"Уроки як стратегія"

УРОКИ ЯК СТРАТЕГІЯ

Світ стає все більш складним і молодь, як ніколи, потребує вміння вирішувати проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати різні погляди та приймати зважені рішення. Здатність мислити критично є навичкою, яку треба формувати й розвивати ще в школі.

Зупинимося на деяких із них. Найчастіше використовують на уроках літератури у 5-6-х класах прийом керованого читання.

На початку уроку слід поінформувати дітей, що вони будуть читати оповідання разом. Учитель протягом 10 хв розказує про автора та його доробок. Потім діти беруться за текст,читаючи його лише до певного місця (їх слід попередити, що далі забігати не треба). Коли учні дочитали,попросіть їх відкласти текст і відповісти на такі запитання:  - Що ви відчували під час читання, що уявляли?  

- Що, на вашу думку, трапиться далі?

- Чому ви так думаєте? Підтвердіть текстом.

Ставте ці запитання по одному, даючи час учасникам поміркувати. А потім учні читають подальші уривки.

Після кожної зупинки діти звіряють, чи справдились їхні припущення щодо продовження, чи ні. Я навмисно зазначаю: «Ви, мабуть, здогадалися, що відбудеться певне ускладнення сюжету. Спробуйте знайти, де змінюється плин подій».

Перед прочитанням останнього абзацу додаю ще такі запитання:

 - Обміркувавши, що трапилося цього моменту, чи можете ви здогадатися, як завершується оповідання? Як би ви його закінчили? Чому? Як би ви повелися на місці головного героя?

Ці запитання можуть спричинити серйозну дискусію, завдяки якій учні навчаться висловлювати й аргументувати свої думки. Коли твір прочитано, запитую:

 - Оповідання завершується так, як ви очікувати?

Можливості письма залишаються невикористаними через звичку вважати письмо засобом оцінки знань або демонстрації навичок писати. Часто теми творів пропонуються нецікаві. Їх єдиним читачем був лише вчитель, тому ці роботи поверталися учневі лише з учительським виправленням та оцінкою. Насправді письмо - це розмова з кимось про щось. Бо написати цікаво можна лише за умови небайдужості до теми і присутності зацікавленої аудиторії. Автор пише, щоб  усвідомити, з'ясувати, запам'ятати, себто, обдумати певні ідеї чи інформацію. Таке викладання думок на папері у школі не оцінюється. А учням слід дозволити викладати думку, не звертаючи увагу на граматику та орфографію.

До цього прийому я найчастіше вдаюся на уроках літератури у 8-му класі.

-  Що відбудеться з головним героєм згодом? Що підтверджує ваші припущення? Наприкінці уроку надаю час для розмірковування та дискусії, де школярі мають звертатися один до одного, а не до вчителя, який говорить мало, лише киває головою та поступається словом.

Отже, на уроці використовувався прийом передбачування. Висування гіпотез сприяє розумінню. Потрібно зазначити, що не має значення, чи ці прогнози є правильними. Важливо, що учень самостійно шукає відповіді, підтверджуючи або заперечуючи, робочі гіпотези. Під час дискусії вчитель також бере участь в обговоренні, але як рівноправний співрозмовник, а не центральна фігура.

Ще одним із прийомів ЧПКМ є письмо для себе.

Зразок твору

Листопад

Після жагучої осені - вересня та жовтня -наступає убога - листопад. Це пора, коли вже перші кроки по землі робить зима; іноді вони несмілі, а іноді упевнені, і тоді різко відчуваєш її наближення. Листопад нагадує старість, яка приходить, як перший сніг, раптово... Лише жовте листя - це ті теплі спогади, які зігрівають нас.

Використання цього методу дозволяє розкрити творчі здібності дітей, розвивати логічне мислення.

Його можна використовувати після практики побудови асоціативного куща: діти пишуть слово посередині,а  навколо нього слова, які асоціюються з ним.

Це допоможе із хаотичних асоціацій створити текст.

Прийом «Кутки».

Він дає можливість учням висловитись і вчить вислуховувати думки інших. Його можна використовувати і на уроках розвитку мовлення, і на уроках літератури (після опрацювання змісту твору).

Наприклад, тема з розвитку мовлення в 11-му класі: «Чи потрібно скасовувати смертну кару, як міру покарання». Клас ділиться на 3 групи («За», «Проти», «Утрималися»).

Учні аргументують свої думки. Наводять факти з преси та історії.

«За»: Бог дає життя, і лише він має право його відібрати. У більшості країн світу смертна кара замінена довічним ув'язненням. В'язні, працюючи, приносять прибутки, не отримуючи при цьому платні.

«Проти»: Наша законодавча база не досконала. Скрізь корумпованість, діють мафіозні структури. Викупляють і вбивць.

У кінці дискусії група «Утрималися» стає менш чисельною, оскільки деякі з них переходять у групи «За» чи «Проти». Це і є результатом використання цього методу.

Здатність підсумовувати інформацію, схоплювати складні ідеї і формулювати їх кількома словами є важливою навичкою.

Сенкан - це вірш, який синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує тему.

Схема сенкана:

1-й рядок - іменник,

2-й р. - 2 прикметники,

3-й р. - 3 дієслова,

4-й р. - речення,

5-й р.- синонім до іменника.

Зразок

Хрещатик

заспаний ранковий

розплющив очі, пробудивсь від сну

Ти завжди всіх дивуєш

чудо

Складання таких віршів дає змогу на уроках літератури повторити і морфологію, і лексику, і синтаксис.

Вірші є швидким і водночас потужним інструментом для обміркування, синтезування та підсумовування понять та інформації.

«Порушена послідовність», «Збережи останнє слово за мною»

1. Під час читання уривка тексту прошу учнів знайти одну чи більше цитат, які вони вважають особливо цікавими, або ті, які слід прокоментувати. 2. Учні виписують цитату на картку й обов'язково вказують номер сторінки, з якої вона взята. 3. На зворотному боці картки учень пише коментар до цієї цитати. Він може дискутувати з автором, розвинути його думку тощо. 4. Учні приносять свої картки на урок наступного дня і прошу когось прочитати одну із них уголос. 5. Після того, як цитата була зачитана, спонукаю учнів до коментування. 6. Щоб завершити обговорення цитати, я викликаю учня, який виписав її, щоб він прочитав уголос свій коментар. Запам'ятайте: на цьому дискусія припиняється, бо саме цей учень, має сказати останнє слово. (Шановні учні, утримайтеся від останнього коментаря, адже це справедливо!)

Тепер учитель може викликати іншого учня, щоб обмінятися думками, щодо його цитати і почати цей процес знову. (Навряд чи варто викликати кожного, щоб зачитати всі цитати протягом одного уроку.)