Утворення Кримського ханства. Суспільний устрій та культура ханства. Держава Феодоро в Криму.

Утворення Кримського ханства. Суспільний устрій та культура ханства. Держава Феодоро в Криму. Презентацію підготувалавчитель історіїКЗ «Солоницівський ліцей №3»Черноброва О. Г.

Мета: охарактеризувати процес утворення Кримського ханства;формувати логічне мислення, уміння аналізу­вати історичні факти, події;робити правильні висновки, працювати з історичною картою, визначати хронологічні рамки подій;прищеплювати зацікавленість до вивчення історії України.

Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть:• показувати на карті українські землі у складі різних держав, територію Кримського ханства;• називати час входження українських земель до складу різних держав та утворення Кримського ханства, його підпорядкування Османській імперії;• пояснювати і застосовувати поняття: «невільник», «ясир», «хан», «султан»;• висловлювати ставлення до діяльності Хаджі-Герея.  

План: Утворення Кримського ханства та його входження до складу Османської імперії. Політичний устрій і соціально-економічний розвиток Кримського ханства. Формування культури Кримського ханства. Татаро-турецькі набіги на українські землі. Дике Поле. Генуезькі колонії. Князівство Феодоро.

Утворення Кримського ханства та його входження до складу Османської імперії.  Монгольська навала та захоплення степових просторів Причорномор’я і Криму суттєво змінили склад населення цих земель. Панівною етнічною групою стали монголи, що змішалися з половцями та іншими місцевими етнічними групами, до яких переважно застосовували назву «татари». Поступово центр Золотої Орди зміщувався до Криму. Від кінця XIII ст. монгольські хани дедалі частіше обирали Крим для постійного проживання.  У середині XV ст. Золота Орда розпалася, і на її території виникло кілька самостійних держав: Велика Орда, Астраханське, Казанське, Сибірське ханства, Ногай і Кримське ханство.

Виникнення Кримського ханства пов’язане з ім’ям хана Хаджі-Гірая (1428—1466 рр.). Хаджі-Гірай зміг, спираючись на Литву, відстояти незалежність свого ханства від зазіхань хана Великої Орди. Після смерті Хаджі-Гірая влада перейшла до його молодшого сина Менглі-Гірая (1467—1515 рр.). Хаджі-Гірай  Проте влада Менглі-Гірая була хиткою. На ханський престол претендували представники інших знатних родів. Менглі-Гірай був позбавлений влади й ув’язнений. Бунтівний бей Емінех звернувся по допомогу до турецького султана Мехмеда II. Останній, скориставшись цим, у 1475 р. оволодів усім південним узбережжям Криму та фортецею Азов у гирлі річки Дон. Менглі-Гірай, що опинився на волі, був змушений визнати зверхність султана, а Кримське ханство від 1478 р. стало васалом Османської імперії. Менглі-Гірей

Політичний устрій і соціально-економічний розвиток Кримського ханства.  На чолі держави стояв хан. Як спадкоємець Мехмеда він користувався правом верховного володіння землею. Частина землі була в безпосередній власності хана, яку він міг передати в спадок. Крім цього, хану належали всі соляні озера, а також необроблювані землі. Основну частину його прибутку становили надходження від торгівлі здобиччю та невільниками, що були захоплені в полон під час походів. ХАН — титул монарха, феодального правителя в багатьох країнах Сходу в середні віки, а також особа, яка мала цей титул. Важливу роль у владній верхівці відігравали офіційно оголошені спадкоємці хана — калга-султан та нуреддін-султан. Вони мали окремі палаци, і їхня влада відрізнялася від ханської лише тим, що вони не могли карбувати власну монету. Султан — титул монархів у деяких країнах Сходу.

Особливе місце в управлінні ханством посідав великий бей — «очі та вуха хана». Він командував особистим військом, стежив за порядком у столиці — Бахчисараї, затверджував усі судові справи. За зовнішню безпеку ханства й відносини з ордами, що кочували за межами Криму, відповідав op-бек. Усі найважливіші питання в житті ханства (війни і миру, витрат на утримання ханського двору тощо) вирішувалися на державній раді — дивані, до якого входили найвищі посадовці ханства. Важливу роль в управлінні ханством відігравав релігійний лідер — муфтій, який завідував судами, церковними володіннями, освітою.

Більшість населення ханства складали вільні люди. Чимало з них були християнами. Основу господарства становило скотарство (коні, велика рогата худоба, вівці). У передгір’ях Криму також було розвинене землеробство. Тут вирощували злакові, городні культури; поширювалися виноградарство й садівництво. Стрімко розвивалося ремесло: гончарство, килимарство, виготовлення мідного й олов’яного посуду, кінської збруї, зброї тощо. 

