Усний журнал, присвячений Т. Г. Шевченку.

Т. Г. ШЕВЧЕНКО – ВЕЛИКИЙ СИН УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Сценарій усного журналу

Вчитель. Розпочинаємо усний журнал, присвячений Т. Г. Шевченку.

1 сторінка « Життя і творчість Т. Г. Шевченка.

                      Навесні, коли тануть сніги

                      І на рясті заграє веселка,

                       Повні сил і живої снаги

                      Ми вшановуєм пам’ять Шевченка .

Ведучий. Т. Г. Шевченко – великий український народний поет. Життя нашого генія таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це якась легенда, коли б усе те не було правдою.

1-й учень. Дата 9 березня 1814 року пам’ятна у історії української літератури. Тоді, темної ночі, перед світанком, у селі Моринцях на Звенигородщині , у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда, блиснув єдиний на все село вогник: народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її Великий співець – Тарас Шевченко.

2-й учень.                     Не називаю її раєм,

                                      Тієї хатиночки у гаї

                                      Над чистим ставом край села.

                                      Мене там мати повила

                                      І, повиваючи, співала,

                                      Свою нудьгу переливала

                                      В свою дитину... В тім гаю,

                                      У тій хатині, у раю

                                      Я бачив пекло... Там неволя,

                                      Робота тяжкая, ніколи

                                      І помолитись не дають.

3-й учень. Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана.

4-й учень. Коли Тарас був юнаком забрав його пан, як свого слугу, аж у Петербург. Знущався над ним і над його талантом художника. Ось як згадує Т. г. Шевченко про своє дитинство.

5-й учень

                     Мені тринадцятий минало.

                     Я пас ягнята за селом.

                      Чи то так сонечко сіяло.

                      Чи так мені чого було?

                       Мені так любо, любо стало.

6-й учень. У 9 років тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11, помер батько.

7-й учень. Тарас Григорович Шевченко прожив усього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною. 13 років волі...

8-й учень. Ще з дитинства Т. Г. Шевченка тягло до малювання. Крейдою чи вуглинкою змальовував усе, що бачив. Та саме тут пощастило Шевченкові – його талант до малювання помітили видатні художники.

9-й учень. Т. Г. Шевченко перебував у кріпацькій неволі. Художники зібрали 2500 крб. і викупили його. Саме вони допомогли шевченкові звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки і мистецтва.

                        На все життя зберіг він у серці любов до благородних діячів російської і української культури, що вирвали його з кріпацького пекла.

10-й учень. Т. Г. Шевченко навчається у академії мистецтв, читає твори російських поетів О. Пушкіна, Ю. Лермонтова, М. Некрасова.

                    У цей час він усе більше задумується над гіркою долею рідного краю, над безправним становищем покріпаченого люду.

11-й учень. Гнів на жорстоке панство, жаль та біль від споглядання мук – все це виливалося на папері у хвилюючих поетичних рядках.

                                              Думи мої, думи мої,

                                              Лихо мені з вами!

                                              Нащо стали на папері

                                              Сумними рядками?

12-й учень. Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого люду, але добре знав, що за це треба боротися.

13-й учень.

                    ...Вставайте, кайдани порвіте,

                   І вражою злою кров’ю

                   Волю окропіте, -

Закликав поет.

14-й учень. За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. Найтяжчою карою була заборона писати і малювати.

15-й учень. Відправили Т, Шевченка на заслання. Але ні цар, ні жандарми не змогли заглушити могутній голос великого поета, який писав вірші.

16-й учень. У 1861 році на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка – у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета.

Ведучий. Поховали Т. Г. Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам’ять поета. Волею історії він ніби ототожнений з Україною, представляє нас, українців, народам світу. Він є нашою гордістю, честю і славою. І нам, дітям, потрібно знати його твори, його життя. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого житя – « Кобзар». Пам’ять про Т. Г, Шевченка живе у серцях людських. Його іменем названі вулиці, театри, школи. Пам’ятники Шевченку стоять у багатьох містах України, у далекій Канаді, Угорщині, США, Франції, Парагваї, Росії, Білорусі.

             Уявно перегорнемо 2 сторінку нашого журналу, яка має назву « Поезія Т, Г, Шевченка».

Ведучий. Поезія Т, Г, Шевченка стала нетлінною частиною духовного буття українського народу. Т, Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З того черпають сили й надії. « Тече вода з – під явора», « Садок вишневий коло хати», « Зоре моя вечірняя», « Заповіт», « Якби ви знали, паничі» та інші. Послухайте ці твори у виконанні учнів.

( Учні читають напам’ять свої улюблені вірші).

               Ведучий. Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка – живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них – найперший і найголовніший:

                        Свою Україну любіть,

                         Любіть її... Во время люте,

                         В останню тяжкую минуту

                          За неї Господа моліть.