Усний журнал "Великий син великого народу"

 

              Великий  син

              великого   народу

        Усний  журнал

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проектна робота

 

Укладач: Бутрак О. І. —вчитель початкових класів

                           Вовчищовицького НВК

 

Видруковано у Вовчищовицькому НВК

                              вул. Центральна, 2, с. Вовчищовичі

 

 

Навчальна  мета  та  очікувані  результати:

 

•  поглибити знання дітей про життя та творчість   Т. Г. Шевченка – поета і художника;

 

•  викликати у дітей інтерес до читання його творів;

 

•  вчити виступати перед аудиторією;

 

•  формувати уміння працювати з довідковою літературою, вибирати головне, використовувати засоби   Інтернету;

 

•  виховувати через образне слово, музику, образотворче мистецтво почуття любові до України, свого народу, рідної мови  та повагу до спадщини, яку залишив нам великий син українського народу.

 

 

 

 

 

 

Обладнання:           портрет Т. Г. Шевченка,    комп`ютерний проектор,   репродукції картин Т. Г. Шевченка,   виставка творів Кобзаря,  аудіозапис пісень на слова віршів поета,   малюнки дітей до його творів.

   Святково прибрана зала, на сцені екран, на якому демонструються слайди.

Вчитель.           Дорогі діти, шановні гості, сьогодні учні 4  класу захищатимуть свій творчий проект

          «Великий син великого народу», присвячений геніальному сину українського народу

                        Тарасові Григоровичу Шевченку.

   Згадаймо, що заповідав нам поет:

     … І мене в сім`ї великій,

     В  сім`ї вольній,  новій,

     Не забудьте пом`янути

     Незлим тихим словом.

 

           1 учень. Щовесни, коли тануть сніги

           І на рясті засяє веселка,

           Повні сил і живої снаги

           Ми вшановуєм пам`ять Шевченка.

      

          2 учень.   Благословен той день і час,

                  Коли прослалась килимами

                  Земля, яку сходив Тарас

                  Малими босими ногами,

                  Земля, яку скропив Тарас

                  Своїми росами-сльозами.

              М. Рильський

       1  сторінка журналу

 

       «  Дитинство Тараса  »

 

Ведучий.   9 березня 1814 року в селі Моринцях, що на Черкащині, в хаті селянина-кріпака Григорія

  Шевченка народився малий Тарас.

      Не на шовкових подушках,

      Не у величному палаці,

      В хатині бідній він родивсь,

      Серед неволі, тьми і праці.

3 учень. Мати Тараса була лагідної вдачі жінка, працьовита, знала безліч народних пісень. Тарас

  Шевченко писав:

      Не називаю її раєм,

      Тії хатиночки у гаї

      Над чистим ставом край села.

      Мене там мати повила

      І, повиваючи, співала,

      Свою нудьгу переливала в свою дитину…

1 учень. Батько, Григорій Іванович, умів читати, стельмахував (робив вози, колеса), а іноді й чумакувати

  доводилося. Батько іноді брав із собою малого Тараса. Чимало почув і побачив тоді хлопець.

  Письменний був і дід по батькові Іван, розповіді якого любив слухати малий онук.

2 учень. Тарас  ріс розумним, допитливим, хотів усе знати. І коли йому виповнилося 8 років, батько 

  віддав його в «науку» до дяка. За найменшу провину п`яниця-дяк карав своїх учнів різками.

  Пізніше Тарас згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля:

      Ти взяла мене маленького за руку

      І хлопця в школу відвела

      До п`яного дяка в науку.

      - Учися, серденько, колись

      З нас будуть люди, - ти казала.

3 учень.  Та не довго тривала Тарасова  «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика.

  Змучена важкою працею, померла мати.

      Там матір добрую мою

      Ще молодую – у могилу

      Нужда та праця положила… - згадував Тарас.

1 учень. Незабаром після смерті матері раптово, застудившись у дорозі, помер батько. Вмираючи, він

  казав, що Тарасові маєтку не залишає, бо з нього буде або дуже велика людина, або велике

  ледащо. Одинадцятирічний хлопчик залишився сиротою, беззахисним і недоглянутим.

    Тарас Шевченко згадував:

      Там батько, плачучи з дітьми

      (А ми малі були і голі),

      Не витерпів лихої долі,

      Умер на панщині!.. А ми

      Розлізлися межи людьми,

      Мов мишенята. Я до школи –

      Носити воду школярам…

2 учень. Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду.

                  Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші

                  «Мені тринадцятий минало».

  Учень декламує вірш Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало».

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2  сторінка  журналу

        « Шевченко – художник »

 

 

Ведучий. Змалку в обдарованій від природи дитині прокинувся талант художника. Це було незвичайне

  дитяче  захоплення.  Вугіллям,  крейдою чи олівцем  він малював скрізь, де тільки міг. Думка

  знайти людину, яка б навчила його малювати, ніколи не залишала хлопчика. Так він потрапляє

  до хлипківського  маляра,  який  погоджується  навчити хлопця  малювати, однак  пан  забирає

  його до себе козачком.  А  згодом  разом із паном Тарас переселяється в Петербург, де починає

  вчитися малярних справ у майстра Ширяєва.

 

 

4 учень.  Зустріч  у  Петербурзі  з  земляком-художником  Сошенком  круто  змінила  долю  Шевченка.

  Згодом  він  знайомиться з  художником  Карлом Брюлловим  і  поетом  Василем Жуковським.

  Вражені  гіркою  долею талановитого  юнака,  вони  викупили його з кріпацтва. Це було в 1838

  році.

 

 

5 учень. Тарас Григорович виправдав їхні надії. У 1845 він закінчив Петербурзьку художню академію  з

  двома  срібними  медалями і званням «вільного художника». Тарас малює  портрети,  малюнки,

  ілюстрації  до  книжок.  Ось  погляньте,  які  чудові  картини  залишив нам  у  спадок Тарас

  Шевченко.

 

       Діти розглядають слайди з репродукціями картин Т. Шевченка на екрані.

 

6 учень. До нас дійшло близько 1200 акварелей, малюнків олійною фарбою, олівцем. Великі досягнення

  Шевченко мав у галузі акварельного  та графічного портрета. Він написав 60 власних портретів

  - 4 олійних, всі інші – графічні, в яких відобразив себе у різний час.

 

 

 

4 учень. Особливою любов`ю художника оповиті акварелі, на яких зображено краєвиди Києва:

 

   «Аскольдова могила», «Костьол у Києві», малюнки із зображенням Києво-Печерської лаври.

  Тарас Шевченко створює ілюстрації до своїх власних творів («Катерина»), зображує побутові

  сцени із життя свого народу. А коли Тарасові Григоровичу довелося бути на засланні далеко

  від України, він з любов`ю малює побут казахів, туркменів, життя бідних казахських дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3   сторінка  журналу

 

           « Поетична   творчість »

Ведучий. Називають Шевченка  Кобзарем. Раніше кобзарів на Україні було багато. Вони ходили селами і                             містами, співали пісні та думи про боротьбу відважних запорізьких козаків за свободу народу.                                          Саме про це і пише у своїх творах Тарас Шевченко: про героїчне минуле України, про

  важку долю жінки-матері, красу рідного краю. Окрім того, він висміював у своїх віршах царя і                             царицю, закликав до боротьби проти гнобителів українського народу, проти несправедливості                             та знущань панства. За бунтівні твори, заклик до непокори Шевченко поплатився волею: поета                             було заслано на 10 років у солдати, із забороною писати і малювати, у далекий Казахстан.

   Шевченко написав багато чудових творів, але основна його книга – це «Кобзар» - збірка                            всіх його поетичних творів.

7 учень. Поезія  Шевченка  навдивовижу  мелодійна  і  пісенна.  Багато  віршів  Т. Г. Шевченка  стали

  піснями.  Композитори  різних  країн  світу  написали музику  на  його  вірші.  А  український

  композитор  М. Лисенко  написав  музику  більше  ніж  на  100  творів  Кобзаря.

      Учні виконують пісню «Зоре моя вечірняя»

    Учениця декламує вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати»

      Звучить пісня «По діброві вітер віє».

