Уявна подорож "У країнв доброти, ввічливості і чемності"

Уявна подорож «У країні доброти, ввічливості і чемності».

Учитель:  Любі діти, сьогодні ми побуваємо у країні Чемності, Ввічливості та Доброти.

Милосердя, Доброта…

Цілком природно і закономірно вважається допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматочком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Милосердя, чемність, ввічливість, доброта – це крила, на яких тримається людство.

• Давайте з вами пограємо в гру «Чи правильні ці правила?»

1. Проходили на своє місце в театрі слід спиною до тих, хто сидить.

2. Ввічливий хлопчик завжди смикає дівчаток за коси.

3.  Ввічливі діти ніколи не поступаються місцем стареньким людям.

4. Виховні діти обгортку від цукерки кидають на тротуар.

5. Вихований хлопчик завжди лазить по деревах.

6. Охайні дівчатка завжди витирають руки об сукні.

7. Чемні діти завжди запізнюються на урок.

8. Хлопчики і дівчатка завжди не слухають старших людей.

Ведуча:  Ой, тут побував хуліган. Він переплутав всі правила, і життя у Країні зіпсувалося, все переплуталося. Давайте покличемо на допомогу жителів Королівства Чарівних слів з міста Вихованих людей.

Вчитель:  Ми зупинимося в країні казковій, країні чудовій, у королівства, де всі знають правила обов’язкові, в країні, де живуть королі і королеви, принци й принцеси.

(Виходить Королева Ввічливості, принцеси Чемність, Любов і Доброта).

Королева Ввічливості:

«Здрастуйте!» - мовлю за звичаєм,

«Доброго дня вам!» - кожному зичу я.

«Доброго дня вам!» - людям бажаю.

«Доброго дня вам!» - гостей я вітаю.

І посміхаються у відповідь люди,

Добрі слова ж бо для кожного любі!

Принцеса Чемність:

Сійся-родися, ніжне «Будь ласка»,

Вдячне «Спасибі», «Вибач» тремтливе.

Слово у серці, як зернятко у ниві.

«Доброго ранку! Світлої днини!»

Щедро даруй ти людям, дитино!

Принцеса Доброта:

«Будь ласка», «Спасибі», «Будьте здорові» -

Слова необхідні й корисні у мові.

Приємно їх чути і в школі, і вдома

Від мами, від вчителя й просто знайомих.

Принцеса Любов:

Тож радьмо: частіше їх, друзі, вживайте,

Даруйте сміливіше радісний настрій,

І кожен свій день, як завжди, починайте,

Зі слів «Добрий ранок!», «Вітаю Вас!», «Здрастуй!».

(Гра «Відшукай шкідливу пораду» (оплески в долоні))

1. Як у друга іменини,

 Ти не гай ані хвилини!

 Завітай до нього вранці,

 Ввімкни музику для танців,

  Ще й пісні горлай щосили,

  Щоб скоріше стіл накрили.

 

 

2. Подарунок лишай вдома,

     Треба він тобі самому.

     За один обід не варто

      Подарунок віддавати.

 

3. Загрібай цукерки в жмені

І ховай їх у кишені.

Торт хапай двома руками,

Їж великими шматками.

 

4. Після торту руку жирну

Витри краєм скатертини.

А якщо вікно є поруч,

Витри руки краєм штори.

 

5. А коли ступнеш на ґанок,

Скажеш: «Стіл був препоганий!»

Стане соромно родині –

Особливо господині.

Вчитель: А тепер послухайте вірш про правила поведінки виховних людей у школі і вдома.

1.Всі ці правила прості

Допоможуть у житті.

Ліні ти не потурай –

Лиш прокинувся, вставай.

Квіточку роса умила,

А тебе – вода і мило.

Ми даруєм вам ласкаво

Час до школи вже піти –

Вчись хвилини берегти!

 

2. Як заходить вчитель в клас,

Треба всім одразу встати.

Щоб урок пройшов немарно,

Ти завжди поводься гарно.

Якщо хочеш щось сказати –

Треба руку підіймати.

Вчися добре і зразково,

Бо знання – плоди чудові!

І на парті не пиши,

«Ні» даремно не кажи,

Коли просять, покажи!

Учитель: А тепер ми помандруємо в країну «Вихованих людей».

Учень:  Найогидніші очі – порожні,

               Найгрізніше мовчить гроза,

               Найнікчемніші душі – бездушні,

               Найпідліша – брехлива сльоза.

Учень:  Найпрекрасніша мати – щаслива.

              Найсолодші вуста – дорогі,

              Найчистіша душа – незрадлива,

              Найскладніші люди – прості.

( Звучить музика. З’являються Марійка і Олесь. Вони оглядають усе навколо).

Ведуча: Заходьте до зали, будьте ласкаві! Швидше проходьте, час казку розпочинати.

Є двері золоті, чарівні,

Далеко десь на світі,

Якщо ті двері чарівні

Ми зможемо відкрити,

В країні Ввічливій тоді

Залишимося діти.

Марійка: Як нам бути? Що робити? Як нам двері відчинити?

Олесь: Ключик  є, та справа в тім – не відкрити двері ним…

Ведуча: Слова незвичні ви скажіть – і двері зможете відкрить!

Марійка: Відчиняйтесь, дам цукерку!

Олесь: Відчиніться, пригощу яблуком!

Марійка і Олесь: Не відчиняються…

Марійка: Давай спробуємо разом!

Марійка і Олесь: Двері, відчиніться, будь ласка!

(Двері відчиняються, звучить музика, заходить Фея Доброти)

Фея Доброти: Доброго ранку! – мовлю за звичаєм,

                          Доброго ранку! – я кожному зичу вам,

                          Доброго дня! – я вам, любі, бажаю!

                          Вечером добрим! – гостей я вітаю.

                          Ви усміхніться у відповідь, люди!

                          Бо добрі слова для кожного любі!

Любі діти! Шлях до моєї країни буде нелегким, його вам треба дружно подолати. Сподіваюся, ви зможете отримати ключі від Країни Доброти.

• Які риси характеру потрібні у Країні Доброти?
• Які чарівні слова ви знаєте?
• Зберіть прислів’я про доброту.

(Підкидає паперові голуби. Діти їх ловлять і зачитують прислів’я)

• Хто людям добра бажає, той і собі має.
• Світ не без добрих людей.
• Хто чисте сумління має, спокійно спати лягає.
• Шануй сам себе – шануватимуть і люди тебе.
• Все добро пам’ятай, а зла уникай!
• Хто не чинить лихого, тому не страшно нічого.
• Не копай другому ями, бо сам до неї впадеш.
• Посієш вчинок, виросте звичка.
• Не плюй у криницю, знадобиться води напитися.

Фея Доброти:                   Все – із доброго чи злого –

                                            Починається з малого:

                                           Листя виросте з листочка,

                                            З нитки витчеться сорочка,

Хліб – з маленької зернини,

                                          Дощ – із чистої краплини.

                                          Усміхнемось всім навколо:

Небу, сонцю, квітам, людям!

                                          І тоді обов’язково

День для нас привітним буде!

Ведуча: Марійко, Олесю, ви не мовчіть, будь ласка, про себе розкажіть.

Марійка: А у школі ж нас клас,

                 З поведінкою гаразд,

                 На уроці всі кричать,

                Б’ються, бігають, гримлять.

Олесь: Зустрічайте, в гостях в нас

Цей «крутий» четвертий клас.

(Лунає музика, діти виходять на сцену. Виконується пісня «Навіть неприємність не засмутить нас.)

Ведуча: Добрий день, четвертий клас!

1-й учень:  Ми вітаємо всіх вас.

                     І про себе вам розкажем,

                     Як поводимось, покажем.

                    А ви скажете в кінці,

                     Може, ми всі молодці?

                    А може, все погано дуже

                    І ви осудите нас, друзі?

Учитель: Отже, ранок, школа, клас.

                   Дзвоник всіх збере тут враз.

                   Та поки дзвоник не дзвенів,

                   Приходять з дому школярі. 

(Двоє учнів заходять до класу, один з них тримається з щоку).

2 -й учень:  Вчора так боліли зуби,

                     Всю ніч безупинно,

                     З  того болю, мов скажений,

                     Дерся я на стіну.

3-й учень: Коли ти й цієї ночі

                   Лізтимеш на стіну,

                   Щоб полегшало тобі,

                   Принеси…драбину.

(Учні сідають за парту. Заходить учениця).

Учениця: Модна зачіска у мене

                  Дивна зачіска нова:

                  Геть начесане волосся,

                  На всі боки піднялося,

                  Мов копиця, голова!

                 Я у класі йду до парти,

                 А навколо смішки, жарти.

2-й учень:  Звідки зачіски нові?

4-й учень:  Це, мабуть, від того вітру, що у неї в голові!

Учитель: Тут і дзвоник пролунав,

Добрий ранок,  любі діти!

(Один учень сидить 5-й учень).

Ах, нехороше сидіти.

Привітати гостей…

Усі хором: Добрий день!

(Лунає тиха музика. Учень мріє вголос.)

5-й учень: Як же добре вчителям:

                  Дають накази тут і там.

                 Самі не люблять працювати,

                 Та вміють інших заставляти.

                 Якби учителем я став!

                 О, тоді б їм жару дав.

( Музика звучить голосніше. Бажання здійснюються, учень одягає окуляри, поправляє піджак).

Добрий ранок, любі діти.

(Учитель сидить).

               Ах, нехороше сидіти.

               Привітаємо гостей.

               Усі хором «Добрий день!»

               А тепер усі сідайте.

               Книги ваші відкривайте.

                Що удома ви учили?

                А прислів’я повторили?

Учитель: Що? Коли? Де? Як?

                 Ви нам ще не задавали.

                Друзі, правда ж ми не знала? (Ні)

                А надворі ж не зима,

                Часу вчитися нема.

                У суботу грала в м’яч,

                У неділю грала в квач.

                 Телевізор задивилась.

                От тому і запізнилась.

                 А давайте в вихідні.

                Ми навчанню скажем – ні!

Усі: Ні! Ні! Ні!

5-й учень: Тихо! Тихо! Не кричіть!

Тихо, діти! Помовчіть!

Учень: Якби добре було жити

               Без цього навчання.

               Замість того, щоби гратись –

                Пишемо завдання.

Учень: Може, краще одружитись

              На якій царівні?

              І не треба зовсім вчитись,

              І кишені повні!

Учень: Добре,будемо у школу

               Іноді ходити.

               Тут так весело скакати,

              Стіни розфарбувати.

Учень: Подражнити всіх дівчаток,

             В класі насмітити.

            А тоді усе на друга

            Взяти і звалити.

Учень: В школу треба, наші друзі,

             Кожен день ходити.

             Якщо дуже так скакати,

              Можна ніс розбити.

Учень: За дівчаток заступитись,

              В класі не смітити,

              І тоді з тобою зразу

              Стануть всі дружити.

5-й учень: Ну, вже роти на замок.

Ми продовжуємо урок.

(Витирає чоло хусточкою).

Дзвенить дзвінок.

Поки учні надворі,

Треба відпочить мені.

(Розвалюється на стільці).

Учитель: Ну, а зараз гра.

                  Згодні, дітвора?

                  Хто себе впізнає,

                    Руку піднімає.

Учні (по черзі) :

1. Цілий день не замовкає

      Все про всіх довкола знає.

       Набридає всім, як муха,

       Учениця – балакуха.

 

2. Був би хлопчик молодець,

Якби був не брехунець.

