Поїхав вступати до Київського університету, усі іспити склав на п’ятірки (тоді була п’ятибальна система оцінювання), а останній — на чотири. Цього виявилося замало, адже на одне місце тоді претендувало аж п’ятнадцять осіб! Євген усе одно не здавався — і через рік став студентом Ніжинського педінституту.
ЗіркаІз коромислом по водуаж до моря зірка ходить. Коли зірка йде по воду —весело сміється,коли зірка йде з водою —срібло з відер ллється. Срібна зіркай де з водою,срібні в зірки руки,ллється чисте срібло з відерна ліси та луки. Ллється чисте срібло з відерна маки й калину,на заквітчану у місяць. Срібну Україну.
ЧАРІВНИКИНіч — велика чарівниця!Зчарувала звіра, птицю,Зчарувала всіх людей —не побачиш їх ніде. Не побаш чивітра в полі,ні тополю на роздоллі,ні метелика, ні бджілку,ні в цвіту вишневу гілку…Ранок — все відчарував:сині квіти поміж трав,і метелика, і бджілку,і в цвіту вишневу гілку,і баского вітра в полі,і тополю на роздоллі,всіх людей, і звіра, й птицю!.. Ніч — велика чарівниця,та ще більший чарівникранок — щирий трудівник,що і сам трудитись звик,що до праці всіх розбудить,хай то птиці, звірі, люди…Два оці чарівники в світі цім живуть віки.
«ЖУРАВЛІ ВИСОКІ ПРОЛІТАЮТЬ...»Журавлі високі пролітають,ледве видно птахів із землі. Журавлів я з вирію стрічаюі прошу перо у журавлів. Ставши над Дніпром зеленооким,ставши над усміхненим Дніпром,я прошу перо у них високе,піднебесне в них прошу перо. Хай з небес перо високе кинуть, хай мене благословлять крилом,щоб писалось слово журавлинежуравлиним з вирію пером. Щоб воно до вирію літало,журавлиний звідало політ,та завжди із вирію верталодо святої отчої землі…