Формування культури Кримського ханства. Центрами зародження культури Кримського ханства стали резиденції ханів: спочатку це був Солхат, згодом — Кирк-Ор, а на початку XVI ст. — Бахчисарай. До найдавніших архітектурних пам’яток ханства належать купольні усипальниці правителів, знатних людей і духовних лідерів — дюрбе. Найдавніше дюрбе розташоване в Чуфут-Кале. Найбільш відомим є Ескі-дюрбе XV ст., що розташоване в межах сучасного Бахчисарая. Дюбре – купольна усипальниця правителів, знатних людей та духовних лідерів Мечеть хана Узбека (1314р.) (Солхат(нині Старий Крим)

Татаро-турецькі набіги на українські землі. Дике Поле.  У 1482 р. кримський хан Менглі-Гірей як союзник московського князя Івана III здійснив похід на Литовсько-Руську державу. Його метою став Київ. Літопис сповіщає, що Менглі-Гірей «град Киев взяв и огнем сожже... полону безчисленно взяша, і землю Киевскую учиниша пусту». Відтоді українські землі майже не знали спокою. Місто та навколишні міста було розорено й спалено. Хан Менглі-Гірай узяв багатий ясир. Після походу на знак дотримання своїх союзницьких зобов’язань хан надіслав московському великому князю Івану III золоту чашу й таріль із пограбованого Софійського собору. Ясир — полонені, яких захоплювали турки й татари під час нападів на Велике князівство Литовське, Польщу, Московську державу.

У цей самий період на українських землях з’явилися турки, які в 1476 р. спустошили Буковину, а в 1498 р. — Галичину та взяли в полон близько 100 тис. осіб. У результаті великого походу 1500 р. був зібраний 50-тисячний ясир. За підрахунками істориків, протягом другої половини XV — XVI ст. було здійснено близько 110 великих татаро-турецьких набігів, у результаті яких українські землі на південь від Києва були майже знелюднені й спустошені. Ці землі дістали назву Дике Поле, або просто Поле. Опір українського населення став одним із важливих чинників формування українського козацтва, перші згадки про яке в писемних джерелах з’явилися у 1489 та 1492 рр.

Генуезькі колонії. Князівство Феодоро. У XII ст. в степовій зоні півострова поселилися половці. Візантійці контролювали південне морське узбережжя з розташованими там містами. Після захоплення Константинополя хрестоносцями в 1204 р. візантійські володіння в Криму стають зоною боротьби між Венеціанською та Генуезькою торговими республіками. Урешті після ряду угод із Золотою Ордою генуезці закріпили за собою південно-східне узбережжя Криму. Центрами їхніх володінь стали портові міста Кафа (нині Феодосія), Джаліта (Ялта), Лупіко (Алупка) та ін.

На початку XV ст. в південно-західній частині Криму, яка раніше належала Візантії, утворилося князівство Феодоро. Його столицею було місто з такою самою назвою на горі Мангуп.

Історія держави Феодоро Як свідчать писемні джерела, сягає початку ХІІІ століття. Феодоро займала велику територію в південно-західній гірській і передгірній частині півострова Крим (на сучасній карті - приблизно від Балаклави до Алушти). Центром держави, його столицею,стало гірське місто-фортеця Мангуп-однеіз найстаріших середньовічних міст Криму. Перші відомості промісто належать до. V століття н.е., коли вономало назву «Доріс», а з Х ст. вперше згадується під назвою Мангуп. Найважливішими населеними пунктами князівства, крім столиці, були Чембало, фортеця і порт Каламіта (Інкерман), фортеця і поселення Фуна(форпост князівства на східному кордоні), та замок на горі Сандик-Кая.фортеця Каламіта

В різні часи на території князівства жили нащадки готів, скіфів а такожалани, гуни, хазари, половці, греки, татари, караїми. Офіційною та найбільшвживаною мовою була грецька. Тут було безліч православних церков і монастирів. Правителі Феодоро підримували дружні відносини з Візантією та Кримським улусом Золотої Орди, а згодом - з Кримським ханством, Молдовою. А ось відносини з Кафою та іншими генуезькими колоніями (перебувалипід впливом Візантії) були напруженими через суперництво за першість у чорноморській торгівлі.  Розквіт князівства припав на XV ст. Основу господарства феодоритів становило сільське господарство: землеробство, садівництво,городництво, виноградарство, виноробство, ремесла(гончарство, ковальство, ткацтво, будівництво фортець та кріпосних укріплень).  У 30-ті рр. XV ст. розпочалася боротьба з генуезцями за вихід князівства до морського узбережжя, яка тривала з перемінним успіхом аж до підкорення Кафи й Мангупа турками в 1475 р.