Урок з української літератури. Лірика рідного краю. Вірші Ольги Будугай про Берддянськ

Література рідного краю с Література рідного краю. Тема «малої батьківщини». Вірші О. Будугай про рідний Бердянськ. Тринадцяте грудня. Класна робота

Література рідного краю У кожної людини є своє рідне і неповторне місто, не тому, що немає інших, а тому, що це місто для тебе – найкраще, найрідніше, наймиліше та найпривабливіше.   Мабуть, кожен із нас любить землю, де  народився, де проходить  безтурботне дитинство, юність, навчання, де проживають  батьки і друзі, де зустрів перше кохання, отримав першу оцінку, де якось по-особливому співають птахи, шумить вітер, сходить сонце.   Для нас таким містом, яке неможливо не любити, є Бердянськ!

Література рідного краю Письменники та поети всіх часів присвячували свої твори, зокрема, віршовані твори, своєму краю. Чимало віршів присвячено нашому рідному, чудовому Бердянську. Однією з таких творчих людей є місцева письменниця Ольга Будугай, вірші якої про рідне місто розглянемо сьогодні…..

Література рідного краю с Ольга Дмитрівна Будугай народилась у 1964 році в місті Гуляйполі Запорізької області, де сумлінно провела свої дитячі й шкільні роки. Батьками її стали робітник взуттєвої фабрики Дмитро Павлович та вчитель математики Раїса Іванівна Савченки. У 1981 році закінчила із золотою медаллю Гуляйпільську СШ №1. Ольга Будугай

Література рідного краю с У 1986 році стала вчителем французької та німецької мов, закінчивши з відзнакою Запорізький держуніверситет, а у 1997 році – вчителем української мови і літератури після завершення навчання в Бердянському педінституті. Працювала в Бердянському педуніверситеті та інших вищих навчальних закладах. Весь час займається філологічною справою: пише вірші, статті, видає альманахи, займається науковою діяльністю. У творчому доробку – вірші про рідне місто, рідний край…Ольга Будугай

Література рідного краю с. Ольга Будугай Викладає українську і зарубіжну літературу в ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педуніверситет імені Григорія Сковороди", цікавиться питаннями пізнання Істини в різних галузях людського знання (науці, релігії, мистецтві).  

Література рідного краю с. Література рідного краю. Бердянський вечір. Сіло сонце ясне за косою,В небі ластівки, мов у купелі,З співом-щебетанням стоголосим. Зграйками збираються, веселі. Небо їх, як матір люба, ніжна,У блакить високу кличе-кличе. Біла чайка прилетіла з моря,Закружляла, голосно кигиче. З небокраю світло м’яко ллється,Заливає море променисто. Вітерець коло тополі в’ється,Одягає місто зір намисто. В небо над Бердянськом вечоровим. Місяць вируша на колісниці,І серпанок срібний хвиль шовкових. У промінні місяця іскриться.м. Бердянськ, 20.07.1993 

Література рідного краю с. Література рідного краю. Герб Бердянська. Ногайський плуг орав колись це поле,В кибитці віз ногаєць дітлахів. Цей якір зна штормів азовських волю,Нам розповів багато б, як схотів. Наш старовинний герб – окраса міста,Наш оберіг, стежина в товщу літ. Нехай несе в майбутнє добрі вісті,Бердянців кличе в зоряний політ! м. Бердянськ, 16.09. 1999 – 03.05.2000

Література рідного краю с. Література рідного краю. Моряків ти місто і рибалок. Правнуків колишніх козаків. З Лісок, Слободи, всіх балок -Ти, Бердянськ, як батько обігрів. Працелюбне місто і веселе,Всім знаходиш для душі тепла. Для гостей ти – затишна оселя,Звідки б сюди стежка не вела.м. Бердянськ, 03.05.2000 Гостинне місто

Література рідного краю с. Література рідного краю. Ясна перлинка Приазов’я. Кочівників страшні навали. Наш край хотіли побороть,А річку Бердою назвали,Що означає «Дав Господь». Тече поволі в буйних травах. Привітна річка степова. Віками спрагу тамувала –Стара вона й завжди нова. Красуне Бердо, наша доле,Несеш в Азов ти хвиль блакить,Там, де впадаєш в синє море,Життя вирує і бринить. Дала ім’я, ріка, ти місту,Де чутно співи голосні. Без нього серцю, як без листу. Вербі лишитись навесні. Бердянськ! Ти справді «Дар від Бога»,Степів і моря благодать!Терниста є твоя дорога,Та в змозі дух твій зло долать!Нехай дарують квіт любовіБлагословенні землі ці!Ясна перлинка Приазов’яІскриться в Господа руці… м. Бердянськ, 02.09.1998.

Література рідного краю с. Юне місто1. Тут орди дикі пробігали. У сиву-сиву давнинуІ коні пращурів топтали. Гіркий полин і ковилу. А нині квітне юне місто,З відкритим серцем друзів жде,З ім’ям від річки Берди чистим. В майбутнє України йде. Пр.: Бердянськ – перлина Приазов’я,Ти – сонця усмішка ясна,Скарбниця радості й здоров’я,Та вічні юність і весна.2. Зазнав наш красень і недолі: Пропах він порохом боїв,В роки воєнної неволіСлізьми политий матерів. А нині радо розкриваєОбійми щедрі для гостей,Привіт у завтра свого краю. Шле мирним щебетом дітей. Пр.3. Де Меотида котить хвилі,Де грає парусами бриз,Агарський берег мріє милий –Мандрівки довгої сюрприз. Всім серцем линуть внуки й діти. До мирних затишних осель. Так молодій, Бердянськ, і квітни,Та будь відомим, як Марсель!Пр.м. Бердянськ, 25.08.2000

Література рідного краю с. Література рідного краю. Рідному Бердянську. Де Берда-красуня впада в синє море,Де вітер згина ковилу і полин,На лоні матусі-Вкраїни просторім. Розквітнув Бердянськ – молодий її син. Пр.: Тут сонячне небо і хвилі ласкаві,Та місто звучить, як гітари струна,Бердянськ фестивальний, святковий, буденний. У наших серцях, ніби пісня, луна!Це місто для друзів обійми розкрило,Щороку гарніша гостинний курорт. Підняв наш Бердянськ над Азовом вітрила,Новітнє усе він збирає на борт. Зазнали бердянці штормів і неволі,Та мужньо боролись в годину лиху. Крокуй, рідне місто, до щастя і долі,Нащадків веди по надійнім шляху!Пр.: Тут сонячне небо і хвилі ласкавіІ око милує проспектів краса.Іди в майбуття, наш Бердянськ, величаво. У наших серцях твій вогонь не згаса!м. Бердянськ, 09.03.2001

Література рідного краю с. Література рідного краю. Азовське море. Світить сонечко ясне усім яскраво,Щедро Лукомор’я нам дає плоди. Котить Меотида хвилі, мов отави,Аж у Дикім Полі залиша сліди. Море, ти до всіх привітне, всім радієш. Хоч із кривдою до тебе, хоч з добром. Ти, як лікар і порадник мудрий, дієш,Все живе обнявши хвиль своїх крилом. Влітку день і ніч нема тобі спочину,Віддаєш своє тепло ти знов і знов. Не пита ж ніколи рідна мати сина,Чи віддячить ненці за палку любов.м. Бердянськ, 12.08.1993

Література рідного краю с. Література рідного краю. Чари моря. Хлюпоче білопінна моря чашаІ пестять хвилі руки берегів. Тут, на просторі, радість духу наша. Буденності зриває якорі. Прийду до моря з щирістю у думці,А повсякдення бруд не понесу. Душі довірю брати, наче губці,Морські простори, краєвид, красу. О людство! Ти ж таке прекрасне в злетах,Як спалах смолоскипів чистих душ. Чому ж стаєш ти ворогом планеті?Не руш живого! І краси не руш.м. Гуляйполе, 20.07.1999

Література рідного краю с. Література рідного краю. Відродження міста. Міцній, Бердянськ, наш отчий дім,Ти відродивсь з руїн кривавих. В промінні сонця золотім. Зростай і квітни величаво!

Література рідного краю с. Обмін думками: * Що сьогодні на уроці: *……..вразило ? * …..було цікавим ? *……згадалось ? *….запам`яталось? * ……зацікавило ?

Література рідного краю с. Домашнє завдання: Написати власний вірш (чотиристишшя), або сенкан, або есе про Бердянськ.

Література рідного краю с. Есе Есе – це начерк, мінітвір (твір, невеликий за обсягом), в якому висловлені власні думки, міркування, враження, відчуття, ставлення до певної ситуації, людини, тварини, предмета, місцевості тощо… Есе – це неповторне, індивідуальне, творче висловлювання.

Література рідного краю с