Комунальний заклад Кагарлицької міської ради
Київської області «Черняхівський ліцей»
Андрій Малишко. «Стежина». Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності у вірші
Урок з української літератури в 7 класі
підготувала учитель
української мови та літератури
КЗ КМР «Черняхівський ліцей»
Березюк Віра Миколаївна
Черняхів
2022
Тема: Андрій Малишко. «Стежина». Патріотичні почуття, найвищі духовні цінності у вірші.
Мета:
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
Методи, прийоми і форми роботи: розповідь учителя, учнівські повідомлення, бесіда, виразне читання, інсценізація, словникова робота, дослідницько-пошукові завдання, вправи «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Інформаційне ґроно», тестування, складання сенканів.
Обладнання: портрет письменника, виставка творів, ілюстрації до них; краєвиди рідної природи; грамзапис пісні «Стежина»; аудіозаписи; мультимедійна дошка.
Епіграф:
Те, що з дитинства запам’ятається, то на все життя.
Отже, треба давати найкраще, найпоетичніше
цій золотій дитячій пам’яті…
А. Малишко, «Думки про поезію»
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Створення емоційного настрою.
Стежина до школи… Яка вона у Вас? (Обмін думками і враженнями)
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
1 Заслуховування написаних учнями міні-творів на тему «Український рушник у нашій родині».
2. Опитування «Пісні про рушник» напам’ять.
3. Заслуховування діалогів, огляд інсценівок (робота в парах).
Мати. Синочку, це ти?
Син. Так, мамо, так, рідненька, це я.
Мати. Як довго я тебе чекала та виглядала. Виріс ти, синку, змужнів, зовсім дорослий став. Важко було?
Син. Правду кажучи, нелегко, ой як нелегко! Але ж я завжди пам’ятав, що не маю права вас підвести, розчарувати, не виправдати ваших із батьком сподівань.
Мати. Спасибі, любий сину!
Син. Я привіз вам подарунки, гостинці.
Мати. Дякую, дякую. А це що ж таке у пакунку?
Син. Це моя особиста найдорожча річ — ваш, мамо, вишитий рушник. Пам’ятаєте, ви дали мені його, коли проводжали на навчання до Києва?
Мати. Ой, сину, я вже й забула. Давно так це було!
Син. А я завжди на нього дивився, як бувало сумно, як нудьгував за вами, за домівкою, як терпів образи й несправедливості. І справді, допомагало! Такого гарного рушника я ніде і ні в кого не бачив. Спасибі вам, мамо, за нього і за те, що ви в мене є!
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Учнівське повідомлення «Шкільні роки Андрія Малишка. Вибір життєвого шляху».
За ворітьми, високим моріжком понад вибоїстою дорогою, виблискувала стежечка. Вона й повела Андрія до Трипільської пристані. Скільки разів проходив тут — не перелічити, але ніколи не спадало на думку, що прийде час, останній час у житті, і вона оживе у його серці, зігріта чарівним словом, і поведе у вічність тримати іспит на невмирущість… А зараз вона «біля серця клала цвіт» і кликала туди, «де обрій землю обійма».
Коли я йшов у люди на світанку
Весни своєї, супутниці у мандри,
Високе небо барви позичало
У синь-морях, і явори столітні
Мені вклонялись низько до землі…
Я поминув їх, бо шукав дороги…
ІV. Оголошення теми, мети, епіграфа уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів.
Вступне слово вчителя про А. Малишка — пісняра, музиканта
Особливістю поезії А. Малишка є її музикальність. Ідучи від джерел народної пісні, він відтворює свої думки, почуття, переживання у прозових творах, здебільшого у формі струнких римованих чотиривіршів (катренів), як це характерно для української пісні.
Андрій Самійлович взагалі був музично обдарованою людиною. Він мав чудовий голос (баритон), добре співав, грав на гармоніці.
На повну силу зазвучала Малишкова пісня в повоєнний час, особливо коли він почав творчо працювати з видатним українським композитором-піснярем Платоном Майбородою. Саме пісні, створені в результаті цієї співдружності, стали відомими не тільки на Україні, а й за її межами. Ці пісні були воістину народними. Вони зробилися нерозлучними супутниками нашого життя. Їх співають на святі, коли сумно й коли радісно. І кожна людина знаходить у них щось своє, сокровенне.
Поезія А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…» живе в народі також як пісня під назвою «Стежина» (музика П. Майбороди). Усі сходяться на тому, що це — перлина української літератури, шедевр поета-патріота.
Догорало чисте багаття його життя. Фізичні сили покидали Малишка, а розум, поетична пристрасть палахкотіли вогнем слова. «Стежина» створена 8 лютого 1970 року — за вісім днів до кончини поета. Це останній відомий твір Андрія Малишка, його лебедина пісня.
V. Основний зміст уроку.
Опрацювання твору А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…».
Учні виразно читають вірш «Чому, сказати, й сам не знаю…».
Робота з епіграфом. Як ви розумієте ці слова А. Малишка?
— Чому ліричний герой говорить про стежину, що вона — його «ревний біль і ревний жаль»? Щоб відповісти на питання, з’ясуйте за словником лексичне значення слова «ревний».
Ревний — багатозначне слово, що означає:
1) дуже ретельний, старанний у чому-небудь;
2) дуже щирий, зворушливий;
3) пройнятий гіркотою, сумом, болем; гіркий, сумний, болісний;
4) дуже рясний, густий.
Отже, можемо припустити, що біль і жаль щирі, сумні, що це душевний біль героя, пов’язаний із довгою розлукою з рідним краєм, домівкою, батьками).
Ліричний герой розмірковує, згадує, тривожиться, при цьому розкриваючи найпотаємніші куточки своєї душі.
— Виднокруг, обрій... Продовжіть синонімічний ряд. (Горизонт, крайнебо, виднокрай, овид...)
— Символом чого Може бути обрій? (Далеких незвіданих країв, жаги людини до пізнання нового)
— Який художній засіб використаний поетом у рядках «Живе у серці стільки літ Ота стежина», яка його роль? (Метафора, показує гарячу прив’язаність ліричного героя до рідного краю)
— Що означає вислів «Нема кінця їй в темнім лузі, Та й повороту вже нема»? (Кінця стежини не видно в темряві, не видно з порога рідного дому — образний вислів, людина не знає напевно, як складеться її доля. І повернути, зупинити час теж неможливо, за висловом мудрих — не можна в одну й ту ж ріку ввійти двічі)
— Як розуміти вислів «Хоч біля серця стеле цвіт»? (Гріють ліричного героя спогади про рідний край, про дитинство, про рідних)
У цьому творі Малишко вдається до використання народнопісенного образу стежки як символу життя людини. У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.
Твір складається з чотирьох куплетів по чотири рядки.
Кожне слово, речення, строфа так емоційно навантажені, таку глибоку думку збуджують у читача, так окрилюють душу, що ані слова, ані віршованого рядка чи інтонації замінити не можна.
На глибокі роздуми спонукає цей так просто й майстерно скомпонований вірш.
Поезія — внутрішній монолог ліричного героя. Чотири строфи складають одне ціле, де кожна з них займає своє непорушне місце: пролог, експозиція, розгортання дії, кульмінація з фіналом.
Ні кінця ні краю немає стежині людського життя, бо одні покоління приходять на зміну іншим, але незмінним залишається почуття вдячності рідному дому, отчому порогу. Ліричний герой цієї пісні роздумує над людським життям, його духовними цінностями, під певні підсумки, бо нема вже вороття до днів юності.
Неперевершена краса природи і повінь людських почуттів, освячених коханням, ліричні спогади про батьківський дім і філософічні міркування про сенс людського життя — така тематика пісні А. Малишка. Її образність — у простоті й довершеності. Внутрішній світ ліричного героя розкривається через окремі пейзажні деталі (стежина «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль»).
У вірші змальовано персоніфікований образ стежини. Образ, який несе на собі основне смислове навантаження твору, наскрізний: про нього йдеться в кожній строфі.
Стежина життя…Якою вона буде і де проляже? Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?.. Одним одна… Єдина… Найдорожча… Поет не закликає кидатися в далекі світи у погоні за приморським щастям, щоб потім каятися, шкодувати, марити в снах і наяву за батьківським порогом і стежиною — тією, що в’юниться «між круглих соняхів» і веде на батьківщину…
Метафори:«живе у серці», «обрій землю обніма», «стежина… пішла, не повертає, …стеле».
Повтори:«мита-перемита», «ревний… ревний», «дощами… дощами».
Епітети:«ревний біль і ревний жаль».
«Мозковий штурм». Визначення ідеї твору.
— Уславлення любові, чуйності, щирості до місця, де народився, зробив перші кроки і вирушив по стежині життя;
— кожна людина зажди пам’ятатиме батьківську хату і ніколи не забуде стежину до неї;
— життєва дорога не повертається назад, але й не зникає безслідно;
— людське життя безперервне.
VІ. Закріплення вивченого матеріалу.
Проєкт «Виконання пісні різними співаками».
Пісня «Стежина» дуже популярна серед людей різного віку. Кожне покоління сприймає цю перлину по-своєму.
Запрошую вас послухати «Музичний колаж»:
VII. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.
— Чому кожна людина згадує місце, де вона народилася, про своє дитинство?
— Чому поет згадує свою стежину з болем і жалем?
— Як А. Малишко пов’язує стежину з рідним краєм?
— Що А. Малишко висловив у творі?
— Яку стежину ви будете згадувати у майбутньому?
— Коли, на ваш погляд, стежина у людини стане шляхом? Чому?
— Про який життєвий шлях ви мрієте?
СЕНКАН
Стежина
Єдина, неповторна
Починається, веде, увічнює
Зв’язок із рідним краєм
Доля
Слово вчителя.
Тонкий ліризм, широта людських почуттів у піснях А. Малишка розкриваються через просту і довершену форму. Емоційно наснажені, щирі, місткі за змістом, вони є окрасою духовної скарбниці нашого народу.
У кожного своя стежка, кожний вибирає сам, якою вона буде і де проляже.
VІІІ. Рефлексії. Вправа «Долоньки».
— Що вам найбільше сподобалося на уроці? (Великий палець)
— Що вам найбільше запам’яталося? (вказівний)
— Що вам пригодиться у житті? (середній)
— Чого ви навчилися на уроці? (безіменний)
— За що ви вдячні поетові-пісняру А. Малишку? (мізинець)
ІХ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів.
Х. Домашнє завдання.
1