Урок "Зображення стихії вогню в різних видах мистецтва: у літературі, музиці та хореографії" (позакласне читання)

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

 (11 клас)

ТЕМА  Зображення стихії вогню в різних видах мистецтва: у літературі, музиці та хореографії (позакласне читання)

МЕТА: простежити на прикладі різних творів словесного і музичного мистецтва ставлення людини до стихії вогню, як об’єкту пізнання навколишнього світу; створити умови для реалізації самостійної дослідницької роботи, використання максимально різноманітних мовних засобів; сприяти розвитку комунікативних умінь; формувати творчу особистість учня, його інтелектуальну активність; виховувати людину-оптиміста, якій властиві віра в добро, справедливість, відкритість; сприяти формуванню молодіжної спільноти України.

ОБЛАДНАННЯ: запис пісні «Вогонь сердець» (мінус), ментальна карта уроку, запис пісні А. Матвійчука «А вогонь горить», твори літератури з визначеного проблемного завдання.

ТИП УРОКУ урок-панорама (урок комунікативної спрямованості на інтегративній основі)

ПЕРЕБІГ УРОКУ

Організаційна частина. Учні заходять до класу по черзі, виконуючи рядок пісні «Вогонь сердець»

-  Де народжується мрія і куди вона веде?

- Різнокольорові фарби для життя нам дає.

- Зазирніть у їхнє серце,

- Повне справжніх сподівань,

- Разом з твоїм б'ється,

- Ти оберегом для нього стань!

            Всі: Обіймемо, збережемо це нове життя!

Приспів:

Поруч треба йти,

Разом мріяти про ту висоту!

Вір у головне! Адже в тебе сила є!

Щоб вогонь в серцях дітей не згас,

Бо залежить це лише від нас.

Маємо змінити світ - Настав той час!

Хай дорослі пам'ятають:

Ми так прагнемо тепла!

Хай не забувають -

Ми всі з єдиного джерела!

 Я все можу!

Я це знаю! Це моє життя!

І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ, МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Учитель УЛ. Любі учні, ми сьогодні проведемо нестандартний урок української літератури – урок-панораму. Адже, намагаючись дорівнятися до кращих зразків європейської освіти, ми самі вдосконалюємося, стаємо інтелектуально вищими. А поговоримо про те, без чого людство не змогло б існувати: про стихії. Їх всього 4: вода, повітря, земля і вогонь. І почнемо з останньої – ВОГНЮ. Зверніть увагу на мету уроку:

•                   простежити на прикладі різних творів словесного і музичного мистецтва ставлення людини до стихії вогню як об’єкту пізнання навколишнього світу;
•                   переконатися, що ви самостійно виконали дослідницьку роботу;
•                   розвивати комунікативні уміння і формувати вашу творчу особистість;
•                   виховувати людину-оптиміста, якій властиві віра в добро, справедливість, відкритість;
•                   сприяти формуванню молодіжної спільноти.

Готуючи домашнє завдання, ви ознайомлювалися з планом проведення уроку, пропоную на основі цього плану змоделювати наш урок за допомогою ментальної карти і в кінці уроку кожному оцінити роботу своїх однокласників.

План уроку, за яким учні готували д/з

1.               Постановка проблемного завдання.
2.               Пошукова діяльність: самостійна творча (дослідницька) робота учнів на здобуття та розширення знань.
3.               Розв’язання проблеми і проблемних завдань словесними методами та з допомогою танцювальної постановки.

4. Засвоєння провідних ідей і теорій.

ІІ. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ, ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ, ПЕРЕВІРКА ГЛИБИНИ УСВІДОМЛЕНИХ ЗНАНЬ, ВИКОРИСТАННЯ ЗНАНЬ У СТАНДАРТНИХ УМОВАХ.

Учитель УЛ. Вогонь зігріває, вогонь дає світло, вогонь годує. Він наш помічник і важлива частина життя. Коли є вогонь у серці, людина може кохати, вона здатна творити чудеса, стає митцем. Тож давайте простежимо на прикладі різних творів словесного і музичного мистецтва ставлення людини до стихії вогню як об’єкту пізнання навколишнього світу.

(Звертаю увагу учнів на зображення Прометея)

Учень. Ще в Стародавній Греції існував один із найбільш вражаючих міфів, у якому мова йде саме не про богів та царів, а про маленьких смертних, яких називали людьми. Цікаво, що ці істоти стали помітними для жителів Олімпу лише, коли навчилися користуватися вогнем. А сталося це ось як…

За те, що Прометей допоміг Зевсові прийти до влади, він став найближчим другом богу богів. Та на заваді виникли ледь видні дрібні смертні.

Прометей мав благородне велике серце, він першим зглянувся на людей, навчив їх будувати світлі житла, плавати на човнах, напинати вітрила, полювати звірів, приручати тварин. А ще навчив лікуватися цілющим зіллям, знаходити шлях по зорях, добувати мідь, срібло, золото й користуватися дарами природи.

А коли довелося складати угоду між богами та людьми, то на боці людей знову виступив Прометей. Він навіть вдався до хитрощів, коли, зарізавши жертовного бика, поділив його на кістки, які навмисне, щоб ввести бога в оману, накрив блискучим жиром, та смачне м'ясо, яке прикрив гидкими бельбухами. Із цих двох частин бика запропонував Зевсові вибрати одну. Звісно ж, бог вибрав першу. Відтоді люди і стали їсти м'ясо, а кістки з жиром спалювати. Та коли про все стало відомо, Зевс наказав відібрати в людей вогонь.

Життя перетворилося на жалюгідне животіння. І тільки безстрашний Прометей кинувся допомагати смертним. Коли у нього виникла можливість побувати на Олімпі, він потайки взяв зі священного вогню іскорку, заховав її в очеретину і приніс людям на землю.

Відтоді засяяли, заяскріли веселі вогнища на землі. Навколо них люди збиралися цілими родинами,  смажили м'ясо, грілися, танцювали. Люди зажили тепер веселіше, дружніше, і з того щиро радів Прометей. Він навчив їх приборкувати вогонь, топити мідь, кувати зброю, і люди стали дужчі, сміливіші, вони навчилися думати і тоді, можливо, вперше відчули себе людьми.

(Починаємо створювати ментальну карту на мольберті)

Учитель. Це, дійсно, прекрасна і дуже давня легенда про вогонь, який виявився нам другом, помічником і рятівником, якщо з добром і без надмірності до нього ставитися.

Справді, протягом багатьох віків вогонь надихав не одного митця на створення колоритних образів. Візьмімо сонети Шекспіра, що написані в ХVІ столітті. Закоханий поет у 44 та 45 сонетах зізнається:

44. Корюсь я силі простору і часу,

Бо створений, як всі, з води і глини.

Вода – невтішних сліз моїх потік;

Земля – я до землі приріс навік.

45. Проте дві інші Всесвіту основи –

Повітря і вогонь – не знають меж:

Дихання мислі не заб’єш в закови,

Вогню бажання в пута не візьмеш.

Коли до тебе линуть ці стихії,

Мого кохання віддані посли,  – 

Вода й земля, що в плоть мою вросли,

Руйнують вщент усі мої надії.

Пропоную прочитати уривок із 45 сонету в оригіналі.

Учениця. The other two, slight air and purging fire,

Are both with thee, wherever I abide;

The first my thought, the other my desire,

These present-absent with swift motion slide;

For when these quicker elements are gone

In tender embassy of love to thee,

My life, being made of four, with two alone

Sinks down to death, oppressed with melancholy.

Хочу дещо роз’яснити щодо філософії Шекспіра. Згідно з давніми науковими уявленнями, людину створено з чотирьох елементів (стихій): вогню, повітря (вищі елементи), землі та води (нижчі). Вищим елементам підпорядкований розум людини, нижчим – її чуттєве життя. Поет нарікає на те, що його почуття не спроможні наздогнати легку уяву і, таким чином, перенестись до коханої. Затримують поета і сльози, що їх створено з важких елементів (землі та води).

