Урок
з основ християнської етики
на тему
«Відродження гідності людей « Золотого віку» в українському суспільстві»
Мета: формувати в учнів знання про старість як важливий етап людини з точки зору Святого Письма, розвивати навики виявлення милосердя та любові до старшого покоління на прикладах інших людей та з власного досвіду, виховувати повагу до людей « Золотого віку», християнські цінності в учнів.
Підготувала: вчитель християнської етики
Шпак Г.Я.
І. Організація учнів до уроку.
Привітання.
Усміхнімось усім. Побажаємо успіхів один одному.
Розпочинаємо урок словами із Святого Письма:
« Перед лицем сивини стань, і вшануй лице старого»
( Левіт 19,32)
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
У народі :
Кажуть, юність живе лиш майбутнім,
Кажуть, зрілість цінує лиш мить.
Тільки старість живе незабутнім,
Тим,чого не вернуть, не спинить.
Розповідь вчителя.
Здається, що зовсім недавно ви прийшли у перший клас, а вже за дуже короткий час переступите поріг нашої школи. Перед вами відкриються двері юності із своїми мріями, планами на майбутнє. Та поряд з нами живуть люди, юний вік яких у далекому минулому, і про нього вони говорять лише у своїх спогадах.
Темою нашого уроку є « Відродження гідності людей « Золотого віку» в українському суспільстві».
Епіграфом уроку є слова заповіді Божої : « Шануй батька і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі».
Завданнями уроку є:
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Розповідь вчителя.
Чому таким гарним висловом називаємо людей похилого віку – « Золотого віку»?
Найперше згадаємо, що золото – цінний метал. Люди старшого покоління для нас є дуже важливі, цінні,вони є виточені життям, і, як золота осінь дарує нам плоди природи, так і люди Золотого віку дарують нам досвід свого життя, мудрість, любов.
А ще пригадаємо, що сказано у Біблії про те, якою Господь створив людину? ( На свій образ і на свою подобу). Отже, не втратити образ і подобу Божу протягом життя є дуже важливо і у будь якому віці ми є важливі і дорогі Богові, адже за усіх нас Він віддав своє життя.
Повернемося до Заповіді « Шануй батька і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі». Господь благословляє на довголіття тих, хто шанує батька та матір. Довголіття є знак Божої благодаті.
Слово Боже з великою повагою говорить про похилий вік. Навчає нас як маємо шанувати людей старшого покоління.
-- Робота із біблійними уривками.
У вас є вислови із Святого Письма. Ви їх прочитаєте, а ми разом подумаємо над ними і прикрасимо Дерево Життя, яке є у нас . ( Діти почергово зачитують вислови і прикріпляють до Дерева Життя.)
« Слухай мій сину і сприймай мої вискази, й років життя твого буде багато»
( Приповідки 4,10)
« Пильнуй мій сину заповіді батька твого, не відкидай навчання матері твоєї»
(Приповідки 6,20)
«Хто звеличує батька – довго житиме»
( Сираха 3,5-6)
« Дитино, допомагай твоєму батькові в старостях і не засмучуй його за його життя»
(Сираха 3,12)
« Не галасуй у громаді старших»
(Сираха 7,14)
« Будь серед збору старших, а хто мудрий – того тримайся»
( Сираха 6, 34)
« Шануй батька і матір, щоб тобі було добре , і щоб ти довго прожив на землі»
( Вихід 20,12)
« Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших,бо це справедливо. Шануй батька свого й матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім»
( Послання до Ефесян 6, 1-3)
« Чесна старість не в довголітті, і не міряється числом років. Розумність людям за сивий волос править, і вік старечий – це життя не осквернене»
( Мудрість 4, 8-9)
« Перед лицем сивини стань, і вшануй лице старого»
( Левіт 19,32)
Біблія – є Книга життя, і сам Господь промовляє до нас. У Біблії ми зустрічаємося із багатьма величними та святими постатями. Пригадаємо тих, до яких Господь саме у похилому віці проявив особливе милосердя і поблагословив їх у чомусь важливому. ( Діти пригадують Авраама та Сару, Мойсея, Єлизавету та Захарія, старця Симеона та вдову Анну та інших)
Переглянемо презентацію, у якій пригадаємо епізоди із життя людей, яких ви називали.
Презентація «Довголіття – знак Божої любові».
