Вечір-реквієм "Вони проляли кров - не воду"

«Вони проляли кров – не воду»

Вечір-реквієм пам’яті Героїв Небесної сотні

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні;  формувати в учнів усвідомлення громадянської ідентичності, розуміння єдності й цілісності України; виховувати почуття патріотизму та національної свідомості; розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання: мультимедійна презентація, музичний супровід, паперові голуби. Оформлення: стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України з чорною стрічкою, надпис  «Вони проляли кров – не воду»),  імітація барикади, розкидані шини, каска.

Початок форми 

Відео https://www.youtube.com/watch?v=OHhlP6uqfKw

(до 4.38 хв.)

Звучить мелодія

Виходять читці стають колом, яке при зміні читця рухається

1. Поплач, моє серце, гіркими слізьми,

Бо вже не побачиш його між людьми.

Життя він віддав за Вкраїну свою.

Він янголом став найсвітлішим в раю.

Він янголом був, але крила ховав

І промінь тепла свого всім дарував.

Він є разом з нами в цей час, у цю мить,

Бо пам’ять вогнем завжди в душах горить.

Поплач, моє серце, чимдуж заридай,

Та янгольське світло в душі заховай…

 

2.  О, Господи, почуй мої благання,
Мою молитву, мій скорботний спів
За всіх, чия ця битва вже остання:
Батьків, братів, коханих і синів.

У пам'ять закарбовує Вкраїна
Обличчя їхні, славні імена.
на  всі віки найвища і нетлінна
Життям і кров’ю сплачена ціна.

 

3. Увесь народ прощається із ними.
Їх усмішки світлини бережуть.
З’єднай нас, Боже, дотиком незримим
Крізь вічну, крізь останню цю межу.

Навчи нас, поможи нам далі жити

Небесний Отче, дателю життя

Даруй нам сили ворога простити

Того, який не прагне каяття.

 

4. Душа ридає, кожне слово блідне,

Змовкає перед болем тишини.

У помсті Україна не розквітне.

Невже даремно гинули вони?

Хай їхня жертва буде бездоганна

На вічних, непомильних терезах.

Хай ця земля для нас обітованна

Воскресне знов, омита у сльозах.

 

5. Поможи нам, о Боже Єдиний,
Пережити важкі ті часи,
Щоб ніхто не схитнувся безсилий
У борні. Захисти і Спаси!
Возз’єднай наше ревне бажання,
Що кипить ним і захід, і схід,
Бо набридло вже прикре мовчання
На безладдя бандитського хід.

Дай нам сили, любові й наснаги
Через терня пройти до зірок,
Не боятися втоми і спраги,
А рішуче зробити свій крок.

 

6. Ще навіть біль нестерпний не притих -

Знов сіллю сиплять по незшитим ранах.

Не в тих стріляли снайпери, не в тих

На гнівом переповнених майданах.

 

Я знаю, Боже, так казати гріх,

Та видно по трибунах і екранах -

Не в тих стріляли снайпери, не в тих

На гнівом переповнених майданах..."

 

 

Пісня  «Минає все»

6. Їх немає, їх більше нема

Хоть всміхаються їхні портрети

Хоть минула нарешті зима

І вже чути пташині сонети

Їх немає, за що таким смерть

За яку таку боже, провину

Мить і постріл, думки шкереберть

Мати кропить слізьми домовину

Їх немає, а вдома їх ждуть

Наречені і кохані дружини

 

 

Ще не вмера  і ось їх несуть

На руках по крові побратими

 

 

Їх немає, немає, нема

Лиш качатко пливе по тисині

Кров героїв на віки свята

Слава їм і усій Україні..

Звучить пісня Н. Яремчука «Свіча»

Всі сходять зі сцени, виходять хлопці у військовій формі

Звучить «Аве Марія»

7. Мам, сьогодні їду на Майдан,
Якщо не повернуся, мене вбили,
Та знаєш, мам, я буду там не сам,
Там люди, у яких багато сили,
Не плач, я мушу бути там де всі,
Грудьми стояти перед лютим звіром,
А знаєш мам, я вдячний є тобі,
І ти пишайся завжди своїм сином.
Візьму щита, піду поміж людей,
Прикрию їх, від куль отих проклятих,
Вже знаєш мам, дістало до грудей,
Як з вилами там брат іде на брата.
Я їду, бо це є моя земля,
Я народився тут, і тут я і загину,
Ми вільні, і ми любимо життя,
Та віддамо його за вільну Україну.

 

 

 

8. Не плач, матусю, я ще повернусь,

У снах до тебе я прилину, мамо.

До рук твоїх тихенько притулюсь

І запечу свою криваву рану.

Моя матусю, пам’ятай повік,

Що правда завжди дорога ціною,

Що я помер як справжній чоловік,

Що я не здався, я пішов до бою!

Я знаю, мамо, як тебе болить

Твоя душевна, віковічна рана…

Тоді була всього одна лиш мить…

І тільки постріл від руки тирана.

Прости мене, матусенько, за все,

За горе й сльози, що приніс з собою.

І пам’ятай, ти пам’ятай мене…

Я не пропав, не зникнув! Я з тобою!

Відео https://www.youtube.com/watch?v=UUnuQ998Gq8

 

Звучить мінус «Плине кача»

9. Над чорним димом білі журавлі,

Над полум’ям Майдан – справжнє диво,

Над криком посивілої землі летять між зорями – очі незрадливі.

Летить душа із білими крильми

Прозора й чиста, як сльоза дитяча.

Летить у вічність, де нема війни

Там тільки Бог і там ніхто не плаче.

Там безліч душ, у них нема імен,

Там райдуга проклала міст з безодні.

Під вічне небо з зоряним дощем

Сузір’я з іменем «Небесна сотня».

 

 

10. І ангели Майдану там живуть

Від підлих куль не вберегли їх ми.

Вони у інших вимірах пливуть

Тримають небо білими крильми.

Помолимось за білих тих птахів,

За їхній шлях аж до самого неба,

За те, щоб більш ніхто так не летів,

За те, щоб іншою була дорога.

Помолимось за білих тих птахів.

 

Пісня «Ангели Майдану»

Танець ангелів

 

Хвилина мовчання  - відео Пам’яті Небесної сотні https://www.youtube.com/watch?v=juZQSb2Xbog

 

 

11.  Навчитися воювати – нескладно. Проте бути солдатом – це значить мати дух солдата. Солдат без душі – кілер. Солдат з душею – воїн. У війні за незалежність України народилася нова незалежна нація, яка має творити свою незалежну культуру та історію. Ми маємо жити в системі координат, яка зрозуміла для нас. Серед символів, які мають значення та торкаються серця. 

12.  Ці душі – світле воїнство. Воно постало з високих могил нашої древньої землі. Шляхетні воїни давнини переродилися в простих наших сусідів та друзів – студентів, фермерів, підприємців.

13. Ці люди – наша нова аристократія. Так, вона різна. Часом земельно-груба, часом виховано-тендітна, а часом загибла. Убита скаженими кріпаками та дешевими найманцями. Лицар від найманця різниться тим, що про нього пишуть поеми. Про нього мріють шляхетні панянки. За ним плачуть матері. Вони подарували нам все. Вони продовжують віддавати все, що мають, і ми не можемо цим знехтувати. 

 

Відео  https://www.youtube.com/watch?v=XZr6OCPAj4A

 

14. Болить серце за Україну. Але хай краще воно болить, аніж перестає битися чи стає байдужим.

15. Вірим в те, що все зміниться на краще. Незалежність здобувається дуже важко, особливо тоді, коли її століттями не було.

 

16. Події на Майдані довели, що «держава – це кров і залізо, свобода – це вістря мечів»

 

17. Тривожить одне, щоб все це було недаремно.

 

Пісня  «Тільки щоб недаремно»

 

Звернення учнів 1 класу

 

1. Утікайте, вороги, з української землі,

 Забирайте автомати і вертайтеся до хати.

Це є наш родинний дім і не місце тут чужим.

Ми вас навіть не лякаєм, так, культурно виганяєм.

 

2. Якби ви знали до кінця, чим дихає земля оця!

З могил тут мертві можуть встати, щоб Україну захищати,

 Тут душі славних козаків, всіх наших прадідів, дідів

Повернуться назад із неба, як виникне така потреба.

 

3. Жінки і діти тут повстануть, за Україну грудьми встануть,

Тут ріки вийдуть з берегів, щоб потопити ворогів,

На захист нашого народу тут стане Бог і вся природа,

І кров'ю скраплена земля, і не допустить ворога.

 

4. Запам'ятайте, злії люди, земля ця вашою не буде,

 Її ми в силі захистити від вас, загарбники й бандити.

Бо ми давно вже не раби, не завойовники, як ви,

У нас є гідність, честь, ідея, ми в бій готові йти за неї.

Разом: У нас мета одна-єдина – велика, сильна Україна!

Пісня «Ставай, народе»

На програші старшокласники кажуть слова

 

1. Запалимо свічку Пам’яті! 
2. Запалимо свічку Єдності!
3. Запалимо свічку Надії!
4. Запалимо свічку Миру!

Першокласники роздають усім присутнім паперових голубів з синьо жовтою стрічкою