Усний журнал від Тарасика до Тараса

Самостійне проведення виховного заходу

Тема: Усний журнал від Тарасика до Тараса

Оцінка_______________________________________

До проведення заняття допускаю _______________________________________________________

Мета: : ознайомити з життєписом великого сина українського народу Т. Г. Шевченка; виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет; учити дітей наслідувати Т. Шевченка та виконувати його заповіти.

Обладнання: аудіо записи, кросворд, фото, збірки Шевченка, вишиті рушники

Форма проведення: (усний журнал), пізнавальна бесіда

План заняття:

1. Вступне слово
2. І сторінка «Дитячі роки Тараса Шевченка»
3. ІІ сторінка «Т.Г. Шевченко – художник»
4. ІІІ сторінка  «Т. Г. Шевченко — борець за волю народу»
5. ІV сторінка  «Чи знаєте ви твори Т. Шевченка?»
6. V сторінка «Ми тебе не забудем, Тарасе!»

Хід заняття:

Ви, діти, знаєте, що наша земля зветься Україна, ми звемося українці. Милюбимо свою країну, шануємо і поважаємо всіх інших людей Землі.

А чи знаєте ви, діти, що Україну шанують у світі теж? Коли згадують про Україну вякійсь чужій далекій країні, то при цьому обов’язково називають ім’я ТарасаШевченка?

І чи знаєте ви, діти, що пам’ятники нашому Шевченкові стоять під небом у далекійКанаді, Угорщині, США, Франції, Парагваї? Його іменем названо вулиці у Франції таАргентині, у країнах СНД.

Так, Шевченка шанують у світі. Волею історії він ніби ототожнений з Україною,представляє нас, українців, народам світу. Та найбільше пишаємось Шевченком ми,українці. Він — наш великий поет, наша честь і слава. І нам потрібно знати його твори,його життя. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого життя — «Кобзар», вона стала настільною для всього нашого народу.

Кобзарем його ми звемо,

Так від роду і до роду,

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.

(М. Т. Рильський)

Кобзарями називаємо також народних співців, які виконують пісні, супроводжуючисвій спів грою на бандурі чи кобзі.

І сторінка «Дитячі роки Тараса Шевченка» Словникова робота.

Перед початком подорожі по сторінкам журналу про Тараса, проведемо словникову роботу.

Лава –

Манівцями –

Дібровою - 

Левади –

Дяк(а) -
Звучить пісня, написана на вірш Шевченка «Думи мої, думи мої».

 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Київщині в сім’ї селянина –кріпака народився Т. Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Зі спогадів Катерини Красицької
Приблудою його, матусенько, звали їй – богу. Було оце й не видно, як воно (рип) і ввійде до хати, сяде собі на лаві та все мовчить. Нічого в світі у його не допитаєшся: чи його прогнали відтіля, чи його били, чи їсти йому не давали. Було манівцями ходить, геть попід дібровою, та через Гарбузів яр, та через левади…
Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». Дивна це була наука. По п’ятницях дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками.
Будучи вже відомим поетом, Тарас Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.
Учень 1:
Ти взяла мене маленького за руку
І хлопця в школу одвела
До п’яного дяка в науку.
-Учися, серденько,
Колись з нас будуть люди, - ти казала.

Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею померла мати.

Учень 2:
Там матір добрую мою
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила.

Невдовзі після смерті матері в 1825 році помер і батько.
передсмертні слова батька
« Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; - він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».
- Смерть батька приголомшила малого Тараса.
 

Учень  3:
Там батько, плачучи з дітьми
(а ми малі були та голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!..
А ми розлізлись між людьми,
Мов мишенята.
 

Учень 4: Я – до школи –
Носити воду школярам.
А сестри, сестри…
Горе вам.
Мої голубки молодії…
У наймах виросли чужії,
У наймах коси посивіють,
У наймах, сестри, помрете.

Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».
(напам’ять)

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога…

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу… І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось…

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубіє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала…

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало,

Моє… лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи погнали

Чужі ягнята до води.

Бридня!.. а й досі, як згадаю,

То серце плаче та болить,

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав.

Не був би в світі юродивим,

Людей і Бога не прокляв!

Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, і дитинствойого було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розумним хлопчиком.

2 сторінка «Т. Г. Шевченко — художник»

Тарас наймитував, а випадала вільна часина — читав і малював. Вечорамипо закутках, щоб ніхто не бачив, плакав із горя. Але думка навчитися малювати умаляра не залишала хлопчика. Так він потрапив до хлипківського маляра. Тойзгодився навчити хлопця малювати, але пан Енгельгардт забрав його до себе вПетербург, і Тарас став козачком.

5-й учень

Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

6-й учень

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду…

У Петербурзі пан Енгельгардт, врешті побачивши талант свого кріпака ібажаючи мати власного художника, дозволив Тарасові вчитися малювати у майстраживописних справ Ширяєва.

Зустріч у Петербурзі із земляком — художником Сошенком, байкаремГребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, із поетом Жуковським зміниладолю Тараса Шевченка. Вони побачили здібності молодого художника і 22 квітня1838 року викупили його з неволі. З травня 1838 року Тарас став учнем КарлаБрюллова — почав навчатися в Петербурзькій академії мистецтв.

Учень 7:
Так в людському морі
Стрілися брати.
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
Викупили друзі,
Вольним став Тарас!
Чом же серце в тузі?
Біль чому не згас?
Сміливий і щирий
Був Тараса спів.
Він гострить сокири,
Кличе на панів.