     Учень розповідає вірш «Вітер з гаєм розмовляє»

8 учень. Сам Тарас без пісні не міг жити. Він мав гарний голос, чудову пам`ять, неабиякий музикальний

  слух,  знав  безліч  гарних  народних  пісень.  За  роботою  поет  завжди  тихенько  наспівував,

  зачаровуючи  товаришів.  Шевченко  був  не  лише  поетом,  не  лише  художником,  він  був

  Кобзарем! Туга за рідною природою, рідним краєм звучить у його віршах, що стали піснями.

 

    Учениця декламує вірш Т. Шевченка  «Тече вода з-під явора».

 

9 учень. Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Він залишив нам свої слова-заповіти. Їх

  називають золотими словами Шевченка.

 

    Свою Україну любіть,

    Любіть її во время люте,

    В останню тяжкую минуту

    За неї Господа моліть…

 

7 учень.      Учітеся, брати мої,

         Думайте, читайте,

         І чужому научайтесь,

         Й свого не цурайтесь.

         Бо хто матір забуває,

         Того Бог карає,

         Того діти цураються,

         В хату не пускають.

 

8 учень.         Не цурайтесь того слова,

                                 Що мати співала,

         Як малого сповивала,

         З малим розмовляла.

 

 

 

 

 

 

 

      4 сторінка  журналу

      « Уклін   тобі,  Тарасе »

 

Ведучий.  10  років  заслання  підірвали  фізичні  сили, здоров`я  Шевченка.  9 березня  1861  року Тарасу

  Григоровичу  виповнилось  47 років.  Надійшло  багато  вітальних  телеграм.  Привітати  поета,

  який лежав тяжко хворий, прийшли друзі.  А 10  березня  1861  року  Тарас  Григорович  помер.

  Поховали  його  в  Петербурзі  на  Смоленському  кладовищі.  Та  чи  змогли  люди  забути  і не

  виконати ще один заповіт?

 

 

10 учень.  Як умру, то поховайте

   Мене на могилі,

   Серед степу широкого

   На Вкраїні милій.

   Щоб лани широкополі,

   І Дніпро, і кручі

   Було видно, було чути,

   Як реве Ревучий…

 

11 учень. І у травні того ж року перевезли прах Тараса в Україну. Поховали його на Чернечій горі,

  поблизу Канева.

 

 

12 учень. Минуло  203 роки від дня народження і 156 років від дня смерті славного сина України, але

  в багатьох українських родинах ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет

  Кобзаря. Він є членом сім`ї, найдорожчою людиною.

 

10 учень. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

  І голос твій нам душі окриля.

  Встає в новій красі, забувши лихоліття,

  Твоя, Тарасе, звільнена земля.

       Василь Симоненко

 

11 учень. Він був поетом волі в час неволі,

  Поетом доброти в засиллі зла.

  Була у нього надзвичайна доля,

  Та доля Україною була.

     Дмитро Павличко

 

Вчитель. А чи знаєте ви, діти, як Т. Шевченка шанують у світі? Його іменем названі міста і села, вулиці,

  а пам`ятники побудовані не лише в Україні, а далеко за її межами: в Росії, Молдові, Казахстані

  Франції, Канаді, Америці.

   Твори  Кобзаря  видані за  рубежем  33  мовами  світу.  А скільки  книг, альбомів, фільмів,

  листівок  створено  про  нього!  Ось  перед  вами  невелика  виставка  книжок.  Вони  є  у нашій

  бібліотеці,  їх  можна  купити  в  магазинах.  І у кожного з  вас є  книжечка творів  Т. Шевченка.

 

  Нехай  вона  стане для  вас  віконечком  у  безмежний  цікавий  світ  його творчості,  яку  ви

  будете  вивчати  в  старших  класах.

   Дорогі  діти,  дорожіть  Шевченком!  Любіть  Україну,  як  любив  її  поет.  Читайте

  Тарасові  твори  і  ваша  мова  буде  гарною,  чарівною,  барвистою,  бо українська  мова –

  одна з найкращих мов світу.

   Нехай на вашому шляху завжди будуть поруч Шевченкова пристрасть, Шевченкова

  мужність і невмируще слово!