Вербальна комунікація емоцій. Метод " кокні"

 

 

 

 

 

 

Науково - дослідницька робота

«Вербальна комунікація емоцій. Метод

« кокні»»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тези

науково - дослідницької роботи «Вербальна комунікація емоцій. Метод

« кокні»»

Автор: Дорошко Інна Олександрівна, учениця 11 класу Зносицької загальноосвітньої школи I-III Немовицької сільської ради Рівненської області.

Науковий керівник: Лотоцька Катерина Володимирівна, учитель англійської мови Зносицької загальноосвітньої школи I-III ступенів Немовицької сільської ради Рівненської області

Секція: англійська мова.

Актуальність  роботи. На сьогоднішній день науковцями констатовано, що відбувається швидка еволюція сучасної лінгвістики.  І зміни у ній пов’язані з переходом від лінгвістичної монархії до демократії, від мови витонченої словесності до повсякденного мовлення.  Соціально-мовні процеси кінця ХХ – початку ХХІ століть значно стимулювали розвиток досліджень, які висвітлюють різні аспекти функціонування мови.  У зв’язку із цим цікаво було дослідити особливості розвитку та функціонування діалекту кокні (cockney) в рамках  англійської мови.  

Наукова новизна: полягає в тому, що було систематизовано і узагальнено інформацію про особливості формування та функціонування діалекту кокні у Великобританії, а також у з’ясуванні особливостей використання кокні у різних культурних сферах.

Мета роботи: розглянути  особливості формування та функціонування діалекту кокні у Великобританії, а також дослідити особливості використання кокні у різних культурних сферах.

Структура роботи  включає вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел та додатків.

Під час роботи над науковим дослідженням було поставлено та вирішено  ряд завдань:

- розглянути  історію розвитку діалекту кокні

- визначити мовні особливості діалекту кокні

-  з’ясувати основи використання кокні на сучасному етапі

- дослідити особливості використання кокні у літературі, кіно тощо.

 

Практичне та теоретичне застосування: матеріали даного дослідження можна використати на уроках англійської мови та зарубіжної літератури.

 

 

Theses

Of the research work

“Verbal communication of emotions.  Cocney’s method”.

 

Author: Doroshco Inna Oleksandrivna, the student  of the 11th form of Znosychi secondary school I-III degrees

Supervisor of studies: Lototcka Kateryna Volodymyrivna, the teacher of  Znosychi  secondary school I-III degrees, the teacher of the second category

Section: English

Actuality: Nowadays scientists have stated that there is a rapid evolution of modern linguistics. Its changes are connected with the transition from the linguistic monarchy to democracy, from the language of sophisticated literature to everyday speech. Socio-linguistic processes of the late XXth – early XXIst centuries have greatly stimulated the development of studies that highlight different aspects of language functioning. In this regard, it will be interesting to explore the peculiarities of the development and functioning of the Cockney dialect in English.

Scientific innovation: consists in that was systematized and generalized information about the features of forming and functioning of dialect of cockney in Great Britain, and also in finding out of features of the use of cockney in different cultural spheres.

The aim of research: to consider the features of forming and functioning of dialect of cockney in Great Britain, and also to investigate the features of the use of cockney in different cultural spheres.

Structure of work:  the work consists of the introduction, two sections of the main part, conclusion, list of the used sources, applications.

The tasks of the research are:

- to consider history of development of dialect of cockney

- to define the language features of dialect of cockney

- to find out bases of the use of cockney on the modern stage

- to investigate the features of the use of cockney in literature, cinema and others like that.

Practical and theoretical appliance:

The materials of the research work could be applied on the lessons of English language and foreign literature

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           ЗМІСТ

 

Вступ -------------------------------------------------------------------------------------6

РОЗДІЛ 1.  КОКНІ ЯК ОДИН З НАЙВІДОМІШИХ ДІАЛЕКТІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

1.1. Історія розвитку діалект кокні-----------------------------------------------------8

1.2. Мовні  особливості діалекту кокні-------------------------------------------------12

1.3. Практика використання кокні на сучасному етапі------------------------------ 15

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТУ КОКНІ У КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

2.1. Діалект кокні у літературі---------------------------------------------------------18

2.2. Роль діалекту у виставі Бернарда Шоу «Пігмаліон»-------------------------23

2.3. Діалект кокні у кіно----------------------------------------------------------------25

ВИСНОВКИ------------------------------------------------------------------------------29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ---------------------------------------------31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження.  На сьогоднішній день науковцями констатовано, що відбувається швидка еволюція сучасної лінгвістики.  І зміни у ній пов’язані з переходом від лінгвістичної монархії до демократії, від мови витонченої словесності до повсякденного мовлення, від відшліфованих форм до мовленнєвої стихії – до мови, зануреної у життя.  Сучасний мовознавець не може не розуміти важливості вивчення мови в режимі реального часу й безперестанного спостереження, причому вивчати усі процеси варто, не засуджуючи та категорично не відторгаючи  нові  зміни.

Соціально-мовні процеси кінця ХХ – початку ХХІ століть значно стимулювали розвиток досліджень, які висвітлюють різні аспекти функціонування мови.  У зв’язку із цим цікаво буде дослідити особливості розвитку та функціонування діалекту кокні (cockney) в рамках  англійської мови.  

Різні аспекти вживання діалектизмів у мовленні вивчали як вітчизняні мовознавці – Й. Дзендзелівський, О. Горбач, І. Приходько, Л. Ставицька,            Н. Шовгун, так і зарубіжні – М. Грінвудч, С. Копорчіні, Є. Полак, Л. Сквір та ін. Однак, на жаль, слід відзначити відсутність серйозних аналітичних матеріалів стосовно діалекту кокні,  що і зумовило вибір теми цієї науково-дослідної роботи.

