Урок "ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА"

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

В 11 КЛАСІ

 

 

ТЕМА       ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА

 

МЕТА:   ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Олександра Довженка;

                Формувати компетентність саморозвитку і самоосвіти;

                 Розвивати аналітичне мислення учнів через інтеграцію знань про

                 історію, літературу, кіномистецтво;

                 виховувати шанобливе ставлення до українських митців.

 

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ   Науково-дослідна лабораторія з елементами інтеграції

 

ТИП УРОКУ   Засвоєння нового матеріалу

 

ОБЛАДНАННЯ: портрет О.Довженка, карта «Історико-етнографічні регіони України», чистий аркуш (ватман із заголовком) «Велич і безсмертя таланту  Олександра Довженка», аркуш (ватман) з ілюстраціями до автобіографічної кіноповісті «Зачарована Десна», цитати з тексту до ілюстрацій, виставка творів О.Довженка

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Українська література, 11 клас.: Підручник для серед.загальноосвіт.шк. / Р.В.Мовчан, Ю.І.Ковалів, В.Ф.Погребенник, В.Є.Панченко; За загал.ред. Р.В.Мовчан.- Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1999.- С.254-278

Золотий гомін. Українська література: Хрестоматія для 11 класу середньої школи/ Упоряд. О.С.Непорожній.-К.: Освіта, 1995.-С.228-247

Довженко і світ: Творчість О.П.Довженка в контексті світової культури.- К., 1984. – С. 104

Довженко О. Україна в огні: Кіноповість, щоденник.- К., 1990.- с.268-269,400,414

Довженко О. Твори: У 5 т. – К., 1983. – Т.1. – С.19

Довженко О. Я переробив би цілий світ // Літературна Україна.- 1989.- 14 вересня

Полум’яне життя: Спогади про Олександра Довженка.- К., 1973.- С.117

Довженко О. Господи, пошли мені сили. – Харків, 1994. – С.553

 

 

 

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

 

ІІ. ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТАРТ.

     Слово вчителя:

Із дитинства був неперевершеним мрійником і фантазером. Та й зрілим уже майстром, як писав Остап Вишня, «завжди він говорив не про те, що було, і не про те, що є, а про те, що колись буде». Мріяв усю землю перетворити на розкішний квітучий сад. Для початку посадив фруктові сади на Київській кіностудії та на Мосфільмі.

Його називали «живим акумулятором ідей». Умів розповіддю захопити слухачів, був надзвичайно артистичною людиною. Скрізь бажав втрутитися. Мав пристрасть усе перебудовувати і змінювати.

Це – Олександр Довженко. Кінорежисер, сценарист, письменник, художник, публіцист.

 

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

      Слово вчителя:

Сьогодні на уроці ми познайомимося із життєвим і творчим шляхом неперевершеного українського митця.

Форма проведення уроку: науково-дослідна лабораторія. Ви бачите на дошці чистий аркуш, на якому є тільки портрет письменника і назва «Велич і безсмертя таланту Олександра Довженка». Із цього починається будь-яке дослідження. Протягом уроку, висвітлюючи сторінки біографії О.Довженка, ви заповните цей лист власними знаннями.

Для формування компетентності саморозвитку і самоосвіти ви поділились на 4 групи: історики, біографи, літературознавці, кінокритики.

Отже, давайте знайомитись із видатною постаттю великого митця.

 

ІV. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

БІОГРАФИ З’явився на світ Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селі Сосниці, на його околиці, що називалася В’юнище, на Чернігівщині (показують на карті)  в родині неписьменних селян. Батьки мали аж 14 дітей, із них вижило тільки двоє – Сашко і Поліна, яка згодом стала лікарем.

У Сосниці створено меморіальний музей митця. На подвір’ї колишньої садиби скульптура стрункого замисленого хлопчини – юного Сашка. Звідси вирушив він у великий світ мистецтва.

Спочатку його стежина вела в місцеві школи (початкову, вищу). Учився добре, багато читав, аж мати часто сварила.

З 1911 року вчиться у Глухівському вчительському інституті, займається самоосвітою, потай читає заборонену українську літературу. Його з радістю чекали вдома на канікули: прибирали, варили смачний обід, пекли пироги з яблуками. Мама з цієї нагоди вдягала святкове вбрання – Сашка любила найбільше з усіх. Та його й не можна було не любити: ніжний, охайний, працьовитий, завжди усміхнений і добрий. Умів розмовляти з людьми.

Після закінчення інституту вчителює в Житомирі, Києві. Викладає фізику, географію, природознавство, історію, навіть гімнастику. Мріє про університетську освіту, про академію мистецтв.

Нарешті 1917 року вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет.

 

ІСТОРИКИ Революційні події в Україні захоплюють і його, він вірить у національне визволення рідного народу, намагається докласти і власних зусиль для досягнення довгоочікуваної свободи.

 Стає вояком УНР, служить у петлюрівській армії. Нещодавно розсекречені документи з архівів ЦК ВКП(б) засвідчують, що органи ЧК у 1919 р. за антибільшовицьку діяльність присудили Довженка до ув’язнення в концентраційному таборі. Але про нього потурбувалась партія боротьбистів (щойно перед тим УПСР – Українська партія соціалістів-революціонерів, або есерів).

У 1920р. він разом із В.Елланом-Блакитним (лідером боротьбистів) приєднався до КП(б)У, з якої під час однієї з політчисток був виключений.

 

БІОГРАФИ Працює лектором при штабі Червоної дивізії. В Житомирі завідує партшколою, бере участь у підпільній боротьбі проти білополяків. У Києві працює секретарем губернського відділу наросвіти, комісаром Українського державного театру ім.Т.Шевченка.

1921р. – його послали за кордон на дипломатичну службу: Варшава, Париж, Лондон. У 1922-1923рр. живе в Берліні, обіймає посаду секретаря генерального консульства УРСР у Німеччині, приватно вчиться в майстерні відомого в Європі художника Віллі Еккеля.

У 1923р. повертається в Україну, до Харкова. Стає художником-ілюстратором, автором політичних карикатур.

 

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає одним із засновників найпрогресивнішої на той час літературної організації письменників – ВАПЛІТЕ. Йому імпонує ідейно-естетична позиція її лідера М.Хвильового: вільний, самостійний шлях українського мистецтва, орієнтація на здобутки світової культури, а не російської. Такі погляди О.Довженка викладено в його статті «До проблеми образотворчого мистецтва», надрукованій у першому збірнику ВАПЛІТЕ 1926р.

 

КІНОКРИТИКИ  1926 рік – переломний  у творчій долі О.Довженка. Юрій Яновський, тоді головний редактор «одеського Голівуду», залучає до роботи на ній і О.Довженка. уже 1926 р. Довженко створив за своїми сценаріями перші фільми: короткометражні комедії «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання». Звісно, то були ще учнівські роботи. А от наступна стрічка «Сумка дипкур’єра» (1927) засвідчила про неабиякі мистецькі здібності режисера.

У 1928р. з’явилася «Звенигора», яка принесла Довженкові визнання і світову славу: з успіхом обійшов екрани багатьох країн світу. На нього звернула пильну увагу тодішня мистецька зарубіжна громадськість.

Наступний фільм «Арсенал» було створено за власним сценарієм режисера вже на Київській кіностудії, куди 1929р. перебрався О.Довженко. нині вона носить його ім’я, дам діє музей. І щороку квітне яблуневий сад, посаджений руками митця.

Світову славу О.Довженкові приніс його останній німий фільм «Земля» (1930).

 

БІОГРАФИ У цей час він одружується з акторкою, режисером його майбутніх стрічок Юлією Солнцевою. Разом вони роблять турне по Європі: в Берліні, Парижі, Лондоні, Празі демонструються фільми О.Довженка, відбуваються численні зустрічі з журналістами, кіномитцями, доповіді про нове мистецтво.

 

ІСТОРИКИ Кінофільм «Земля» інакше було сприйнять в Москві, тріумф цієї геніальної стрічки там був короткочасним. Партійними ортодоксами його трактовано як націоналістичний, шкідливий, бо надає перевагу біологічному над соціальним, до того ж у ньому відсутні чіткі класові характеристики. Задля збереження свого творчого кредо митець мусив робити відповідні висновки.

 

КІНОКРИТИКИ  З великим зусиллям створює свій перший звуковий фільм «Іван», який з’явився на екранах 1932р. Хоча це був фільм на актуальну тоді тему індустріалізації, та автор зробився ще більш невгодним для партійних наглядачів за мистецтвом.

 

БІОГРАФИ 1933 рік. В Україні голод, насувається хвиля масових репресій. Та революція, в яку фанатично повірило багато митців, несподівано принесла гіркі наслідки. О.Довженко перебирається до Москви, а потім – на Далекий Схід.

 

КІНОКРИТИКИ Там збирає матеріал для майбутнього свого фільму: знайомиться з Сахаліном, тайгою, рікою Амур. Наслідком цієї романтичної подорожі став у 1935 році фільм «Аероград», що відповідає замовленню влади.

 

ІСТОРИКИ Довженко остаточно потрапляє в «пащу дракона», якою була тоталітарна система. Його нагороджують орденом Леніна у 1935 році, коли багатьох українських митців уже було репресовано… Отож, довіру партії та уряду мусить виправдовувати і надалі.

 

КІНОКРИТИКИ На київській кіностудії 1939 р. з’являється фільм О.Довженка за його ж сценарієм «Щорс» - про червоноармійського комдива, який мужньо загинув у боях з Армією УНР. Виконанням замовлення «на горі» були задоволені. Довженка залучають до важливих комісій і делегацій, відправляють на Західну Україну знімати кінохроніку «Звільнення». Все це свідчить про офіційну реабілітацію митця.

 

БІОГРАФИ З початком війни О.Довженко разом із Київською кіностудією, якою тоді керував, потрапляє до Уфи, невдовзі до Ашхабада. Добровольцем іде на фронт як кореспондент газети «Красная Армия». В політуправлінні Південно-Західного фронту йому присвоюють звання полковника. Бере участь у визволенні Харкова і Києва.

 

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ Цей період переломний у творчій долі митця, хоча й не несподіваний. У ньому інтенсивно розвивається письменник – з’являється низка публіцистичних статей, у фронтових газетах друкуються його оповідання «Незабутнє», «На колючому дроті», «Мати», «Воля до життя», «Ніч перед боєм», «Тризна», «Федорченко», «Перемога». Створює п’єсу «Потомки запорожців», починає вести «Щоденник», який є щемливою та болісною сповіддю художника, писати кіноповість «Зачарована Десна».

У 1943 р. Довженко завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив друкувати і ставити за нею фільм. Страшний удар для митця! Але «Мовчки впасти і вмерти» він не хотів. Натомість створює «Повість полум’яних літ», яку 1961 р. екранізує Ю.Солнцева. то був своєрідний другий варіант «України в огні», в якому, щоб не дратувати можновладців, знято всі «гострі кути».

 

БІОГРАФИ У повоєнний час Довженкові не дозволяють вертатися в Україну, до останніх днів він живе в Москві. Працює членом редколегії сценарної студії, членом художньої ради на Мосфільмі, викладає у ВДІКу, читає лекції на режисерських курсах.

 

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ У 1948 р. пише п’єсу «Життя в цвіту», за якою невдовзі знімає красивий, ідеологічно правильний, але неправдивий в основі своїй фільм «Мічурін». У 1949 р. митець одержить за нього Державну премію, яка означала офіційну реабілітацію Довженка після «України в огні».

 

БІОГРАФИ Його магнітом тягнуло в Україну, насильницька ізоляція від рідного народу ставала дедалі нестерпнішою. Тому заходився працювати над новим кіносценарієм і кіноповістю «Поема про море» - йому випала можливість виїхати у довготривале творче відрядження на будівництво Каховської ГЕС.

 

КІНОКРИТИКИ Довженко домагався дозволу ставити фільм «Поема про море» на Київській кіностудії. Це був би черговий «офіційний» фільм. У 1958 р. Ю.Солнцева його завершить, а 1959 р. митцеві посмертно присуджена Ленінська премія.

 

БІОГРАФИ 29 листопада 1954 р. О.Довженко записав у щоденнику: «Трудно жити й творити без щастя. Я стомлений, знесилений душевно вкрай». Позаду в нього було надзвичайно тяжке життя. Спочатку воно минало в пошуках себе, а потім у постійному виборюванні свого місця під сонцем ціною непоправних втрат творчої свободи, власного голосу. Неспокійне, зболене серце митця вже не витримувало розлуки з Україною, постійних цькувань з боку недругів, тиску чиновництва, не витримувало дисгармонії, жорстокості та абсурдності світу.

25 листопада 1956 р. далеко від України, в чужій Москві, серце О.Довженка зупинилося.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

 

     1.  Укладання дослідницького листка:

а/ Історичний коментар до життєпису письменника;

б/  Факти біографії;

в/ Вислови видатних діячів про О.Довженка;

г/ Перелік прозових творів письменника;

д/ Перелік кінофільмів з ілюстраціями

 

1. Творче завдання  «Інтерв’ю з письменником»

          (готується вдома, використовуючи цитати-висловлювання письменника)

Кореспондент. Чи можете Ви визначити основну рису характеру Вашої родини?

Автор. «основна риса характеру нашої сім ї – насміхатись над усім і в першу чергу один над одним і над самими собою. Ми сміялися над владою, над богом і над чортом… Дід, батько, мати, брати і сестри…»

Кореспондент. А яким Ви пам’ятаєте  себе у дитинстві?

Автор. «Був дуже мрійливим хлопчиком. Мрійливість і уява були такими сильними, що іноді життя. Здавалось, існувало в двох аспектах. Які змагалися між собою, - реальному і уявному, що проте здавався нібито здійсненним»

Кореспондент. Чи здійснилися Ваші задуми ?

Автор. «Я поспішав кудись ціле своє життя. Все поспішав, все турбувався. Що може кудись не встигну, чогось не дороблю, що мало і не так неначе все навколо, неначе все не так, що геть все чисто можна краще. І так здивований назавжди отсім своїм несамовитим баченням речей. Я й досі думаю, що будь я богом, я переробив би цілий світ, створивши його кращим, куди б не глянуло моє всевидяще сердите око. Се дуже просто. Так здавалося мені багато років.»

Кореспондент. Як ви прийшли до праці у кіно?

Автор. «Дуже допомогла мені одна незначна обставина. Я почав відвідувати натурні зйомки одеського режисера. Те, що він робив на зйомці зі своїми акторами, було так погано і безпомічно. Що я одразу повеселішав. Я подумав: якщо я бачу, що це погано, і знаю, що саме погано і чому саме погано, значить, я не такий уже безпорадний. Більше того, - я просто візьму і зроблю краще»

Кореспондент. Чи жалкуєте про щось?

Автор. «Дивно і жалісно часом думати, що нема у нас сили і ясності духу пройнятися щоденним розумінням щастя життя, мінливого в постійній драмі й радості, і що так багато краси марно проходить мимо наших очей»

Кореспондент. Чи вважаєте себе щасливою людиною?

Автор. «Я ніколи не думав. Що в одному людському поколінні можуть вміщатися цілковита неписьменність батьків і зневага заліза. З одного боку, і реальна підготовка до польоту на інші планети за допомогою атомної енергії – з другого. Я можу з повним правом сказати, що я людина щаслива. І час, в який я живу і дію і мислю, великим є часом, великою добою людства. Тому і «Зачаровану Десну» пишу вже я лише як легкий і прозорий спогад про минуле…»

 

2. Завдання біля дошки:

     заповнити аркуш (ватман) з ілюстраціями до кіноповісті «Зачарована 

     Десна», добравши відповідні цитати з тексту твору, прокоментувати, зачитати  цитати

 

«У нас був дід дуже схожий на Бога. Звали нашого діда, як вже потім довідавсь, Семеном. Він був високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла. Пахнув дід теплою землею і трохи млином. Він був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати псалтир. Любив дід гарну бесіду й добре слово. Він був наш добрий дух лугу і риби. Гриби й ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, з старою грушею і дубом. Найкращою рибою дід вважав линину. Він …неначе брав їх з води прямо руками, як китайський фокусник. Вони ніби самі пливли до його рук. Казали, він знав таке слово. Більш за все на світі любив дід сонце. І любив кашляти. Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть погоду.»

 

«Заліз я хутко в старий човен, що стояв у клуні в засторонку, і почав думати, що мені робити для поновлення святості.

От тоді-то вперше в житті і вирішив я творити добрі діла. «Що ж його зробить? – думав я, залишивши ластівок. – Піду на вулицю шанувати великих людей. Дід казав, що за це прощається багато всяких гріхів на тім світі. Піду знімати перед ними шапку й казати «здрастуйте». Шапка якраз валялась в човні. Це була старенька  дідова шапка.»

 

«Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі. Тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи. Скільки він землі виорав. Скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу скоринкою хліба, щоб не покрапать рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість. Зневажав начальство і царя. Одне, що в батька було некрасиве, - одяг.

З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, - він годивсь на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку.»

 

«Дивлюсь на чарівний, залитий срібним світлом берег: «Явися на березі лев», - появляється лев. Голова велична, кудлата грива і довгий з китицею хвіст. Іде поволі вздовж висипу над самою водою.

•    Тату, гляньте – лев, - шепочу я батькові, як зачарований.
•    Де там той лев. То ж…- далі батько почав пильно вдивлятися, і, коли човен порівнявся з левом, батько підняв весло і гучно ляснув плазом по воді.

Ой, лев тоді як стрибне та як рикне! Луна покотилась громом. З мене вилітає душа. Весь берег, кручі, лози, - вся округа переповнилась трепетом.»

 

«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «помилку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства.

Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє.»

 

«Дивлюсь я на моє небо і повертаю з возом і косарями праворуч і ліворуч, і зоряний всесвіт повертає разом з нами, і я непомітно лину в сон, щасливий.

Прокидаюсь на березі Десни під дубом. Сонце високо, косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс – все блищить і сяє на сонці.»

 

VI. ПЕРЕВІРКА РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

      Дати відповіді на запитання

І варіант

1. Освіта письменника.
2. Як потрапив у кіно?
3.  Який твір митця заборонили?
4.  У чому трагедія Довженка?

 

ІІ варіант

1. Родина письменника.
2. Який фільм отримав світове визнання?
3. У якій літературній організації брав участь?
4. Діяльність у воєнні роки.

 

 VII. ПІДСУМКИ УРОКУ

       Заключне слово вчителя

 

VIII. ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ

 

IX. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