УРОК-ВЕРНІСАЖ ПІСНІ НА ВІРШІ Л. КОСТЕНКО Й В. СИМОНЕНКА

Про матеріал

Урок- вернісаж по творчості Л. Костенко й В. Симоненка містить біографічні відомості,тести творів, котрі не вивчаються в шкільній програмі, а також посилання на інтернет - ресурси музичного характеру

Перегляд файлу

1

 

УРОК-ВЕРНІСАЖ

ПІСНІ НА ВІРШІ Л. КОСТЕНКО Й В. СИМОНЕНКА

 

 Слово вчителя. Поети-шістдесятники, предтечі Революції Гідності, палкі поборники ідеї незалежності України від московії.. В. Стус, Л. Костенко, В.Симоненко, М. Руденко... Їх засилали до Мордовії, ув’язнювали, доводили до самогубства, їхні твори за радянської доби або геть не видавалися, або обмеженим накладом виходили з видавництва...Їхній сміливості можна позаздрити, а вміння бути вірними собі й обраному шляху спротиву радянській тоталітарній системі викликає захоплення. Сьогодні ось у нас на книжковій полиці гості- збірочки творів Василя Симоненка й Ліни Костенко  (презентація видань).

   Зовсім молодим, двадцятивосьмилітнім, пішов з життя Василь Симоненко, передбачивши свою долю ще 1955 року:

  Учень 1 декламує.

Не доказую ніколи й нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома,

Що в тридцять - смерті  в очі подивлюсь.

 

  Моє життя- розтрощене корито,

  І світ для мене- каторга і кліть...

  Так краще в тридцять повністю згоріти,

  Ніж до півсотні помаленьку тліть..

Слово вчителя: Сьогодні вже стали хрестоматійними рядки Симоненка: «Все на світі можна  вибирати, сину...», або «Де ви, кати мого народу?». Звісно, за ними - яснорозумне бачення проблем українського народу та його кривавої історії, мудре ж його слово було адресоване у майбутнє:

 Учень 2:

Можна вірить другові чи милій,

Марить наяву чи уві сні,

Білизну червневих ніжних лілій

Заплітать букетами в пісні.

 

Можна жить,а можна існувати
Можна думать - можна повторять.

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не палають, не горять!

 

Люди всі по-своєму уперті:

Народившись,помирає кожна,

А живуть століття після смерті

Ті, що роблять те, чого  «не можна».

 

 Слово вчителя:   Не випадково ряд поезій В. Симоненка було покладено на музику, ось прослухайте:

          Відеокліп « Ти  знаєш, що ти- людина» живий голос поета( тривалість  звучання — 4  - 5 хв.)

 З любові й муки народилися рядки:

Люди- прекрасні,

Земля- мов казка.

І кращого сонця ніде нема.

 

Загруз я по серце у землю в’язко.

Вона мене цупко трима.

І хочеться бути дужим,

І хочеться так любить,

Щоб навіть каміння байдуже

Захотіло ожити і жить!

  Воскресайте, камінні душі,

Відчиняйте серце й чоло,

Щоб не сказали про вас грядущі:

  • Їх на землі не було!

Застерігав Симонеко від марнування  часу і можливостей:

 Учень3.

Минуле не вернуть, не виправить минуле.

Вчорашнє- ніби сон, що випурхнув з очей.

 Як луки навесні ховаються під мулом,

так вкриється воно пластами днів, ночей.

Але воно живе- забуте й  незабуте,

А час не упиняється, а молодість біжить,

 І миті жодної не можна повернути,

Щоб заново, по-іншому прожить

 Слово вчителя:Послухаймо ще одну пісню на вірші В. Симоненка, якщо подобається - підспівуйте...:

 ( відеокліп пісня на вірші В. Симоненка «Лебеді материнства» тривалість звучання- 4-5 хв.)

  Слово вчителя:Ліні Костенко цього року виповнилося 88, дуже солідний вік.. Якось на свій день народження за підтримки доньки Оксани Пахльовської вона передала понад 20 збірок своїх віршів воїнам АТО, дивимося на екран:( відеокліип- репортаж, тривалість звучання-   5 хв.)

  Роки й старість беруть своє...

 Слово вчителя: Як свідчать упорядники збірки «Річка Геракліта», «Творчість Ліни Костенко має щонайширший спектр: від монументальних творів(віршовані романи «Маруся Чурай», «Берестечко») до мінімалістичних форм(«Летючі катрени»), від епосу до лірики, від трагізму до іскрометної іронії, від зануреності в глибини історії - до гострого парадоксального бачення сучасності. Принципово перебуваючи за межами шкіл, мод та інституцій, Ліна Костенко зумовила радикальну філософську, стилістичну й мовну  трансформацію української літератури». Однак ніякі життєві й мистецькі випробуваня  не осквернили її погляд, залюблений у світ:

 Учень 4 декламує:

Стоять  жоржини мокрі-мокрі,

Сплять діамантові жуки.

Під грушею у дикій моркві

До ранку ходять їжаки.

 А в сні далекому, туманному,

Не похиляючи траву -

Дюймовочка в листочку капустяному -

Я у життя із вічності пливу.

 

  Вагоме місце в творчості Ліни Василівни займає поезія про кохання- різнобарвне. Часом осяйне, сповнене світла душі і вогню серця:

  ( відеокліп - пісня у виконанні Ольги Богомолець — тривалість звучання — 4 — 5 хв.)

Слово вчителя:Відгомоніло, відболіло, однак спогади гріють душу:

 Учень 5 декламує:

Очима ти сказав мені:люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю,

Несказане лишилось несказанним.

 

Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером,

Несказане лишилось несказанним.

 

Світали ночі, вечоріли дні,

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили в мені,

Несказане лишилось несказанним

 

(муз заставка..»Літа на старість повернули. Летять в осінній хмурості, а я люблю. А я люблю. Люблю як в юності...»)

Нелегкий творчий і життєвий шлях, однак Ліна Василівна Костенко добре усвідомлює:

 Учень 6 читає:

 Настане день, обтяжений плодами.

Не страшно їм ні слави, ні хули.

 Мої суцвіття, биті холодами,

Ви добру зав*язь все- таки дали.

 

 І то нічого, що чигали круки,

 Що проминуло так багато літ.

З такого болю і такої муки

Душа не створить бутафорський плід..

 ( відеокліп пісня  увиконанні Ольги Богомолець «Осінній день» тривалість звучання — 4-5 хв).

 Слово вчителя:Стоячи на порозі вічності,  поети Василь Симоненко й Ліна Костенко закликають нас не розмінювати  скарб душі на минуле, бути чулими й видющими, розважливими й обачними:

 Вже почалось, мабуть, майбутнє,

Оце, либонь, вже почалось...

Не забувайте незабутнє,

Воно вже інеєм взялось!

 

І не знецінюйте коштовне,

Не загубіться у юрбі.

Не проміняйте неповторне

на сто ерзаців у собі!

 

Минають фронди і жиронди,

Минає слава і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди -

Вона ніколи не мине.

 

  Любіть травинку і тваринку,

І сонце завтрашнього дня,

Вечірню в попелі жаринку,

Шляхетну інохідь коня.

 Згадайте в поспіху вагона,

 В невідворотності зникань,

Як рафаелівська Мадонна

 У вічі дивиться вікам!

 

В епоху спорту і синтетики

Людей велика ряснота.

Нехай тендітні пальці етики

Торкнуть вам серце і вуста

( муз.  Заставка  пісні увиконанні Т.Гвердцителі «Очі на піску» або С. Вакарчук «Мить»).

4. Слово вчителя:Підводимо підсумки почутого й побаченого:

- А чи потрібна нам сьогодні поезія й поети? ( так,вони дозволяють нам усвідомити перехідне й вічне у житті, поезія містить мудрі настановиҐ розважає, зцілює наболіле,допомагає в буденній суєті роздивитися вічне, цінне…)

5. Оцінки за роботу:

6.Домашнє завдання - на вибір виконати завдання:

 зробити темпоритмічну характеристику по одному чотиривіршу з тих поезій,які читали;

за бажанням , на 12 балів – намалювати картинку до будь - якого з віршів, почутих сьогодні;

 вивчити напам’ять  влітку «Лебеді материнства» В.Симоненка; принести на урок записи голосу В.Симоненка й Л.Костенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
31 жовтня 2018
Переглядів
268
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку