Технологічна карта уроку української літератури

 

Урок №  12

ПІБ учителя:  Тищенко Наталія Миколаївна
Клас:  5

Тема уроку:  В.А. Чабаненко . Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини.

Цілі уроку:
 

Навчальні –  познайомити учнів із життєвим  і  творчим шляхом  Віктора Антоновича Чабаненка на прикладі його легенд та переказів  , зацікавити творчістю письменника  нашого краю;

Розвивальні - розвивати пізнавальні інтереси учнів, навички виразного читання, зв’язного, логічного мовлення  та аналізу творів  ;

Виховні – виховувати почуття любові до рідного краю, до природи .

Обладнання уроку: : портрет В.А. Чабаненка, тексти віршів,  мультимедійна дошка, відеопрезентація, презентація, виставка книжок.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, умінь і навичок

Предметні компетенції учнів на уроці:

Основні поняття	Основні знання	Основні вміння
Легенда , переказ	Знають основні поняття з  ТЛ	Розкривають основні ознаки і використовують  і використовують під час аналізу твору.
Творчий доробок письменника	Знають особливості творчого доробку письменника ,називають цікаві факти з життя	Виразно й вдумливо читають та коментують гуморески
Аналіз  творів	пояснюють умовність ситуацій зображених у гумористичних  творах.	Аналізують легенди та перекази  , визначають  провідний  мотив та ідею.
Художні засоби	аналізують роль засобів образотворення.	Аналізують роль засобів образотворення.
Характеристика головного героя	Характеризують образи	Дають характеристистику головним героям.

 

Ключові компетентності .

Спілкування державною мовою	Володіти видами мовленнєвої діяльності (говоріння, письмо)
Інформаційно-цифрова	Впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на уроці, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіаграмотність, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, навички безпеки в інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).
Обізнаність та самовираження у сфері культури.	Розвивати літературну грамотність учнів, здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.
Учитися впродовж життя	Здійснювати аналіз власної діяльності, вчитися працювати відповідально. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових умінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою освітньо-професійну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.
Соціальна і громадянська	Ефективна та конструктивна участь у уроці. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів. Дотримання прав людини, підтримка соціокультурного різноманіття. Розвивати навички роботи в групі, співпрацювати з іншими на результат.
Здоров’язбережувальна	Дбати про здоров’я учнів

 

 

Наскрізні лінії

Громадянська відповідальність»,

 «Екологічна безпека та сталий розвиток»

 

 

Хід уроку
 

Етап урок	Час	Завдання етапу	ФОНД	Діяльність учителя	Діяльність учня
Організація початку уроку, мотивація	1 хв	Налаштування учнів на урок		розповідає	Слухає
Актуалізація опорних знань учнів	4хв	Говримо про легенди та перекази  письменників рідого краю.	Ф	Запитує, доповнює, уточнює відповіді дітей	Відповідає на питання доповнює, запам’ятовує
Етап цілепокладання	3 хв	Формування мети і цілей уроку: прогнозування змісту та результатів роботи	І Ф	Спостереження, допомога, повідомлення мети та цілей	Запис очікувань
Етап цілереалізацій	35 хв	1 Робота з виставкою книжок.	Г	Кординує роботу. Умотивовує  діяльність учнів	Слухають, відповідають на запитання
		Біографічна сторінка . Розповідь про життєвий та творчий шлях письменника https://vseosvita.ua/library/literatura-ridnogo-krau-prezentacia-vacabanenko-duhom-kozackim-gartovanij-71291.html                 Робота в групах.  Читання легенд та переказів із збірки « Савур – могила» https://ru.wikipedia.org/wiki/Саур-Могила	І	Координує роботу	Знайомляться з біографією поета, коротко занотовують
		І група – « Дніпро і Десна» ІІ група- «Змієві сліди» ІІІ група – «Як діти сонце визволили»     Ааліз прослуханих творів.       Створення леп буку « Життя і творчість В.А. Чабаненка»	Г Г Г               Г	Координує     Координує       Координує	Читають Легенди та перекази   Діти аналізують прослухані твори, визначають тему та ідею.   Діти працюють на лепбкуом.
Підсумок уроку	2 хв	Виконання вправи « Незавершені речення»		Підводить підсумок	Висловлюють свої думки
Оцінювання				Оцінює роботу здобувачів освіти на уроці	Самооцінювання
Домашнє завдання	2 хв	Скласти кросворд до теми уроку.		Пояснює домашнє завдання	Занотовують домашнє завдання

 

 

Література:

Для вчителя	Для учнів
1.Біографія В.А. Чабаненка https://uk.wikipedia.org/wiki/Чабаненко_Віктор_Антонович	1.Збірка переказів та легенд « Савір – могила» http://porohy.org/wp-content/uploads/2017/07/chabanenko-savur-mogila.pdf
2.Письменницький портал https://pilipyurik.com/index.php?option=com_content&view=article&id=347:2010-04-29-11-
3. Електронна бібліотека «УКРАЇНІКА» http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0007449

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

 

https://uk.wikipedia.org/wiki/Чабаненко_Віктор_Антонович

 

 

 

 

 

 

 

Про текст Назва: Дніпро і Десна Записано в: у с. Язиковому-Федорівці Катеринославського пов. Катеринославської губ Дата запису: 1886 Записувач: від M. A. Книрика Жанр: легенда Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко. — К.: Дніпро, 1990. ISBN 5-308-00577-Х

Дніпро і Десна — це брат і сестра. Вони були колись людьми. Як виросли вони, батько й мати поблагословили їх у дорогу. Змовились брат та сестра вийти ранком і полягали спати. Десна любила спати — і проспала ранок, а Дніпро проснувся на зорі, порозвертав гори, порозчищав гирла і зарів степами. Десна проснулась — аж брата немає. Вона тоді пустила ворона вперед і побігла слідом.

Летить ворон і, як тільки наздожене Дніпро, всякий раз і крякне. Що поверне Десна до Дніпрового гирла, то він убік - і подався далі. Багато разів Десна підвертала до Дніпра, багато разів повертав він убік: тому він такий і кручений... На ворона напав рябець і давай битись. Чи довго бились, чи ні — Дніпро добіг до моря. Як почула Десна од ворона, що Дніпро далеко,— прихилилась до брата і злилася з його гирлами. Тепер вона тече лівою стороною, а Дніпро правою. Де є острови і скелі серед річки, там розходиться Дніпро з Десною. Коли ясний день, то видно, де Дніпро, а де Десна: в Дніпрі синя вода, а в Десні — мов жовта; Десна тече тихо, Дніпро — прудко.

Про Дніпро і Десну є пісня:

Десна Дніпру рідна сестра,

Десна Дніпро спережала,

Гори, кряжі становила,

Дніпра-брата не спинила,

Ще й ворона посилала,

А в Києві в Дніпр упала.

 

 

Про текст Назва: Змієві сліди Записано в: у с. Маркусовій Олександрівського пов. Катеринославської губ. Дата запису: у кінці XIX ст. Записано від: від Д. Бута Жанр: легенда Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко. — К.: Дніпро, 1990

Татарські степи колись були од Синього моря та аж туди, за запорозьку границю — майже без малу не до Лубен. Там і досі є межа, і буде вона, поки світ сонця. Я бачив ту межу своїми очима.

Їздили ми колись у Полтавську губернію. Поминувши слободи Пироги, Жуки й пана Замулу, дивимось — коли поперек дороги насип із хату заввишки, а задля проїзду прокопано ворота. Насип цей видно скрізь, скільки очима зведеш — аж до Азовського моря... Оце вам і межа татарська. З того насипу, видно, татари колись і кріпості робили: скрізь покопано. Бог його зна, як воно по книгах, а в нас розказують, що рівчак і насип виорано змієм. Там як роздивитися, то чисто тобі рілля, тільки велика. Видно, де чересло різало і як поличка одвертала скибу.

Давно, кажуть, ще зараз після Христового народження, жили там люди такі, може, як оце й ми, хрещені. А між ними Кузьма й Дем'ян. Поселився в тій землі змій, і став він людей пожирать. Жер, жер, собача личина, а далі вже дійшла черга й до Кузька та Дем'янка. А вони були козаки сильні, та ще й ковалі. Заперлись вони дванадцятьма дверима в кузні і давай кувать плуга на нього. Викували плуг такий, що його зворушить з місця пар сорок волів.

Приліз змій; давай добираться до них, давай лизать ті двері. Як пролизав останні двері, так і сунувся до них... Дужі були Кузько та Дем'янко, взялися за того змія: один держить за язик, а другий гатить вершлягом по голові. От як упоштували гаразд, давай змій проситися.

— Пустіть,— каже,— братця! Половину царства дам...

— Добре,— кажуть.— Тільки давай попереду перемежуємо царство.

Взяли тоді накинули йому на шию залізний ретязь, запрягли в плуг і давай орать. Один іде за плугатаря, а другий збоку потягає вершлягом, бо ціпом його, клятого, не дошкулиш... Оре змій, аж очі рогом лізуть, аж вогнем із нього палить. Дійшли до моря. Змій тоді — у воду і давай пить згарячу. Пив, пив та й лопнув! Тоді як полізли з нього гадюки, ящірки, черепахи, жаби...

Ту ріллю і тепер не перейдеш: улучай у ворота. Таке-то було колись!.. Отож від того часу й гадюки, ящірки, черепахи та жаби повелись. А Кузьма з Дем'яном присвятилися, їх і тепер почитують у церквах.

Про текст Назва: Як діти Сонце визволили Записано в: с. Царицинкуті Василівського р-ну Запорізької обл. Дата запису: 1962 Записано від: від І. Скрипника Жанр: легенда Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко. — К.: Дніпро, 1990

Колись на Лису гору, що ото біля Василівки, ні одна жива душа не потикалася. Боялись туди ходити, бо якраз посередині гори була бездонна прірва. І жила там, казали, якась нечиста сила.

Чим тільки не манив диявол до себе людей, але все марно. І вирішив він тоді велике зло їм причинити: сховать у темну тьму сонце, щоб вічна ніч на землі настала і щоб люди посліпли.

Одного разу нечистий так і зробив. Як тільки сонце скотилося до заходу, він ухопив його і в своє лігво потяг. Ждуть-пождуть люди сонця, а воно не сходить. Така ніч настала, що за крок нічого не видно. Коли це блись — і засвітився на Лисій горі вогник!

- То сатана знак подає, то він манить, — казали старі діди. — Не йдіть туди ніхто, а особливо грішні, бо лихо вам буде.

А дітвора тієї поради не послухала. Не було на них ніякого гріха, нічого вони не боялися. Зібралося хлопчаків із десяток і подалися потай од батьків на гору.

- Доки,— кажуть, — без світла сидіть? Украдемо в нечистого вогонь і на весь світ багаття розпалимо, щоб видно було. Набридло в темноті гратися...

Та не так-то просто було той вогник украсти. Що наблизяться діти до нього, а він шасть — і вже ген далі горить. Отак манив диявол хлопців, поки вони в його яму не попадали! Поспадали і пішли блукать темними норами. Блукали-блукали, коли це враз стало їм так видно, як удень. Дивляться: аж ув одній заглибині сонце лежить за ґратами, а на тих ґратах три ідоровенні замки висять.

Ну, хлопці, недовго думаючи, розбили замки камінням і випустили сонце з неволі. Поки там сатана манив своїм каганцем на гору інших людей, найшло воно вихід, вилинуло з прірви й дітей на собі винесло.

Знову день повернувся на землю. Пораділи люди, птахи й звірі. А нечиста сила провалилася зозла в чорну яму і згинула на віки вічні.