Уроки 1-2 біологія 6 клас "Біологія - наука про життя"

Урок 1 Біологія – наука про життя. Виконала:вчитель Великодмитровицького ліцею Козинської селищної ради. Тільна Дар’я

Визначення терміну «БІОЛОГІЯ»Термін біологія був запропонований видатним природодослідником і еволюціоністом Ж. Б. Ламарком у 1802 р. для позначення науки про життя як особливе явище природи. «Біос» — у перекладі з латинської означає — «життя», а «логос» — «учення», тобто дослівно «біологія» — це вчення про життя, вчення про все живе. Ж. Б. Ламарк

Біологія – це система наук про живу природу. До неї входять:

МЕТОДИ БІОЛОГІЧНИХ НАУКМетод спостереження дає можливість аналізувати й описувати біологічні явища. Для того, щоб з'ясувати суть явища, необхідно перш за все відібрати фактичний матеріал та описати його. Цей метод значно поширений у зоології, ботаніці, екології. Порівняльний метод дозволяє через порівняння вивчати подібність і відмінність організмів та їхніх частин. На його принципах заснована систематика, створена клітинна теорія.Історичний метод з'ясовує закономірності появи та розвитку організмів, становлення їхньої структури та функції. Експериментальний метод пов'язаний зі створенням ситуації, яка допомагає досліджувати властивості та явища живої природи. Цей метод дозволяє вивчити явища ізольовано й домогтися їх повторюваності під час відтворення експериментальних умов. Експеримент забезпечує глибше, порівняно з іншими методами, проникнення у суть явища. Моделювання — це метод вивчення явища або процесу через відтворення його самого або його істотних властивостей у вигляді моделі.

Біологічна структура

РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ

РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ1.    Молекулярний рівень. Будь-яка жива система складається з біологічних макромолекул — нуклеїнових кислот, білків, полісахаридів та інших органічних речовин. З цього рівня починаються різноманітні процеси життєдіяльності організмів: обмін речовин, перетворення енергії, передача спадкової інформації.2.    Клітинний рівень. Клітина є структурно-функціональною одиницею всіх живих організмів, існуючих на Землі (виняток становлять віруси). На клітинному рівні сполучаються процеси передачі інформації та перетворення речовин і енергії.3.    Організмовий рівень. Елементарною одиницею організмового рівня є особина (індивід), яка розглядається в розвитку — від моменту зародження до припинення існування — як жива система. На цьому рівні вивчають особину та властиві їй риси будови та поведінки.

РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИВОЇ МАТЕРІЇ4.    Популяційно-видовий рівень. Популяція — надорганізмова система, в якій здійснюються елементарні еволюційні перетворення. На цьому рівні вивчають чинники, що впливають на чисельність популяцій, проблему збереження зникаючих видів, чинники мікроеволюції.5.    Біогеоценотичний рівень. На цьому рівні здійснюється взаємодія організмів між собою і з чинниками неживої природи, що визначають їх чисельність, видовий склад і продуктивність.6.    Біосферний рівень. Біосфера — сукупність усіх біогеоценозів, система, що охоплює всі явища життя на нашій планеті. На цьому рівні відбувається колообіг речовин і перетворення енергії, пов'язані з життєдіяльністю всіх живих організмів.

Домашнє завдання. Опрацювати ⸹1;Опрацювати конспект.

Урок 2 Основні ознаки живого. Виконала:вчитель Великодмитровицького ліцею Козинської селищної ради. Тільна Дар’я

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ЖИВОГО1. Єдність хімічного складу (до складу живих організмів входять білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи, ліпіди).2. Єдиний принцип структурної організації (усі живі організми складаються з клітин).3. Самовідтворення (репродукція).4. Ріст і розвиток.5. Обмін речовин.6. Живлення.7. Дихання8. Рух.9. Виділення.10. Подразливість11. Ритмічність.

1. Єдність хімічного складу

2. Єдиний принцип структурної організаціїВсі живі організми, до якої б систематичної групи вони не ставилися, мають клітинну будову.