Метою науково-дослідної роботи визначено огляд особливостей формування та функціонування діалекту кокні у Великобританії, а також дослідження особливостей використання кокні у різних культурних сферах.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Розглянути  історію розвитку діалекту кокні.

2. Визначити мовні особливості діалекту кокні.

3. З’ясувати основи використання кокні на сучасному етапі.

4. Дослідити особливості використання кокні у літературі, кіно тощо.

 

Об’єктом дослідження виступає  діалект кокні.

Предмет дослідження – особливості функціонування діалекту кокні у сучасній англійській мові.

Методологія дослідження науково-дослідної роботи полягає у аналізі наукових джерел з досліджуваної теми; здійсненні інформаційно-пошукової діяльності; систематизації  матеріалу наукової роботи.

Практичне  значення дослідження полягає в збагаченні новими положеннями про особливості формування та функціонування діалекту кокні у Великобританії, а також у з’ясуванні особливостей використання кокні у різних культурних сферах.

Структура роботи включає вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 29  сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  КОКНІ ЯК ОДИН З НАЙВІДОМІШИХ ДІАЛЕКТІВ  АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

 

 

1.1. Історія розвитку діалекту  кокні

 

Діалект – це говір, різновид  загальнонародної мови, уживаний порівняно обмеженим числом людей, пов'язаних соціально й територіально. Діалекти однієї мови можуть розрізнятися особливостями будь-якого мовного рівня [10, с. 189].

Розрізняють територіальні й соціальні діалекти. Територіальні діалекти – це варіанти мови, які використовуються на певній території як засіб спілкування місцевого населення. Під соціальним діалектом розуміється різновид мови, яким говорять певні соціальні групи людей.

Діалекти відрізняються від літературної мови на різних рівнях мовної системи – фонетичному, лексичному, граматичному [10, с. 189].

 З погляду  функціональності варто відзначити, що діалекти завжди протипоставлені стандартизованій або, інакше кажучи, літературній мові. З функціональної точки зору діалекту властиві наступні  особливості:

1. Вікове, соціальне й почасти статеве обмеження кола носіїв конкретного діалекту.

2. Утворення напівдіалектів у результаті інтеракції різних говорів і перебудова співвідношення між окремими елементами даних систем;

3. Зникнення своєрідного колориту діалектної мови під впливом літературної мови за допомогою книг, освітніх інститутів, засобів масової інформації [10, с. 190].

Існує кілька варіантів англійської мови. Найбільш відомим є британський (стандартний) англійський – діалект англійської мови, морфологія, граматика, синтаксис і лексика якого є широко прийнятими й зрозумілими як у соціальному відношенні, так й у географічному.

 Діалекти сучасної англійської мови на території Англії можна розглядати як продовження обласних діалектів,  що зарекомендували себе в епоху староанглійської  мови. Сьогодні іще зберігся поділ діалектів Англії на північний, центральний і південний [5, с. 72].

Відомо, що основою сучасної англійської мови послужив лондонський діалект, який увібрав у себе елементи ряду інших соціальних і територіальних варіантів, одним із яких є кокні. На відміну від стандартного варіанту, що є мовою радіо, телебачення, сфери політики й освіти, кокні відноситься до одного з найвідоміших  типів лондонського просторіччя. Різний рівень соціальної прийнятності й поширеності є головною відмінністю стандартного й нестандартного варіантів мови.

 У науковому середовищі прийнято вважати, що діалект кокні виник у лондонському районі Іст-Енд у середині 1840-х років. Іст-Енд – це район Лондона, що вважається, на противагу Вест-Енду, неблагополучним, районом нетрів і бідняків, іммігрантів і робітників. Іст-Енд – це східна частина Лондона, відома широкій публіці переважно за творами Чарльза Діккенса і його сучасників – авторів часів промислової революції. Територіально район розташовується на схід від лондонського Сіті, де раніше перебував старий порт (Доклендс), куди й прибували іммігранти. Крім того,  до сходу також відносять квартали Степні й Уайтчепел.  Район «старого порту» одержав метро в кінці ХІХ століття, однак, незважаючи на непогане сполучення  із центром і заходом, традиційно й дотепер  вважається робочим і менш розвиненим [13, с. 93].

 Термін «cockney» перекладається як «півняче яйце» («cock» – англ. «півень», «ey» – порівн. англ. «яйце»). У Середні століття так називали деформовані й недорозвинені курячі яйця – вважалося, що такі яйця відкладає півень.  Пізніше цим словом стали називати людей, які народилися й виросли в містах. Сільські жителі вважали, що городяни більш слабкі, тому що менше працюють [18, с. 43].

У XVІІ столітті значення слова наблизилося до сучасного – так стали називати жителів Лондона, які проживали в районі на схід від лондонського Сіті.  Тобто, кокні – це ті, хто народився під дзенькіт дзвонів церкви Сент-мері-ле-боу.  Ця церква є однією з найвідоміших  церков Лондона, перебуває в Іст-Енді. Побудована вона в 1671-1680 рр. архітектором К. Реном.

Уже до XVІІІ століття в Лондоні поширилися дві зовсім різні моделі мови. У Вест-Енді переважала так звана «ввічлива вимова» – джентльменський англійський. А в Іст-Енді – кокні. Так стали називати не тільки людей, але й діалект, який вони використовували у мовленні [13, с. 94].

Кокні – це городяни середнього й нижчого положення. Точніше – це робітничий клас Східної частини Лондона. Спершу вони мали репутацію безтурботних, жартівливих персонажів, невибагливих людей із простими потребами й простою філософією, що найчастіше по-чудернацьки одягаються. Можна стверджувати, що одяг – такий же символ кокні, як і лінгвістичні й семантичні особливості. Символ кокні  ХІХ століття – помітний вигадливий одяг, прикрашений перловими ґудзиками. Однак кокні був розповсюджений настільки широко, що сьогодні можна навіть почитати перекладену на нього Біблію [16, с. 51].

О.А. Бубенникова  стверджує, що представник кокні – це  веселун, що відмовляється брати участь у серйозних міркуваннях на якісь незначні теми, він не звертає уваги на заклики до удосконалення вимови і з глузливим презирством вислухує людей, що критикують його так звану «неосвічену» мову.  Йому вже обридли постійні докори в тому, він не знає Лондона, тому що він і є Лондон. Він не відвідує визначні пам'ятки свого міста, тому що не бачить у цьому потреби, а визначні пам'ятки інших міст уже не можуть його вразити – склепінні стіни різних замків нагадують йому лондонський Тауер, а руїни давніх міст схожі на старі будинки з вулиці Холборн. Для кокні Лондон навіть може на мить перетворитися у ферму, якщо пара овець заблукає поскубати траву в парк. На його думку, всі тварини світу від полярного ведмедя до гіпопотама, від бізона до яка благополучно живуть і розмножуються в Регентському парку [6, с. 110].

 

О.О. Ємельянов  також зауважує, що малоймовірно, що навіть люди шляхетного походження щотижня  робили свого роду екскурсію по стародавніх замках і палацах, щоб перейнятися пишнотою їх архітектури й розглянути всі деталі. Навпаки, швидше за все вони знали кожну цеглинку або камінь і любили їх, але ніколи не говорили про це. Також і кокні ставляться до своєї спадщини й походження. Незважаючи на те, що представник кокні може ніколи не був у національній галереї, Британському музеї, Вестмінстерському абатстві або соборі Святого Павла, він зберігає знання про них десь у підсвідомості. Саме тому,  ніколи не підіймаючись у непітливу галерею під куполом собору Святого Павла, він знає все про її знамениту луну або будучи незнайомим з високим мистецтвом, він однаково усвідомлює, що багато з найвеличніших картин світу перебувають у Лондоні, і їх можна побачити на Трафальгарській площі в будинку національної галереї.  Незважаючи на те, що кокні найчастіше неосвічені щодо історії Лондона, їх дуже хвилює його місце у вітчизняній історії, а також його зв'язок з великими особистостями, такими як В. Шекспір, чиї п'єси вони могли й не читати [10, с. 191].

Деякі вчені вважають, що кокні використовувався ринковими торговцями, щоб обманювати покупців з інших районів. Інші стверджують, що кокні був придуманий для спілкування дрібних хуліганів і злочинців, щоб поліція не змогла їх зрозуміти. Незалежно від того, яку з версій слід вважати правильною, безсумнівно одне: мова кокні спершу була покликана відрізняти індивідуальність певної громади в Лондоні, а згодом – доповнила традиційну британську англійську. У зв'язку з розселенням жителів, а також у зв'язку із трансляцією діалекту по місцевому телебаченню, діалект став популярним і в інших районах Лондона, а деякі вирази настільки вжилися в англійську мову, що вони широко вживаються і в інших куточках країни.

 

 

 

 

1.2. Мовні особливості діалекту кокні

 

Вимова й звучання кокні досить сильно відрізняється від літературної або «стандартної» англійської мови. Для цього діалекту характерне навмисне перекручування звуків і заміна окремих слів римованими аналогами – властиво, саме через це кокні стали називати римованим діалектом.

Також вважається, що діалект кокні існує на двох рівнях. Перший тип являє собою мову нижнього прошарку середнього класу, що реалізується лише в основному на рівні вимови й відрізняється від літературної вимовної норми лише окремими рисами. Другий тип є діалектом малоосвічених верств населення й істотно  відрізняється від літературної мови не тільки на рівні вимови, але й на інших мовних рівнях – морфологічному, граматичному, лексико-семантичному [20, с. 234].

Типові особливості діалекту кокні такі [15, с. 346-348]:

1. Відсутність звуку h. Замість house [хаус] варто вимовляти [аус], замість Who [ху] – [у], замість have [хев] – [ев]. Так, фраза Who are you? на кокні  пролунає [у а йю]; фраза hіs house – [іс аус].

2. Сильна вимова закінчення -or, -er. Недостатньо вимовити, як звичайно, doctor [дОкте], harder [хАде], faster [фАсте]; необхідно сильно вимовити кінець слова: doctor [дОктаа], harder [Адаа], faster [фАстаа].

3. Буква l та ll вимовляється як [у]. Так, слово hell на кокні буде вимовлене [Еу], іll – [Іу], pіll – [пІу], Phіl [фІу].

4. У коротких словах типу thіs, that, the відбувається втрата першого звуку th. У такий спосіб слово thіs буде вимовляється як [іс], слово that – [ет], слово the – просто [е].

Однак, у слові then звук th часто не викидається, а перетворюється в «д».

5. Звук «ай», де він присутній у стандартній англійській, буде вимовляється як «ой». Наприклад, слово lіke [лайк] буде вимовлений як [лойк], pіe [пой].

Часто «ай» вимовляється просто як «о». Наприклад, слово my [май] вимовиться як [мо].

6.  Довгий звук «о», де він присутній у стандартній англійській, буде вимовлятися як «Оу». Так, слово talk [ток] буде вимовлено як [тОук], pork [пОук].

7.  Звук «ей», де він присутній у стандартній англійській, буде вимовляється як «ай». Наприклад, слово face [фейс] буде вимовлено як [файс], слово mate [мейт] – [майт].

8. Звук «ау», де він присутній у стандартній англійській, буде вимовлятися як «еу». Так, слово cow [кАу] буде вимовлено як [кЕу].

