Урок «Жіноче обличчя математики» з теми «Розв’язування вправ на множення десяткових дробів»

Урок «Жіноче обличчя математики»

Тема «Розв’язування вправ на множення десяткових дробів»

Мета уроку

-         формувати навички множення десяткових чисел;

-         розвивати навички самостійності, винахідливості, логічного мислення, самоконтролю, уваги;

-         виховувати допитливість, уважність, натхнення, любов до навчання та вміння працювати;

-         розширювати світогляд учнів;

-         сприяти розвитку інтересу учнів до науки та її історії;

-         виховувати повагу до жінок – математиків та їх праці.

Форма – змагання.

Обладнання

-         Мультимедійна система;

-         Роздатковий матеріал;

-         Портрети жінок – математиків для створення постерів;

-         Жетони .

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності ( слайд 1 )

За вікном весна… Весна -  слово жіночого роду. І коли ми його говоримо, то згадуємо маму, бабусю, подругу, сестру, першу вчительку. Але як мало ми говоримо о жінці – вченої! Саме про жінок – математиках  ми сьогодні згадаємо.

Це  буде урок – екскурсія в історію математики, пов’язану с жіночим ім’ям. Їх наукова діяльність, як правило, не знаходила зрозуміння и підтримки. Про це говорять короткі рядки їх біографії. ( слайд 2 )

Ми продовжуємо вивчати тему: «Множення десяткових дробів». ( слайд 3 )

Сьогодні серед дівчаток класу ми визначимо найрозумнішу. Для цього пригадаємо матеріал минулих уроків та спробуємо його застосувати для розв’язування запропонованих завдань.

А девізом нашого уроку будуть такі рядки ( слайд  4 )

Будемо, друзі, трудитись сумлінно –

У навчанні уникнемо невдач,

І розв’яжемо на «добре» й «відмінно»

Не десяток, а сотні завдань!

2. Актуалізація опорних знань.

1.        завдання

Усний рахунок: за допомогою таблиці треба розшифрувати  ім’я першої жінки – математики.

        відповідь: Теано. ( слайд  5 )

Завдання для класу: математичний диктант на таблицю множення.

Перше ім’я жінки, яке зустрічається в історії математики, це Теано. Про неї відомо лише те, що вона була найважливішим слухачем у школі Піфагора. Коли запитали самого Піфагора, скільки учнів відвідують його школу і слухають бесіди, він відповів: „Половина з них вивчають математику, четверта частина – музику, сьома частина мовчить і, крім того, є ще жінки”

Серед жінок, які навчалися в школі Піфагора, знаходилась і надзвичайно красива молода дівчина Теано. Піфагору було 60. І одного разу, коли Вчитель залишився один в печері Прозерпіни, занурений у глибокі роздуми, він подачив, що до нього наближається юна красуня, з якою він ніколи не розмовляв наодинці. Дівчина стала перед ним на коліна і, не підводячи голови, почала молити вчителя, адже влада його безмежна, позбавити її неможливого кохання, яке спалює душу й тіло. Піфагор запитав імя того, кого вона любила... Як складно було жінці зізнатись у коханні до нього, свого вчителя. Піфагор мовчав. Він був вражений, він умів боротися зі своїми почуттями, але в цьому дівочому серці він побачив стільки ніжності та вірності. Піфагор підняв юну красуню з колін і Теано змогла прочитати в очах Учителя, що тепер їхні дві долі зливаються в одну.

Вони прожили щасливе життя і були еталоном подружніх стосунків. Теано подарувала Піфагору двох сині та доньку.

Теано прониклась ідеями свого чоловіка настільки, що після його смерті вона стала центром піфагорійського ордена, який існував протягом 50 років, що ж стосується ідей, то вони живуть і до наших днів.

Трагічно закінчилась історія Великого Піфагора, але доля подарувала йому жінку, жінку яка присвятила йому та його справі все своє життя.

            2 завдання

Наступне завдання – розв’язати приклади та записати відповіді у порядку зростання

Завдання для класу: усний рахунок «Сонечко».

