Вечір-пам'яті загиблого воїна російсько-української війни, випускника школи.

Сценарій вечора пам’яті

«Ангел, народжений серед людей»,

присвяченого вшануванню пам’яті  загиблого героя

Вадима Ангела Миколайовича,

випускника  Хмельницької ЗОШ №14,

учасника російсько-української війни.

Ведучий.  

Сьогодні на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: « Герої не вмирають!»

 

Ведуча.  

Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.

Ведучий. Ще  зовсім недавно   українці   жили під мирним  небом  , радісно  зустрічали  світанки,  ростили  дітей   і   не знали  дуже багатьох слів пов’язаних з війною .

Ведуча. В один день, весняним  ранком  2014 року, наше життя   змінилося  . Майже кожну українську родину опалило  полум’я   військових дій , які розпочалися на території  нашої   держави.

Ведучий. Вісім довгих років на Сході України точилися бойові дії. Тисячі українських воїнів не повернулися додому. Але зима 2022 року змінила все ще кардинальніше. Жорстокий безбожний ворог з російської федерації напав на всю територію України і руйнує її й досі.

Ведуча. Український народ як одне єдине ціле став на захист своєї території. Ця війна для нас священна, вона змінила не лише українців, а й увесь світ. Солдати добровольчих загонів та регулярної української армії  щоденно віддають життя за кожного з нас . 

Ведучий. Трагедія  родин загиблих  воїнів - це  трагедія нашого міста, усієї нашої держави .  Обездолені жінки, осиротілі діти,   в чиїх очах  вічна скорбота   - результат  жорстокої війни , яку веде з  Україною росія .

Ведуча. Сумно від того, що білими лебедями в небеса відлітають найкращі. Цвіт української землі. Безстрашні, мужні наші Герої, що віддали своє життя за свободу рідної землі. Вони заслуговують, щоб про них пам’ятали.

 

Ведучий Вечір пам’яті «Ангел, народжений серед людей», приурочений 31 дню народження Ангела Вадима Миколайовича, загиблого героя російсько-української війни, випускника  Хмельницької ЗОШ №14, оголошується відкритим.

Ведуча. Пропоную разом з нами виконати Славень України.

Ведучий. Всім, хто протягом тисячоліть проніс прапор боротьби за Україну!

Ведуча. Всім, хто не скорився ворогові і не впав духом, роками ніс тяжкий хрест боротьби, не зрадив, вистояв, вмер, залишившись безсмертним!

Ведучий. Всім, хто в сьогоденні пожертвував власним життям за право жити вільними у своїй державі – рідній Україні присвячується.   

Ведуча.…Тиша, цілковита тиша навкруги, навіть повітря застигло, тільки чутно, як б’ється в унісон у такт метроному сотні сердець – це хвилина мовчання.  Виходять діти зі свічками

Ведучий. Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали ангелами…

Ведуча. Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять. Вічна пам'ять Героям  нашого часу.

 Хвилина   мовчання  …
Ведуча. Слово надається міському голові.

виступ

 Ведучий. Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

 Ведуча. Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Тугу дружин, що не долюбили своїх чоловіків? Поминальний церковний дзвін та тепло свічки під час молитви?

 Ведучий. Скільки б часу не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з  війни.

 Ведуча. Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя.

 

Ведучий. Так і зірка Вадима Ангела спалахнула на небосхилі, яскраво горіла  його добрими вчинками, неперевершеним талантом, гідними подвигами та й погасла.

Ведуча. Відійшовши в 30 років  за межу вічності, він залишив по собі вагомий творчий спадок, так і не доживши , не долюбивши….

Але почнемо цю історію  з початку…

 

Ведучий. Одного прекрасного осіннього дня 23 листопада 1991 року у м. Хмельницькому в сім’ї  Ангел Миколи та Віри народився маленький чорнявий хлопчик, якого назвали Вадимом. Старша сестричка Оленка дуже чекала братика, раділа його появі як і уся родина.

Ведуча. Маленький Вадим ріс спокійним, слухняним, життєрадісним. В 3 роки пішов у садочок № 23, де із нестримною цікавістю та жагою пізнавав навколишній світ.

Ведучий. Олено Миколаївно, розкажіть нам про свого брата, яким він був маленьким , чим дивував своїх рідних ?

 

Виступ

 

Виступ - Танець 

Ведуча. Свою шкільну дорогу  Вадим Ангел розпочав у  Хмельницькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №14, коли 1 вересня 1998 року пішов до 1 класу.

Ведучий. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком,  який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та відпочинок з однолітками. Спокійним і доброзичливим  запам’ятали його вчителі та однокласники. Зі слів його наставників, Вадим  був хорошим другом.

 

Ведуча. Просимо до слова Михайла Кривака, який був директором школи під час навчання Вадима Ангела.

 

Виступ

 

Ведучий. Якось до Ангелів в гості завітала мамина племінниця Рекрутняк Наталія, старша на 10 років двоюрідна сестричка, і принесла дітям в подарунок гарну дитячу книжечку. Затишний вечір у колі сім’ї закінчився здивуванням, коли малий Вадимко показав рідним кольорові малюнки, які він перемалював з новенької книжечки.

Ведуча. Саме тоді батьки звернули увагу на прояви таланту  малювання у Вадима. В родинні не було відомих художників, хоча дядьки Вадима по маминій і батьковій лінії малювали.

 

Ведучий. В початковій школі перша вчителька Вадима Неля Петрівна також помітила маленького художника. Вона залюбки збирала усі роботи хлопчика і в третьому класі вирішила влаштувати першу виставку малюнків Вадима у класі. Учні та вчителі  були у захваті від майстерності свого однокласника. А батьки пишалися своїм сином і вирішили розвивати його талант.

Ведуча. У 2001 році десятирічний Вадим Ангел здав свої перші екзамени, коли вступав до Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Він дуже вразив свою майбутню вчительку Сіреньку Надію Андріївну, тому що зовсім не готувався, а результати мав максимальні.

Ведучий. Таким чином у житті Вадима з’являється ще одна школа, мистецька, яка формувала та виховувала художній талант юнака до 2007 року.  Батьки всіляко підтримували сина.

Ведуча. Мама, Віра Анатоліїна, розповіла нам про те, як постійно у зимові вечори після роботи чекала Вадима біля художньої школи і  вони спокійно разом поверталися додому, розмовляючи про свої досягнення, переживання та мрії.

Ведучий. Навчання було цікавим та пізнавальним. Одним з досягнень Вадима була участь у 2005 році в міському конкурсі, де він став лауреатом художньої премії імені Людмили Мазур. Нагороду переможцю вручав сам Микола Мазур, відомий хмельницький митець, що запам’яталося назавжди.

Ведуча. Творча душа Вадима вимагала більшого і він залюбки поринав у витончену та клопітку роботу, створюючи паперові копії  різної зброї, автомобілів, будинків.

Ведучий. В загальноосвітній школі Вадим теж долучався до творчого життя: малював картини на замовлення вчителів для заходів, захищав честь закладу на міських конкурсах. Також у Ангела Вадима було ще одне мистецьке захоплення. Він полюбив брейк данс, танцював у «вуличній групі» та брав участь з партнерами у Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Перлина Поділля».

 Ведуча. Це можуть підтвердити його друзі та однокласники присутні у нашому залі. Запрошуємо до слова ______________________________________________________________________________________________________________________________

 

Виступ - Вірш 

 

Ведучий. Хмельницьку ЗОШ №14  Вадим закінчив у 2009 році. І тут перед ним постала дилема: яку ж професію обрати? Адже з дитинства хлопець бачив себе і художником, і, як справжній чоловік,  - військовим. Йому завжди подобалося вивчати  різні види зброї. Деяку він навіть відтворював з паперу у реальному розмірі. Мріяв Ангел і про небо та стрибки з парашутом.

Ведуча. Отож, зваживши всі «за і проти», у 2009 році вступив до Державного навчального закладу ˮВище професійне училище №11 м. Хмельницькогоˮ, яке закінчив у 2010 році. Хоча військова служба його також не оминула.

Ведучий. У 2011 році призваний на строкову військову службу до Збройних сил України, яку проходив у військовій частині А1451-РУ (м. Харків).

Ведуча. У 2012 році був демобілізований.  Тому розпочав трудову діяльність у рідному місті Хмельницький на підприємстві  “ПРИНЦИП”, де працював до 2014 року.

 

Ведучий. У важливий переломний момент історії рідної держави Вадим не залишився осторонь. Після Революції Гідності та Майдану у  2014 році Вадим Ангел пішов добровольцем до лав Збройних сил України та проходив службу в зоні проведення антитерористичної операції по 2015 рік.

Ведуча. Не лише участь у війні на сході України забрала душевний спокій чоловіка і життєву впевненість в майбутнє.  Через постійні тривоги та переживання підступна важка хвороба здолала батька Вадима, Миколу Ангела. Не стало рідної людини, постійного порадника, натхненника, дружньої опори. Ця рана ятрила душу завжди.

Ведучий. Після звільнення з армії, протягом наступного року Вадим працював на ТДВ “Хмельницькзалізобетон”. А в 2016 році  підписав контракт проходив службу  8 полку спеціального призначення.

Ведуча. Запрошуємо до слова замісника командира військової частини.

виступ

Ведучий. Подальші 5 років життя Вадима Ангела у війську були відповідальними, активними, непередбачуваними та пізнавальними. Військовий завжди розвивався, удосконалював свої знання, навчався на курсах, відпрацьовував навички на полігонах.

Ведуча. У цей період   він познайомився з багатьма людьми, знайшов справжніх друзів, побратимів по службі та життю. Вадим сам був гарним другом надійним, безвідмовним. Любив дарувати хлопцям свої картини, писав сімейні картини та портрети друзів на замовлення.

Ведучий. Сьогодні в залі є людина, якій випала честь позувати нашому художнику. Це Павло Загребельний, військовий товариш. Просимо вас розповісти нам про Вадима та вашу дружбу.

виступ

Ведуча. Натомість, головним подарунком для Вадима від небес стало щире, вірне кохання та омріяне одруження. З дівчиною Юлею наш герой познайомився ще на роботі в «Принципі». Юна красива менеджерка заполонила серце Вадима. Вони зустрічалися 5 років, а у 2019 році зіграли весілля.

Ведучий. Молода сім’я мріяла про власне житло, мріяла побачити світ та наповнити його своєю любов’ю і теплом. Тому вони вирішили поїхати за кордон у Польщу.

 Ведуча. Шановна, Юліє Валентинівно, розкажіть нам про свого чоловіка, про ваше подружнє життя.

 

виступ

Виступ – танець 

 

Ведучий. Події, які відбувалися на Україні з 24 лютого 2022 року, вразили всіх і сім’ю Ангелів особливо. Тривожний дзвінок від матері про повномасштабне вторгнення на територію України ворогів  та терміновий виклик  з військової частини  змінив життя назавжди.

Ведуча. Жодні вмовляння матері та дружини не змогли зупинити щирого українця та патріота. Вадим твердо вирішив їхати і захищати рідну землю.

 

Ведучий. Випробувань було багато. Війна набирала обертів. Протягом першого місяця потрібно було відповідально підготуватися, пригадати військові навички, попіклуватися про рідний дім та маму, яка залишалася сама.

Ведуча. А серце завжди прислухалося до знайомої мелодії телефону, бо лише так можна було почути рідний коханий голос дружини Юлії та відчути  любовне тепло, хай і через тисячі кілометрів.

