Урок "Зародження й розвиток фізики як науки. "

Конспект уроку (10 клас) Зародження й розвиток фізики як науки. Роль фізичного знання в житті людини і суспільному розвитку.
Мета: Ознайомити учнів з основними етапами розвитку фізики як науки та показати важливість знання її в житті людини та суспільства. Розвинути творче та абстрактне мислення. Виховати в учнів інтерес до вивчення фізики. 

Очікувані результати навчання. Вміння та навички, що формуються на уроці:

називає iмена видатних вiтчизняних i зарубiжних фізиків; може обґрунтувати iсторичний характер розвитку фiзичного знання; пояснює вчення про електрику та магнетизм, теплові двигуни.

Навчально - методичне забезпечення заняття:
Плакати, таблиці кратних величин.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Хід уроку
І. Підготовчий етап.
1.    Організаційний момент
2.    Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завдань уроку
3.    Актуалізація опорних знань учнів.
ІІ. Основний етап
1. Сприймання  нового матеріалу
Слово вчителя.
Фізика—наука про природу. З незапам'ятних часів люди систематично спостерігали за явищами природи, намагалися приміча¬ти послідовність явищ, які відбувалися, і навчалися передбачати хід багатьох подій у природі, наприклад, зміну пір року, час розлиття річок і багато іншого. Ці знання вони використовували для визначення часу сівби та збирання врожаю тощо. Поступово люди впевнилися в тому, що вивчення явищ природи приносить їм неоціненну ко¬ристь.
Тоді появилися вчені, які своє життя присвячували вивченню явищ природи, узагальнювали досвід попередніх поколінь. Вони записува¬ли результати спостережень і дослідів, передавали свої знання учням. Спочатку вченими були жерці, які за допомогою своїх знань тримали народ у покорі. Тому вони часто робили записи в зашифрованому ви¬гляді, а учнів ретельно відбирали, оскільки останні повинні були збе¬рігати набуті знання в таємниці.
Перші книги про явища природи, які стали надбанням народу, з'явилися, очевидно, у Стародавній Греції. Це сприяло швидкому розвитку науки в цій країні і появі багатьох видатних учених.
Грецьке слово «фюзіс» у перекладі означає «природа», тому науку про природу почали називати фізикою. Починаючи з XVII ст., фізика швидко розвивається. З неї поступово виділяються нові науки про природу, наприклад, хімія. Всі науки, які вивчають явища при¬роди, стали називати природничими науками.
Багаторічне вивчення явищ природи привело вчених до ідеї про матеріальність навколишнього світу. Матерія, за визначенням В. І. Ле¬ніна, є об'єктивна реальність, яка існує поза нашою свідомістю і дана нам у відчутті. Отже, все, Що реально існує в природі (а не в нашому уявленні), матеріальне. Таким чином, в основі нашого уявлення про природу лежить матеріалістичний світогляд.
Матерія існує не лише у формі речовини. Наприклад, радіохвилі і світло не можна назвати речовиною. Це — особлива форма матерії, яка   називається   електромагнітним   полем.
Вивчення навколишнього світу показало, що матерія постійно ру¬хається. Будь-яка зміна, що відбувається в природі, є рухом матерії. Нагромаджений століттями досвід упевнив учених, що матерія може видозмінюватися, але ніколи не виникає і не зникає. Рух матерії також може змінювати свою форму, але сам рух матерії не створюється і не знищується. Інакше кажучи, навколишній світ є матерія, яка вічно рухається і розвивається.  Загальною мірою руху матерії в усіх її формах є енергія, а незнищуваність руху матерії виражається в науці законом збереження енергії.
Найзагальніші форми руху матерії називаються фізичними. До них належать: механічна, теплова, електромагнітна, внутрішньо¬атомна і внутрішньоядерна форми руху матерії. Сучасна фізика вивчає різні форми руху матерії, їх взаємні перетворення, а також власти¬вості речовини і поля.
Фізика і техніка. Швидкий прогрес у вивченні природи, від¬криття нових явищ і законів природи сприяли розвитку продуктивних сил суспільства. Починаючи з кінця XVIII ст., розвиток фізики су¬проводжується бурхливим розвитком техніки. Цей взаємний зв'язок між розвитком фізики і техніки можна прослідкувати протягом всієї істо¬рії  нового  часу.
У другій половині XVIII і першій половині XIX ст. з'являються і вдосконалюються парові машини. Одночасно поглиблено вивчаються теплові процеси, з фізики виділяється нова наука — термодина¬міка. У зв'язку з широким використанням теплових машин на виробництві і транспорті цей період часу називають «віком пари».
У кінці XIX і на початку XX ст. з'являються і вдосконалюються електричні машини, одночасно здійснюється безліч нових відкриттів у галузі електрики, з фізики виділяються електротехніка, радіотех¬ніка та інші науки. Завдяки широкому використанню електричної енергії, цей час називають «віком електрики».
Починаючи з другої половини XX ст. і до наших днів, інтенсивно вивчаються властивості атомів і атомних ядер. Люди навчилися добу¬вати ядерну енергію і широко застосовувати її в техніці. Першу в світі атомну електростанцію було побудовано в СРСР у 1954 р. Давно вже плавають підводні човни і кораблі, які використовують ядерну енер¬гію, будується багато нових атомних електростанцій на всій земній кулі. Тому час, в який ми живемо, можна назвати «атомним віком».
Нині відбувається швидке освоєння космосу людиною. Перший штучний супутник Землі було запущено в СРСР в 1957 p., а в 1970 р. космонавти вже побували на Місяці, міжпланетні станції досліджу¬ють найближчі планети. Таким чином, друга половина XX ст. є по¬чатком   космічної  ери.
Історія розвитку наук про природу показує, що саме фізика най¬більше сприяє розвитку техніки і появі її нових галузей. Досягнення сучасної фізики є тією базою, на якій будується і розвивається тех¬ніка.
Науки про природу, зокрема фізика, розвиваються так. За допомогою експериментів (дослідів) нагромаджується великий фактичний мате¬ріал про певну групу явищ природи. На основі цього матеріалу ство¬рюється гіпотеза (наукове припущення), яка з єдиної точки зору пояснює хід цих явищ. Справедливість гіпотези перевіряється новими експериментами.   Якщо  правильність гіпотези  підтверджується,  то на її основі створюється теорія, яка повинна задовільно поясню¬вати явища, що відбуваються, не тільки з якісного, а й з кількісного боку,  а також передбачати нові  явища.

ІІІ. Заключний етап заняття
1. Закріплення матеріалу
Вчитель задає учням запитання по даному  матеріалу, аналізує відповіді, вислуховує їхні власні думки. 
2. Підведення підсумків заняття.
3. Домашнє завдання
Вивчити матеріал з підручника: