Усний журнал "Жива вода мого дитинства"

Про матеріал

Полтавщина - край величавого Дніпра й красуні Ворскли, швидкоплинного Псла і його сестри Груні. А ще - Глинки, Сулиці, Вільшанки, Піщанки, Лип'янки, Грем'янки...

Яка історія цих річок, які процеси в них відбуваються, хто їх населяє, що потрібно знати і робити для їх врятування?

Відповіді на ці запитання ми знайдемо в нашому усному жур­налі.

Перегляд файлу

                          Усний журнал «Жива вода мого дитинства»

 

Мета: ознайомити учнів з гідрологічними особливостями малих водотоків, проблемами їх охорони. Виховувати любов до рідного краю, до поетичного слова. Удосконалювати навики виразного читання.

Унаочнення: картосхема «Гідрологічна сітка Полтавщини», таблиця «Річкова мережа Полтавської області», літературна виставка творів поетів - земляків.

Усе таке і звичне й миле у тім краю, де ми росли...

Столітні верби, хлюпа  хвиля у берег рідної Сули.

В.Семенко

Учитель: Як у кожного народу є щось найвартісніше, родинно-кровне, невіддільне від його єства, його вітчизна, так і в кожного з нас є свій оберіг, своє найзаповітніше. Це - наша батьківська оселя, родинна святиня, до якої упродовж всього життя у спогадах чи наяву тягнеться людина. А ще — замріяний берег тихої річечки - спогад про безтурботне дитинство.

Полтавщина - край пісень і легенд, письменників і художників, мислителів і учених. Полтавщина - край безмежних полів, вранішніх туманів і сріблястих рос. Полтавщина - край величавого Дніпра й красуні Ворскли, швидкоплинного Псла і його сестри Груні. А ще - Глинки, Сулиці, Вільшанки, Піщанки, Лип'янки, Грем'янки...

Яка  історія цих річок, які процеси в них відбуваються, хто їх населяє, що потрібно знати і робити для їх врятування?

Відповіді на ці запитання ми знайдемо в нашому усному жур­налі.

Сторінка 1  - Географічна

«Тече річенька не величенька, схочу    перескочу...»

Народна пісня

Учень: До малих річок в Україні відносять водотоки довжиною до 200 км. Відмінність малих річок від великих полягає не тільки в довжині чи площі басейну. Вони відрізняються передусім ступенем залежності властивих їм біопроцесів від навколишнього водозабору. їх гідро­логія, гідрохімія, склад біоценозів, процеси біопродуктивності і самоочищення, якість їх вод залежать від стану водозбірної площі, від процесів, що переважають на суходолі в зонах їх басейнів. Зна­чення цих процесів досить часто буває важливішим, ніж кліматичні та погодні умови, через що гідрологічні, гідрохімічні й гідробіоло­гічні показники малих річок можуть значно відрізнятися від середньо - статистичних загальних чи місцевих. Внаслідок цього всі основні характеристики водозбору малої річки - лісистість,заболоченість, зволоженість території, процент орної площі, наявність факторів забруднення, меліоративні роботи - як правило, беруть до уваги при гідрологічних прогнозах, а також при плануванні різних природо - охоронних заходів.

Учень: У малих річках розвивається складний комплекс водяної та водяно-болотної рослинності і не менш різноманітної фауни. Організми, що живуть тут, набули ряд адаптацій (пристосувань). Планктонні організми (з рослин - водорості, з тварин - інфузорії, коловертки, гіллястовусі та веслоногі рачки) мають питому вагу, що наближається до питомої ваги води. Бентосні ж тварини (тобто ті, що мешкають по дну водойми) мають більшу вагу та інші пристосування для даного існування. Серед останніх спостерігається високий ступінь спеціалізації. Тут є тварини, здатні прикріплюватися до занурених у воду предметів, наприклад дрейссена, моховатки, губки; є такі, що закопуються в ґрунт, - олігохети, деякі м'якуни, личинки комах; є види, що риють нори в глинистому ґрунті (деякі одноденки); є такі, що мешкають під камінням та іншими зануреними предметами; є тварини, що живуть у водних заростях тощо.

Учень:  Оскільки в малих річках України є похідні як від морської, так і від наземної фауни, ми розрізняємо тут первинноводних і вторинно — водних представників. Перші досить часто не мають навіть далеких родичів серед морської чи сухопутної фауни і неспроможні існувати в морських чи наземних умовах. Наприклад, деякі коропові риби - вівсянка, лин, голян. До вторинноводних належать водні комахи, щелепні п'явки, легеневі м'якуни, павукоподібні та інші. Різноманітно представлено тут рибне населення. Це - щука, плітка, єлець звичайний і дніпровський, головень, в'яз, краснопірка, лин, підуст, пічкур, верховодка, лящ, чехоня, в'юн, окунь, судак, бичок — пісочник.

Учень:  Зараз на території Полтавської області знаходиться 121 річка та водостік, загальною довжиною 4 тис. км. З них лише 10 довші 100 км. Всі річки рівнинні, живляться за рахунок підземних, дощових і талих вод, мають весняну повінь і нерівномірний річковий стік. Належать до басейну Дніпра. Лише 3 з них Сліпорід, Говтва і Тагамлик повністю формуються і протікають в межах області.

Учень:   Річка, на якій розташоване наше місто - одна з найкрасивіших. Починається Сула в Сумській області біля хутора Зелений Гай, впадає в Кременчуцьке водосховище. Загальна її довжина - 363 км. Долина Сули розміщена в лісових і піщано-глинистих відкладах. Сула - одна з найбільш заболочених річок Лівобережжя. В свій час в її долині було зосереджено близько половини всіх боліт Полтавської області. Енергозапаси річки не використовуються. Від гирла до м. Лубни - судноплавна. Праві притоки - Сулиця, Лохвиця, Удай, Сліпорід, Оржиця. Лівих приток мало, вони дуже короткі і мало -водні.


Сторінка 2 – Топонімічна

Артополоте (щось скандинавське), як ти вплівся в мову полтавську,

В мову м'яку і співучу, з чим ти співзвучний?

В.Семенко

Учитель: Проживаючи на тій чи іншій території від сивої давнини кожен на­род залишав після себе сліди, що виражались в назвах річок, озер, населених пунктів, гір, низин, поселень, тощо. В цих назвах вті­лювався певний зміст, нерідко пов'язаний з господарською діяль­ністю народу. Топоніміка (від грецьких слів «топос» - місце та «оніма» - ім'я) займається вивченням, дослідженням тих чи інших географічних назв.

Учень:      Географічні назви дуже живучі і часто вони є чудовим, і незапе­речним свідченням про повний склад і межі розселення народів певної епохи на даній території. Назви дуже чітко можуть вказувати на міграційні шляхи представників тих етнічних груп, яких, вважа­ється давно немає на землі. Та не завжди народи, племена зникали безслідно. Часто вони асимілювалися з іншими народами і переда­вали елементи своєї культури та мови, в тому числі й топонімиці специфічні пам'ятники мови, історії певного народу, його культури, що протягом багатьох віків зберігають архаїчні риси, забуті новими поколіннями та втрачені мовою. В різні часи на території України жили різні народи, це стосується і Полтавщини. Серед них відомі скіфи, савромати (ще - сармати), греки, готи, гунни, протобулгари, угри, слов'яни, торки, берендеї, печеніги, половці, кабардинці та інші. Всі вони належать до різних мовних сімей і груп.

Учень:      Які ж сліди залишили нам ці народи? Так, ліва притока Дніпра - Ворскла згадується в давньоруських літописах уже в 1105 та нас­тупні роки під назвами Вьрьскьль, Ворскол, Ворьскол, Ворьскла. Досліджуючи праці українських та російських учених І. Гуржія, П. Жевахова, Л. Макаренка, та          О. Погодіна, Віра Жук виявила, що вони та інші поділяли назву Ворскла на дві складові частини: аланське (сарматське) «ворс» - «білий» та «кол», «кул» - «вода». В осетинській мові «Ворс кула» означає «біла річка», «біла вода» і це є важливим підтвердженням вище згаданої назви. Таку назву річка могла одержати від древніх народів за білі береги, і «напевне» сарматські племена сягали колись аж до її витоків вважає авторка.

Учень:       На території нашого Лохвицького краю протікають такі дві відомі річки, як Сула та Артополот. Так, назву річки Артополот вчені відносять до іраномовних назв. Вони розшифровують назву Арто-полот від давньоіранського «арта-парата» - «річка божества». Але можливо, воно мало й інше значення. Справа в тім, що в тюркомовних народів «ар», «ара», «арт» означає «спина», «зад», «тил», «західна сторона» (країна), «північна країна».

Учень: Назва річки Сула на мовах тюркомовних народів означає «непро­хідна річка», «непрохідне болото». «Сліди і межі проживання тюркомовнних народів на території Полтавщини, - пише В. Жук - дуже добре видно в топонімах та гідронімах». Так, зокрема на Лохвиччині є така назва як Бодаква (Будаква) - ліва притока Сули і однойменне село на її берегах. Вони носять свою назву від тюрського «батак», «батаг» - «болото», «трясовина», «низина», «низинна місцевість». У болгарській і турецькій мовах «батак», «баткак» означає «болото».