Наступне ім’я – Гіпатія ( слайд 6 )

Шістнадцять століть тому в Олександрії в сімї відомого математика Теона народилась донька, якій з легкої руки імператора Юліана дали імя Гипатія. Молода дружина Теона померла при пологах і дівчинку виховувала годувальниця. Гипатія зростала в оточенні книг. Широта інтересів, дивовижна роботоздатність краса та розум. Вона була прекрасною квіткою Олександрії, що розквітала і освітлювала своєю мудрістю все навколо.

Гипатія була ще зовсім юною, коли в неї зявились перші учні. Учні були в захопленні від свого вчителя. І серед них юнак на імя Полісфен, який незабаром став одним з кращих її учнів. Багато часу проводили вони разом в Олександрійській бібліотеці

Та не все так чудово було в Олександрії. Цей день на все життя залишився в памяті Гипатії наче кошмарний сон.Зграя сліпо віруючих людей рушила все на своєму шляху: розбивали статуї, ламали двері, псували фрески. Потім їхній гнів перейшов на олександрійську бібліотеку- рукописи та книги викидались у двір і там спалювались...

Після розгрому бібліотеки багато вчених назавжди залишають Олександрію. Гипатія з Полісфеном залишаються. Школа Гипатії продовжує працювати.

Популярність язичниці Гипатії, що росте в народі, не подобалася архієпископові Кирилу, і він вирішив знищити її. Це сталос в березні, під час Великого посту, напередодні світлого свята Пасхи. Гипатія закінчила читати лекцію і поверталась додому, пригадуючи свої слова, сказані зовсім нещодавно: „Краще думати і помилятись, ніж взагалі не думати.” Раптом на одній з вулиць дорогу їй перегородив натовп, озброєний камінням, черепками та палками. Гипатію кинули на землю, почали жорстоко бити. Пізніше неживе знівечене тіло Гипатії розрубали на шматки та спалили на вогнищі.

Полісфен пережив свою наставницю на 2 роки. Він продовжував пропагувати її ідеї, доки не загинув від ножа одного з убивць Гипатії.

З загибеллю Гипатія Олександрійської фактично зайшло сонце давньогрецької математики. Гипатія була її останньою представницею. "Після цих останніх спалахів полум'я грецької математики згасло, як недогорілих свічка", - писав Ван дер Варден.

Після смерті Гіпатії Александрійської протягом 1000 років в історії математики ми не зустрічаємо імен жінок.

3. Розв’язування завдань

3.        завдання

Математичне лото

Учениці виконують обчислення і закривають завдання відповідними картками – відповідями. На оберненої стороні отримуємо квітку – гортензію. ( слайд 7 )

Лепот Николь Гортензия (1723-1788) ( слайд 8 )

Имя француженки Гортензии Лепот (Hortense Lepaute), рожденной 5 января 1723 года и получившей при крещении имя Николь-Рейн, стало известно в связи с проведенными Клеро (A. Clairaut) и Лаландом (J. Lalande) расчетами времени возвращения ожидавшейся кометы Галлея. Сложность этой работы заключалась в том, что необходимо было вычислить траекторию кометы с учетом ее возмущений от Юпитера и Сатурна. Позднее, вспоминая вклад мадам Лепот в данную работу, Лаланд писал, что в течение шести месяцев она проводила свои вычисления с утра до ночи, часто даже не прерываясь на обед. Лаланд признавался, что без помощи госпожи Лепот он никогда не смог бы закончить эту огромную работу. Ведь нужно было вычислить расстояние кометы от Юпитера и Сатурна на протяжении 150 лет. Именно мадам Лепот была первой «женщиной-компьютером»; с этим термином мы еще не раз встретимся в нашем рассказе.

Лепот вычислила орбиту кометы 1762 года, а также провела расчеты и составила детальную карту наблюдавшегося в Париже в 1764 году кольцеобразного солнечного затмения. Вся Европа пользовалась вычисленными ею моментами этого затмения. В 1774 году вышли рассчитанные ею эфемериды Солнца, Луны и всех известных в то время пяти планет на период до 1792 года. Мадам Лепот удостоилась чести стать членом академии в Безье. Научные достижения сделали госпожу Лепот настолько известной, что привезенный в те годы из Японии редкий цветок – «японская роза» – был назван в ее честь «потией»; позже его переименовали в «гортензию». Эта история и дала начало легенде о Гортензии Лепот.