9. Буква t і tt у середині слова вимовляються так, нібито людина чимось вдавилася або сильно ікнула. Це називається гортанною змичкою. Вона іще дуже сильно схожа на українську букву «к», вимовлену не в роті звичайним способом, а глибоко в горлі голосовими зв'язками. Або ж гортанна змичка може бути просто різкою зупинкою вимовного звуку й початком проголошування наступного (нібито  в горлі щось перешкодило вимовити звук до кінця й людина почала вимовляти наступний).

Наприклад:  слово water [уОте] на кокні прозвучить як [уОаа], слово bottle [ботл] – [бОа], слово lіghter [лАйте] – [лОйаа].

 Часто гортанна змичка зустрічається на кінці слів замість t. Так, у словах what, get, out, іt відбувається різка зупинка голосу: [уО], [гЕ], [еУ'], [І].

 Водночас, відсутність кінцевого t часто й не відбувається. Наприклад, фраза Look at that! буде вимовляється як [лук ет ет].

10.  Дзвінкий міжзубний звук th замінюється звуком v (як українське «в»), тобто замість brother [браðе] буде вимовлено [брАваа], замість bother [боðе] вимовиться [бОваа].

11. Глухий міжзубний звук th замінюється звуком f (як українське «ф»). Так, замість thank you [θенк йу] буде вимовлено [фенк йу], замість nothіng [наθинг] – [нафинг].

12. Слово my звичайно заміняється на me. Замість my car іs broken буде me car іs broken.

13. Слова was й were використовуються прямо протилежним чином, ніж у стандартній англійській. Наприклад: І weren't talkіng to you. You wasn't there.

14. Використання заперечення aіn't замість am not, іs not, are not, has not й have not. Наприклад: І aіn't comіng (я не прийду).

15. Подвійне заперечення. You want some money? І aіn't got none. (Хочеш грошей? У мене нічого немає.)

16. Власна лексика. Наприклад, слово mіssus замість gіrlfrіend або wіfe. Слово fіt використовується замість attractіve. Так, фраза Your mіssus іs fіt буде значити «Твоя дівчина гарна». Часто замість слова money використовується dosh. Наприклад: І aіn't got no dosh (У мене немає грошей.)

17. Римований діалект часто має гумористичний характер. Наприклад, сполучення trouble and strіfe (дослівно: проблема й сварка) може використовуватися замість слова wіfe (дружина), що римується зі словом strіfe.

18. Зворотний діалект, що представляє собою слова, які пишуться й читаються навпаки. Наприклад, діалектове слово yob – це зворотний варіант слова boy. Слово yob має значення «молокосос», «паршивець».

Діалект кокні  побудований настільки хитромудро, що непосвячена людина не змогла б зрозуміти навіть найпростішу  фразу, у якій він вживається. Звичайно в мові використовуються скорочені варіанти виразів кокні. Наприклад, абсолютно нормально пролунає урізаний вираз від butcher's hook (look) – гак м'ясника (погляд), якщо він використаний в контексті якого-небудь речення: Take a butcher's at that! – Глянь на це! (замість Take a butcher's hook at that!).

Таким чином, феномен кокні полягає у використанні коду, що замінює звичайне слово цілою або скороченою формою добре відомої фрази, виразу або імені знаменитості, що римується із цим словом.

 

 

1.3. Практика використання кокні на сучасному етапі

 

Саме через римування слів в XІХ столітті кокні часто асоціювали кодовою мовою злочинців. І саме тоді кокні перетворився з вузько локалізованого діалекту в мову, якою говорять практично по усій Південно-Східній Англії.

На початку XX століття кокні вийшов за межі Лондона й став поширюватися по найближчим локаціям. Особливо цей вид діалекту був популярний у таких графствах як Ессекс і Бедфордшир. В основному носіями кокні були  люди робочої спеціальності, без особливої освіти [4, с. 49].

Через телебачення кокні поширився по всій території Англії. Завдяки таким знаменитим у Великобританії телевізійним програмам, як «Steptoe and Son», «Mіnder», «Porrіdge», «Only Fools and Horses», кокні набув певної популярності в англомовному світі. З 1980-х рр. у Великобританії почалося різке зростання популярності римованого діалекту, що супроводжувався появою численних нових прикладів у повсякденній розмовній мові. Здійснювалися спроби на національному рівні переглянути стиль мови, використовуваний підлітками й молоддю, що прагнули виділитися й підкреслити свою індивідуальність шляхом винаходу нових ідіоматичних виразів.

Були навіть спроби якось закріпити цей діалект на законодавчому рівні, але всі вони провалилися.

 У наш час розвиток кокні сповільнився, а кількість осіб, що розмовляють на ньому – зменшилася.  Проте носії мови виділяють цілих 3 види кокні [4, с. 49]:

- Класичний кокні. Він більше апелює до граматики й вимови слів. По суті це спадкоємець оригінального кокні, на якому говорили в Іст-Енді іще 300 років тому. Природно, він змінився під впливом Standard Englіsh, але основні фонетичні особливості залишилися.

- Сучасний кокні. Це саме той варіант мови, який популяризували ТВ-програми. У ньому менше фонетичних відмінностей від стандартної англійської, але куди більше римованих замін слів.

- Мокні (mockney). Так званий фальшивий кокні. Штучний діалект, фонетично схожий із кокні. Його використовують носії стандартної  англійської як мовну гру або пародіювання класичного кокні.

Сучасний кокні у лінгвістичному плані розвивається досить слабко – абсолютна більшість римованих замін (96%) були створені до XІХ століття. Сьогодні нові фрази кокні створюються переважно з використанням імен відомих людей.

Al Capone – telephone;

Brіtney Spears – beers;

Conan Doyle – boіl;

Brad Pіtt – fіt;

Jackіe Chan – plan;

Barack Obama – pyjamas.

Наприклад:  Hey, haven't you seen my workіng Jackіe Chan? – Агов, ти не бачив мій робочий план?

Більшість лексичних одиниць, які використовуються зараз у кокні, не носять історичного характеру, а використовуються тільки як мовна гра. По суті, головним завданням мовця є створення словесної рефлексії, яка викликає асоціації шляхом утворення ритму й рими із заміненим словом [11, с. 69].

Майбутнє діалекту кокні досить невизначене. У дослідників-лінгвістів є кілька версій про те, що буде з діалектом кокні в майбутньому.

 Девід Кристал, професор лінгвістики Університету м. Бангор, стверджує, що цілком можливим є повне зникнення діалекту кокні, але його значимість вказує на те, що імпульс, який змушує нас римувати слова, усе ще здійснює досить великий вплив. Можливо, саме тому класичний кокні трансформується з діалекту у в лінгвістичну гру [11, с. 69].

 При цьому окремі фонеми з діалекту кокні використовуються вкрай широко. Девід Кристал  у ході свого дослідження виявив, що до 93% жителів Бредфорда з робочих прошарків у розмові опускають звук [h] – особливо на початку слова. Тобто, замість «ham» говорять «am» [11, с. 70].

 Що стосується майбутнього кокні, то Пол Керсвілл, професор соціолінгвістики Університету м. Ланкастер, більш категоричний. Він вважає, що кокні зникне із вулиць Лондона протягом  найближчих 30 років і буде замінений «багатокультурною лондонською англійською, тобто, сумішшю  кокні, бангладешського й карибського діалектів» [11, с. 70].

 Незважаючи на те, що деякі вирази з діалекту кокні вкоренилися в англійській мові як  фразеологізми, а окремі фонеми використовуються практично повсюдно, носіїв класичного кокні стає усе менше. Так що цілком можливо, що незабаром (в історичному масштабі) почути справжній кокні від носія мови буде просто нереально.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТУ КОКНІ У КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

 

 

Мова кокні має яскравий і унікальний колорит. Це дозволяє використовувати її режисерам, співакам, письменникам й іншим діячам культури. Мова (а специфічний сленг або діалект особливо) – це важлива частина культури. Наділяючи героїв специфічними рисами, будь то мова, говір, акцент або ж перлові ґудзики й малиновий капелюх, автор прагне виділити його на тлі інших персонажів. Іноді мова заходить не про одного героя, а про цілу субкультуру, яку необхідно протиставити іншим соціальним групам.

 

 

2.1. Діалект кокні у літературі

 

Розвиток образу персонажів кокні у літературній традиції  має довгу історію. Найперші  персонажі з'явилися в якобінських п'єсах й аж до середини ХІХ ст. не являли собою описовий образ людини з робітничого класу. Основною причиною, за якою той або інший персонаж відносився до кокні була його приналежність до певної географічної місцевості, а не класова приналежність.  Наприклад, серед заможних торговців також були кокні, і деякі з них навіть пишалися своїм походженням.

Діалект кокні використав у своєму романі   англійський письменник Джон Арбетнот.  У першій половині ХVІІІ століття (а саме, у 1727 році) на світ з'явився його твір за назвою «Джон Булль», після якого в англійську мову міцно ввійшло прізвисько для простуватого сільського жителя, фермера – його стали називати Джон Булль. З лондонськими кокні тут можна провести пряму аналогію: і збірне прізвисько «Джон Булль», і кокні зі східних окраїн Лондона – це прості представники окраїн (або сільської місцевості), що одягаються не так, як прийнято в місті, мають свої звички, свій побут, свою мову, живуть  відокремлено від інших [3, с. 68].

Одним з найвідоміших письменників, у чиїх творах зустрічаються вихідці з Іст-Енда, є Чарльз Діккенс.  Серед літературознавців прийнято називати           Ч. Діккенса «народним» письменником, захисником «пригноблених мас». Однак Ч. Діккенс – виходець із південної Англії, тобто кокні, а тому не зіштовхувався з масою дійсно пригноблених – промислових і сільськогосподарських робітників. Крім того,   досвід дитячих років заклав у     Ч. Діккенсі жах перед брутальністю пролетарів. Це проявляється в нього цілком виразно, як тільки він пише про найбідніших, про мешканців нетрів. Описи лондонських нетрів у нього повні неприкритої відрази: «Проходи й проїзди були вузькі й запаскуджені, крамнички й халупи видом своїм кричали про крайню убогість, валандалися напівголі мешканці, неохайні, п'яні й потворні. Провулки й проходи під арками, разом з багатьма вигрібними ямами, відригали прямо на безладні вулиці і сморід, і бруд, і життя; весь квартал був просочений злочинністю й розпустою, покритий лихослів'ям і злиденністю» [12, с. 277].

Інші письменники того часу також звертали свій погляд на Іст-Енд, але вони не намагалися карикатурно  зображати представників кокні. Всі вони були надмірно серйозні у своїй пропаганді образу чесного роботяги, тому не дозволяли своїм героям посміхатися, жартувати або розважатися й тим більше вживати алкоголь або курити. Для них виходець з Іст-Енда був або людиною вкрай зіпсованою або гідною поваги, і метою їх  нехитрої історії було показати перетворення першого, а саме грубіяна й п'яницю, у його повну протилежність.

Образ Іст-Енда, який найчастіше  асоціюється з бідністю, був придуманий у середині ХІХ ст., коли його жителі, що відчували нестачу і були незахищені від численних небезпек проживання в настільки неблагополучному місці, з'явився на сторінках соціологічного дослідження під назвою «Робітники й бідні Лондона» у 1851 р., автором якого виступив Генрі Мейх'ю. Його послідовники продовжили описувати жителів цієї місцевості в схожому ключі і аж до кінця ХІХ століття образ кокні був далекий від правди [5, с. 88].

Генрі Невінсон у 1893 році написав серію нарисів про життя робітничого класу.  Якийсь час він жив в Іст-Енді й викладав англійську мову й літературу, а після цього була опублікована його книга під назвою «Сусіди наших сусідів». У книзі близько двадцяти історій від імені одного кокні, який зображений настільки реалістично, наскільки це можливо. Також Г. Невінсон постарався уникнути  різних стереотипів, пов'язаних з життям в Іст-Енді й описав як погані, так і гарні його  аспекти [5, с. 89].

Цей напрямок у літературі процвітав до кінця ХІХ ст. й мав  продовження навіть у ХХ ст.  Серед письменників, які використали образ кокні, можна відзначити Артура Морісона, Едвіна П'ю, Вільяма Петт Ріджа й Кларенса Рука. Незважаючи на те, що вони працювали над предметом свого інтересу в різних напрямках, загальним у їх роботі було те, що вони поєднали вигаданий літературний образ із новим поглядом на представників робітничого класу Лондона не як на комічних персонажів з декількох епізодів романів Ч. Діккенса або як на об'єкти, за допомогою яких інші автори ілюстрували свої проповіді, а як на повноцінних особистостей.

Артур Морісон написав близько 15 розповідей про найбідніший район Лондона, описавши  злиденність, жорстокість, розпач і злочинність, породжені атмосферою цього місця [18, с. 92].

Річард Уайтенг провів соціологічне дослідження, на основі якого був написаний роман. Письменник жив у нетрях Іст-Енда, щоб зрозуміти, як можливо жити на пів крони в день і у який спосіб їх можна заробити.

 На відміну від А. Морісона, інші письменники в більшому ступені дотримуються у своїх творах канону образа кокні з романів Ч. Діккенса, для них конкі зовсім не дикуни. Наприклад, Едвін П'ю уникає іронії й не претендує на реалізм. Е. П'ю більш сентиментальний, він співчуває проблемам своїх героїв, яким доводиться боротися, найчастіше безуспішно, з бідністю й іншими тяготами життя. Його кокні з'являються в образі жертв, а не лиходіїв [18, с. 94].

До ХVІІІ століття лінгвісти не цікавилися формами мови, що відходить від мовної норми і згодом, виходячи з того, що не було літератури, написаної носієм кокні, багато досліджень базувалися на віршах і замальовках, зроблених у ХVІІІ-ХІХ ст. Важливо відзначити, що англійські письменники пишалися своїм знанням діалектів і часто включали у свої твори  діалоги між людьми, що говорять на цьому діалекті, які стали традиційними для літератури того часу. Часто автори вважали, що для того, щоб зобразити мовця кокні, досить опустити кілька букв «h» на початку слів або  замінити букву «w» на «v», однак навіть такі спроби наслідування були найчастіше непослідовними. Багато авторів у зображенні кокні слідували за існуючими вже літературними традиціями, що не завжди відбивали реальні особливості діалекту.

У 1897 році з'явився на світ перший роман У. С. Моема «Ліза з Ламбета», що був створений на основі спогадів письменника про проходження медичної практики при лікарні cв. Фоми в нетрях східної частини  Лондона. У цьому творі автор описує важке життя озлоблених і неосвічених мешканців нетрів, що втратили надію на краще життя, звикли до вбогості й щоденної жорстокості. Герої роману – неосвічена «міська біднота» району Ламбет кінця XІХ ст., яка говорить на кокні. Особливості їх мовлення наступні [9, с. 84-85]:

- пропуск звуку [h] у початковій позиції. Наприклад: «My word, 'Arry,  іf you 'ave any more» замість «My word, Harry іf you have any more»;

-  перекручування звуків. Наприклад: «Hextra specіal!» замість «Extra specіal!», «orspіtal» замість «hospіtal», «sіch» замість «sіck»;

- систематична заміна звуків: [eі] на [aі]: «waіt» – «wіte», «face» – «fіce», «same» – «sіme»;  [e] на [й]: «together» – «togіther»; «get» – «gіt»;   [au] на [a:] «about» – «abaht»; «wіthout» – «wіthaht»; «out» – «aht»;

-  уживання скорочень. Наприклад: «І dunno» замість правильної форми «І don't know»;

- використання заперечення «Na» замість «No» або звичного «not»: «Na, І can't»; «Na, she won't».

- неправильне вживання форми дієслова «to do» в 3 особі однини: «Well, іt don't look lіke my old one, do іt?» замість «Well, іt doesn't look lіke my old one, does іt?»;

- уживання «aіn't» замість «іsn't», «am not» і навіть «are not». Наприклад:  «Come on, Florrіe, you and me aіn't shy» або «І sy, aіn't she got up dossy?»;

- випадки вживання подвійного заперечення: «І don't mean no offence», «yer won't never do nothіn' for me».

У романі часто зустрічаються зразки діалекту й жаргону: «dіrty slut» – «паршивка», «mug» – «дурка», «bloomіn' lot of cowards» – «пси боягузливі», «'aіr іn them thіngs for» – «фіглі у волоссях»,  «cops  come іn and took'em both off ter quod» –  «фараони з'явилися й обох тіток замели», «wot the 'ell's up 'ere» – «якого чорта тут відбувається» і т.д. [9, с. 86]

Діалект кокні використовує у своєму романі «Заводний апельсин» Ентоні Берджес. Назву «Заводний апельсин» (A Clockwork Orange) роман одержав від виразу, який колись було широко поширений у лондонських кокні – мешканців робітничих прошарків Іст-Енда. Кокні старшого покоління про речі дивні або незвичні говорять, що вони «криві, як заводний апельсин», тобто  це речі вигадливої й незрозумілої користі. Сам Ентоні Берджесс сім років прожив у Малайзії, а  малайською мовою слово «orang» значить «людина», а англійською «orange» – «апельсин».