3. Самовідтворення (репродукція)Репродукція живих організмів. Репродукція — це здатність живих організмів до самовідтворення, утворення ними нащадків, які є засобом збереження виду і забезпечують безперервність їхнього існування. Здатність до самовідтворення — це одна з ключових ознак живого, яка відрізняє живі організми від неживих систем. Форми розмноження живих організмів. Основних форм розмноження живих організмів існує кілька. У першу чергу розрізняють статеве (під час якого утворюються статеві клітини) і нестатеве (під час якого статеві клітини не утворюються) розмноження. Як окрему форму розмноження можуть розглядати вегетативне розмноження, виокремлюючи його з нестатевого. У такому випадку нестатевим вважають розмноження, під час якого утворюються спеціалізовані структури (спори, гемули тощо). А вегетативним вважають розмноження, під час якого такі структури не утворюються, а для розмноження використовуються звичайні соматичні органи (у планарії або гідри — частини тіла, у морських зірок — промені тощо). Нестатеве розмноження. Нестатеве розмноження — утворення нового організму з однієї або групи клітин вихідного материнського організму, в ході якого не утворюються статеві клітини і не відбувається статевий процес. У цьому випадку в розмноженні бере участь тільки одна батьківська особина, що передає свою спадкову інформацію дочірнім організмам. Статеве розмноження. Статеве розмноження — тип розмноження, за якого утворюються спеціалізовані статеві клітини і відбувається статевий процес. Статеве розмноження спостерігається у представників більшості систематичних груп рослинного і тваринного світу.

4. Ріст і розвиток. Ріст клітин. Ріст клітин живих організмів може відбуватися з різною швидкістю. Ця швидкість залежить від особливостей будови самої клітини (клітини прокаріотів діляться швидше) та умов зовнішнього середовища. Межі росту клітин також можуть бути різними. У більшості випадків клітини ростуть тільки до певного розміру, і цей розмір є невеликим. Але в деяких випадках ріст клітини може бути практично необмеженим. Такий ріст часто спостерігається у грибів, які здатні утворювати гігантські багатоядерні міцелії. У людини розмір більшості клітин невеликий. І тільки аксони нейронів можуть досягати значних розмірів. Наслідком росту та збільшення числа клітин у результаті їхнього поділу в багатоклітинних тварин є розростання їхніх тканин. Під час ембріонального розвитку таким чином здійснюється формування нових структур організму. Розвиток клітин. Поділ еукаріотичних клітин у більшості випадків здійснюється шляхом мітозу. Після поділу частка утворених клітин може бути різною. На ранніх стадіях ембріогенезу людини клітини після поділу знову діляться. Пізніше починається диференціація клітин і здатність до поділу зберігають лише деякі з них. Такі клітини, що зберігають здатність до поділу і залишаються недиференційованими, називають стовбуровими клітинами. Диференціація клітин — це процес утворення спеціалізованих клітин, які отримують певні риси будови, що дають їм можливість виконувати потрібні функції з високою ефективністю. Досягається диференціація клітин за рахунок регуляції роботи генів. Геном клітини в цілому залишається незмінним, але активно працює в ньому лише певний комплекс генів. Диференціація клітин в організмі людини є необоротним процесом.

5. Обмін речовин

6. Живлення. Живлення тварин — сукупність процесів, що включають надходження до організму, перетравлення, всмоктування та засвоєння ним поживних речовин. Травлення — це сукупність процесів, які забезпечують механічне подрібнення і хімічне (переважно за участі ферментів) розщеплення поживних речовин на компоненти, що можуть всмоктуватися та брати участь в обміні речовин.

7. Дихання Типи дихання загальні для всіх живих істот. Хоча дихання рослин, тварин і бактерій відбувається через різні процеси, всі види живих істот мають деякі важливі характеристики. Зокрема, ваше дихання можна розділити на два чітко диференційовані типи: аеробні та анаеробні. Аеробне дихання. Анаеробне дихання. Дихання шкіри. Дихання трахеїЗяброве дихання. Дихання легенів

8. Рух. Рух — це зміна просторового розташування фізичного тіла відносно інших тіл або частини цього тіла відносно інших частин. Це явище спостерігається у природі всюди: рухаються елементарні частинки у складі атома, атоми і молекули у складі речовини, повітряні й водні маси, літосферні плити, планети, зорі й галактики. Рухаються й об'єкти техносфери. Але лише в живій природі ми спостерігаємо рух, що є активним і цілеспрямованим. Це означає, що об'єкт витрачає на такий рух внутрішню енергію і скеровує його на досягнення певної мети. Утім, пасивний, випадковий рух у живій природі теж трапляється: наприклад, коли ви, спіткнувшись, падаєте на підлогу. Функції руху. Рух потрібний живим організмам для виконання найрізноманітніших завдань. Пересування цілого тіла у просторі, так звана локомоція, дозволяє їм знаходити оптимальні умови для існування. Наприклад, хламідомонада завдяки такому руху пересувається у краще освітлені ділянки водойми, а антилопа — на більш багаті пасовища. Не менш важливою є і здатність живих організмів до зміни взаємного розташування та форми окремих частин свого тіла. Ростові рухи рослин дозволяють їм набувати оптимального розташування у просторі. Рухи кінцівок багатоклітинних тварин забезпечують виконання ними таких складних поведінкових актів, як побудова гнізд, шлюбні танці, передача соціальних сигналів жестами і позами. Завдяки маніпулятивній діяльності, тобто здатності до спрямованого пересування і перебудови об'єктів навколишнього середовища, людина створює і використовує інструменти, носії інформації, об'єкти мистецтва.

9. Виділення. Виділення — це процес виведення з організму шкідливих або непотрібних продуктів обміну речовин (надлишку води та солей, а також отруйних речовин, що утворилися в організмі або надійшли з їжею). Видільна система — це сукупність органів, які виводять з організму в навколишнє середовище надлишок води, шкідливі продукти обміну речовин, солі та отруйні речовини, які потрапили в організм або утворилися в ньому. Видільні процеси є неодмінною частиною обміну речовин. Вони забезпечують сталий баланс речовин у внутрішньому середовищі організму.

10. Подразливість. Однією з базових властивостей живих організмів є подразливість. Подразливістю називають здатність організмів переходити в діяльний стан зі стану фізіологічного спокою у відповідь на дію певних факторів (подразників). Сам процес дії подразника на організм називають подразненням.

11. Ритмічність. Сезонні ритми — це зміни зовнішнього вигляду, процесів росту й розвитку організмів упродовж року відповідно до чергування його сезонів. Причиною їх є обертання Землі навколо Сонця, унаслідок чого змінюються пори року, що характеризуються зміною кліматичних умов. Відповідно й у рослин проявляються інші ознаки пристосованості до змінених умов. Сезонні явища вивчає наука фенологія. Сезонні зміни в природі характеризуються ритмічністю і впливають на життя рослин, яке також стає ритмічним. Біологічні ритми — це періодичні зміни біологічних процесів та явищ, які є відповіддю на регулярні зміни дії чинників середовища. Як вам відомо, обертання Землі навколо Сонця, обертання Землі навколо своєї осі й обертання Місяця навколо Землі зумовлюють регулярні зміни на нашій планеті світлового режиму, температури, вологості тощо. Найважливіше значення для організмів мають світло й температура. Багато процесів росту (наприклад швидкість росту) і розвитку (наприклад цвітіння, листопад) залежать від світла й регулюються ним. Однак головним є не кількість світла, а тривалість світлового та темпового періодів (фотоперіод). Періодичні зміни дії чинників середовища визначають наявність таких біологічних ритмів, як сезонні, добові тощо.

Домашнє завдання1. Опрацювати ⸹1;2. Опрацювати конспект.