Його в школі посварили –

Він сказав, що похвалили.

Поламав шкільну лінійку –

А звалив це на Андрійка.

З’їв варення цілу банку –

Звинуватив в тім Оксанку.

Всіх він дурить прямо в очі.

Гратись з ним ніхто не хоче.

 

3. Я розбив учора вазу,

Налякався дуже зразу.

На котика хотів звалить,

Та передумав я умить.

Хоч як я сильно налякався,

Пішов до мами і признався.

Умієш речі ти ламати,

Умій за це відповідати.

Учитель: А зараз всі разом перевіримо, чи вмієте ви вітатися. Вам потрібно відповідати «так» чи «ні».

Як знайомого зустрінеш,

Руки швидше у кишені

Та засунь по самі лікті,

Голову донизу… (Ні!)

 

Якщо друг твій привітався,

Можеш щось пробелькотіти.

Нетактовне й непривітне –

На зразок «Ди-ри-ди-ди». (Ні!)

 

Як товариша побачиш,

Що попереду іде,

То тихенько підкрадися

І йому на вухо крикни:

«Як здоров’я?», «Як живеш?»

Побіліє він, мов крейда,

Очі зробляться скляні.

Буде довго він мовчати.

«Гарно ти зробив чи ні?» (Ні)

 

Як учителя побачиш,

Усміхнись йому привітно,

Праву руку, а не ліву

Простягни йому,

От здивується учитель,

Ще й похвалить він тебе. (Так!)

 

Умощусь я на дивані,

Місце тут нагрію.

Зайдуть старші – привітатись

Сидячи зумію.

А навіщо підніматись?

Клопти сусідам.

Та й ноги болітимуть,

Як в старого діда.(Ні!)

 

Привітанням дорослі

Дітей допікають.

Тож нам краще відповісти:

«А я вас не знаю» (Ні!)

 

Як побачиш  свого друга

У шкільній їдальні,

Кричи ніби в лісі,

Слова привітальні. (Ні!)

Учитель: Ой, які хороші діти!

                   Вміють лиш добро робити.

(Стає серйозним).

Всі тут правильно говорять,

Але що насправді роблять!

Одні ходять, як німі,

Ну, в інші – то вітаються, то ні!

Говорити всяк мастак.

То чому усе це так?

Олесик:   Я відповідь вам дам,

                 Бо зрозумів це сам.

                 Людям легко говорити,

                 На словах усе робити.

                Можна так героєм стати,

                Зразу всім допомагати.

                А як прийдеться насправді

                Це усе зробити,

                Навіть важко нам стає

                Кицьку покормити.

Марійка: Я висновок зробила:

                Менше слів, а більше діла!

(Усі повторюють)

(Лунає дзвінок на 2-й урок)

5-й учень: Ну, тепер усі сідайте,

                    Більше вже не розмовляйте!

                     Бідні-бідні вчителі.

                     Так погано щось мені.

                           Щось і серце закололо.

                      Дайте, дайте валідолу!

(Лунає гучна музика, яка є початком новин).

Ведуча новин: Невідкладний випуск новин.

                           Від мами відмовився син.

                           Про це розповісти нам журналіст.

Сценка « У гостях у сина»

Мама (старенька):Сусідоньки мої,їду до сина

                                  Єдина, кохана, добра дитина.

                                   Великий учений, у місті живе.

                                    Не може й дізнатись, як мати живе.

                                    От їду до нього і везу гостинці –

                                    Яблука, груші, смачні паляниці.

                                    Синочку мій любий, прийшла я до тебе.

Син:     Мамо, це ви? І що вам тут треба?

             У мене роботи багато-багато.

             Ну, добре, ми підемо зараз гуляти.

             (І треба ж їй було приїхати з дому.

             Ще хтось побачить – от буде сорому).

             Ви, мамо, на лавочці тут посидіть

             А я зараз прийду, ви підождіть.

Ведуча новин: Вже вечір постав, зірки засвітились.

                           А мама всім каже «Я загубилася».

                           Не вірить старенька, що рідна дитина

                           Людяність і душу свою загубила,

                           Залишив назавжди у місті чужому.

                            У чому ж побачив він сором? У чому?

                            Синове серце чому зачерствіло?

Ведуча: Учні затихли і все зрозуміли.

1-й учень: Подумавши добре, ми всі зрозуміли:

                    Від вчинків поганих серце черствіє.

Марійка:  Коли ми так просто,

                   А не за гроші,

                   Почнемо робити вчинки хороші,

                Все усміхнеться довкола, заграє.

                І серце у грудях у нас заспіває.

Інсценізація вірша Д. Павличка «Птиця»

2-га учениця: Кращої не знайдеш ти ніколи

                         На всім світі від цієї школи.

                         Найкращих друзів просто не буває,

                         Кожен друг тобі допомагає.

                          Клас для нас – галявина квітуча.

                          Де лиш сонце і немає тучі.

                          Вчителі, як пташечки співають,

                          Ума-розуму всіх нас навчають.

3-й учень: А у школі всіх нас дуже люблять,

                   Добре слово скажуть, приголублять.

                   Вчительки нам, наче рідні мами.

                    Наше щастя – бути школярами.

Фея:           Я рада, друзі, вас вітати,

                    Чудове в нас сьогодні свято!

                     Навчились старших поважати,

                     І малюків не ображати,

                     Вітатись чемно з усіма

                      І дарувати всім добро –

                      За всіх радію – недарма!

А тепер час зібрати чарівного ключа.

Учениця:      До всіх сердець, як до дверей,

                        Є ключики малі

                        Їх кожен легко підбере,

                       Якщо йому не лінь.

                       Ви, любі друзі, знайте:

                       Запам’ятать не важко,

                        Маленькі ключики твої –

                       «Спасибі» і «Будь ласка!»

( Нагородження «чарівним ключем»).

Фея: Телеграма від короля країни Ввічливості.

«Любі діти! Радий вітати вас у країні Ввічливості та Доброти.

Запрошуйте до нас своїх друзів, родичів, щоб наше товариство зростало.

Мої лицарі ввічливості навчать вас бути чемними, доброзичливими, чесними.

Щастя вам і успіхів!»

(Клятва лицарів ввічливості).

1. Клянемось лицарями бути!

Завжди «Спасибі» говорити.

«Добрий день» та «Допобачення»,

Мають у житті велике значення.

 

2. Клянемось лицарями бути!

І лінь та грубість позабути.

Науки різні знати,

І про етикет не забувати.

 

3. Клянемось лицарями бути!

У боротьбі зі злом добро здобути.

Нікчему вразити мечем чарівним,

Словом суворим і цілющим.

Усі разом:  «Клянемось лицарями бути!»

Олесик: Добрим бути – зовсім це непросто,

               Не залежить доброта від зросту,

               Не залежить доброта від віку,

               Добрим треба бути нам довіку.

               Тільки треба,  добрим бути

               І в біді про друга не забути.

Марійка: І крутиться Земля скоріше,

                Якщо будем я і ти добріші.

                Доброта роками не старіє,

                Доброта від холоду зігріє,

                Якщо доброта, як сонце, світить,

                То радіють і дорослі й діти.

Учитель: Будьте завжди ввічливими, чуйними і уважними до інших. Зустрінете знайомих – привітайтеся. Припустившись помилки, виявивши грубість, попросіть вибачення. Завжди допомагайте старшим, молодшим. Ніколи не перебивайте співрозмовника, навіть тоді, коли ви з ним не погоджуєтесь. Вислухайте його до кінця, тільки тоді висловіть свою думку. Дружіть з увічливими словами. Будьте завжди шляхетними і вас любитимуть, і поважатимуть.

(Діти разом із Феєю відчиняють «чарівні» двері і під музику виходять із зали).