Велике розселення слов’янства

Підготувала вчитель історії Дворічанського ліцею  Інягіна Н.В.

Велике розселення слов’янства

Від V ст. розпочалося Велике розселення слов’янства. За однією з версій, із межиріччя Дніпра й Вісли ці племена рушили до Подунав’я. Звідти анти і склавини здійснювали напади на Константинополь і візантійські володіння на Балканах. Ці події дістали назву Балканських походів.

З «Історії війн Юстиніана» візантійського історика Прокопія Кесарійського (VI ст.)

Ці племена, склавини і анти, не підвладні одній людині, а здавна ними порядкує громада. Тому в них щастя і нещастя в житті вважається справою спільною. І в

усьому іншому в обох цих варварських племен усе життя і закони однакові. Вони вважають, що один тільки бог, творець блискавок, є владикою над усіма, і йому

приносять у жертву биків і здійснюють інші священні обряди. Долі вони не знають і взагалі не визнають, що вона щодо людей має якусь силу, і коли їм ось-ось

загрожує смерть, чи хвороба, чи на війні вони потрапили в небезпечне становище, то дають обіцянку, якщо врятуються, негайно ж принести богу жертву за свою

душу; уникнувши смерті, вони приносять у жертву те, що обіцяли, і думають, що

порятунок ними куплено ціною цієї жертви.  Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела і визначте, що повідомляв автор про склавинів та антів.

Життя слов’ян в VІІ ст.

Слов’яни займалися  присадибним скотарством: розводили велику рогату худобу, коней, свиней. Крім того, полювали на хутрових звірів (хутро було цінним товаром). Були поширені рибальство, бортництво, у лісах збирали гриби та ягоди.

Розвивалися ремесла: ковальство, залізоробне ремесло, гончарство, прядіння, чинбарство, ткацтво.

Працюємо з джерелом Зі «Стратегікону», імовірним автором якого називають візантійського імператора Маврикія (кінець VI — початок VII ст.) Племена

склавинів та антів близькі за способом життя, за своїми звичаями, за своєю

любов’ю до волі, їх жодним чином не можна схилити до рабства або покори у своїй країні. Їх багато, вони витривалі, легко переносять спеку, холод, дощ,

наготу, нестачу їжі. До чужинців вони ставляться ласкаво й, виявляючи їм знаки своєї поваги, [при переході їх] з одного місця в інше охороняють їх за

необхідності... Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не тримають у рабстві, як інші племена, протягом необмеженого часу, а обмежуючи [термін рабства],

певним чином пропонують їм вибір: бажають вони за певний викуп повернутися чи залишитися як вільні друзі. У них велика кількість різноманітної худоби й плодів земних, що лежать у купах, особливо проса і пшениці.  Працюємо в

парах. Обговоріть зміст джерела і дайте відповіді на запитання. 1. Що можна дізнатися про склавинів та антів? 2. Яким, на вашу думку, було ставлення автора до склавинів та антів? Чому ви так вважаєте?

Серед слов’янства був поширений культ предків (поклоніння і шанування). Люди вірили і в різних духів. Відомо про головного бога слов’янства — Перуна, що був «творцем блискавок». До нашого часу дійшли такі імена слов’янських богів:

Велес, Даждьбог, Стрибог, Род, Макош тощо. На місцях поклоніння богам — капищах — установлювали ідоли (кам’яні або дерев’яні статуї) богів. Також поклонялися річкам, німфам (духам природи) та іншим божествам, під час жертвопринесень ворожили.

Домашня робота.

Параграф 2, стор.15, завд. 6

Якою мірою життя слов’янських племен у середньовіччі залежало від природи? Поясніть свою думку.