Інтерактивний прийом. (Учнівське дослідження)
Ми живемо у селі , і поряд з нами є багато людей «Золотого віку». З уроків географії ми знаємо статево - вікову піраміду населення України. Знаємо, що відсоток населення за шістдесят є досить великий в порівнянні із підростаючим поколінням. Готуючись до сьогоднішнього уроку, ми провели дослідження, скільки таких людей є у нашому населеному пункті і як виглядає вікова піраміда нашого села. Про дослідження розкаже нам учень…
( Плакат із статистичними даними вікових особливостей населення населеного пункту).
Висновки. Люди похилого віку пережили ІІ Світову війну, переселення, голод 1946-1947 року.
Вчитель. Особливістю для нашого села є те, що серед людей похилого віку є великий відсоток тих, які зазнали переселення з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини у 1946-1947 рр. На той час їх було 105 сімей, які поселилися у нашому селі. Зараз їм вже за 70 і 80. Саме у цьому році ми відзначаємо 75-річчя акції Вісла – акції примусового виселення українців з етнічних земель у Польщі та Словаччині. Переселенці, які прибули у наше село, збагатили його своїми звичаями, побутом, які вплелися у культуру населеного пункту. Це люди , які зазнали голод, холод, знущання. Але вони вистояли, бо мали велику любов, терпіння, віру. Сьогодні вони передають нам свій досвід, мудрість.
Прес-конференцію з переселеним односельчанином провели учениці… (попередньо підготовлена ученицею)
Послухаємо діалог і подумаємо,що навчає нас ця розповідь?
Прес - конференція з людиною похилого віку.
Запитання до учнів
Чого навчає нас ця розповідь старшої людини? Які цінності виховує у нас наш односельчанин?
Трагедія наших предків відлунням відгукується сьогодні. Лемківська пісня «Пливе кача» ,у якій оспівується біль, тривога,терпіння,смуток стала символом трагедії українського народу сьогодні.
Християнська спільнота завжди може отримати велику користь від людей старшого покоління. Згадаємо митрополита Андрея Шептицького чи Івана Павла ІІ, які фізично будучи немічними, духом були молодими. З їхніх повчань ми черпаємо знання як правильно жити,щоб іти слідами Божими. Вони вели за собою мільйони людей. Які ж мудрі повчання маємо сьогоднішніх патріархів, яким вже далеко за 70.
У наших родинах ми чуємо мудрі настанови наших бабусь та дідусів. А скільки молитов вони промовляють за нашу щасливу долю…
Люди похилого віку мають великий досвід і бажають поділитися з нами. Ми маємо про це пам’ятати .
А зараз послухаємо Легенду про батька і подумаємо,яка її мораль.
"Колись старих людей, у яких не було вже сил працювати, спускали на лубках у провалля: щоб дарма хліба не їли. А один чоловік дуже любив свого батька і не виконав жорстокого закону, заховав його у хліві, годував таємно. Через деякий час трапився недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи із стріхи, ще раз обмолотити і засіяти. Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще, і найбільша нива була засіяна. Всі люди допитувались, як він до такого додумався. Він спочатку мовчав, а згодом розповів, що його батько так навчив. З того часу люди перестали старих на лубках вивозити, а шанували до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завжди розуму навчать».
Як ми можемо виявляти повагу до людей старшого покоління? (Відповіді учнів)
Вірш Б. Грінченка « Мати і дочка»
Чого навчає мати дочку?
Переглянемо відеоролик. Подумаємо чому в одної з сусідок були сумні очі?
Роздуми дітей.
ІV. Закріплення знань,умінь,навиків.
Підведемо підсумок: Чому маємо шанувати старших людей? (презентація на тему «Планета «Старість»)
Робота у парах
(Творче завдання «Дерево жертовності»)
Записати по два приклади чим молоді можуть пожертвувати для людей похилого віку і чим люди «золотого віку» жертвують для нас.
Зачитують відповіді і приклеюють на дошці.
V. Підсумок уроку
Мікрофон
На уроці я зрозумів,що …
Вчитель .
Пам`ятаємо слова Володимира Мономаха: « Старших шануйте, як батька, а молодих, як братів», а ще мудрі слова Олів’є Клемана «Цивілізація, в якій більше не моляться, це цивілізація, де старість втратила сенс. І це страшно, ми, насамперед, потребуємо похилих віком, які моляться, бо старість нам дана саме для цього»