Вечір - реквієм "Україна понад усе!"

 

Вечір – реквієм

«Україна понад усе»

Педагог організатор: Мірошниченко Т.В.

Іллінецька ЗОШ І-ІІІ ст.№3

 

 

 

 

 

Мета: формування національної самосвідомості старшокласників; виховання любові до своєї країни, її героїв; сприяти розвитку патріотичних почуттів, бажанню вивчати новітню історію України.

Оформлення залу :на сцені тема заходу «Україна понад усе» у вигляді плакату чи окремо прикріплених букв,прапори України та Євросоюзу, машинні шини; по залу розвішені плакати з патріотичними лозунгами часів майдану.

( Звучить мелодія. Проектується відео з майдану. На сцену виходить козак. Музика звучить стишено)

Козак:

Україно, Україно,

Рятуй  свою волю.

Не дай , батьку, щоб у сина вкрали його долю.

Прокидайтеся Карпати, лемки і гуцули.

Гукніть «Слава Україні!»,

Щоб у світі чули.

     Розбуди люд, Київ – брате,

     Дзвонами – церквами,

     Не дай славу поховати поміж ворогами.

     Горе – лихо Україні,

     Біду ворон кряче.

     Плине кача по Тисині,

     Стара мати плаче!

     Із високої могили Тарас промовляє:

• Обійміться, брати мої!

Молю вас! Благаю!

 

 

 (Пісня « Браття»)

Україна:

Горів Майдан мільйонами вогнів,

Серця палали запалом гарячим.

За волю, за свободу, в боротьбі

Зійшлося чорне з білим необачно.

 

         Для чого люди вийшли на майдан?

          Що їхні сонні душі розбудило?

         Розвіявся густий – густий туман,

         Що прикривав злу правду так грайливо…

         Для чого мерзнем, нащо стоїмо?...

 

 

1-й в: У 2013 – 2014 роках в Україні відбулась безпрецедентна подія – народ повстав проти свавілля корумпованої влади. Внаслідок злочинного насильства влади проти громадян мирний протест перетворився на революційний рух, який призвів до корінних політичних змін, і в першу чергу змін у свідомості українців.

 

2 - й в: «Ми – не раби, і ніколи ними не будемо. Ми з гідністю маємо нести нашу культуру та традицію. Нас не можна вбивати, обкрадати та обманювати. Ми – єдина нація. Наш шлях – до європейських цінностей», такі основні гасла Революції гідності.

 

3-йв: Минув один рік із того моменту, як загинули вони – герої, яких народила революція Майдану. Чим ця революція була для кожного з нас? Для когось прогулянкою, для когось війною…

 

1-Й В: Але в першу чергу Майдан став випробуванням на цінність особистості людини, вимір людської гідності.

 

2-й в: Гідність це поняття моральної свідомості. Вона виражає уявлення про цінність усякої людини як моральної особистості. Це також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе й ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості. Поняття гідності вживається в законодавствах багатьох країн та в міжнародному праві. Зокрема, у Цивільному кодексі України гідність визнано особистим немайновим благом.

 

 

 

МОНОЛОГ

 Майданівець:    Я знаю, що таке гідність. Я бачив її. Революція 2013 – 2014 років…- це протистояння між тими, хто має гідність, і тими, хто не тільки не має її, а й взагалі не розуміє, що це означає. Тільки той, хто має гідність, може знайти в собі сили робити те, що вважає за потрібне, незважаючи на страх. Страх померти.

   Я бачив гідність у очах жінок, що відправляли своїх чоловіків у ніч на Майдан і плакали, бо відпускати страшно, а не відпустити ще страшніше. Бо як потім поважати чоловіка, котрий спить удома тоді, коли інші боронять свободу?

   Але я не бачив гідності в тих, хто, сидячи вдома, казав: «А, нічого не зміниться, все куплено, все прораховано, все вирішено за нас, навіщо витрачати сили?»

   Я бачив гідність у очах волонтерів – медиків, що виносили поранених  під кулями.

   Але я не бачив гідності в тих представниках «правоохоронних» органів, котрі прицільно стріляли в Червоний Хрест.

    Я бачив гідність в очах хлопців, що без бронежилетів, у пластикових касках, прикриті самими тільки дерев’яними щитами, захищали барикади… Хто, ризикуючи, лягав на залізничну колію, щоб не пусти війська в Київ.

   І я не бачив гідності в тих, хто маючи на руці годинник за 600.000 доларів, платив по 200 гривень тітушкам, що пробивали голови молотками захисникам демократії в Україні.

   Я бачив гідність у тих, хто лежав засніжений на сходах Генпрокуратури, і я не бачив її в тих, хто запросто, «ідучи на роботу», переступав через цих людей.

   Я бачив гідність у людях, котрі, незважаючи на мороз і блоковане метро, нес ли їжу й медикаменти на майдан і в шпиталі.

    Я бачив гідність українського офіцера, котрий, беззбройний, ішов на озброєних окупантів, я бачив гідність українських ультра…

   Я бачив гідність кримських мусульман, котрі запропонували православним українського патріархату правити служби в своїх мечетях, я бачив гідність у священниках, які повернули мені віру в те, що Церква може бути разом з народом.

   … І ви знаєте, що якщо хтось захоче позбавити нас нашої гідності – тог ми зможемо себе захистити. Як не в суді, то на вулиці, співаючи гімн України з коктелем Молотова у руках.

 

ВІДЕО ВИКОНАННЯ ГІМНУ НА МАЙДАНІ (учасники вечора, глядачі також приєднуються до виконання гімну)

 

 

3-й в: Революція гідності – політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках тодішнього Президента Віктора Януковича та його «сім’ї».

1-й в: 21 листопада Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження, згідно з- яким процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом було призупинено. 29 листопада після непідписання Януковичем Угоди у Вільнюсі виникли акції на підтримку євроінтеграції. Вони перетворилися на символ непокори владі й трансформувалися в нові Майдани. Найбільший із таких Майданів виник у Києві на центральній площі.

2-й в.: У ніч з 29 на 30 листопада для розгону студентського Майдану влада застосувала силу. О 4 годині ранку, коли на майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту». Вони витіснили людей із майдану, били ’їх кийками та ногами. Було травмовано десятки протестувальників. Частина з них знайшла притулок у Михайлівському Золотоверхому соборі.

Читець:

 На мирних студентів з кийками? Ганьба!

Таке не пробачить країна!

Не вдасться зробити з народу раба!

Не станемо ми на коліна!

 

Кривавий прем’єр і кривавий «гарант»!

Геть руки від мого народу!

Ми – разом! Йдемо на Євромайдан

За наших дітей, за свободу!

 

Бандитам не місце на нашій землі!

Ми житимем в вільній державі!

Хай чує весь світ, хай почують в Кремлі:

ГЕРОЯМ МАЙДАНУ – СЛАВА!!!

 

 

Україна:

Вставай, Україно, вставай!

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

   Вставай, і кайдани порви,

   Дай познак ясніший від грому

   Що ти не рабиня Москви,

   І нею не будеш ніколи!

 

ТАНЕЦЬ – ФЛЕШМОБ «Революція гідності» ( Під пісню Океану Ельзи «Вставай!» або попурі)

2-й в: Київ палав… вогнем віри та гідності в очах повстанців, вогнем мужності та незламності.. Чадний дим від горілих шин стелився Інститутською та Грушевського, окутував неспокійним мороком верхівки золотоверхого Михайлівського собору… Протистояння тривало… Незважаючи на пекучі морози, болісні втрати, неспокій… Та місто боролось, вперто і затято…

Пісня «Місто» (гурт «Мері»)

 

3-й в :  Майдан жив своїм життям. Хтось вартував, хтось рубав дрова, жінки готували в величезних казанах смачну їжу, а симпатичні дівчата розносили чай. Щогодини, як було заведено на майдані, співали гімн і молилися. Ніхто не знав, що принесе завтрашній день. Завтра могло і не настати. Всі спішили жити сьогодні, кохати сьогодні, мріяти сьогодні…

(Імітоване вогнище. Бочки .На задньому фоні спалахи вогню. Молодь слухає пісню групи «Тік» …)

 

1 пара закоханих:

Він: Ти знаєш, ти мені дуже подобаєшся. Ні! Не так… Я тебе кохаю!

Вона: Ось переможемо, тоді і поговоримо про кохання..

Він: Навіщо чекати?

         Сьогодні усе для тебе —  Озера, гаї, степи. 

         І жити спішити треба.  Кохати спішити треба — 

         Гляди ж не проспи! 

        Бо ти на землі — людина, 

        І хочеш того чи ні —  Усмішка твоя — єдина, 

         Мука твоя — єдина,  Очі твої — одні. 

2 пара закоханих :

Він: Клянусь перед Богом, Україною, перед братами і сестрами з майдану любити тебе аж до смерті, як люблю свою рідну землю і готовий віддати за неї життя своє.

Вона: Клянусь бути тобі вірною дружиною, люблячою матір’ю для наших дітей і виховувати їх в дусі патріотизму та любові до землі рідної та канонів церковних допоки не схолоне в жилах кров, від нині і довіку, клянусь!

