Усний журнал "Стежками Афганської війни"

Про матеріал

Виховна година у формі усного журналу( 5 сторінок: історична, документальна, літературна, музична, сторіна пам'яті). Присвячена подіям афганської війни. Розрахована на учнів 8-9 класів.

Мета: розширити знання учнів про історичні події афганської війни; розвивати навички аналізу історичних фактів, декламування віршів; виховувати повагу і пошану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічної сторінки нашої історії, почуття гідності та гордості за своїх земляків; віддати данину пам'яті полеглим воїнам-афганцям;

Обладнання: портрети воїнів - інтернаціоналістів, збірка віршів про події в Афганістані, збірка пісень про Афганські події, відеоролики, свічки.

Перегляд файлу

Тема:  Стежками Афганської війни…

Мета: розширити знання учнів про історичні події афганської війни;

            розвивати навички аналізу історичних фактів, декламування віршів.

             виховувати повагу і пошану до воїнів-інтернаціоналістів, до трагічної сторінки нашої

            історії, почуття гідності та гордості за своїх земляків;

            віддати данину пам’яті полеглим воїнам-афганцям;

Обладнання: портрети воїнів - інтернаціоналістів,  збірка віршів про події в Афганістані,

            збірка пісень про Афганські події, відеоролики, свічки,

Форма проведення: усний журнал

Епіграф

Ти – вічний біль ,Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокішій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…

 

Хід

1.      ВСТУП

 (на фоні пісні «В Афгані часто снились вишні»  гурту воїнів - афганців  «Долг» )

Учитель: Війни! Скільки їх було в історії  людства. І завжди – це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль... Таким болем для багатьох громадян став Афганістан. Залишається він біллю і сьогодні…

        Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою»  новітньої історії.

15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...». 

        15 лютого відзначають скорботний День пам'яті воїнів -афганців. Мені дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця  і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, недокохав.

  1. ІСТОРИЧНА СТОРІНКА

   Учитель:   У 1978 р. в Афганістані стався переворот, до влади прийшла прокомуністична Народно-демократична партія Афганістану. Її лідери намагалися за короткий термін побудувати соціалізм у відсталій феодальній країні. Ця політика не зустріла підтримки з боку населення. У відповідь на репресії афганці взялися за зброю. Опір комуністам очолили ісламісти. Партизанам, яких називали борцями за віру або моджахедами, допомагали США та Пакистан.  Афганська влада звернулася до СРСР з проханням надати військову допомогу у придушенні цього опору шляхом вводу радянських військ на територію Афганістану. За 8 місяців 1978 р. таких прохань було понад 20.

         Радянське керівництво для запобігання загрози появи біля кордонів СРСР ворожої держави, прийняло рішення про введення Обмеженого контингенту Радянських військ в Афганістан (її ще називали 40-а армія). Їхньою задачею був захист місцевого населення від банд, а також розподіл харчів, пального та предметів першої необхідності. Рішення було прийнято 12 грудня 1979 року.

        В ніч на 27 грудня радянський десант висадився у столиці країни Кабулі та штурмом узяв палац диктатора Аміна. Наступного ранку до Кабулу почали прибувати наші війська.

Але через деякий час наші війська було втягнуто в громадянську війну, що розпалювалася між збройними силами Демократичної республіки Афганістан і моджахедами, та стали її активними учасниками. Адже в Афганістані споконвіку дуже сильні племінні традиції, велику роль яких відіграє релігія. Іслам – частина культури та способу життя народів Афганістану. Ніякі прибульці не в змозі затвердити на афганській землі інші порядки. Вводячи 40-у армію в Афганістан, радянські керівники розраховували швидко «навести порядок» – і зробили  хибний крок 

        9 страшних років велася війна в Афганістані. Заокеанські стратеги у боротьбі за вплив у цьому вибухонебезпечному регіоні не жаліли коштів. Проти нас була оголошена не лише інформаційна війна. Широкою рікою текли в Афганістан сучасні засоби ППО, стрілкове та важке озброєння, засоби мінної війни. Але головне – гроші. За кожне вухо радянського солдата, як за скальп під час завоювання Америки, щедро платили. Вбивство із засідки стало найприбутковішим бізнесом для простого афганця. Ця війна називалася «неоголошеною».

      За 9 років радянські війська брали участь у 416 планових бойових операціях. А в цей час  радіо і телебачення повідомляло про посаджені дерева, викопані радянськими військами арики та планові бойові навчання, а звідти прибували до сіл і міст цинкові труни. Хлопці йшли служити до армії, і більшість батьків не знали, що їхніх синів відправлено до далекого Афганістану.

       Афганська війна йшла з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.

15 лютого 1989 року закінчилася ця війна, найдовша з воєн, що вела наша країна у 20 столітті. У цей день землю Афганістана залишив останній радянський солдат.

В результаті цієї війни загинуло (за міжнародними даними, прийнятими також і СРСР) близько 1,5 млн або 10% з числа тодішнього населення країни. Радянські втрати, за офіційними даними СРСР, становили близько 15 тисяч військовослужбовців.
З України через афганську війну (1979-1989) пройшли 160 тис. осіб. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало безвісті 80, поранено понад 8 тис, стали  інвалідами 3560 осіб. Після війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів збільшилось вдвічі.

Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.

  1. СТОРІНКА  ДОКУМЕНТАЛЬНА

Перегляд  фрагменту документального фільму «Афганська  війна» 2009 (документально-художній серіал с елементами історичної реконструкції)

  1. ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

Учитель:  Довго замовчували афганську війну. Дозували правду про героїв і втрати. Навіть плакати над могилами не дозволяли.  Скупилися на ордена.  Потім ця війна прорвалася віршами й піснями --  трагічними, світлими й мужніми.

                                                     (виступ учнів з віршами)

                                                                   Учень 1.

                                                            Хто ж відповість?

Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані –

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, Боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна!

Війна в наш дім проникла тихо,

Згасивши тисячі життів,

І залишила біль і лихо –

Печалі вдів і матерів.

Хто ж відповість за юні долі,

У крові викупаний стяг?

Коли і як приспати болі

В людських знівечених серцях?..

А, може, скажуть кладовища

Устами жалібних троянд,

Чом дев’ять літ там юність нищив

для нас чужий Афганістан?

                                                          

Учень 2.

ПАМ'ЯТЬ

Тут у кутках нема ікон,

Нема й «добра». Де ж його взяти?

Відбивши синові поклон,

Схилилась над портретом мати.

Низенька хатка у селі,

Старий диван і лавка в сінях.

Портрети сина – на столі,

А батька й матері – на стінах.

Бабуся в хаті зустріча –

Худа «афганка», майже сива,

(Її народ так велича

За Толю, хлопчика, за сина).

Дитина Божа був синок,

З ним стільки щастя пережито!

Розумний, сильний, як дубок,-

В Афганістані його вбито.

На Черепівськім цвинтарі

Його військові поховали.

Дещицю рідної землі

Ім’ям загиблого назвали.

А камінь той, що край села,

Вже сльози матері зросили:

- За що? Навіщо і чому

Мого синочка загубили?

Все розуміє, а пита…

Холодний камінь… що він скаже?

Будь проклята війна ота!

А вбивцю хай Господь накаже!

Учень 3.

«БАЛАДА  ПРО  АФГАНЦЯ»

Диміли гори, дощик плакав…

На скронях вже заплівся сніг.

І він шепнув: « Пробачте, мамо,

Я повернутися не зміг…»

Здіймалось  тихо вранці сонце,

І сірий дощ побрів у вись.

А ненька дивиться в віконце –

Вночі синочок їй приснивсь.

…Розплющив очі, глянув – небо.

Додому тихо попросивсь…

…А біль у серці материнськім –

Вже вкотре їй синок наснивсь.

Тендітний, наче колосок…

Вона кричить, зірвала голос:

«Побережися, ой! Синок!.. »

…Над сопками дими куріли,

В його волосся уплелись.

І він шепнув: «Пробачте, тату…»

Без ніг в ущелину скотивсь.

А в горах гуркіт бетеерів,

А в горах знову бій гримів.

Гарчали звіром батареї,

Осколок свіжий ще димів…

… А у селі вже хліб збирали,

Комбайна друг Сашко повів.

… Його ж з ущелини забрали,

Не дихав він… він занімів.

«Тюльпан» із скреготом зірвався

З «афганцем» юним у труні.

На тій чужій, страшній війні.

Навіщо ви, чини бездумні,

Синка у пекло віддали?

Забрали в матері кровинку –

Труну із цинку привезли.

Чому ж своїх не відправляли

Дітей в розпечені піски?

… Чужого болю не буває,

Байдужий гріх ваш – на віки.

  1. МУЗИЧНА СТОРІНКА

Учитель: Все що хлопці відчували, про що мріяли  там - в Афганістані, вони виливали не тільки у вірші, а й пісні.

         Відеоролик пісні "Чорний тюльпан» О.Розенбаум

 

  1. СТОРІНКА ПАМЯТІ

Учитель: Сьогодення ліквідувало «білі плями» нашого недалекого минулого, поіменно назвало тих, на чиїй совісті марно пролита кров тисяч людей. Але тінь їхньої провини не повинна падати на колишніх  солдат, офіцерів і прапорщиків, котрі волею долі опинилися на афганській землі. Вони виконували наказ. То був їхній обов’язок.

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Натягнуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам’ять скорбота прощання.

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

І подвиги мужні, і дружне плече,

І роки надії, перемог, сподівань…

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання.

Встають побратими, відважні бійці…

Знов закипає та битва остання…

Вона, як сивини, вона, як рубці,

                                                               Хвилина мовчання.

 

                                                              (хвилина мовчання)

  1. ПІДСУМОК

Була війна жорстока і кривава.

Горів вогонь і забирав життя

Учасникам боїв довічна буде слава!

І вічна пам’ять тим, хто йшов без вороття!

 

docx
Додано
29 жовтня 2018
Переглядів
231
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку