Усний журнал "Чарівні звуки, рідне слово - моя українська мова"

                               Усний журнал      

Тема: Чарівні звуки, рідне слово – моя українська мова.

 Мета заходу: Освітня: розширити знання учнів про українську мову; показати її красу та багатство за допомогою поетичного слова.

 Виховна: сприяти формуванню основних світоглядних ідей; забезпечити моральне виховання учнів, формувати такі риси характеру, як: патріотизм, милосердя.

 Розвиваюча: збагачення і ускладнення словарного запасу; посилення комунікативних властивостей мови (виразність); розвиток вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати.

Обладнання: вислови про мову, портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка.

                                  Хід заходу:

 Учень: Для кожного народу мова – найбільший скарб, одне з багатьох див створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

Учениця:  Кожна людина має завжди пам’ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людинна повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.

   Учень:  Тому сьогодні ми запрошуємо Вас поринути у чудовий і прекрасний світ нашої рідної мови.

Учениця: 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято, до календарів усього світу воно ввійшло тільки в 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

  Учень: Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені

вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. З-поміж такої

величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою

популярністю, тобто це ті мови, якими розмовляє більшість людей на

планеті.

Учениця: Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англійська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська.  Українська мова посідає почесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

Учень: Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучістю — одна з найкращих. Мова – душа народу. Без мови не може існувати народ, його культура.

Учениця: Але багато років тому, коли люди жили в печерах, мова була дуже бідною. Вона складалася з небагатьох слів. Минали століття, змінювалися люди, удосконалювалась і мова, далі відбулась велика подія:  люди винайшли письмо. Наше слов’янське слово бере початок за 30 століть до нашого часу у давнього народу - фінікійців. Це письмо запозичили і вдосконалили стародавні греки. Учений монах Кирило винайшов слов’янську азбуку.  До 24 грецьких літер було додано ще 9 літер. На нашій українській землі ця азбука прийшла 1000 років тому. Вона повсякчас змінюється і вдосконалюється.

 Учень: Коли завітати у Києві до Державного історичного архіву, то можна переконатись у тому, що в ХV – XVII ст. державне листування велося українською мовою, за доби середньовіччя користувались нею і в Румунії. Учениця: Збереглися збірники з українськими піснями і в Югославії. Навіть володар Великого Литовського князівства Август ІІ добре розмовляв і писав українською мовою. Нею він писав листи до матері – італійки королеви Бони.

Учень: А скільки поневірянь довелося пережити нашій мові на рідній землі! Вбивали її, терзали її, шматували  українську мову, та не знищили – вона звучить, знову і знову. Вона чиста, як криниця, милозвучна, як пташиний спів, свята, як Божий дар.

                    Інсценізація.

 Дійові особи: Автор, Діти, Українська мова.

 Автор. У кожного народу є своя мова, але інколи окремим народам важко вдається відстоювати право на використання власної рідної мови. Ось я розповім вам одну історію. В одному краї - такому гарному, сонячному, багатому ходила сумнасумна дівчина. Вона йшла і гірко плакала, витирала рясні сльози. І ось підбігла до неї зграйка діточок.

 Діти. Хто ти, дівчино? Ти така гарна, але чому сумна і гірко плачеш?

 Українська мова. Я українська мова. Колись я народилася і виросла в цьому краї, але прийшли лихі люди і стали мене лаяти, прославляти іншу мову. Вони навіть взагалі хотіли прогнати мене з рідного краю, щоб мій народ забув і не згадував про мене. Але ж я свого краю, своєї милої України ніколи не покину.

 Діти. Мово, заходь до нас. Ми будемо тебе шануватимете і не дозвомо, щоб тебе забули. Ти будиш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти.

 Українська мова. Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте.

Тоді я буду жити у ваших серцях і устах.

Дітки, дружіть із мовою І вивчайте її гаразд.

Не вважайте мене примусовою,

 Полюбіть, як весною ряст.

 Примусова тим, хто цурається,

 А хто любить, той легко вчить

 Все, як пишеться і вимовляється,

Все, як пісня, в мені звучить.

 Я журлива, а також піднесена.

 Тільки фальш для мене чужа.

В мені – душа Шевченкова й Лесина, І Франкова в мені душа.

 (показати на портрети)

 Рідну мову легко розпізнати

В колисковій ніжності верби.

 В українській білій тиші хати,

В барвах стяга жовто-голубих.

 Учениця: Українську мову можна почути в Канаді, Великобританії, Мексиці, США, Німеччині, Аргентині, Венесуелі, Парагваї, Греції, Китаї, близько 40 країн світу. Історію, географію, літературу та мову України вивчають у 28 коледжах та університетах США. В штаті Парана діє єдиний у Південній Америці університет, де викладають українську мову, літературу й історію. А в Парагваї деякі місцевості мають суто українські назви: нова Україна, Нова Волинь, Тарасівка. В столиці Парагваю Монтевідео та в столиці Венесуели Каракас і є вулиці під назвою «Україна».

Учень: Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб - МОВА.

   Учениця:  Слово – найтонше доторкання до серця. Воно може стати і ніжною квіткою, і живою водою, що навертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом. Мудре і добре слово дає радість, незрозуміле і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльзи. Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину

Учень: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

До краси української мови зверталося багато письменників і поетів.

Учениця: Пропонуємо послухати вірш і додати потрібні слова.

                Щоб розумним  й мудрим стати,

                треба рідну мову…( знати ).

                А щоб вміти говорити,

                треба рідну мову …( вчити).

                Знає кожен з нас чудово –

                не прожити нам  без…( мови).

                Рідна ж мова пелюсткова,

                 мудра, світла, світанкова.

                 І дзвенить щодня і в свята,

                 бо вона така багата.

                 В ній слова такі чудові.

                  хліб і сіль на…( рушникові).

                  В ній в віках батьки і діти,

                  як без мови нам прожити?

                  Понад світом хай лунає,

                  хай ніхто…(не забуває)!

Учень: Рідна мова – це скарбниця народної мудрості, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмок надії.

 Учень: Українська мова – це мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого краю. Це наше багатство.