3 сторінка  «Т. Г. Шевченко — борець за волю народу»(запас)

Після закінчення Академії мистецтв Шевченко приїхав до Києва,працював художником в Археографічній комісії, став членом Кирило-Мефодіївського братства, яке боролося проти панів і царя. Коли було заарештованочленів братства, у них знайшли (і в самого Шевченка!) бунтівливі Тарасові вірші.

Дуже жорстоко покарали за це поета і художника Т. Шевченка — 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров’я. Вирок царя повинен був означати й духовну смерть Кобзаря — йому заборонялось писати й малювати.

Але… зболена душа не могла мовчати — писав і малював, ховаючи у«захалявні книжечки», і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називаютьзахалявною. Поет писав:

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся,… але не каюсь!

Коли Т. Г. Шевченко був на засланні в далеких степах Казах­стану, то віндуже тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучать його пісні.

Звучать пісні «Зоре моя вечірняя», «Садок вишневий коло хати…», «Зацвіла в долині…», «Думи мої, думи мої».

(Вірш на дошці) ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як над горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокирина

Віти розпустила…

А над самою водою

Верба похилилась.

(вІРШ НА ДОШЦІ) САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ…

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

(ВІРШ НА ДОШЦІ) ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ…

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати вийшла погуляти.

У гай на долину.

(ВІРШ НА ДОШЦІ) ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ...

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Прилітайте, сизокрилі

Мої голуб’ята.

Із-за Дніпра широкого

У степ погуляти

З киргизами убогими.

Вони вже убогі,

Уже голі…

Та на волі

Ще моляться Богу.

Прилітайте ж, мої любі,

Тихими речами

Привітаю вас, як діток,

І заплачу з вами.

4 сторінка  «Чи знаєте ви твори Т. Шевченка?»

А зараз — цікава сторінка нашого журналу.

Поміркуйте і розв’яжіть кросворди.

1. Хто хлюпочеться у воді поміж осокою? (Качаточка)

2. Яке дерево пишається над водою? (Калина)

3. З-під якого дерева тече вода? (Явір)

4. Куди вийшли погуляти батько й мати? (Садок)

5. Що ловить у воді качечка? (Ряску) 

Учитель. Розв’язали?

Яке ім’я вийшло? Так, Тарас!

Справді, це ім’я обезсмертив наш геній — Тарас Шевченко. Важко відшукати більшувідповідність значення імені Тарас і характеру людини, яка носила ім’я Т. Шевченко.Чому? А тому, що ім’я Тарас прийшло до нас з грецької мови, в якій слово тарактіосозначає бунтівливий, бунтівник. Славетне ім’я Тарас!

Учитель. Якщо правильно вставити слова по вертикалі, то по горизонталі можнапрочитати прізвище автора.

…А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов… (1) (мишенята)

…Там… (2) (пекло)

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Не називаю її раєм,

Тії… (3) (хатиночки) у гаї

Над чистим… (4) (ставом) край села.

У тій хатині, у раю

Я бачив… (5) (пекло)… Там… (6) (неволя),

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

…Я до… (7) (школи) —

Носити воду школярам.

А сестри! Сестри! Горе вам,

Мої… (8) (голубки) молодії!

Для кого в світі живете? 

Прізвище Шевченко пов’язане із назвою професії швець. Шевцем був прадід побатьковій лінії. Син шевця — Шевченко — Шевченко.

Вчитель. «Чи знаєте ви твори Т. Шевченка?» Доберіть пропущені у віршах слова, і тоді розгадаєте цей кросворд.. По горизонталі:

1. Неначе сонце засіяло,

    Неначе все на світі стало

    Моє… лани, гаї, сади!..

    І ми, жартуючи, погнали

    Чужі ягнята до… (води).

2. Дивлюся, аж світає,

    Край неба палає,

    Соловейко в темнім гаї

    Сонце… (зустрічає).

3. Не називаю її раєм,

    Тії хатиночки у… (гаї).

4. Тече вода з-під явора

    Яром на долину.

    Пишається над водою

    Червона… (калина).

По вертикалі:

5. На панщині пшеницю жала,

    Втомилася; не спочивать

    Пішла в снопи, пошкандибала

    Івана сина… (годувать).

6. Садок вишневий коло хати,

    Хрущі над вишнями гудуть,

    Плугатарі з плугами йдуть,

    Співають ідучи… (дівчата).

7. ...В лиху годину,

    Якось недавно довелось

    Мені заїхать в… (Україну).

V сторінка «Ми тебе не забудем, Тарасе!»
Учитель: 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Г.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.
Минуло майже два століття з дня народження славного сина України, але його і досі всі пам’ятають і шанують.
 

Учень 8:
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі.
Він дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
Він стереже і хату, й нас,
Він знає наші болі.
Я добре знаю – це Тарас,
Що мучився в неволі.

Учень 9:
Такий ріднесенький, дивись,
Він мов говорить з нами,
Він на портреті, мов живий,
Ось-ось – і вийде з рами.

У день народження Т.Шевченка дорослі і малі йдуть до його пам’ятника, щоб покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві. Творами Шевченка зачитуються і дорослі, і діти. Адже вірші, з якими ми знайомимося змалку, залишаються у нашому серці на все життя.
Українці шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам’ятати його заповіти:
 

Учениця 10:
Я маленька українка,
Восьмий рочок маю,
А про Тараса Шевченка
Вже багато знаю.
Він дитя з-під стріхи,
Він в подертій свиті,
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре, не загине,
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.

Учень 11:
Ми пам’ятатимемо тебе, Тарасе, довгі роки!
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена