До свята готуються заздалегідь — печуть паски, роблять крашанки й писанки. Жовті, червоні, жовтогарячі кружальця, багатокутні зірки на писанці — зображення Сонця. Хвилі означають воду. Ще зображують листя — дубове або вишневе. Малюють півників, козликів, пташок, рибок, метеликів, бджілок. На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня "небо оговорено". Після розговин починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.
Великоднім символом є писанка або крашанка. З давніх - давен яйця були символом сонця, весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. За легендою навіть сама мати Ісуса Христа Марія робила писанки, якими він грався. А одного разу, коли лихі люди намагалися закидати Ісуса Христа камінням, то вони перетворювалися на писанки.
КРАПАНКАНа яйце наносять писачком воскові краплі та занурюють у світлу фарбу, потім знов ставлять цятки і занурюють в фарбу темнішого кольору. Коли на крапанці вже будуть цятки всіх бажаних кольорів, загальне тло вкривають темною фарбою (найчастіше темно-вишневою, темно-зеленою або чорною). Після цього віск розтоплюють над свічкою та обережно обтирають яйце від залишків воску м’якою тканиною.
ВІВТОРОКВеликий вівторок перед Великоднем символізує час, коли Ісус Христос навчав своїх учнів у храмі на горі. Закінчують всі дрібні домашні справи. Особливу увагу слід приділити наряду, який людина вибрала для святкування Пасхи – його слід остаточно довести до ладу і відкласти до свята. Цей день варто провести у суворій стриманості – як в їжі, так і в поведінці. Страсний тиждень покликаний нагадати про останні дні життя Ісуса на землі аж до чудесного воскресіння. Тому віруючим так важливо щодня приділяти увагу молитвам.
СЕРЕДА Згідно з Біблією, цього дня Іуда вирішив зрадити Христа за 30 срібників. У Велику середу віруючі йдуть на сповідь і просять у Господа простити їхні гріхи. У народі в цей день готуються до фарбування яєць до Великодня. Ті, хто ще не встиг, миють вікна. Шити, вишивати і в’язати з середи вже не можна. Також заборонено веселитися, голосно кричати й галасувати
ЧЕТВЕР Цього дня Ісус Христос в знак покори омив ноги своїм учням та встановив Таїнство Євхаристії на Таємній Вечері. Також в цей день Ісус молився у Гетсиманському саду, був зраджений Юдою Іскаріотом, заарештований первосвящениками і вкинутий в темницю. До Чистого четверга були приурочені очисні обряди. Вважалося, що перед Великоднем необхідно очистити не тільки простір, а й душу. Тому люди відправлялися на вранішню службу в церкву, де сповідалися і причащалися, а по поверненню бралися за роботу.
П’ЯТНИЦЯ День розп'яття Спасителя, найскорботніший день у році За православною традицією до виносу Плащаниці віруючі нічого не їдять, а потім - тільки хліб і воду. У цей день не можна займатися справами по дому. У цей день не фарбують крашанки і не печуть паски. У Страсну п'ятницю не можна веселитися і сміятися, влаштовувати розваги.
Співи під вікнами на ГаличиніУ деяких регіонах Галичини збереглася традиція співу особливих великодніх пісень – «риндзівок». Їх співають парубки під вікнами дівчатам і одруженим на початку року жінкам на другий і третій день Великодніх свят. Жінки за традицією мають винести парубкам крашанки та дрібні монети. Також на Галичині є традиція запалювати біля церков вогнища та стежити, щоб вони не згасли.
Баранчик з масла на Закарпатті У Великодню ніч закарпатці намагаються не спати, щоб не проспати своє щастя. Також є традиція, коли після служби у церкві люди намагаються якнайшвидше дістатися додому. Хто першим це зробить – у того буде багате господарство. У деяких місцевостях тут кладуть до кошика баранчика з тіста або вершкового масла. Він оберігає від стихійних лих і робить природу прихильною до людини.
Дерев’яні пташки на Полтавщині На Полтавщині була й подекуди зберігається традиція декорувати оселі до Великодня дерев’яними пташками, підвішеними до балок під стелею. Ця традиція пов’язана з віруванням, що навесні на землю повертаються з раю душі померлих родичів. І пташки символізують ці душі.
Наїдки для русалок на СіверщиніУ деяких регіонах християнські звичаї міцно сплітаються із язичницькими. Наприклад, на Сіверщині в неділю після Служби Божої і святкового сніданку прийнято збирати освячені рештки їжі і ще до полудня відносити їх до найближчої водойми, щоб погодувати русалок.
Перегони на возах на ВолиніОднією з великодніх традицій у деяких селах на Волині було збирання зеленого барвінку, з якого плели віночок. А після освячення кошиків з наїдками так само кожен намагався скоріше піти додому. Етнографи описують, як жителі села Косареве у великодню ніч давали менше їсти коням, щоб вони швидше везли віз додому. Інколи навіть були великодні перегони на возах.
«Сповідь діжки» і таємна вечеря на ПоліссіНа Поліссі хлібна діжка, в якій протягом року замішували тісто на хліб, перед Великоднем мала «сповідатися сонцю». Лише раз на рік, у Чистий четвер, господиня мила цю діжку, накривала скатертиною й обв’язувала червоним поясом, зверху клала хлібину, сіль, а часом і кілька монет. Після чого виставляла на стовпі біля воріт – вважалося, що так діжка «Богу сповідається». Ще донедавна побутував і звичай таємної вечері у четвер, для якої готували особливі страви – на столі їх залишали на всю ніч.
Великодні вогні й традиція «гріти діда» на ГуцульщиніУ деяких місцевостях на Гуцульщині була поширена традиція «гріти діда» або «старого спалити». Діти ходили від хати до хати й під вікнами кликали: «Грійте діда! Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам ягнички, аби вам телички», на що хтось із хати відповідав: «Гріємо, гріємо, даємо!». Дітям давали «кукуци» — спеціально спечені для цього обряду хлібці. Цей звичай був пов’язаний із поминанням предків, а хлібці були потрібні для зустрічі з ними.
Карпати: послання у потойбічний світ. У Карпатах шкаралупу від освячених яєць пускали на воду в річці. Вірили, що вона за три з половиною тижні допливе до рахманів (за українським народним повір’ям, це мешканці міфічного краю, праведні християни, які живуть у потойбічному світі). І доки шкарлупа туди допливе, то знову стане яйцем.
Таврія: пророслий овес на століНа півдні України для родичів, яких не було за святковим столом, відрізали шматок великодньої паски, загортали його разом із трьома крашанками в рушник та поміщали все це на покуті, біля ікон. Якщо ця людина доходила чи доїжджала додому протягом 40 днів, до свята Христового Вознесіння, їй віддавали цю паску і крашанки. Якщо ж ні – то їх віддавали нужденним.
На Великдень не можна:лаятися і сваритися, особливо за святковим столом;працювати по дому – всі клопоти треба зробити перед Великоднем;викидати їжу, яка була освячена в храмі – краще роздати її нужденним або віднести до церкви;згадувати старі образи і відмовляти в допомозі близьким. Найсуворішою на Великдень вважається заборона на будь-яку роботу. Але оскільки цей день завжди випадає на неділю, то дотриматися її не складно.