УСНИЙ ЖУРНАЛ "Садівництво - його покликання."

УСНИЙ ЖУРНАЛ

Тема: Садівництво - його покликання.

Мета: показати роль природи у житті людини; виховувати дбайливе ставлення до природи; спонукати учнів до дій, які б примножували природні багатства рідного краю; виховувати почуття патріотизму.

 

Бібліографічна сторінка

Коршак Григорій Іванович народився в селі Погреби Драбівського району Черкаської області 3 серпня 1947 року в сім’ї колгоспника.

 В школі навчався із задоволенням, був переможцем обласних олімпіад з математики, фізики. Це й спонукало його після закінчення школи в 1965 році до вступу в Українську сільськогосподарську академію на спеціальність інженер – конструктор машинобудування, яку закінчив у 1971 році.

 Служив 4,5 роки в армії інженером – конструктором машинобудування, після звільнення в запас працював на різних  інженерних посадах.

 2003 – 2006 роках головний інженер по технічному обслуговуванню в фірмі РАЙС агротехніка.

 Після виходу на пенсію зайнявся садівництвом, яке передалося йому від  діда – прадіда. Дідусь Коршак Левко Онефатович доглядав за садом у пана Вільховського. Батько Коршак Іван Левкович – садівником при колгоспі. Але щепленням і виведенням нових сортів зайнявся тільки Григорій Іванович. А навчався такого щеплення в Європейській асоціації садівництва в місті Магдебург.

 Григорій Іванович вивів новий сорт абрикос, якому поки що не дав назви. Зараз на випробуванні перебувають 1,5 десятки різних культур.

Фотоальбом

В гостях у Коршака Григорія Івановича

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наукова сторінка

 

Садівництво - одна з важливих галузей сільськогосподарського виробництва, в завдання якої входить виробництво плодів ягідних та плодових культур.

Продукти, які отримує людина вирощуючи плодові та ягідні культури, відзначаються високими смаковими якостями і містять необхідні людині поживні речовини. В цих продуктах наявні у великій кількості цукри, органічні кислоти, мінеральні солі, вітаміни тощо. Так, плоди яблуні, які отримуються в Лісостеповій зоні України містять від 4,5 до 20% цукрів, груші - 7-12%, вишні - 8-14%, сливи - 9-18%, чорної смородини 5-8%, суниць 4,5-7,5%. Органічних ж кислот яблука містять 0,3-1,5%, вишня - 1,5-2,5%, чорна смородина 2,7-3,4%.

Деякі плодові мають велику кількість білків і жирів. Наприклад, у плодах волоського горіха є до 17% білків та 70% і більше жирів.

У плодах і ягодах містяться різноманітні вітаміни - A, C, B1, B2, B6, P і PP. Наприклад, у плодах чорної смородини є до 350 мг% вітаміну C, в яблуках - 12-27, суницях - 35-95 мг%.

Продукти садівництва споживають як у свіжому вигляді, так і використовують як сировину для консервної та кондитерської промисловостей.

Садівництво є також джерелом цінної деревини груші, волоського горіха, черешні, яблуні, каштана.

Насадження плодових і ягідних культур відіграють важливе значення в озелененні місцевості та можуть виступати частиною лісомеліоративних заходів проти ерозії ґрунтів.

Кору, листки каштана та горіха, оплодні граната використовують для отримання дубильних речовин, які широко використовуються для обробки шкір.

Широко відомі також і лікувальні властивості плодових і ягідних культур.

 

Історична сторінка

В історичному ракурсі садівництво на території України згадується ще з 12 ст. до нашої ери на території Криму. У 10 ст. нашої епохи садівництво набуло поширення на всій території Київської Русі.

Великий вклад у розвиток наукових основ садівництва зробили В.В. Пашкевич, Л.П. Симиренко, В.Л. Симиренко, Л.В. Ритов, І.В. Мічурін, С.Х. Дука, М.Ф. Кащенко та інші.

