Урок "Вишивка, як вид декоративно-ужиткового мистецтва. Застосування вишивки. Техніки вишивки. Знаки та символи у вишивці. "

Урок

Тема: Вишивка, як вид декоративно-ужиткового мистецтва. Застосування вишивки. Техніки вишивки. Знаки та символи у вишивці.

Мета уроку:

- ознайомити учнів із символами української народної вишивки, пояснити їхзначення;ознайомити з поняттям стилізації малюнка, композицією у вишивці, сприяти розвитку пізнавальних інтересів учнів, виховувати повагу до  української стародавньої культури, культурно-історичних традицій;

пробуджувати почуття краси, прекрасного, зміцнювати бажання        відроджувати традиції народу, заохочувати до вишивання виробів;забезпечити засвоєння учнями про традиційні для України види рукоділля і декоративно-ужиткового мистецтва та оздоблення виробів вишивкою; формувати вміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати, оцінювати;

- навчити виготовляти найпростіші хрестики в рядок, стовпчик та по діагоналі;

- розвивати образне мислення, увагу, фантазію, кмітливість, асоціативну пам'ять, естетичний смак;

- виховувати організованість у роботі та відповідальність за свої дії.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організація учнів.

• Перевірка наявності учнів, підготовленості їх до уроку, наявності робочого одягу.
• Створення позитивного емоційного настрою учнів.

Заздалегідь записую на дошці вислів: «Мистецтво слухати майже рівнозначне мистецтву говорити» (П’єр Буаст).

Доброго дня, діти! Щиро рада знову бачити вас усіх. Оскільки сьогодні нам доведеться багато слухати й багато говорити,я хочу розпочати наше заняття зі слів відомого французького філо­софа П’єраБуаста та дати вам таку настанову:

Давайте ми будемо вчитись

Один одного слухати, діти,

Чужу думку завжди поважати,

А свою — влучно промовляти.

За такої умови у нас обов’язково все буде добре!

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда

Давайте ми з Вами згадаємо що з вивчали на попередньому уроці

1. Що таке базова модель?
2. Як ви розумієте поняття модель-аналог?
3. Що таке проектування?
4. Скільки етапів проектування ви знаєте?
5. Що ми відносимо до організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного етапів?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Довгими осінніми та зимовими вечорами збирали­ся молоді жінки та дівчата на вечорниці. Линула пісня, а вправні руки майстринь, не спиняючись ні на хвилину, пряли. У вільний від хліборобських клопотів час треба було багато встигнути, щоб навесні пишно прибрати до свята хату тканими доріжками, скатер­тинами, ряднами, заквітчаними веселковими узорами; треба було виготовити свій посаг, щоб рушниками обдаровувати дружок і сва­тів. Селянинові потрібно було чимало різних тканин, адже кожен сам забезпечував свої власні потреби у виготовленні одягу, облад­нанні житла.

Люди прагнули зробити гарним своє речове середовище, при­красити свій побут. Так виникло декоративно-ужиткове мисте­цтво — один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.

«У безцінних скарбах народного мистецтва живе добра поетична душа великого українського народу, який з давніх-давен прикрашав усе, що служило йому в побуті, витонченим різьбленням, прадав­ньою вишивкою, барвистим орнаментом. Усе в умілих руках тала­новитих майстрів ставало оберегом» (Володимир Гресь).

IV. Оголошення теми і мети уроку (запис на дошці та за потреби в зошити)

V. Вивчення нового матеріалу

 Людина за своєю природою — художник. В усе, що її оточує і до чого торкаються її руки, вона намагається втілити красу.

Творити і цінувати красу українці уміли здавна. Створюючи потріб­ні й корисні речі, вони обов’язково їх прикрашали.

Мистецтво створення побутових речей (посуду, рушників, меблів) та їхнього художнього оздоблення дістало назву декора­тивно-прикладного або декоративно-ужиткового.

Загадкове слово «декор» у перекладі з латини означає «при­крашаю».

Неможливо уявити побут людини без найнеобхідніших пред­метів: меблів, посуду, тканин, одягу, ваз для квітів... Предмети, які не тільки виконують свої практичні функції, а ще й мають естетич­ні якості, належать до творів декоративно-ужиткового мистецтва.

Українська народна вишивка.

• Чи можемо ми сказати, що вишивка є видом декоративно-ужит­кового мистецтва?
• Чому вишивка є видом декоративно-ужиткового мистецтва?
• Чи лежать вишиті вироби в шафі, на полиці? (Ні, є вживаними речами)
• Вони красиві? (Так)
• Що вам відомо про вишивки?

Якщо повернутись на багато віків у минуле, то, на вашу думку, що спонукало людей взяти голку в руки і почати ви­шивати?

З цього приводу складено дуже багато легенд і я розповім одну з них.

У дивовижно красивому місці, у маленькій хатинці жила чарівна україночка Василинка. Ця тендітна добра дівчинка була зачарована красою навіть маленької пелюстки від квітки, різнокольорових пір'їнок дивовижних пташок. Одного сонячного, весняного ранку дівчина, огля­нувши всю красу, що навколо, відчула дивовижне піднесення: «О, якби я хотіла ці квіти, оці пташечки, оцю красу природи побачити на своє­му одязі». І вирішила Василинка оздобити свою лляну сорочку, яку зши­ла їй бабуся.

Взяла вона лляні нитки пофарбувала у жовтий колір в цибулинні,

з калинових ягід — у червоний колір, з березових бруньок — у зелений, а з волошок—у блакитний. І вишила вона на безкінечній лінії блакит­ного неба — жовте сонечко, промені якого ніжно торкалися кетягів червоної калини. І коли Василинка вишивала, вона мріяла лише про одне — уберегти своїх рідних від всього злого, що є на землі. Бо вона бажала їм синього чистого неба, жовтого теплого сонця, гарячої, як червона калина—любові. Саме тому вишивки на сорочках і рушниках стали для українського народу оберегами!

Вишиванням називають техніку прикрашання текстильного чи іншого виробу за допомогою різного виду стібків нитками, а також перлами, бісером, коштовним камінням.

А на сьогоднішній урок у нас працювали пошуковці які попередньо отримали завдання і повинні були підготувати повідомлення. Зараз ми будемо заслуховувати повідомлення, а доповідач акцентуватиме увагу на важливих моментах, які ви повинні будете законспектувати.

Історія виникнення

Виникнення та поширення вишивки губиться в глибині тисячо­літь. Про це свідчать стародавні історики, розповідають численні ар­хеологічні знахідки. Особливе значення мають розкопки скіфських курганів, матеріали яких є цінним джерелом для вивчення культу­ри й побуту цих племен. Так, всесвітньо відома золота пектораль із Товстої Могили, срібна ваза з кургану Чортомлик поблизу Нікополя не лише є витвором високої мистецької майстерності скіфів, а й міс­тить цікаві сюжети, що дають змогу дослідити одяг, його декоративне оздоблення.

Святковий костюм скіфів був щедро орнаментований золотими нашивками із зображенням грифонів, левів, оленів, різноманітною аплікацією з кольорової шкіри, декоративними швами.

Візерунок у вигляді смуг геометричного орнаменту розміщував­ся на краях коміра, подолу, рукавів, посередині спинки вбрання. Щедро оздоблювали скіфи штани. Їх розширювали узорами у вигля­ді завитків, кружечків, ромбів, зигзагів, спіралей. На чаші Гайма- нової Могили одяг скіфських царів оздоблено орнаментом у вигляді подвійних спіралей, а лампаси на штанах нагадують подвійні смуги безперервного ланцюга хвиль.

На основі кургану Товста Могила було реконструйовано одяг, у якому рукава, комір прикрашені золотими нашивками із зобра­женням грифона та лева, що роздирає лань.

Про високий рівень вишивального мистецтва свідчить одяг сар- матів, у якому вже проглядає соціально-економічне розшарування населення, що виявляється передусім у розкішності оздоблення зо­лотим гартуванням одягу багатих жінок і у скромності прикрашан­ня звичайними намистами — бідних.

Минали віки. На території нашої країни змінювались народи (кіммерійці, скіфи, сармати), культури (зарубинецька, пізньозару-бинецька, черняхівська та ін.). Збагачувалися знання людей про на­вколишній світ і про себе.

Магічний зміст геометричного орнаменту поступово змінювався. З’являлися нові мотиви, знаки, обереги. Але в безперервному про­цесі розвитку нічого не зникало. На старе нашаровувалось нове, та відкладалося в народній пам’яті.

До наших днів дійшла українська народна вишивка лише XVII — початку ХІХ століття, насамперед тому, що погляд на неї, як на витвір мистецтва утвердився тільки у 80-90-х роках

XIX століття. Саме відтоді прогресивні діячі культури починають цікавитися нею й збирати її в музеях і приватних колекціях.

У процесі історичного й культурного розвитку в Україні в кож­ній місцевості утворилися характерні орнаментальні мотиви й ком­позиції, колірна гама, специфічні техніки виконання. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління, майстри відшліфову­вали кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи й удоско­налюючи їх.

Вишивкою захоплювались повсюди. Кожний район, навіть кож­не село різнилося місцевою самобутністю. У вишивці, як в пісні, розкривається доля людини, її радощі і горе.

«Гаптує дівчина й ридає — чи то життя! Червоним, чорним ви­шиває мені життя», — так піднесено сказав Павло Тичина

Знаки і символи в українській вишивці.

Подивімося на чудові узори народних вишивок, і побачимо гар­монійно поєднані між собою трикутники, ромби, круги, прямі чи ламані лінії. Ці елементи узорів сприймаються нами як звичайні геометричні форми. Але для наших давніх пращурів вони були сим­волічними зображеннями людей, землі, води, птахів.

На вишивці не було жодного зайвого елемента. Кожен мав певне значення. Люди не лише зображували ці знаки, а й уміли їх читати. Так, наприклад, давні слов’яни зображували поле у вигляді ром­ба, а сонце у вигляді кола. Свої символи мали також земля (пряма лінія), вода (хвиляста або ламана лінія), людина тощо. Символи землі і сонця в поєднанні з водою, становлять життєдайну трійцю.

• Жіноча фігура символізує Богиню життя (Берегиня — дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона — і життєтворча мати-природа, і жінка-мати, яка дарує світові сина);
• дерево — плодовитість землі;
• птиці — прихід весни, урожаю і багатству;
• кінь та олень — благополуччя в родині;
• ягоди калини — символ крові та невмирущого роду;
• символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї;
• дерево життя, світове дерево уособлює єдність усього світу. Це своєрідна модель всесвіту і людини, де для кожної істоти, пред­мету чи явища є своє місце.

Солярні знаки, схематичні фігури Сонця, Берегині, Дерева жит­тя, вишиті на тканині, є ще одним свідченням глибокої шаноби на­ших пращурів до Сонця, Матері, як могутніх, святих, життєдайних першооснов усього сущого.

За народними віруваннями, вишиті на одязі та інших предме­тах побуту символи оберігали людину від поганого ока, злих духів.

• Хрест символізує поєднання сонячної батьківської та вологої материнської енергії, вогонь;
• трикутник — гори;
• круг, ромб, квадрат — сонце й місяць.

Крім того, ці символи можуть вишиватися разом із додатковими прямими, зламаними, схрещеними лініями.

• Пряма лінія символізує поверхню землі; ламана — воду.
• Полуниця є символом сонця, її вишивають на дитячому одязі як оберіг.
• Хміль — символ кохання.
• Виноград — радості та краси створення сім’ї.
• Ластівка — символ доброї звістки.
• Жіноча фігура з піднятими або опущеними руками і головою у формі квадрата чи ромба означає богиню Землі, матір приро­ди, яка створює гармонію життя.

Поступово магічний зміст орнаменту змінювався, доповнювався новими знаками, оберегами.

У вишивках пізніших часів це магічне значення окремих еле­ментів частково втрачалося. Вишивка виконувала більшою мірою роль художнього оформлення одягу, рушників, скатертей, наволо­чок та інших виробів.

Кожна місцевість і навіть окремі села в Україні мають свої особ­ливі традиції вишивання: перевагу віддають тому чи іншому кольо­ру, узору, техніці вишивання.

Традиції вишивки завжди бережно передавалися з покоління в покоління, від матері до дочки. За кольором, орнаментом, спосо­бом розподілу орнаменту на виробах завжди можна визначити місце виготовлення вишивки.

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення,

Шепіт трав і шелест яворів І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладена в рядки,

Поспліталась, блиснула веселкою.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею і цвітом.

А над світом, гляньте,

А над світом Українська вишивка цвіте!

Ганна Костів-Гуска

VІ. Практична робота

«Виконання хрестиків в рядок, стовпчик та по діагоналі»

6.1. Вступний інструктаж

Проводжу інструктаж про правила поведінки з певними видами матеріалів, розповідаю про техніку безпеки. Показую за потреби як виконувати хрестики.

6.2. Поточний інструктаж

Слідкую за потреби за дотриманням правил техніки безпеки, проводжу поточні групові та індивідуальні інструктажі.

6.3. Заключний інструктаж

Підводжу підсумки практичної роботи, вказую на недоліки та найкраще виконання.

VІІ. Підсумок уроку.

 Чи сподобалося вам працювати на сьогоднішньому уроці?

 Які проблеми у вас виникли?

 Що нового дізналися?

VІІІ. Домашнє завдання.

 Дослідити та записати в зошит особливості вишивки в таких регіонах як Вінничина, Рівненщина, Полтавщина, Житомирщина та Закарпаття.

 Продовжити виконання хрестиків.

 Пошуковці підготують інформацію.

ІХ.Мотивація оцінок за урок виставлення їх в журнал та щоденники

Х. Прибирання робочих місць