Учень: Назву правої притоки Сули -   річки Лохвиця та однойменного районного міста дехто виводить від старослов'янського «локве», «локи» - дощ. А в болгарській мові слово «локва» означає «невеликий ставок», «озеро», «калюжа», у сербо-хорватів «ловке» теж калюжа. Назви подібних коренів можна знайти на карті від Ханти-Мансійської території до Югославії.

Учитель:    Єрки, Манжелія, Мгар, Омельник, Кошманівка, Санжари, Тахтаулове, чимало інших географічних назв - усе це слова не слов'янських коренів на нашій полтавській землі. Але вони не чужі нам. Скіфи, сармати, особливо роксолани - алани, тюркомовні болгари угри (мадяри), на Правобережжі торки та берендеї, а на Лівобережжі половці й печеніги, яких нерідко поселяли на своїх південних кордонах київські, переяславські, чернігово-тмутараканські та чернігово-сіверські князі (часто використовуючи їх у своїй міжусобній боротьбі), предки сучасних кабардинців і черкесів, татари та різні потатарені елементи — все це наші далекі предки. Алани, болгари і слов'яни склали той основний кістяк, асимілюючись із яким інші племена і народи брали участь у фор­муванні української народності, в тому числі й безпосередньо на Лівобережжі. Про це красномовно свідчать численні географічні Назви, залишені представниками багатьох народів на нашій полтавській землі.

Сторінка 3    -    Екологічна

Бачиш, в річку бруд стіка, аж трава вже сохне.

В. Дугар

Учитель: Діяльність людини і постійно зростаюче використання нею при­родних ресурсів виснажує водний баланс. Якщо раніше техно­генні перетворення входили в життя річок поступово, то тепер ці зміни відбуваються дуже швидко. А це спричиняє зміни величини річкового стоку, його сезонний розподіл, перебудову русла, заплави, дельти, схилів терас.

Учень: В чому ж полягає суть охорони малої річки? Насамперед у створенні певних умов, що зберігають природне або наближене до природного функціонування збалансованої екологічної системи конкретного водотоку.

Учитель: Основними негативними моментами, що нині впливають на малі річки, є замулення, тісно пов'язане з ерозією на водозборі, забруд­нення, зарегулювання і спрямлення, погіршення самоочисної здат­ності, збіднення генофонду корисних тварин і рослин, меліоративні роботи. Тому природоохоронні заходи в інтересах малих річок обов'язково мають урахувати вищезазначені моменти.

Учень: Один з найважливіших способів боротьби за збереження малої річки полягає в недопущенні її замулення. Раніш, ще на початку 20 сторіч­чя, цієї проблеми практично не існувало. Коли території водозборів малих річок України були в Поліській зоні в основному, в лісостепо­вій - майже на половину, а в степовій - частково заліснені, при тому, що тут чималі їх площі були задерновані багаторічною трав'я­нистою рослинністю, під лісами та на цілинних ділянках сніг танув поступово. Велика частина води вбиралася ґрунтом і проникала вглиб, поповнюючи підґрунтові води. Інша частина розталої повер­хневої води надходила до русел малих річок більш - менш рівномірно, не викликаючи помітних поверхневих змивів ґрунту.

Основна стратегія боротьби з ерозією та замуленням русел малих річок — це, насамперед, раціональне ведення сільського господарства збереження у заплавах, на схилах долин і на водозбірних площах річкових басейнів чагарниково-деревної та лучно-степової при­родної рослинності, широке і своєчасне втілення комплексних про­ти корозійних і водоохоронних заходів, суворе додержання правил агротехніки, збереження оптимального співвідношення орних та інших площ водозборів, що в цілому забезпечували б нормальне функціонування екосистеми водозбору. Другим моментом є забруд­нення річок. Розмаїття його на Україні величезне. Буквально отрую­ють річки побутові, господарсько-фекальні та всілякі інші стоки міст і сіл, розташованих на берегах. Потрібно виходити з чіткого розуміння того, що у водоймах - відстійниках, ставках біологічної очистки, буферних водоймах, каналах, струмках і, нарешті, в річках безперервно йдуть процеси очищення води, нейтралізації шкідливих домішок - тобто фізичне та біологічне самоочищення. Основним фактором фізичного самоочищення річок є надзвичайно важливий процес «захоронення» даних відкладів, багатих на отрутохімікати, добрива, важкі метали та інші токсичні елементи, новітніми нано­сами, що досить часто є більш - менш надійним бар'єром, який відділяє товщу води від шкідливих елементів, нанесених сюди в період максимальних забруднень даної території. Основна ж роль належить біологічним процесам самоочищення. Бактерії, нижчі гриби, водорості розчинюють і поглинають масу органіки та біогенів виключаючи їх тим самим із складу стічних вод. Група протеоліти­чних бактерій живе за рахунок розщеплення білків, амілолітичні бактерії розщеплюють цукор. Є бактерії, що існують за рахунок роз­щеплення фенолів, інші живляться нафтопродуктами, причому є такі, що спеціалізуються на споживанні солярового чи машинного масел і т.д. Водорості, а також вищі рослини забирають на свій розвиток масу органіки та біогенів, більш того, розчинюють СО2 на кисень та воду, вони збагачують водойми киснем, різко прискорю­ючи інші процеси біологічної та хімічно-фізичної очистки. Інфузорії амеби, коловертки та інші черви, гіллястовусі рачки й інші представ­ники мікрофауни в процесі життєдіяльності пропускають крізь себе, або фільтрують, стічну та забруднену воду, трансформуючи її у своєму тілі, й виділяють назад у водойму в якісно новому стані, близькому до того, що потрібен людині.