Провідними українськими установами, які займаються питаннями садівництва є Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН (Черкаська обл.), Інститут садівництва УААН (м. Київ) із Львівським та Донецьким філіалами та мережею дослідних станцій - Кримською, Краснокутською, Подільською та ін., Інститут зрошувального садівництва УААН (Запорізька обл.) та ін.

Левко Платонович Симиренко (18 лютого 1855 — 6 січня 1920) — український помолог і плодовод.

 

Титульна сторінка монографії Левка Симиренка з його автографом.

Народився у селі Млієві (нині Черкаська область), син Платона Симиренка. У 1879 — закінчив природничий факультет Новоросійського університету і у 1879-1887 за участь у русі народників перебував на засланні у Сх. Сибіру, де працював садівником (серед ін. виплекав низькорослі повзучі овочеві дерева, що можуть витримати низькі температури).

 

Левко Симиренко з дітьми, 1910-ті рр. Зліва направо: Платон Львович (1888–1952), Володимир Львович, Левко Платонович, Тетяна Львівна (1887–1973)

Після повернення до Млієва Симиренко створив у ньому маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Рос. імперії і однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій; попри ін. овочеві й ягідні рослини, розсадник включав: 900 сортів яблунь, 889 — груш, 84 — слив, 350 — вишень і черешень, 15 — броскви, 36 — абрикоси, 165 — аґрусу, 54 — горіха. Симиренко всебічно вивчав зібрані ним сорти, поліпшував селекційним способом якість місц., акліматизував чужі й вивів нові (наприклад, сорт яблуні Ренет Симиренка), вказував для яких районів рекомендовані сорти є перспективними. При своєму розсаднику організував школу садоводів і виховав низку висококваліфікованих фахівців, у тому числі свого сина Володимира Симиренка.

Перші результати вивчення помологічної колекції свого розсадника виклав у "Генеральному каталозі («Иллюстрированное описание маточных коллекций Питомника», 1901), 1912 видав капітальний твір «Крымское промышленное плодоводство»; основна праця Симиренка — «Помологія», 1 — 3 тт., появилася у 1961 — 63 у Києві (друге вид. 1974).

Л. П. Симиренко — видатний помолог і учений-садівник — здобув світову популярність. Він був обраний членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, а в 1895 р. — Почесним членом Французького національного помологічного товариства.

За радянської влади маєток Симиренка націоналізовано і на його терені засновано Мліївську дослідну станцію садівництва, яку згодом названо іменем Л. Симиренка. Першим директором станції був його син Володимир.

За наявними даними, 6 січня 1920 р. Левко Симиренко «трагічно загинув від рук чекістів». За загадкових обставин загинули в 1919 році двоє молодших братів Лева Платоновича — Микола й Олексій, які мешкали у Києві.[2]

В Україні вирощують біля 40 видів плодових і ягідних культур, які поділяють на групи за ботанічними та виробничими ознаками, за типом надземної частини, за тривалістю життя тощо.

У плодівництві ботанічний рід, що об'єднує групу близьких між собою видів, називають звичайно плодовою або ягідною породою, чи культурою.

За біологічними особливостями, а також типом плодів плодово-ягідні культури поділяють на такі групи:

1) зерняткові (яблуня, груша, айва, горобина);

2) кісточкові (вишня, черешня, слива, абрикос, персик, алича);

3) горіхоплідні ( волоський горіх, ліщина, фундук);

4) ягідні (суниці садові, малина, смородина, порічки, аґрус і ін.);

5) виноградні (виноград);

6) цитрусові (лимон, апельсин, грейпфрут, мандарин).

За типом надземної частини серед плодових виділяють:

1) дерева - наявний один стовбур, на якому розміщується крона (яблуня, груша, слива, вишня, черешня та ін.);

2) кущі - рослини мають кілька стовбурів ( смородина, дерен, калина, аґрус);

3) напівкущі - коренева система багаторічна, а надземна частина дворічна і утворює кущ (малина);

4) трав'янисті - рослини мають багаторічну кореневу систему з трав'янистою надземною частиною (суниці, полуниці);

5) ліани - рослини, які мають витке довге стебло ( виноград, лимонник, актинідія).

Всі плодові і ягідні культури - багаторічні, але з різним періодом життя - яблуня, груша 40-100 років, вишня 20-30, суниці 4-8 років.

 

Сторінка цікавої інформації

"Осфестівал" (AusFestival), або "Австралійський свято", - таку назву отримав новий сорт ананасів, який вивели австралійські селекціонери.

Як розповів один з учасників цього проекту, вчений-агроном з штату Квінсленд Гарт Сеневскі (Garth Senewski), для виведення нових сортів плодових рослин в Австралії зазвичай потрібно близько 10 років. В даний час новий ананас "знаходиться на остаточній стадії виробництва" - над його розведенням вже працює одна з агрофірм Квінсленда. Як очікується, через два роки він надійде в продаж, повідомляє ІТАР-ТАРС.

За припущенням Сеневскі, новий сорт "очікує тріумф", і він обов'язково прийде по душі австралійцям, оскільки це "дуже солодкий, соковитий і зі зниженою кислотністю плід". У той же час агроном зізнався, що, приступаючи до роботи, Квінслендського селекціонери не ставили перед собою мету створити ананас неодмінно зі смаком кокосового горіха, а просто "хотіли вивести солодкий, ароматний плід". Тому вдалий кінцевий результат австралійських "мічурінців" багато в чому можна вважати випадковим.[1]

Музична і літературна сторінки

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

[Між 19 і 30 травня 1847,

С.-Петербург]

Тарас Шевченко

 

Андрій Гагін

ЯБЛУНЕВА ВІЧНІСТЬ

 

Свобода, ніжність яблунь цвіту

і світла свіжість вся зігріта.

В промінні сонця тоне вітер,

Де в крон віконцях чари світу.

 

Здавалось вічність і красиво:

Мов сніг у січні - й зникло диво.

Усе лиш сину - їх не мало:

Плодам всю силу віддавали.[3]

 

Ладя Могилянська

Яблуні білі в цвіту

 

Вітер весняний співає

Пісню свою золоту...

Вітроньку! Тихо! Благаю!

Яблуні білі в цвіту...

 

Не розривай їх, не треба!

Знаєш ту казку життя?

Тут десь кінчається небо

І починаюся я.

 

Казку громів і блакиті...

Тихо назустріч іду...

Хочу по новому жити!

Яблуні білі в цвіту...

 

Птицею хочу зробитись,

Білим, німим пелюстком,

Хочу... комусь-то приснитись

Легким і радісним сном...

 

Вітер весняний колише

Віття прозоре в саду...

Вітроньку! Любий мій! Тихше!

Яблуні білі в цвіту...

 

 

Пісня (Група Червоні маки) 

Мамині яблуні

 

Де Рось і Росява біжать у Дніпро

Між ними лежить моє рідне село,

А там біла хата стоїть край села

Де мама сумує мене вигляда. 2р

 

А мама мене виглядає щодня,

Вже з яблуні сухе обламала гілля.

Ті яблуні білі цвітуть під вікном

Як мамині скроні, що сиві давно. 2р.

 

Ой мамо матусю ти нам нажурись

Ти краще у небо ясне подивись.

То весну до тебе несуть журавлі

І я з ними лину на білім крилі. 2р.[4]

 

Література

1. http://zelene.net/pubs/showrub/cikavi-noviny/-avstralijski-sadivniki-viveli-novij-sort-ananasiv-zi-smakom-kokosa.html
2. uk.wikipedia.orq/wiki
3. http://probapera.org/publication
4. http://vkmonline.com/minusovki