Вільям Шекспір називає відданими послами свого кохання дві стихії: вогонь і повітря – і їх неможливо забити в пута чи закувати в закови. І це, безперечно, так. Адже пристрасть, як вогонь, кохання, як полум’я, що гріє і наповнює життя смислом. (Робота з МК)

Учитель. І, продовжуючи тему кохання, слід звернутися до творчості неперевершеного співця «чудного мгновенья»,  Олександра Пушкіна, геніального російського поета.

У 1825 році, коли Олександру Сергійовичу минало 26 років, він написав вірша «Сожженное письмо» Пориньмо в бездонну глибину пушкінської поезії:

Учениця. Прощай, письмо любви, прощай! Она велела…

Как долго медлил я, как долго не хотела

Рука предать огню все радости мои!..

Но полно, час настал: гори, письмо любви.

Готов я; ничему душа моя не внемлет.

Уж пламя жадное листы твои приемлет…

Минуту!.. вспыхнули… пылают…легкий дым,

Виясь, теряется с молением моим.

Уж перстня верного утратя впечатленье,

Растопленный сургуч кипит… О проведенье!

Свершилось! Темные свернулися листы;

На легком пепле их заветные черты

Белеют… Грудь моя стеснилась. Пепел милый,

Отрада бедная в судьбе моей унылой,

Останься век со мной на горестной груди…

У цій чуттєвій поезії ми бачимо інший вогонь: безпощадний, що спалює всі мости, що ставить крапку на всяких стосунках, що проганяє навіть надію. І як це не прикро, але вогонь може бути таким, особливо, якщо в стосунках двох щось не ладиться. (Робота з МК)

Учениця. А ще можна філософствувати над висловлюванням головного героя твору «Портрет Доріана Грея» Оскара Вайльда, який зауважив: «Ви навчили мене, що життя повинне палати, як вогонь, але його світло не сліпить мене, а полум’я не опалює. Це я вогонь, я сам – вогонь». Звісно, так може сказати лише дуже впевнена у своїх силах, можливо, навіть самозакохана людина. Їй чомусь хочеться лише поспівчувати, бо що ми без ближніх – одинокі, покинуті створіння? (Робота з МК)

Учитель. Українська мова також представляє надзвичайно оригінально цей художній образ. Наприклад, можна побудувати цілий синонімічний ряд зі словом «вогонь». Пропоную вам створити такий словесний ланцюжок. (Можливі варіанти: багаття, полум’я, ватра, червоний півень, всепожираюча сила).

А які вражаючі епітети зустрічаємо на сторінках літературних творів. Продовжте роботу (Можливі варіанти: палке кохання, вогненне серце, палаюча душа, іскристе слово, згасаюче життя, жевріюча надія).

А тепер пропоную зупинитися на творах української літератури. Поділіться відібраною інформацією. (Робота з МК)

Учениця. Я прочитаю вірш Шевченка, який датується за місцем автографа в «Малій книжці» та часом перебування Шевченка в Оренбурзі у січні-квітні 1850 р.

Огні горять, музи́ка грає,

Музи́ка плаче, завиває…

І всі регочуться, сміються,

І всі танцюють. Тілько я,

Неначе заклятий, дивлюся

І нишком плачу, плачу я.

Чого ж я плачу? Мабуть, шкода,

Що без пригоди, мов негода,

Минула молодость моя.

У 1850 Шевченкові – 36 років, він вже третій рік у засланні. Гіркі думки поета пригнічують його волю, а ВОГОНЬ неначе насміхається з Тарасових страждань, він байдуже злорадствує і весело «підтанцьовує» під музику.

Учениця. А от славетна українська поетеса Леся Українка змогла розгледіти у вогні «гарного хлопця у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима». І назвала його колоритним іменем – Перелесником. А який він пристрасний і гарячий! Як може закохатися і віднести свою обраницю в далекі гори та подарувати незабутні миті щастя.  Цей вогнистий юнак – неперевершений танцівник, який так закружляє у вихорі танцю,  що можна все на світі забути:

Так-от і ми

Кинемось, ринемось в коло самі!

Зорі пречисті, іскри злотисті,

Ясні та красні вогні променисті,

Все, що блискуче, - все те летюче,

Все безупинного руху жагуче!

Так-от і я… Так-от і я…

Будь же, мов іскра, кохана моя!

 Прикро, що палке кохання Перелесника швидко гасне, і він знову захоплюється новою довірливою красунею.

Перелесник – це міфічний персонаж відомої драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». А зізнавався він у коханні головній героїні – Мавці.

Учитель. Багатогранною величчю сповнений твір сучасної поетеси України Ліни Костенко, в якому звучать християнські мотиви, –  "Перш ніж півень запіє"). Поетеса індивідуалізує, наближає до нас у часі і просторі героїв біблійної легенди.

Петро — не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
…Коли вели Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро апостол змерз.

А тут раби і слуги архирейські
Такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: Я лише погріюсь,
Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.

Він підійшов до ницих і бундючних,
І руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: — Ти також його учень? —
Була сльота. Сказав апостол: — Ні.

Він так сказав, і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз.

Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині,
слуга спитав: — Ти був між його учнями? —
Горів вогонь. Петро промовив: — Ні.

Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.

Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: — Я ж бачив тебе з тими! —
І втрете він тоді відрікся: — Ні.

Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз.

У цій вражаючій філософській поезії ми наче читаємо власну історію: щиро вірячи в Бога, зраджуємо його, усвідомлюючи це, продовжуємо зраджувати. Живемо одним днем. Ні до чого нам якийсь там Нерон, про жорстокість якого до найближчих, навіть до рідної матері, не забуває людство.

А що ж вогонь? Він – лише сторонній спостерігач. А може, ні? Може, це совість наша, від якої нічого не сховаєш? (Робота з МК)

ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ ЗНАНЬ У ЗМІНЕНИХ УМОВАХ.

(Учні переходять до кабінету хореографії)

Учень. Сучасному музичному мистецтву також відомий художній образ – ВОГОНЬ.

 Анато́лій Микола́йович Матвійчу́к  1958 — український співак, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог (кандидат історичних наук), лауреат Національної премії імені І. Франка, багатьох літературних премій, народний артист України.

Пісні та вірші Анатолія Матвійчука надзвичайно різноманітні за стилем і тематикою: вони торкаються вічних тем буття: пошуку сенсу існування людини у світі, людських стосунків, любові, дружби, вірності, патріотизму. Ним написано чимало ліричних та філософських балад, а також веселих і запальних творів, які стали майже народними. З 2015 року Матвійчук — член Національної спілки письменників України. Сьогодні ми прослухаємо одну з найкращих композицій композитора «А вогонь горить…» (Робота з МК)

ІV. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО. ЗАСВОЄННЯ ПРОВІДНИХ ІДЕЙ.

Учениця. Таким чином, вогонь у згаданих творах зарубіжної, української літератури, а також музичного мистецтва зображується, як друг, помічник, коханий і рятівник. І саме така його різноплановість допомогла визначитись  із сюжетною лінією постановки.

За основу взято поведінку гурту молодих, малодосвідчених людей у час випробування: екстремальні життєві ситуації, які вчать концентрувати увагу, переборювати страх та попереджувати паніку, організовують, виховують вміння підтримувати та навіть рятувати тих, на кого чатує небезпека. Безліч варіацій рисунка танцю – різноманітність життєвих ситуацій, які часом неможливо передбачити. І лише згуртований колектив здатний перетворити стихію вогню у свого помічника і друга.

Учениця. Зараз ми запропонуємо лібрето до танцювальної постановки.

Лібрето

Все у світі із вогню:

Світ є, був і буде вічним вогнем.

Людям завжди не вистачає тепла, душевного чи реального, вони просто не можуть повноцінно існувати серед холоду і льодяної байдужості. Особливо, коли це молода людина, ще не знаюча випробувань та підступності світу. Їй так комфортно разом з коханою, буття здається гармонійним. І вогнище в степу таке тепле та голубляче.

Раптом це вогнище набирає сили, то стає агресивним, непокірним, то гасне від найменшого подуву. Що ж буде, як себе повести? Відповідь безперечна: треба не боятися вогню, стати впевненішим у своїх силах, можливо, стануть в нагоді добрі друзі, бо разом завжди легше долати труднощі, чи душевні переживання. Рухи стають динамічними. Здається, кожен виконує свою справу, але разом – це не хаотичні пересування, а системні продумані дійства, що виявляють значиме місце кожного в колективній справі.

Обов’язково в гурті хтось є лідером, ватагом і навіть провідником, що впорядковує і контролює дії кожного. А хтось ще недосвідчений, юний, для нього все нове і неймовірно цікаве – тому потребує підказки, підтримки та мудрої поради. Полум’я, підхоплене вітром, може піднести різні несподіванки, тому молодій людині треба постійно надійне плече друзів, мудрого наставника.

І стає видно, як швидко юна особистість освоюється за нових, ризикових обставин, як  вона починає активно діяти, бачити своє покликання і мету життя. Вона,  безперечно, випромінює щастя, бо відчуває не лише надійну підтримку колективу, але і власну самодостатність. Це возносить та стимулює до подальшої творчої праці, що запалює, як вогонь.

Фінал, безперечно, щасливий: кохана буде зі мною, нехай не в житті, але хоча б в танці. (Учні виконують танець «А вогонь горить»)

V. ПІДСУМОК ДІЯЛЬНОСТІ. ОЦІНЮВАННЯ. Д/З.

Учитель. То хто ж він – вогонь: друг чи ворог? Немає сумніву: вогонь – вірний друг і надійний помічник, що вселяє віру у власні сили, наповнює серце гарячою любов’ю до світу, світла та мистецтва. Він робить наші душі сильними, вливає в них життєдайне джерело енергії та віри. Тіла насичує міццю, дає усвідомлення того, що життя не позбавлене сенсу, воно гармонійне і прекрасне. Труднощі та перешкоди тепер здаються незначними та мізерними. І ніякі «викрутаси» долі, ніякі приниження та перестороги вже не зародять сумнівів: «Бути чи не бути».

Всі відчули, що вогонь не лише дає світло та зігріває, він здатний загасити будь-який смуток. Він – надійний батько! Він – сильний товариш! Можна спокійно вдивлятися в майбутнє. Завтрашній день стане початком нового прекрасного життя.

І зверніть увагу на складену під час уроку ментальну карту. Вона схематично відображає всі етапи нашої спільної діяльності: спочатку ми простежили на прикладі різних творів словесного і музичного мистецтва ставлення людини до стихії вогню як об’єкту пізнання навколишнього світу; всі переконалися, що ви самостійно виконали дослідницьку роботу; на уроці ви продовжували розвивати комунікативні уміння і формувати з себе творчу особистість, людину-оптиміста, якій властиві віра в добро, справедливість, відкритість; а також усі  види діяльності сприяють формуванню молодіжної спільноти України.

Із задоволенням вислухаю ваші коментарі до уроку. (Учні висловлюються). А я високо оцінюю вашу працю, будьте в подальшому такими ж енергійними, відповідальними та запальними в роботі.

V. Д/З: складіть твір будь-якого характеру про землю.

Список

використаної літератури

1. Вайльд Оскар // Портрет Доріана Грея // book-online.com.ua
2. Гловацька Катерина // Міфи Давньої Греції. – К: Веселка, 1986. С. 20
3. Голдрич О. Хореографія: Посібник з основ хореографічного мистецтва та композиції танцю / О. Голдрич. – Львів: Край, 2003

6.  Пушкин А.С. // Сожженное письмо // Сочинения в трех томах. Том первый. – Москва: Художественная литература, 1985. С. 338.
7.  В.О.Сухомлинський. «Сто порад учителю».
8.  В.О.Сухомлинський. «Як виховати справжню людину». Київ, 1975.
9.  Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник /О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; За ред. О.І. Пометун. – К.: А.С.К., 2005.
10. Українка Леся. Лісова пісня // Твори в чотирьох томах. Том третій. – Київ: Дніпро, 1982. С. 104
11.  Шевченко Тарас. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 230; 686-687.
12.  Шекспір Вільям Твори в шести томах. Том шостий. – Київ: Дніпро, 1986. С. 642
13.  Якиманська І.С. Особистісно орієнтоване навчання в сучасній школі. М., 1996.