Усний журнал "Народні традиції здорового способу життя"

Тема : Народні традиції здорового способу життя.

Мета: Bиховувати у дітей ціннісне ставлення до власного здоров’я та стимулювати бажання дбати про нього; сприяти усвідомленню учнями необхідності ведення здорового способу життя; нагадати корисні звички, які допоможуть зміцнити здоров’я; поглибити знання дітей про рослинний світ; пригадати назви українських народних страв, та технологію їх приготування; виховувати прагнення берегти своє здоров'я, як найдорожчий скарб, вести здоровий спосіб життя; прищеплювати інтерес до занять фізичною культурою і спортом.

 Епіграф: «Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати».(Авіценна) – знаменитий персидський учений, філософ, лікар, музикант.

Учитель. Здоровенькі були любі друзі!

                  Доброго  вам здоров'я.

                  Правда, чудові ці фрази?

                  Вони нас зближують з вами одразу.

                  Сьогодні, гадаю, якраз буде вчасно,

 Поговорити про здоров'я.

 З давніх-давен український народ найголовнішою цінністю у житті вважав здоров'я. Навіть вітаючись і прощаючись, люди бажали один одному здоров'я: «Здоровенькі були!», «Дай, Боже, здоров'я!», «Доброго здоров'я!», «Бувайте здорові!», «Ходіть здорові!»

 У всі часи люди особливу увагу звертали на своє здоров'я, піклувалися про нього, винаходили все нові й нові ліки від хвороб і способи зміцнити свій організм і залишитися бадьорими на довгі роки.

 Наші предки вважали, що хвороби людям приносять злі духи або чорні сили (відьми, чаклуни). Ще хвороби пов'язували із карою богів, рятуючись від якої, люди намагалися задобрити їх дарами і жертвами.

Серед своїх богів давні греки з особливою шаною ставилися до бога лікування Асклепія та його доньок – Гігієни та Панацеї. Перша вміла запобігати захворюванням (звідси назва галузі медицини – гігієна), а друга лікувала та зцілювала людей (звідси вислів: «Панацея від усіх бід»).

 Здоров'я – це дуже велика тема, бездонна криниця, у яку чим більше заглиблюєшся, тим більше розумієш неосяжність простору, чи глибше, тим цікавіше! Сьогодні ми поговоримо про народні традиції здорового способу життя.

 Нашу виховну годину проведемо у вигляді усного журналу. А перша сторінка цього журналу присвячена історії медицини.

І. «Сторінки історії медицини»

Учень. Людей завжди цікавило питання здоров'я. Ще найдавніші люди на підсвідомому рівні розуміли, що організму потрібна турбота. А набагато пізніше виникла наука медицина. На першій сторінці нашого журналу імена лише деяких представників медицини, бо для того, щоб згадати усіх, не вистачить і декількох годин спілкування.

Учень. Епіграфом нашої історичної сторінки ми взяли слова Гіппократа: «Людина носить лікаря в собі». Тож варто нам пригадати й автора цього метафоричного вислову.

Учень. Гіппократ (бл.460р.до н.е. - бл.370р. до н.е.) – давньогрецький лікар. Він визнаний « Батьком медицини» та засновником власної медичної школи.

Гіппократ протягом багатьох віків сприймається як взірець лікаря. До важливих положень Гіппократа належать вимоги чистоти (для пацієнтів і лікарів), помірність в їжі і питві, можливість надати природі вести своє лікування, жити там, де чисте повітря.

Учитель. Наш мудрий народ знає відповіді на всі життєві питання, про здоров'я -  також. А як у народі називали тих, хто багато знає?

Учні. Знахарі.

Учень. Як на Сумщині, так і далеко за її межами відоме ім'я нашого земляка Василя Йосиповича Корчана. Його бабуся і прабабуся виліковували людей від хвороб. Ще хлопчиком він почав збирати лікарські рослини, унікальні рецепти їх застосування, розвивати природні лікарські здібності. Василь Йосипович в молоді роки, ще до революції, багато подорожував в пошуках напівзабутих, нетрадиційних способів лікування. Він відвідав ряд монастирів в Європі, Китаї, Японії, оволодів тібетською медициною. Протягом усього життя, а прожив він 90 років, вивчав праці про роль і значення лікарських рослин. Василь Йосипович володів унікальним даром тільки травами і спеціальною дієтою лікувати різні тяжкі захворювання: гангрену, лишаї, екземи. Справу знахаря продовжив його єдиний учень і послідовник Костянтин Борисович Кульомза. Вони лікували бронхіальну астму, захворювання нирок, гастрити, кон'юктивіти, катаракти, виразки шлунка, серцеві захворювання, захворювання шкіри, панкреатит, поліартрит, остеохондроз.

Учень. Порфирій Іванов теж пропагував здоровий спосіб життя, який відображено у його дванадцяти заповідях.

1.Двічі в день купайся в холодній, природній воді. Гаряче купання заверши холодним.

2. Перед купанням або після нього, і якщо можливо, то і спільно з ним, вийди на природу, встань босими ногами на землю, а взимку на сніг хоч би на1-2 хвилини.

3. Не вживай алкоголю і не пали.

4. Старайся хоч раз на тиждень повністю обходитися без їжі і води з 18-20 годин п’ятниці до 12 годин неділі.

5. О 12 годині в неділю вийди на природу босоніж.

6. Люби природу, що оточує тебе. Не плюйся довкола і не випльовуй з себе нічого.

7. Вітайся зі всіма скрізь і усюди.

8. Допомагай людям.

9.Переможи в собі жадність, лінь, самовдоволення, користолюбство, страх, лицемірство, гордість.

10. Звільни свою голову від думок про хвороби, нездужання, смерть.

11. Думку не відокремлюй від справи.

12. Розповідай, передавай досвід цієї справи.

 Друга сторінка журналу

ІІ. «Невичерпна криниця народної мудрості»

Учитель. А ще свої знання та поради народ передав нам у прислів’ях та приказках. Вам було завдання підібрати прислів’я і приказки про значення здоров’я. Послухаємо, що ви підготували.

Учні.

• Як про здоров’я дбаєш, таким його й маєш.

• Існує безліч хвороб, а здоров’я лише одне.

• Буде здоров’я, то й усе буде.

• Хворобу легше попередити, ніж потім із нею боротися.

• Здоров’я не купиш – його розум дарує.

• Як немає сили, то й світ немилий.

• Здоровому все добре.

• Подивися на вид, та й не питай здоров’я.

• Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий.

• Без здоров’я немає щастя.

• Весела думка – половина здоров’я.

• В здоровому тілі здоровий дух.

• Хвороб безліч, а здоров’я одне.

• Бережіть здоров’я -  його в крамниці не купиш.

• Тримай голову в холоді, а ноги в теплі – будеш вік жити на землі.

• Здоров’я входить золотниками, а виходить пудами.

Третя сторінка журналу

ІІІ. «Коло здоров’я»

І учень. Хто здоровий, той сміється,

                 Все йому в житті вдається.

                  Він долає всі вершини,

                  Це ж чудово для людини!

ІІ учень. Хто здоровий, той не плаче,

                 Жде його в житті удача.

                  Він уміє працювати,

                  Вчитись і відпочивати.

ІІІ учень. Хто здоровий – не сумує,

                   Над загадками мудрує,

                   Він сміливо в світ іде

                  Й за собою всіх веде.

ІV учень. Бо здоров’я – це прекрасно.

                  Здорово, чудово, ясно!

                  І доступні для людини

                  Всі дороги і стежини!

Учитель. Давайте порівняємо наше здоров’я із сонцем. Чому? Тому що сонце зігріває своїм теплом усе живе на землі. Ще сонце нагадує нам коло. А коло – це одна з назв сонця в українській міфології.

Учень. Чи будемо ми здорові – великою мірою залежить від нас. Це підтверджують і дослідження вчених: серед чинників, від яких залежить здоров’я людини, яка проживає в цивілізованій країні в умовах миру за відсутності природних катаклізмів ( землетруси, повені, засухи), приблизно 20% припадає на економічні умови; 20% - на спадковість і генетичні порушення; 10% - на розвиток медицини і якість медичного обслуговування, а близько 50% припадає на спосіб життя людини, на її ставлення до власного життя. Отже, наше життя в наших руках.