Мадам Лепот помогала Лаланду во многих математических вычислениях; в конце-концов от напряженной работы она почти ослепла. Последние семь лет жизни Гортензия Лепот провела в Сен-Клу, ухаживая за больным мужем, и умерла на 4 месяца раньше его.

Завдання для класу: згадати правила розв’язування рівнянь.

 Літературна сторінка

Если ты в жизни, хотя на мгновение

Истину в сердце своем ощутил,

Если луч правды сквозь мрак и сомнение

Ярким сияньем твой путь озарил:

Что бы в решенье твоем неизменном,

Рок ни назначил тебе впереди,

Память об этом мгновенье священном

Вечно храни, как святыню, в груди.

Ці строки належать не просто поету, письменнику. Вона – Математик з великої літери.

Софія Ковалевська  (1850-1891) ( слайд 9)

Софія Василівна Ковалевська-видатний російський математик; перша в світі жінка - професор і член - кореспондент Петербурзької академії наук.

Батько Софії Ковалевської - Василь Васильович Корвін - Круковський був генерал-лейтенантом артилерії; мати - Елізовета Федорівна - онучка відомого астронома академіка Ф. Ф. Шуберта. Дитинство своє Софія Ковалевська провела в селі Палібін, Вітебської губернії, в маєтку свого батька. Першим її вчителем з вищої математики була звичайна стіна дитячої кімнати, обклеєна пожовклими аркушами літографованої курсу вищої математики М. В. Остроградського, за яким колись навчався сам батько. Софія довго стояла біля цієї загадкової стіни, намагаючись розібрати символи вищої математики.  Вона по-своєму розкривала їх зміст і запам'ятовувала на довгі роки. Батько помітив тягу дочки до математики і незабаром Софія стала брати уроки у відомого педагога.

Жінці було важко в дореволюційній Росії. По суті вона була безправною істотою. Її інтереси зазвичай замикалися сімейним вогнищем. Доступ жінкам до вищих навчальних закладів був заборонений. Так Софія Ковалевська не могла в умовах царської Росії вступити до університету і змушена була виїхати за кордон. Жінок в університети і там не приймали.

 Скільки довелося пережити й вистраждати, щоб досягти мети! Щоб отримати паспорт заміжньої жінки, який був потрібен для виїзду за кордон, вона вступила в фіктивний шлюб з В. О. Ковалевським.

Приїхавши до Берліна, Софія Ковалевська поспішає послухати лекції всесвітньо відомого математика, професора Берлінського університету Карла Вейєрштрасса. Вчена рада Берлінського університету не допускав жінок у свої стіни, він не зробив виключення і для Ковалевської. Тоді Софія зважилася звернутися особисто до Вейєрштрасса.

 Вейерштрасс прийняв Софію Ковалевську дуже холодно і, щоб скоріше відв'язатися від настирливої ​​відвідувачки, дав їй кілька важких завдань, сподіваючись, що вона не впорається із завданням. Однак, Софія впоралася із завданнями і після цього Вейерштрасс погодився займатися з нею приватним чином. Незабаром Софія стала його улюбленою ученицею.

 Роки наполегливої ​​праці закінчилися для Ковалевської трьома самостійними науковими дослідженнями. За ці роботи в 1874 році Ковалевської була присужена ступінь доктора філософії "з найвищою похвалою". Ціною великого завзяття та наполегливості, подолавши труднощі, Софія Ковалевська здобула вищу освіту і навіть вчений ступінь доктора. За кордоном вони прославили себе поряд видатних відкриттів і в області математики стала знаменитістю.

 Палке її бажання повернутися на батьківщину і працювати на користь російської науки не було підтримано царським урядом. Їй дали зрозуміти, що в жінках-професорів царська Росія не потребує.

 Втративши всяку надію отримати кафедру на батьківщині, Ковалевська в 1883 році за пропозицією відомого шведського вченого-математика професора Міттаг-Леффлера зайняла посаду приват-доцента в Стокгольмському університеті.

 У Швеції Софія Ковалевська не тільки читає лекції, а й веде наукову роботу і займається літературою.

 У 1888 році С. Ковалевська закінчила наукову роботу - "Задача про обертання твердого тіла близько нерухомої точки". Ця робота стала справжнім науковим тріумфом Ковалевської. Вона вирішила проблему, над якою вчені билися безуспішно протягом багатьох років.

 У 1889 році Ковалевської була присуджена ще одна премія, на цей раз Шведською академією наук, за другу роботу про обертання твердого тіла.

 П. Л. Чебишов в 1889 році спільно з академіками В. Г. Імшенецьким і В. Я. Буняковским домігся обрання Ковалевської членом-кореспондентом Російської академії наук.

10 лютого 1891 на 42-му році життя у розквіті своїх творчих сил Софія Ковалевська померла від запалення легенів. Світ втратив найбільшого математика, літератора, борця за розкріпачення жінок.

Фізкультхвилинка

РАЗ – подняться, потянуться!

 ДВА – согнуться, разогнуться!

 ТРИ – в ладоши три хлопка,

 головою три кивка.

 На ЧЕТЫРЕ – руки шире,

 ПЯТЬ – руками помахать,

 ШЕСТЬ – за парту тихо сесть.

 СЕМЬ – ВОСЕМЬ – лень отбросим,

 ДЕВЯТЬ – ДЕСЯТЬ – не будем куролесить,

 ОДИННАДЦАТЬ – ДВЕНАДЦАТЬ – будем заниматься.

4 завдання

Математика дуже тісно пов’язана з іншою наукою – інформатикою. Першою жінкою – програмістом вважають Аду Лавлес. Розвяжить запропонований приклад та дізнайтесь призвіще її відомого батька – англійського поета. ( слайд 10)

1,02 * 29 + 3,08 * 4,6 + 1,2 * 3,1 – 0, 268

Завдання для класу: 6,4 * 1,2 – 0,43 * ( 11,2 – 5,2 ) / 7,68 – 2,58 = 5,1 /

Англійка  Ада Лавлейс увійшла в історію як перша жінка-програміст.

З раннього дитинства вона проявила не дитячий інтерес до машин і різних промислових установок. Коли їй було 16 років, знаменитий математик того часу Огастес де Морган, помітив, що якби вона була хлопчиком, то безумовно б отримала почесне звання - "Сеньйор Врангиер", яке присуджувалось студенту математику. Ада займалась дослідженням аналітичної машини - прототипу сучасній аналога - числовій обчислювальній машині. В багатьох випадках вона виказувала думки, що наближались до сучасних ідей, наприклад: вона, писала про можливість створювати музику з допомогою обчислювальних машин.

Ада Байрон була єдиною дитиною англійського поета Джорджа Гордона Байрона та його дружини Анни Ізабели. Анна Ізабела за своє захоплення математикою отримала прізвисько «королева паралелограмів». Байрон же бачив свою доньку один єдиний раз у житті через місяць після її народження. Потім він підписав офіційне розлучення і назавжди залишив Англію.

Для навчання дівчинки, яку надзвичайно цікавила техніка, був запрошений шотландський математик.

Коли Аді виповнилось 17, вона була представлена королю та королеві.

В 20 років Ада вийшла заміж за барона Кінга і подарувала йому двох синів і доньку. Але ні чоловік, ні троє дітей не могли завадити Аді з насолодою віддатися тому, що вона вважала своїм призванием. Заміжжя навіть допомогло їй, адже зявилось безпередійне джерело фінансування.

Довгий час імя Ади Лавлей було несправедливо забуте. Адже на той час жінкам непристойно було видавати свої твори під повним імям і вони ставили тільки ініціали.

Ада померла у віці 36 років від раку. В цьому ж віці колись помер і її  батько. Похована Ада Лавлейс у фамільному склепі Байронів поруч з батьком, який бачив її всього один раз за життя.

Мова високого рівня програмування називається Ада на честь леді Лавлейс.

І щороку10 грудня святкують День Програміста. Саме цього дня майже 200 років тому народилась Ада Лавлейс.

5 завдання

Якщо ми будемо говорити про наших сучасниць, то їх дуже багато: Ніна Карлівна Барі, Софія Олександрівна Яновська, Ольга Олександрівна Ладижевська, Людмила Всеволодівна Келдиш і багато-багато інших.

Але я хочу згадати сьогодні ім’я нашої співвітчизниці Ніни Опанасівни Вірченко  ( Слайд 11 )

Вірченко Ніна Опанасівна– український математик, доктор фізико-математичних наук, професор, академік-секретар відділення математики Академії Наук Вищої школи України, член Українського, Американського, Австралійського, Бельгійського, Единбурзького, Лондонського математичних товариств, Соросівський Професор (1997) голова Науково-методичної ради Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих, має нагороду Ярослава Мудрого (1999), медаль "Будівничий України” (2001), медаль Андрія Первозваного (2005), знак від Міністерства освіти і науки України "Петро Могила” (2007), заслужений працівник освіти України (2006), "Викладач-дослідник – 2008”.

Автор понад 350 наукових та науково-методичних праць, у т.ч. 20 книг.

До школи пішла в 6 років, вчилася на "відмінно”, а поведінка – "2”, їй нудно сидіти, вміла читати, писати, то все ходила по класу..., не слухалась вчительки...

Київ розпочався для Ніни з підвальної кімнати гуртожитку. 19 студенточок тулились в кімнатці. Та це не була біда для юної Ніни: головне, аби було, де голову на ніч прихилити.  "Із тих перших студентських літ, – згадує Ніна, – найбільше пам'ятаю: радість невимовну, неймовірну насолоду від занять Математикою і нестерпне почуття голоду! Це ж був голодний в Україні 1947-ий рік! На лекціях формули змішувалися перед очима зі шматочками хліба”...

А репресивна машина тоталітарного режиму працювала безперервно. За доносом Ніну було заарештовано 28 червня 1948 р.. Її звинуватили у політичній змові, заколоті, який таємно готувався. Далі все йшло згідно з відпрацьованим сценарієм: слідство на тій самій Володимирській вулиці, де стоїть її alma mater. А потім – Лук'янівська тюрма, 10 років спецтаборів за участь в "українсько-націоналістичній банді”.

І почалися етапи ... Дорога до Східного Сибіру, сорокаградусний мороз. Нарешті – тайшетські спецтабори (лісоповал, кам'яноломні, лікарня...). Ні радіо, ні газет, ні паперу – все суворо заборонялося. Листи – тільки двічі на рік. А про режим, знущання конвоїрів, наглядачів, про тяжку роботу, про хвороби, про 40-градусні морози, про втрату друзів – на це й слів не вистачить! А Ніна і там жила за своїм принципом – що ти зробив щодня для України?

Згодом, після смерті Сталіна, Ніну амністували. Повернувшись в Україну, закінчує університет, вступає до аспірантури. Достроково закінчивши аспірантуру, стає асистентом, через рік – старшим викладачем, а з 1967 р. – доцентом в університет.

Ніна Опанасівна – дивовижна, неповторна, світла Жінка, Вчений, Педагог з Божої ласки, особлива Людина! Всіх, хто має щастя спілкуватися з нею, вражає її людяність, безкомпромісність, унікальна щирість, чуйність, скромність, принциповість, сердечність, працелюбність, невтомність, незгасаюча енергійність.

Ніна Опанасівна часто говорить: "Щоб бути добрим педагогом, треба бути: Вченим, Філософом, Актором-віртуозом своєї справи, Вихователем, Людиною”.

Розважить приклади зручним способом та дізнайтесь псевдонім Ніни Опанасівни.

Завдання для класу:

1.     3,18 * 7,8 + 3,18 * 2,2  /  31,8
2.     59,8 * 4,9 – 59,7 * 4,9  /  0,49
3.     0,4 * 17 * 2,5  /  17
4.     0,05 * 24,3 * 0,04  /  0, 00243

4. Підсумок уроку

6 завдання

На закінчення хотілося б процитувати деякі поради Ніни Опанасівни. Я прошу вас допомогти мені в цьому.