Танець «Закохані» під саундтрек до фільму «Жива»

 

(Відео розстрілів на майдані)

1-й в: 21 січня одночасно розпочалися атака спецпідрозділів на барикади протестувальників та погроми тітушок. 22 січня під час протистоянь на вулиці Грушевського з’явилися перші загиблі. Були вбиті вогнепальною зброєю Сергій Нігоян, вірменин за походженням, Михайло Жизневський, білорус. Цього ж дня у лісосмузі київської області було знайдено тіло Юрія Вербицького, що був викрадений з Олександрівської лікарні. З 22 січня по 27 січня було захоплено 10 адміністраціій. У всіх областях, крім Донецької та Криму, зібрались мітинги на підтримку Євромайдану.

2-й в: Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події в Києві 18 – 20 лютого, у ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. Уранці 20 лютого протестувальники перейшли у контрнаступ і, незважаючи на значні втрати, змогли зайняти Український дім, жовтневий палац та відтіснити силовиків до урядового кварталу. Частинка силовиків заявила про перехід на бік протестувальників.

3-й в: Переломним моментом Єврореволюції стало прийняття Верховною Радою 20 лютого постанови « Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України». Цей правовий акт визнав, що дії силових структур були незаконними.

( звучить «Плине кача». Діти виносять палаючі лампадки і ставлять їх біля проекції «Небесна сотня». Розходяться  по сцені) Вірші читаються на фоні «Плине кача».

1 майданівець:

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

 

 

2 майданівець

Все летить шкереберть,
вкотре «воля чи смерть» —
терезів безупинне гойдання.
Захлинається кат
в океані проклять,
що на нього летять
із Майдану.

Воля кров’ю стіка,
впізнається рука
двоголової птахо-
потвори.
Скільки крові іще
(вже наповнена вщерть),
щоби луснула плоть її хвора?

Сто життів — нанівець,
швидше б кату — кінець
і початок новий Україні.
Без вагань і прикрас
хтось вмирає за нас,
а точніше — за наше прозріння.

Там, де мир і тепло,
їм би краще було,
але доля героїв така є:
вмить усе — шкереберть,
перемога чи смерть.
Бо ж —
до раю рабів не пускають.

 

Вірш « Лист до матері» (Мазура Богдан)

Не чекай мене, мамо, додому

Бо додому я вже не прийду.

Не чинив, мамо, зла я нікому,

Захищав лиш країну свою.

Не стріляв у людину я, мамо,

Бо любити ти вчила мене.

Ну, тих, хто у мене поцілив,

Людський осуд уже не мине.

Ти пробач. Що тебе я покинув,

Що поїхав в далекую путь.

Знаю снайпер цілився в мене,

А попав в твоє серце і грудь.

А хотілося, мамо, так жити,

Я ще зовсім не думав про смерть,

Та я мусив так, рідна, вчинити,

Щоби банді сказати цій – геть!

Та не плач, моя рідна матусю,

Сонце зійде. Ти стань на поріг.

Бог одну тебе з горем не лишить.

А народ не простить їм цей гріх.

 

(Пісня «Мамо, не плач» Тіана Роз)

 

 

 

Вірш "Майдан ридав"  (Яценко Світлана)

 

Майдан ридав. А сотня в небо йшла,

Один за одним, наче янголята.

Тут, на землі прощались матері,

А в небі зустрічала Божа Мати.

Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,

Земля змішалась з кров’ю і сльозами.

Ридали всі і рідні і чужі,

І кров текла із серця, наче з рани.

Летіли тихо, хоч земля тряслась.

Хоч небо поливало їх сльозами.

Лиш ангел колискову їм співав

На тій дорозі, що веде до Мами.

Летіли тихо, хоч майдан рида.

Як ті пташки летіли в небо раннє.

Востаннє хтось дитину цілував,

І сам не вірив. Що це все востаннє.

Боліли рани та вже не болить,

Жовто-блакитний стяг покрив їх      тіло.

Один за одним шикувались в ряд,

Героїв сотня в небо полетіла.

 

Вірш : «Скорбота» (Тяжкун Саша)

 

На Грушевського – сльози і квіти.

І запалені болем свічки.

Їх приносять дорослі і діти

І скорблять на прапорах стрічки.

Чути плач по всій Україні,

Та в нас горя чужого нема.

Ми вклоняємось кожній родині,

Сім’ям тим, що торкнулась біда.

Плачем разом із матір’ю тою.

Що дитину убив її кат.

Скорбимо за полеглих героїв.

Що лишили сиріт-немовля

 

 

 

 

 

 

 

 

Україна

Молюся за Тебе моя Україно,

За кожного батька, за кожного сина,

За кожную матір, за кожну дитину

Я Бога прошу – збережи Україну!

Страшною порою не дай їм загинуть!

Хай наші молитви до Бога полинуть!

Нехай Він злобу у серцях наших спинить!

Молюсь, щоб людина почула людину,

Щоб син пожалів батька іншого сина,

Щоб мирною знову стала країна –

Я Бога прошу – збережи Україну!

 

Гімн українських націоналістів

Солістка розпочинає. По ходу виконання групками підходять учасники вечора і підхоплюють