Формувати у дітей уявлення про доброту; підвести до того, що кожна людина приходить у цей світ для того, щоб творити добро. Плекати в учнів духовність засобами християнської педагогіки, привернути їх до першооснов – Добра і Любові. Виховувати привітність, доброту, милосердя.
Від серця до серця хай йде доброта
Урок духовності
2-й клас
Мета. Формувати у дітей уявлення про доброту; підвести до того, що кожна людина приходить у цей світ для того, щоб творити добро. Плекати в учнів духовність засобами християнської педагогіки, привернути їх до першооснов – Добра і Любові. Виховувати привітність, доброту, милосердя.
Обладнання. Макети будиночка, сонечка; плакат із зображенням планети Земля в руках людини; макети сердець; папір, кольорові пастельні крейди; конверти з маленькими сердечками; скринька Доброти; картки з прислів’ями; касета із записами музичних творів; магнітофон.
Хід уроку:
І. Організація класу. - В народі кажуть, що добрий гість – дому радість. Гадаю, що ви, як і я, дуже раді нашим гостям. Давайте з ними привітаємось.
- А тепер подивіться мені в очі. Погляньте ще раз на наших гостей, а тепер – один на одного, усміхніться. Із цих промінчиків добра, що заіскрилися на ваших обличчях ми і розпочнемо урок. (Звучить музика) ІІ. Мотивація навчальної діяльності. - На шостий день Господь створив людину на свій образ і подобу. Дав їй смертне тіло і безсмертну душу. І поставив її панувати над природою. Людина повинна бути доброю, нести любов і правду на землю, бо тільки тоді вона могла бути Людиною. Людиною з великої букви, з відкритим серцем і щирою душею. Саме про це ми і поговоримо на уроці. ІІІ. Сприймання та засвоєння матеріалу.
Створення ігрової ситуації. -
У нас сьогодні у класі з’явився ось такий будиночок. Мені дуже хочеться дізнатися, хто у ньому живе. А вам хочеться? То давайте довідаємося. Що ж треба робити, перш ніж увійти? (Треба постукати або подзвонити.)
- Постукаймо легенько одним пальчиком. А тепер двома. А далі поперемінно. Спробуймо всіма, нехай думають, що дощик іде. Ніхто не виходить…
- Може гукнути треба? Але будиночок казковий. Спробуємо і ми перетворитися на казкових героїв. Ну хоча б на вовчиків. Я вас навчу, як промовляти, а ви повторюйте чітко та виразно за мною: А – у, а – у – у ! Господареві славу! - Боїтеся вовчиків, то ми козенятка: Ме – ке – ке, ме – ке – ке ! Шанування ось таке! - Ніхто не виходить… Може журавликами покурличемо?
Курли – курли ! Здоровенькі були ! - Ще спробуємо чарівними краплинками побути: Дзінь – дзень ! Дзінь – день ! Добродію, добрий день! - Мовчать… Спробуємо заглянути у віконечко. Хто ж це живе у цьому будиночку?
У ч н і. С о н е ч к о !
- І не просто сонечко, а сонечко добре, щире, усміхнене.
Робота над віршем.
(Вірш М. Познанської «Здрастуй, сонечко!» записаний на дошці крейдами двох кольорів.) - Діти! А давайте привітаємося з цим добрим сонечком.
(Читання діалогу вчителем та учнями.) Здрастуй, сонечко! Учитель. Я всміхаюсь сонечку: Учні. - Здрастуй, золоте! Учитель. Я всміхаюсь квіточці: Учні. - Хай вона цвіте! Учитель. Я всміхаюсь дощику: Учні. - Лийся , мов з відра! Учитель. Друзям усміхаюся - Учні. - Зичу їм добра!
- Який настрій передає цей вірш? - На що надихає радісний настрій?
- Які прохання звернуті до квіточки і дощика?
- Які побажання для друзів? - А який настрій найчастіше буває у вас? - З яких причин він буває гарним і радісним? - Якби ви були ось таким сонечком, то які добрі справи зробили? Робота з прислів’ями. - Діти, наше добре сонечко передало вам чарівну скриньку Добра. В ній зібрана народна мудрість – добірка прислів’їв про добро. Хто бажає зазирнути до цієї скриньки?
(Учні по черзі підходять до вчителя, дістають зі скриньки карточку і читають прислів’я.)
- Добре роби, добре й буде. - Добро добром згадують. - Доброму скрізь добре. - Лиш до доброї криниці йдуть люди пити водиці. - Хочеш собі добра, не роби нікому зла. - Про добре серце треба змалку дбати. - Хто людям добра бажає, той і собі має. - Добрій людині сам Бог помагає. - Дарунки люди забувають, доброту – ніколи. - Надалі ви повинні поповнювати цю скриньку новими прислів’ями. Бесіда з учнями.
- Діти! А що підказує завжди людині, як вчинити добре?
(Її серце).
( Можливі відповіді учнів: це була б планета щасливих людей, планета миру, планета добра, планета добрих сердець та ін.)
(Можливі відповіді: людина бачить серцем, золоте серце, серце не камінь, від серця до Бога пряма дорога, серце кров’ю обливається, слухати серцем тощо).
Слухання уривка з казки.
- Послухайте, я розповім вам уривок із казки Анатолія Дімарова «Для чого людині серце».
У густому-прегустому лісі, де майже ніколи не появлялися люди, жило плем’я дерев’яних чоловічків. Вони не мали сердець, а тому не могли ні любити, ані ненавидіти, не знали, що таке радість чи гнів, злість чи співчуття.
Як були здивовані дерев’яні чоловічки, коли у їхньому володіння з’явилася невеличка дівчинка, яка заблукала. Коли один із чоловічків виводив дівчинку зі страшного лісу, то дізнався, що у неї заболіло серце. Він дуже здивувався, бо не знав, що це таке.
Тоді вона запропонувала йому звернутися до лікаря, який збирав для наукової роботи серця людей, які померли. Дівчинка привела до науковця чоловічка.
Робота з сердечками.
- Лікар показав дерев’яному чоловічкові ось таке серце – жовте, зморщене. (Показує макет.) Це серце злої людини. Друге серце – блискуче, як пластмасова кулька. Свіже, бо як довго не стукотіло , а ніскільки не зносилося. Це серце байдужої людини. Третє серце, яке показав лікар, було похмурим, сірим, важким, наче висіченим з твердої каменюки. Це серце людини, яка дбала лише про себе і відверталася від інших людей. А четвертим було серце, яке лікар дуже обережно дістав із полиці. Воно було великим і світлим. Це серце однієї дуже доброї людини!
- Яке, на вашу думку, серце вибрав собі дерев’яний чоловічок?
Моделювання планети Добра.
- Перед вами у конвертах є кілька сердечок. Розкладіть їх. Виберіть собі те сердечко, яке найбільше подобається.
- А тепер доторкніться долонькою до долоньки свого сусіда по парті. Хай тепло вашого серця передасться товаришеві. А тепер доторкніться до сердечка, яке ви вибрали.
- Подаруймо ваші серця усім людям на планеті Земля.
( На дошці плакат із зображенням планети у руках людини. Учні підходять по черзі і вставляють сердечка у прорізи на малюнку ).
Фізкультхвилинка.
Встаньте, діти, посміхніться,
Землі рідній поклоніться. Веретенцем покрутіться,
До сонечка потягніться.
Раз присядьте, два присядьте
І за парти тихо сядьте.
Малювання сердець.
У кожного учня до парти прикріплений скотчем аркуш білого паперу.
- Виберіть собі яскраву крейду, яка асоціюється у вас з гарним настроєм. Розділіть її навпіл. Візьміть в обидві руки.
(Вчитель малює у повітрі одночасно обома руками фігуру, що нагадує серце).
(Звучить музика.)
(Учитель малює одночасно з учнями.)
Склеювання куточків для малюнків.
- А тепер подивіться, що я робитиму.
(Складаю навпіл 2 кружечки з кольорового паперу, вкладаю один в один, утворюючи кут.)
Представлення робіт.
- Подивіться на мій малюнок. Я хочу розповісти про свої сердечка. Оце найбільше я намалювала своїй дорогій матусі, яку я любила понад усе на світі. На превеликий жаль, важка хвороба серця забрала у неї життя.
- Мабуть кожен з вас намалював найкраще сердечко для своєї мами, бо мамине серце – єдине в світі, яке «б’ється ночами й днями» для своєї дитини.
(Вчитель читає напам’ять вірш.)
Серце матері
З маленьких років пестить піснями,
Черпа насолоду, тішиться нами.
Охороняє, благословляє,
Для нас лиш б’ється ночами й днями
Єдине в світі – серце мами!
Усе віддасть нам – тепло і силу,
В життя велике здійме на крилах.
Краси навчає, добра навчає.
Для нас лиш б’ється ночами й днями
Єдине в світі – серце мами!
Коли ми в горі – за нас ридає,
Коли в нас болі – за нас страждає.
Найбільш леліє, найбільш жаліє,
Для нас лиш б’ється ночами й днями
Єдине в світі – серце мами!
Коли ж полинем в далеч світами
І не озвемось навіть листами,
Тихо заплаче… І все пробачить,
Для нас лиш б’ється ночами й днями
Єдине в світі – серце мами!
Коли нам душу вкриють печалі,
І вже не знаєш, як жити далі,
Нас не покине, за нас загине!
Для нас лиш б’ється ночами й днями
Єдине в світі – серце мами!
- А це сердечко я дарую своєму дорогому синочкові, який зараз
далеко від дому. Його я люблю безмежно! А це дарую чоловікові. А це – татові. А це – єдиному братові. Це – племінничці.
(Розповіді учнів.)
ІV. Підсумок уроку.
- Що сьогодні лягло до вашого серденька?
- Кому ми повинні дарувати доброту свого серця?
- Цьому нас вчить Біблія. Перед вами лежить пам’ятка, у якій записані праведні діла для душі і для серця.
Для душі і серця
Грішника наведи.
Неука научи.
Хто сумує, утіш його.
Образу від щирого серця прощай.
Кривду терпляче зноси.
Для тіла
Голодного нагодуй.
Спраглому напитися дай.
Нагого одягни.
Подорожнього в хату прийми.
Недужого провідай.
Померлого поховай.
- Я хочу, щоб кожен із вас замислився над цими мудрими словами. – А тепер доторкніться своїми долоньками до свого сердечка . Ви чуєте, як воно б’ється? Подумайте про людей, які люблять вас. Ваші сердечка в цю хвилину сповнені любов’ю і ніжністю. Їх тепло ви відчуваєте у своїх долонях. Відчуваєте, як серце випромінює тепло?
Нехай це тепло і доброта ваших сердець не затримуються в долоньках. Передавайте їх іншим людям. Від серця до серця хай йде доброта!
(Учні виконують пісню.)
Добрим бути зовсім не просто
Добрим бути зовсім це не просто.
Не залежить доброта від зросту.
Не залежить доброта від віку.
Добрим треба бути нам довіку.
Пр. Тільки треба, треба добрим буть
І в біді про друга не забудь.
І закрутиться земля скоріш,
Якщо будем я і ти добріш.
Доброта з роками не старіє.
Доброта від холоду зігріє.
Якщо доброта як сонце світить,
То радіють всі дорослі й діти.
V. Домашнє завдання.
- Скласти свою казку про серце.