Учитель. Ученими доведено, що людині відпущено для життя на землі  від 150 років і далі. А чому ми живемо в кращому випадку 70 і вже в 50 - 60років маємо десятки хвороб, які заробили через своє безвідповідальне ставлення до власного здоров’я, лінощі і небажання працювати над собою. Давайте разом визначимо  компоненти здорового способу життя.

(Учитель звертається до плаката, де символічно зображене сонце. Діти діляться на три групи й отримують завдання визначити, що допомагає людині бути здоровою, з чого складається здоров’я людини, без чого не можна уявити собі здорової людини . Діти пишуть відповіді на кольорових смужках паперу і прикріплюють їх до сонця.)

1.Заняття спортом, висока рухова активність.

2. Загартування, яке особливо цінне в дитячі та юнацькі роки.

3.Збалансоване харчування та дотримання режиму харчування.

4. Сприятливий психологічний клімат у стосунках з людьми, з природою (тобто збереження психічного здоров’я, що є основою духовного життя).

5. Дотримання режиму дня.

6. Дотримання санітарно-гігієнічних правил.

7. Відмова від шкідливих звичок.

Четверта сторінка журналу.

ІV. «В здоровому тілі здоровий дух»

Учень. Для того, щоб рідше  хворіти застудними захворюваннями, необхідно займатися загартовуванням – приймати повітряні ванни, обтиратися мокрим рушником. Ранкова зарядка допомагає підбадьорити організм після сну.

З давніх-давен українці приділяли значну увагу своєму фізичному здоров’ю. Цьому сприяла щоденна праця, запальні українські танці, козацькі забави. Ось як у повісті «Тарас Бульба» Микола Гоголь описує фізичні якості козаків: «Скоро обидва молоді козаки здобули собі добре ім’я серед козаків. Часто разом з іншими товаришами свого куреня, а інколи й з усім куренем та з сусідніми куренями виступали вони в степи полювати на незліченну силу всіх різноманітних степових птахів, оленів і кіз або ж виходили на озера, річки і протоки, відведені за жеребом кожному куреневі, закидати неводи й сіті і тягти багаті тоні на харч усьому своєму куреню. Хоч і не було тут науки, на якій випробовується козак, але вони вже стали помітними серед інших молодих щирою відвагою та тим, що їм щастило у всьому. Вправно і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії – діло, за яке новака приймали в козацькі кола».

Учень. Робіть усе, щоб шкіра була чистою, а отже, здоровою. Брудна шкіра не тільки некрасива, вона шкідлива і небезпечна. Вода, мило і губка – ваші помічники за чистоту шкіри. Велике значення має відродження  фізкультурно-оздоровчих, загартувальних традицій у дні народних, релігійних свят. Приміром, обливання водою – на Великодні свята; збирання роси, ходіння зранку по росяній траві босоніж – на Юрія (6 травня); відкриття купального сезону(«Переплавна середа») – у середу через чотири тижні після Великодня і т.д. Не забувайте регулярно чистити зуби, адже це не тільки краса посмішки, а й здоров’я шлунку, з якого починається вся робота організму.

Учень. Правильно, щоб зуби були здорові, їх потрібно чистити. Це люди зрозуміли давно. І чого вони тільки не пробували задля цього. Давні греки, наприклад, чистили зуби попелом, товченим склом і навіть пемзою. Зубною щіткою їм слугували ганчірочки з вовни, просякнуті медом, а зубочистками – кігті тварин. Звичайно, такий догляд за зубами був не зовсім приємною процедурою, проте, якщо вірити античним лікарям, посмішки давніх греків мали дуже гарний вигляд.

Учень.  А от мешканці Індії винайшли більш приємний засіб – вони жували деревинну кору, її м’які волокна очищали зуби, а сік дезінфікував порожнину рота та зміцнював ясна. У країнах Азії, щоб зберегти зуби, їх покривали чорним лаком. А мешканці Ближнього Сходу протирали зуби шкуринкою граната, у Сибіру жували спеціально оброблену смолу.

Учень.  За часів Середньовіччя були винайдені зубні еліксири, якими не чистили, а полоскали рот. До речі, вони дійшли і до наших днів. У другій половині XVII сторіччя винайшли новий засіб – сіль! Використовувати її порадив голландський учений Антоні ван Левенгук, який відкрив невідомий доти науці «світ мікробів». Його вразила численність мікробів, що міститься у ротовій порожнині людини, і він відразу вжив заходів щодо боротьби з ними. Потерши зуби сіллю, Левенгук зазначив, що кількість мікробів у роті значно скоротилася. Зтих пір люди чистили зуби сіллю.

Учень. У XIX сторіччі зуби стали чистити товченою крейдою, розтертою на порошок із додаванням м’ятного екстрату. А от зубна паста з’явилася лише у двадцяті роки минулого сторіччя.

А що ж українці? Вони теж дбали про стан зубів та ясен. З метою профілактики хвороб у ротовій порожнині наші предки вживали щодня часник, цибулю, хрін, полоскали рот відварами цілющих трав.

Учень. Хрін. Його сік багатий на вітамін С, виліковує цингу, а фітонциди, вбиваючи бактерії, оберігають людину від хвороб.

Учень. Цибуля. Спробуй-но пожувати цибулю протягом трьох хвилин. Можна гарантувати, що у тебе в роті не лишиться жодного мікроба, бо цибулина – це військова фортеця, яку охороняє невідома сторожа. Розрізавши цибулину, ти випустив цю сторожу на волю й вона атакувала твої очі. Сльози швидко висохнуть, зате ти познайомишся з фітонцидами. В перекладі з латині це означає «рослина, що вбиває». Якщо на шляху фітонцидів, цих летючих захисників речовин цибулі, з’явиться туберкульозна чи дезинтерійна  паличка, їх буде вбито. І бацилу черевного тифу також буде вбито, і багато інших шкідливих для людини бактерій. Гнійні рани після «бомбування» фітонцидами цибулі перестають гноїтися.

Учень. Часник. Часником у Стародавньому Єгипті лікували всі хвороби – від нежиті й зубного болю до чуми. У Стародавньому Римі воїни перед боєм жували білі зубці часнику, щоб стати хоробрішими. Наша народна медицина здавна користувалася часником, а після відкриття фітонцидів перед ним розчинилися двері аптек.

Для укріплення ясен включали в харчовий раціон достатню кількість свіжих овочів та фруктів, зокрема їли капусту, моркву, яблука, які сприяли гарному очищенню зубів, виконували роль зубної щітки. Тож візьміть собі на замітку поради наших пращурів.

Учень. Чим мили волосся в Київській Русі? В Київській Русі жінки, намагаючись зберегти м’якість, пухнастість та блиск волосся, користувались таким рецептом. В дубовому відрі ретельно розмішували зі свіжою дощовою водою пригорщу ялинового чи соняшникового попелу і залишали цю суміш на добу. Потім проціджували, розводили чистою водою і мили волосся. Попіл розчиняв бруд і жир, тому волосся робилося чистим і аж сяяло на сонці.

П’ята сторінка журналу.

V. Збереження психічного здоров’я.

Учитель. Для людини дуже важливо вміти берегти не лише фізичне, а й психічне здоров’я. Потрібно навчитися правильно виходити зі стресових ситуацій. Щоб людина повністю відчувала себе здоровою, вона повинна мати міцне не лише фізичне, а й психічне здоров’я. « Хто міцний тілом, може терпіти і спеку, і холод. Так і той, хто здоровий морально, у змозі пережити  і гнів, і горе, і радість», - говорив давньоримський філософ Епіктет.

Щоб зберегти своє психічне здоров’я, ми повинні вміти прислухатися один до одного, не ображатися, не реагувати агресивно у відповідь, бути терплячими і довірливими у спілкуванні, бути толерантними. Рівність, взаємоповага, дотримання принципу «Не завдавай шкоди іншому» - основні поняття міцного здоров’я. Цієї заповіді дотримувалися і наші предки. Особливо під час різноманітних постів, коли для українців було і є головним не лише обмеження в їжі, а й духовне очищення, яке виключає можливість образити людину думками, словами, діями.

Шоста сторінка журналу.

VI. Збалансоване харчування.

Учень. Із давніх- давен в Україні існували різні режими і норми харчування. Вони узгоджувалися з певними циклічними змінами в природі: добовими, місячними, сонячними, зодіакальними. Завжди визначалися періоди пісних та скоромних днів. Пращурам було відомо, що одна й та ж страва в різні часи доби та пори року по-різному засвоюється організмом. Великий грецький природознавець, мислитель, реформатор античної медицини, лікар Гіппократ казав, що всяка їжа має бути ліками для людини, а ліки – їжею. Режим харчування людини залежав і від територіально-кліматичних умов, релігійних правил та роду її занять. Біла українська хата потопала в зелені саду. А фрукти й овочі здавна складають основу в харчуванні українців. До складу їжі наших предків також входили молоко, м'ясо та риба. Ще з давнини повелося, що весь тижневий розпорядок харчування базувався на чергуванні днів із пісною (понеділок, середа, п’ятниця) та молочно-м’ясною їжею. Понеділок традиційно залишався в Україні пісним днем, у деяких регіонах -  абсолютно пісним ( голодним).

Учитель. Понеділкувати – значить нічого не їсти до вечора. Коли ж дозволялося їсти м’ясні страви, то їх традиційно споживали із свіжою, квашеною та тушкованою капустою, а також іншими овочами. Це сприяло якісному засвоєнню їжі. Салом та внутрішнім жиром приправляли каші.

З давніх часів мудрий український народ розумів, що неправильне харчування – причина багатьох захворювань. Наші предки, як і сучасні українці, дуже полюбляли перші страви – супи та борщі.

Учень. Борщі були «зі свищами» - майже зовсім порожні, «жонаті» - з кашею, «перелякані» - бліді, «удівці» - без каші. Найбільше розповсюдженим в Україні є червоний борщ із капустою. У народі казали: «Борщ та капуста – в хаті не пусто». Український борщ заправляли підсмаженим салом, цибулею, часником, борошном. У зелений борщ різали щавель, лободу, кропиву, петрушку. Заправляли його яйцем і сметаною. Холодний борщ (холодник) готували влітку. Кожна господиня знала, що борщ і без м’яса смачний і поживний. Це була універсальна страва у будь-яку пору року, в будень і свята. Особливо полюбляли українці борщ з пампушками та часником.

Учень. Другою традиційною стравою українців вважалася каша. Пшоняну кашу, заправлену олією, варили і козаки Запорізької Січі, і чумаки в походах, і кожна господиня в своїй оселі. За традицією українці і досі їдять сало з часником, цибулею і чорним хлібом. Це сприяє кращому засвоєнню їжі. Сало містить багато вітамінів і корисних речовин, які зміцнюють імунітет і знижують чутливість організму до інфекцій. Свій добробут українці завжди пов’язували з салом. Запивали наші прадіди молоком, а коли його не було – узваром із сушених яблук, груш, вишень. Перед великими святами завжди дотримувались посту. Постили також у середу та п’ятницю щотижня. У ці дні люди не вживали м’ясної та молочної їжі (у дні посту організм виводить шкідливі речовини – очищується). Українці завжди були дуже гостинні. Жодне свято не обходилось без пирогів і вареників. На  Різдво головна страва- кутя, на Великдень – паска і крашанки.

Помірне і правильне вживання їжі сприяло її якісному перетворенню, а використання в страві часнику та цибулі захищало від багатьох хвороб. Із давніх-давен найулюбленішими продуктами українців були свинина, сало, буряк, пшеничне та гречане борошно, пшоно, цибуля й часник. Із XIV століття до них додався рис, а на межі XVIII-XIX століть – картопля, помідори, солодкий перець, кукурудза й соняшникова олія.

Популярними в українській кухні є капусняки з квашеної капусти та різноманітні юшки – з грибами та картоплею, з квасолею, з галушками, з куркою та домашньою локшиною. Повсякденною стравою були густі кулеші з пшона, заправлені підсмаженим салом із цибулею. У народі вони звуться «польовими кашами», оскільки їх часто варили в дорозі чумаки.

Учитель. А зараз до вашої уваги міні-вистава за казкою «Як солдат із сокири юшку варив»

Дійові особи: казкарка, солдат, баба.

Казкарка. Один солдат стояв на постої у дуже скупої баби. Трудненько доводилося солдатові добувати собі кожний окраєць хліба, а що вже про варену страву, то він і забув, яка вона на смак. Почав він думати, щоб таке вигадати, щоб і себе вдовольнити, і баби не прогнівати. Узяв солдат сокиру, вимив її та й промовляє…

Солдат. Оце буде юшка, так юшка. Дозвольте, бабко, горщика і води!

Баба. Що це він робить? А цікаво, що ж далі буде. На тобі горщика і води.

Солдат. Кипить, аж весело дивитись! От буде юшка, так юшка! Дозвольте, бабко, дрібок солі!

Баба. Та бери, солі мені не жалко!

Солдат. А трошки пшона не дасте?

Баба. Та що ж із тобою робити? Бери вже, бо ж цікаво дуже, яка ж юшка із сокири.

Солдат. А кілька картоплинок?

Баба. Ой, лихо! Скільки добра віддаю. Бери вже.

Солдат. Якщо б ще цибульки.

Баба. Бери вже та швидше вари.

Солдат. От коли б, бабусенько, ще й сала шматочок!

Баба. Сала?! Ох, лихо! Це ж розорення! Бери швидше, щоб я і не бачила.

Солдат. Оце юшка так юшка! Ну і смачна!

Баба. Смачна? Із сокири? Дай хоч покуштувати.

Солдат. Та беріть, бабусенько, наливайте та їжте.

Баба. Ох і смачно! А коли ж ми сокиру будемо їсти?

Солдат. А сокира ще недоварилася. Трошки ще поваримо, коли борщу схочеться (сміється).

Казкарка. Ось що таке народна кмітливість.

Сьома сторінка журналу.

VII. Фітотерапія.

Учитель. Коли людина захворіє, вона хоче якомога швидше вилікуватись і йде до лікаря. Лікар призначає ліки, яких в аптеках величезна кількість. Але лихо в тому, що майже всі пігулки, лікуючи один орган, можуть боляче «вдарити» по іншому. Від прийомів ліків страждають шлунок, нирки, печінка… Деякі пігулки взагалі заборонено вживати маленьким дітям. А навколо нас (в лісі, у степу, в полі) безліч ліків, які не зашкодять здоровим органам. Звичайно, якщо ними правильно користуватись. Трава і квіти, дерева і кущі… Лікування хвороб травами називається фітотерапією. Кількість лікарських рослин величезна. Це і глід, і хвощ, і цикорій, і валеріана. Це кропива, дуб, материнка. Це і крушина, і лобода, і кульбаба. Це і символ щастя та спокою українців – береза.

Учень. Барвінок. Ще з часів Київської Русі дивувались люди на тендітну рослину, яку не могли здолати ні холод, ні вітри, ні морози: її листя зеленіло навіть з-під снігу. Дивувались і вчились так само стійко витримувати випробування, які посилала доля. В народі барвінок завжди був символом хлопця: молодого, вродливого козака. Обізнані люди з давнини лікують барвінком серцеві недуги, застосовують як зміцнювальний, кровоочисний, в’яжучий засіб. Але потрібне суворе дозування, бо у великій кількості його вважають отрутою.

Учень. Звіробій. Люди називають його травою від 99 хвороб. Його назва походить від казахського «джерабай», що означає « цілитель ран». Як без борошна не спекти хліба, так і без звіробою не можна лікувати багато які хвороби людей і тварин. Його використовують при лікуванні печінки, шлунка, наривів…

Учень. Подорожник. Його називають «слідом білої людини», бо завойовники Америки, самі того не знаючи, завезли на своїх черевиках насіння подорожника на індійські землі. Тому й називається він «подорожником», бо вміє подорожувати. Лікують подорожником хвороби шлунку, рани. Це добрий кровоспинний засіб.

Учень. Ромашка. Вона стала однією з найголовніших лікарських рослин нашого краю; її використовують при гнійних ранах, виразках, для полоскання горла, промивання очей. Ромашка допомагає лікувати шлунок, кишечник, захворювання органів дихання.

Учень. Спориш – родич нашій гречці. Багатий на вітамін С – в ньому його більше, ніж у лимоні. Має й лікувальні властивості – допомагає при захворюванні шлунку, кишківника, нирок. Люди готують з нього салати та борщі.

Учень. Береза. ЇЇ називають деревом чотирьох справ. Перша – «світ осіяти», бо колись селянські хати освічувались березовою скіпкою. Друга – «крик втихомирювати»: із бересту одержували дьоготь – чорну масляну пахучу рідину. Цим дьогтем змащували колеса возів і карет, щоб не рипіли і не пищали. Третя – « хворих зцілювати»: березовий сік, березові бруньки, кора – добрі лікарські засоби. Четверта – «дотримуватись чистоти». З березових гілочок роблять віники та мітли, а ще віники для лазні: березові листочки мають цілющі властивості.

Учень. Бузина. Не всім відомо, що ця рослина дуже корисна. Квіти її містять аскорбінову кислоту (вітамін С), викликають посилене виділення поту. Тому при простуді рекомендується пити чай, а настоями полоскати горло. Квіти годяться і в їжу. Із свіжих пелюсток можна приготувати варення та бузиновий мед (сироп).

Учень. Верба. В народі кажуть: де срібліє вербиця, там здорова водиця. Це дерево має лікувальні властивості. Відваром верби миють голову, щоб зняти головний біль. Вербою лікують ревматизм, збивають гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рану. Кора застосовується при розладах шлунку, простуді, захворюваннях шкіри. Наші предки спостерігали ще одну властивість верби – бути природним фільтром всіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Ось чому воду для пиття завжди беруть у річці під вербою.

Учень. Калина. Калина – це рослинний оберіг України. З нею пов’язано багато обрядів, звичаїв. Вона найулюбленіша рослина нашого народу. З калини виготовляють желе, мармелад, варення. Чай з неї допоможе вилікувати кашель. Свіжі ж ягоди з медом та водою вживалися при серцевих захворюваннях, для покращення травлення, зниження тиску крові. Соком навіть очищали обличчя, щоб рум’янилося. В її плодах міститься цукор, каротин, вітамін С і Р.

Учень. Липа. 6 тисяч років тому у Стародавньому Єгипті липовий мед вважався дуже цінним продуктом і лікувальним засобом. Здавна його цінували і в Київській Русі. Не тільки нектар цінується у квітах липи. Народні лікарі знають їх як чудодійний засіб від багатьох хвороб. Липовий чай «проганяє» простуду, збиває високу температуру, викликає посилене виділення поту. Ним лікують шлунок, кишечник, кашель, ангіну. А свіжий листок липи, коли його прикласти до скронь, втамовує головний біль. В давнину липа людей ще й одягала. Селяни носили личаки (взуття), сплетені з липового лика. Лико – це кора дерева, яку обдирали з молоденьких липок, вимочували і плели личаки.

Учитель. Ми перегорнули останню сторінку нашого журналу.

Бережіть здоров’я, зміцнюйте і примножуйте його, врахувавши народні традиції здорового способу життя. І пам’ятайте, що здоров’я – найцінніший скарб, і від вас залежить, чи зумієте ви зберегти його на довгі роки. 

Здоров’я – це багатство,

Яке Господь нам дав,

І треба, щоб з дитинства

Його ти цінував.

Здоров’я не придбаєш

За гроші пам’ятай!

Його від Бога маєш,

Про це не забувай.

    Бережи здоров’я змалку,

Бо хазяїн тіла – ти.

Щоб життя прожити довге,

Себе треба берегти.

Сказати , беручись за руки:

 Здоров’я – найцінніший скарб. Бережімо його!