Сторінка 4 - Поетична

Моя маленька,ніжна річко, моя Сулиночко швидка,

Я розлюбив би тебе тричі, якби була ти не така.

В. Семенко

Учень: Важко назвати куточок землі, подібний до Полтавщини, на літературному небосхилі якого сяяло б стільки зірок різної величини: Іван Котляревський і Григорій Сковорода, Євген Гребінка і Микола Старицький, Борис Олійник і Олесь Гончар, Василь Симоненко і Тарас Нікітін. Всі вони припадали у своїй творчості до життєдайної пол­тавської землі, черпали її силу і оспівували її красу.

Учитель: Не вужчають полтавські горизонти, не міліють полтавські джерела. І сьогодні тут живуть і працюють більше 30 літераторів, чиї імена відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Зміст їхньої творчості визначають проблеми людського життя, історичної пам'яті, відповідальності за долю всього сущого на землі. Але дуже приємно відзначити, що у віршах, як і в думках цих людей, зберіга­ється пам'ять про батьківську хату, рідне село і маленьку річку — жи­ву воду дитинства.

Учень: Володимир Семенко — наш земляк. Народився і виріс він у Червоно-Заводському. Нині живе у Києві. Творчий доробок В.Семенка повністю присвячений рідному краю. Його лірика сповнена безмежної любові до людей праці, до своєї України, до батьківської землі.

Учень:

Як гарно зветься станція — Сула...

Круг неї обертається земля

моїх надій, тривог і неспокою,

бо в селищі Червонозаводському,

отам, де Рудка, де Артополот

сріблиться плином тихих-тихих вод,

край вулички стоїть біленька хата.

У ній - мій світ, якого не догнати...

Як гарно зветься станція — Сула...

Учень:      

Артополоте (щось скандинавське),

Як ти вплівся в мову полтавську,

В мову м'яку і співучу,

З чим ти співзвучний?

Рідний мій Артополоте,

ми ще не знали аеропорту,

а вже літали в твоїх просторах

на ковзанах - сміх і горе!

Артополоте ( річечко - казко ),

аорта болота, дитинства аорта...

Підступила до серця нечувана ласка,

І від спогадів сохне у горлі...

Учитель: Лубенською Берегинею називають поетесу Наталю Баклай. Її душа зболена людськими болями, переповнена любов'ю до рідного краю, що переплітається з ніжними почуттями до коханого. її поезії - це сплав думок, настроїв, почуттів і вміння бачити красу в усьому, що оточує людину.

Н. Баклай «Є тиха пристань на моїй Сулі», «Я, як Сула, що вийшла з берегів».

Звучить пісня Н. Баклай «Мені з тобою».

Учитель: Перегорнута остання сторінка нашого журналу. Важко переоцінити значення малих річок. Кількість їх чимала, і всі зміни обов'язково відбиваються на гідрологічному ланцюгу основної річки. Слід пам'ятати, що основним моментом, який негативно впливає на водостоки є непродумана діяльність людини, що й призвела річки до їх сучасного критичного стану. Щоб не допустити подальшої деградації малих річок, врятувати їх від остаточного занедбання, відтворити їх ресурси, потрібне застосування цілого комплексу науково розроблених природоохоронних заходів.

А наше життя — це теж річка. Тож давайте очистимо зміліле дно наших душ від намулу і піску, щоб течія наша не розливалася у застійне плесо, а завжди мала в собі чистоту джерельного струмка щоб в наших серцях завжди було місце для маленької річки з м'яким берегом - тихої пристані і живої води нашого дитинства.

Л ітература

1. Поліщук В. Малі річки України та їх охорона - Київ, 1988

2. Полтавська область. Природа. Населення. Господарство - Полта­ва, 1998

3. Підбірка газетних публікацій з теми.

4. Поетичні твори літераторів Полтавщини.

doc
Додано
28 липня 2018
Переглядів
154
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку