рішучого оточення; сміливого оточення; розуміння необхідності змін;
• М. Хрущову:
•       освіти; інтелігентності,  витримки, відчуття реальності, друзів, відданих соратників, гарних манер , знання економіки, знання зовнішньої політики,

знання ідеології, знання культурних процесів часу, вміння підбирати кадри, терпимості;

• Л. Брежнєву:
•       амбіційності, розуміння економічних проблем, розуміння нових світових реалій , часто – виваженості, здоров’я, сили волі, ґрунтовної освіти, сильної команди рішучості, послідовності, твердості,нестандартності мислення тощо.

Запитання

• А у кого з них і чого було понад міру?

 

Відповіді

• У Й. Сталіна:
•       жорстокості;
•       підтакувачів;
•       цезаризму;
•       твердості;
•       догматизму;
•       рішучості;
•       "незламності";
• у М. Хрущова:
•       життєвої енергії;
•       оптимізму;
•       ентузіазму;
•       комунікабельності;
•       ідей;
•       рішучості;
•       небажання рахуватися з думками інших;
•       самовпевненості;
•       безпринципності;
•       віри у себе;
• у Л. Брежнєва:
•       сентиментальності;
•       потягу до нагород;
•       знання людської психології;
•       хвороб;
•       уміння підбирати кадри;
•       догматизму;
•       "стабільності";
•       самовпевненості;
•       нерішучості;
•       рішучості.

(В ході роботи учні деякі свої твердження обґрунтовують. До того ж за бажанням найбільш підготовлені учні опонують іншим, які висловлюють недостатньо обґрунтовані думки.)

Запитання

• Чого всі вони не розуміли?
• Чого об’єктивно не здатні були розуміти?
• Чому ви так вважаєте?

(Відповіді учнів протилежні, по суті набувають форми міні-дискусії. Тобто учні висловлюють свої точки зору, опонуючи один одному.)

Вчитель. Але від того, що вони багато чого не розуміли (так само,  як і їхні "опоненти" на Заході), не могли, а часто й не бажали, потерпали не лише народів Радянського Союзу. Те, що відбувалося в СРСР, опосередовано впливало на життя усього людства.

Давайте пригадаємо пікові моменти у міжнародних відносинах, які виникли в результаті недовіри, підозри, протистояння й конфронтації.

Відповіді:

• Берлінська криза 1948 р.;
• Корейська війна 1950 – 1953 рр.;
• угорські події 1956 року;
• травень 1960 року;
• Берлінська криза 1961 року;
• Карибська криза 1962 року.

Вчитель. А тепер давайте внесемо останні штрихи до другої частини нашої картини епохи й окреслимо портрети лідерів-політиків та лідерів-людей.

Учні разом з учителем усно малюють портрети лідерів-політиків та лідерів-людей (Й. Сталіна, М. Хрущова, Л. Брежнєва).

Система та її суть

Методи роботи: "інтелектуальна хвиля", бесіда, узагальнення, аналіз процесу і явищ.

Вчитель. Переходячи до створення чергового фрагмента нашої епохальної картини, давайте згадаємо, які посади обіймали лідери СРСР, про яких ми щойно говорили.

Відповіді

• Й. Сталін – генеральний секретар ЦК ВКП(б) (з жовтня 1952 р. – ЦК КПРС) та голова Ради народних комісарів (з березня 1946 року – голова Ради міністрів).
• М. Хрущов – перший секретар ЦК КПРС (з 1958 року – голова Ради міністрів СРСР).
• Л. Брежнєв – генеральний секретар ЦК КПРС (з 1977 року – голова президії Верховної Ради СРСР).

Вчитель. А Ю. Андропов?

Учень. Генеральний секретар ЦК КПРС.

Вчитель. А К. Черненко?

Учень. Генеральний секретар ЦК КПРС.

Вчитель. А як називається посада глави держави у демократичній країні?

(Президент).

Вчитель. Чи можете ви назвати американських президентів 1945 – 1985 рр.?

Учні чітко називають президентів та роки їх правління.

Запитання

• Чи існувала формально аналогічна президентській посада у радянському політикумі?
• Як вона називалася?

(Голова президії Верховної ради СРСР).

• Хто обіймав цю посаду в СРСР з 1945 до 1985 р.?
• За що американці згадують:
•       Гарі Трумена;
•       Дуайта Ейзенхауера;
•       Річарда Ніксона;
•       Джералда Форда;
•       Джеймса Картера;
•       Роналда Рейгана?
• Чому ми не згадуємо:
•       Шверніка;
•       Ворошилова;
•       Брежнєва як голову президії Верховної ради з 1960 до 1964 р.;
•       Мікояна;
•       Підгорного?
• Чи ототожнюємо ми вершину радянського політичного олімпу із цією посадою?
• Чому ви так вважаєте?

Суть відповідей учнів має звестися до тез:

• ця посада не давала реальної влади;
• суспільство і країна були недемократичними.

Народ епохи

Методи роботи: міні-діалоги, аналіз подій і явищ, узагальнення.

Вчитель. Наступним елементом нашої картини, без якого ніяк не можна обійтися, буде народ.

Запитання

• Якою була роль народу як носія суверенної влади у державі в ті часи?
• Чому ви так вважаєте?
• З якими подіями пов’язане місто Новочеркаськ?

Учні коротко й змістовно розповідають про події червня 1962 року та їх причини.

• Хто такий Валерій Саблін?

Учні розповідають про вчинок замполіта протичовнового корабля Сабліна.

• Чи можливими були Новочеркаськ та Саблін за часів Сталіна?
• Чому ви так вважаєте?
• про що свідчили новочеркаські події та вчинок зразкового радянського офіцера В. Сабліна?

Суть відповідей учнів зводиться до того, що народ на той час уже почав змінюватися.

 

 

Суд історії

Методи роботи: "інтелектуальна хвиля", самостійна робота учнів, аналіз та узагальнення.

Вчитель. Тепер я надам вам можливість висловити свої думки про цю епоху та її лідерів. Спробуйте зробити це неупереджено.

Виходять двоє учнів-"учителів", що ведуть цю частину уроку, які разом з групою і продовжують урок.

1-й "учитель". У чому ми можемо звинуватити Й. Сталіна?

Відповіді:

• у повоєнних масових репресіях;
• у голоді 1946 – 1947 рр.;
• у сфабрикованих політичних справах;
• у "жданівщині";
• у "лисенківщині";
• у відсутності в країні демократії;
• у консервації тоталітарної системи;
• у розв’язанні "холодної війни" тощо.

В ході роботи ведучі застосовують метод міні-дискусії з приводу тих чи інших висловлювань-звинувачувань одногрупників.

2-й "учитель". А які аргументи можемо навести на його захист?

У процесі роботи ведучі виправляють учнів та коротко доповнюють їхні відповіді.

1-й "учитель". У чому ми можемо звинуватити М. Хрущова?

Учні колективно складають реєстр звинувачувань.

2-й "учитель". Чим можемо виправдати?

Відповіді учнів.

1-й "учитель". У чому ми маємо право звинуватити Л. Брежнєва?

Чітко простежується зменшення кількості звинувачувань від Сталіна до Брежнєва, що має наштовхнути учнів на певні роздуми.

2-й "учитель". Що можемо сказати на його захист?

Перша пара учнів-"учителів" швидко змінюється іншою, й урок продовжується у попередньому темпі.

1-й "учитель". Що ми зробили б на місці Й. Сталіна?

Відповіді учнів короткі й чіткі, точно сформульовані та обґрунтовані.

2-й "учитель". Що ми зробили б на місці М. Хрущова?

1-й "учитель". Що ми порадили б зробити Л. Брежнєву?

2-й "учитель". Що ми зробили б на місці Ю. Андропова?

Відповіді учнів мають засвідчити, що кількість порад зростає у геометричній прогресії.

1-й "учитель". Що ми зробили б на місці К. Черненко?

2-й "учитель". А якби ми були на місці Сталіна, то чого б ми не зробили?

Відповіді учнів нібито повторюються, а насправді підводять їх до аналізу та узагальнення подій та явищ.

1-й "учитель". А на місці Хрущова?

2-й "учитель". А на місці Брежнєва?

Вчитель. Дякую. Таким чином, завершивши ще одну замальовку, ми значно просунулися у розумінні сутності розглядуваної епохи.

Акценти. Нащадки епохи

Методи роботи: робота в групах, колективна робота, метод твердження-антитвердження.

Вчитель. А зараз внесемо останні штрихи до нашої картини, розставивши все по своїх місцях.

Виходячи з усієї попередньої роботи на уроці, ми маємо вже повне право на узагальнення. На які саме?

Група приділяється на окремі підгрупи, які висувають висновки-твердження та опонують висновками-антитвердженнями іншим робочим підгрупам. Кожне твердження обґрунтовується.

Приклад

Перша група стверджує, що М. Хрущов був абсолютно правий, прочитавши на ХХ з’їзді КПРС доповідь "Про культ особи Сталіна". Учні підгрупи, коротко доповнюючи один одного, обґрунтовують тезу-твердження.

Друга підгрупа стверджує, що М. Хрущов був неправий і непослідовний у своїй доповіді на цьому з’їзді, і обґрунтовує тезу-антитвердження.

 

ІІІ. Висновки та узагальнення

Вчитель. Які висновки ми можемо зробити з усього сказаного сьогодні на уроці?

Учні висловлюють короткі й змістовні висновки та узагальнення.

Заключне слово вчителя. Підбиваючи підсумки усього сказаного сьогодні, можна з упевненістю твердити, що над величезною за територією й неймовірно багатою на природні ресурси наддержавою ставилися нескінченні експерименти, які й привели її до краху, зокрема:

• "закручування гайок Сталіним";
• політична імпульсивність, непередбачуваність та непослідовність Хрущова;
• політична "стабільність" і прогнозованість Брежнєва.

Чому? Тому що вся система замикалася на одній людині – лідері єдиної та "наймудрішої" партії, яка одна лиш (а отже, насамперед її керівник) була "розумом, честю і совістю" епохи. Тому що один лідер "епохальної" партії до краю закрутив політичні, економічні та ідеологічні "гайки", другий – цілими блоками непродуманих реформ почав розхитувати країну, а третій "товариш", втративши відчуття реальності, вирішив раптом загальмувати її поступальний соціально-економічний розвиток. І політико-економічний організм величезної імперії не зміг витримати таких навантажень.

Хоча, з іншого боку, об’єктивно розпад СРСР – явище позитивне. Результатом його стала поява на політичній карті світу нових незалежних держав, серед яких Україна посідає чільне місце.