 

Ведучий. А далі в бій….. І все закрутилось, завертілось. Така доля наших захисників на передовій – йти вперед зі зброєю в руках, звільняти кожен клаптик рідної землі, ухилятися від пострілів та вибухів, підстраховувати побратимів, а в години тиші і відпочинку заспокоювати рідних та близьких, переконувати їх, що все добре і всі обов’язково повернуться додому.

Ведуча. Та війна і смерть невблаганна. На жаль, у найважчі роки боротьби вона забирає найкращих. Не питає, хто ти чи є у тебе сім’я. Може тебе чекає молода гарна дружина, може твоя мати мріє про онуків, може ти ще здійснив своїх мрій, не все зробив, ще хочеш жити. Ні, не питає. Війна і смерть – безжальна.

 

Ведучий. За день до фатального дня Вадим Ангел зателефонував своїм родичам. Порозмовляв з двоюрідною сестричкою, яка багато років тому принесла гарненьку кольорову книжечку і розкрила його художній талант. Заспокоїв маму, бо все ж ніби добре: і ситий, і тепло, і поки що у безпеці.

Ведуча. Лише дружину попросив розмальовувати самій картину по номерам, яку вона купила в Польщі,  бо …. не знав,  коли повернеться.

Ведучий. Але материнське серце все відчувало. Воно тужило, воно стискалося від незрозумілого болю, воно не вірило у те, що сталося і що це назавжди.

Ведуча. 26 червня 2022 року  в районі міста Сєверодонецька Вадим Ангел загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок.  

Ведучий. Поховали його у місті Хмельницькому на Алеї Слави, останньому прихистку українських героїв – хмельничан, які віддали своє життя як гідні сини рідної землі, за багатостраждальний народ та мирне життя своїх батьків, дітей і рідних в ході російсько-української війни. Також Вадиму Ангелу присвоєно звання Почесного громадянина міста Хмельницького.

Ведуча. Думаю, що всі погодяться, що Вадим Ангел  не лише мав гарне прізвище. Він і сам був ангелом, який народився серед людей. Він зростав у дружній люблячій робочій сім’ї, мав спокійний виважений характер, був хорошим, надійним другом і побратимом, став професійним військовим, чесно та справедливо стояв на захисті Батьківщини.  Йому пощастило знайти справжнє, щире кохання. Шкода лише, що Вадим не відчув щастя батьківства.

Ведучий. Але найголовніше, наш ангел мав безцінний неповторний художній талант, яким обдаровував усіх людей у своєму житті. Він завжди мріяв про художню виставку своїх творів. Мрія його здійснилася.

Ведуча. В Хмельницькому відбулася виставка картин та творів Вадима Ангела у Хмельницькій дитячій школі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва.   

Також планується  видання альбому з творами Вадима.

 

  Ведучий. 23 листопада 2022 року,    Вадиму виповнилося б 31… У День народження імениннику дарують подарунки. А ми ж  Вадиму Ангелу, присвятили цей  вечір пам’яті та пісню.

Пісня «Герої не вмирають»

  Ведуча.  Шановна Віро Анатоліївно, мама нашого героя Вадима Ангела, просимо Вас до слова.

 

Виступ мами

 Ведучий. Сьогодні твориться українська історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи буде під владою росії. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцю.  

 

Ведуча.  Як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною. Ми повинні допомагати своїм воїнам  захищаючи нас і нашу Україну словом підтримки,  маленьким сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування,  дитячою молитвою за захисників та Україну.

 Виконується духовний гімн України.

Ведуча.На завершення варто сказати : «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

Ведуча. Дякуємо всім , хто прийшов до нас , щоб разом згадати нашого Героя Вадима Ангела, та віддати честь усім Героям України!

Учні разом: - Слава Україні!

Всі: - Героям Слава!

Слава нації! Смерть ворогам!

Україна! Понад Усе!