Роман складається із трьох частин. У першій автор вводить читача у страшний світ головного героя – Алекса. У другій Алекс попадає у в'язницю Уандсворт. Е. Берджесс показує неможливість виправити людину в'язницею. Алекс провів там два роки і раптом з'явилася можливість вийти на волю: амністію обіцяють кожному, хто погодиться провести над собою експеримент. Алекс, не замислюючись над тим, що з ним збираються зробити, погоджується. А експеримент полягає в наступному: Алексу дуже сильно впливають на головний мозок, роблячи його неспроможним на багато звичних для звичайної людини речей.

Митарства Алекса після звільнення з в'язниці складають третю частину роману. По черзі Алексу зустрічаються на шляху всі його жертви й відводять на ньому душу. Е. Берджес підкреслює їхню жорстокість. Можливість заподіяти біль беззахисному підліткові не упускають навіть ті, хто бачить його вперше. Після невдалої спроби доведення Алекса до самогубства в нього трапляється струс мозку, і після лікування всі прищеплені йому рефлекси пропадають – Алекс знову виходить здоровим на вулицю.

Протягом  усього роману читач зіштовхується з незвичайною формою подачі розмов між героями. Все це робиться з метою продемонструвати незвичайність того, що відбувається, його жахаючу нетиповість, що проявляється навіть на рівні мови. Для цих цілей використовується кокні, а точніше – його грубий варіант, який у Е. Берджеса скоріше перетворюється в діалект і жаргон. Різкі незрозумілі слова передають атмосферу роману.

 

 

2.2. Роль діалекту у виставі Бернарда Шоу «Пігмаліон»

 

У 1912 році ірландський драматург Бернард Шоу написав п'єсу «Пігмаліон», сюжет якої обігрує особливості вимови англійців з різних прошарків суспільства. П'єса розповідає про лондонського професора фонетики Генрі Хіггінса, який, уклавши парі зі своїм приятелем, повинен був за шість місяців навчити квіткарку з Іст-Енда Елізу Дуліттл правильній вимові. Далі читач стає свідком дивного перетворення неотесаної дівчини-кокні в прекрасну леді [19, с. 144].

Завдяки історії Елізи Дуліттл і професори Хіггінса діалект лондонських кокні одержав додаткову популярність в усьому світі.

Якщо звернутися до мови твору, то можна розглянути такий діалог:

 The flower girl: Nah then, Freddy: look wh' y' gowin, deah  – Куди преш, Фредді! Візьми очі в руки.

 Freddy:. Sorry [he rushes off] – Винуватий... (Тікає).

The flower girl: [picking up her scattered flowers and replacing them in the basket] Theres menners f' yer! Te-oo banches o voylets trod into the mad. – (підбирає квіти і  вкладає їх у кошик). А ще освічений! Всі мої фіалочки копитами перем'яв…

  The mother: How do you know that my son's name is Freddy, pray? – Дозвольте, звідки ви знаєте, що мого сина звуть Фредді?

 The flower girl:  Ow, eez ye-ooa san, is e? Wal, fewd dan y' de-ooty bawmz a mather should, eed now bettern to spawl a pore gel's flahrzn than ran awy athaht pyin. Will ye-oo py me f'them? –  А, так це ваш син? Нема чого сказати, добре ви його виховали... Хіба це діло? Розкидав у бідної дівчини всі квіти й змився, як миленький! Тепер от платіть, мамаша!

У цьому творі більша частина висловлювань, що належать діалекту кокні, перебуває в мові Елізи Дулітл. З першої фрази квіткарки ми розуміємо, що вона людина неосвічена, походить з робітничого класу східного Лондона. У її мові немає просторічних слів або виразів, що лежать поза літературною нормою, але спостерігаються деякі граматичні помилки: Theres menners f' yer; than ran awy athaht pyіn. Вона використовує просторічні вирази, які носять знижене стилістичне забарвлення, розмовні слова, її мова неписьменна.

Розглянемо іще один приклад:

The note taker: [Reads, reproducіng her pronuncіatіon exactly] «Cheer ap, Keptіn; n' baw ya flahr orf a pore gel. – (Читає, точно відтворюючи її говір) «Не засмучуйтесь, кептен, купіть краще букетик у бідної дівчини».

З огляду на, що професор записує мову Елізи, можна звернути увагу на особливості її вимови. У своїй мові вона використовує такі слова, як do іn, pіnch, booze, bloody, які несуть на собі явне просторічне забарвлення.

Протягом твору також можна відзначити, що Еліза Дуліттл, незважаючи на пройдений курс фонетики, продовжує висловлюватися  мовою вуличної торговки:

- Not bloody lіkely – До собачих чортів!

- Y-e-e-e-es, Lord love you – Факт! Боже ж ти мій!

- Drank! My word! (у відповідь на питання місіс Ейнсфорд Хілл про те,  чи пив її батько) – Пив? Хлебтав без перепочинку, чорт би його забрав!

 Аналіз мови Елізи Дуліттл виявив, що рима у фразах із кокні  утворена за допомогою формування ряду фонетичних аналогів. Наприклад вигук «Garn» римується з «God damn», що являє єдиний приклад фонетичного аналогу.

Словотвір у мові Елізи також відбувається як за допомогою вживання як повного, так і неповного ступеня римованості. Наприклад, у реченні ї «І won't go near the kіng, not іf І'm goіng to have my loaf cut off», – «loaf» ужито в значенні «head», скорочено від «loaf of bread».

 

 

 2.3. Діалект кокні у кіно

 

Кокні завжди був своєрідним збірним образом простолюдця Лондона. Телебачення підвищило обізнаність про цей образ і, зокрема, мову кокні.  Класичні телевізійні передачі, такі як «Steptoe and Son», «Mіnder», «Porrіdge», «Only Fools and Horses» зробили багато для поширення діалекту як по всій  Великобританії, так і по всьому світу.

У наш час діалект кокні асоціюється з фільмами, де кокні виступають головними героями. До переліку цих фільмів можна віднести наступні:

 - Witness for the Prosecution – Свідок обвинувачення (1957 р.);

 - The First Great Train Robbery – Велике пограбування поїзда (1978 р.);

- Four Weddings and a Funeral – Чотири весілля та одні                      похорони  (1993 р.);

 - Lock, Stock and Two Smoking Barrels – Карти, гроші та два                     столи (1998 р.);

 - Snatch – Великий куш (2000 р.);

 - Ocean's Eleven – Одинадцять друзів Оушена (2001 р.)%

- Ocean's Twelve – Дванадцять друзів Оушена  (2004 р. );

- The Football Factory – Фанати (2004 р.);

- Revolver – Револьвер (2005 р.);

- Hooligans – Хулігани (2005 р.);

- The Prestige – Престиж (2006 р.);

- Harry Brown – Гаррі Браун (2009 р.);

 - Kingsman: The Secret Service – Kingsman: таємна служба  (2015 р. )

Іще одним яскравим прикладом використання кокні є серіал «Алі Джи шоу» – сатирична картина британського коміка Саша Барон Коен. У своєму шоу Саша грає трьох неортодоксальних журналістів, які беруть інтерв'ю у людей, які нічого не підозрюють. Це можуть бути зірки шоу бізнесу, політики й прості люди або актори. Всі висловлювання героя супроводжуються різними жартами й розіграшами.  Британський комік представляється відразу ж у вигляді трьох різних журналістів, яких звати Алі Джи, Бруно й Борат.

Алі Джи  – це персонаж, що представляє собою кокні із пригорода Іст-Енда, стурбованого науковими питаннями. Яскраво виражений кокні, Алі Джи веде передачу для підлітків, бере інтерв’ю у громадських діячів Великобританії на серйозні соціальні теми.  Одягом, манерами й мовою Алі Джі наслідує джанглістів – субкультуру,   яка виникла навколо джангл музики.

Цікавим для дослідження є фільм Гая Річі під назвою «Карти, гроші, два стволи». По-англійськи фільм називався «Lock, Stock and Two Smokіng Barrels», яку деякі перекладають як «Карти, гроші та два столи, що димлять».  Річ у тому, що «lock» – це «замок», «stock» – «ложі рушниці», а «barrel» – «дуло».  Мовою оригіналу вони вибудовуються в ідіому, що означає «все й відразу». Що ж стосується прикметника «smokіng» (той, що димить), то він прийшов у назву з іншої ідіоми – «a smokіng gun», що буквально перекладається як «ствол, що димить», а по суті – «явний доказ».  Всі ці лінгвістичні тонкощі можуть бути зрозумілі, тільки якщо враховувати при перекладі не тільки класичну (або навіть звичайну розмовну) англійську, але й мову кокні. Починаючи із самого перекладу, який, безумовно, в оригіналі не переводиться як «Карти, гроші, два стволи», і далі по тексту й мови героїв, можна побачити використання різних англійських діалектів й ідіоматичних виразів, властивих кокні.

Комедія британського режисера Гая Річі «Карти, гроші, два стволи» стала останнім легендарним англійським кримінальним фільмом XX століття. Використовуючи хрестоматійний драматургічний прийом «один раз щось пішло не так», Гай Річі з іронією розповідає про специфічний світ кримінального Лондона, заново відкриває світу квартали міфічного Іст-Енда, того самого, звідки родом кокні, і наочно показує, як дурість ненавмисно вбиває легенду.

 Історія про чотирьох наївних героїв, які намагаються зруйнувати старий порядок і знищили мафію, запустивши ланцюжок закономірних випадків, зробила цей фільм одним з найуспішніших  наприкінці  90-х років на батьківщині автора, але й  досить популярним у світі.  Мистецьки жонглюючи штампами й прийомами зі світу кокні, містик Гай Річі створив фільм про те, як необережні і, на перший погляд, безглузді вчинки необоротно впливають на увесь інший світ, хочемо ми того чи ні.

Кадри стихійної вуличної торгівлі, що відкривають фільм, миттєво охоплюють дух Іст-Енда – легендарної частини Лондона, батьківщині кокні, де в колишні роки, відповідно до міфів, майже кожен житель перебував десь на межі або за межею закону. І саме тут логіку поведінки головних героїв – чотирьох хлопців, які розраховують одержати великий виграш у картковій грі з гангстером і ставлять на кін останнє, що мають, – повторюють й інші персонажі фільму. Один бере у борг гроші в мафії й безтурботно загоряє, сподіваючись, що все як-небудь само собою залагодиться.  Інші обкрадають міську плантацію марихуани, що належить мафії, і вважають, що їм все зійде з рук. Майже всі  намагаються зірвати банк, не докладаючи особливих зусиль, запекло блефують і сліпо вірять в удачу. Але у світі «Карт...» фортуна благоволить тільки тим, хто чесно й сумлінно робить свою справу, розділяючи типово англосаксонський підхід до праці.

За словами Гая Річі, у багатьох персонажів фільму були відомі прототипи. Покидьки суспільства йому не цікаві, йому цікаві успішні лиходії. Найнебезпечніша людина в окрузі, власник безмежного авторитету запальний Гаррі «Сокира», який у пориві праведного гніву б'є до смерті свого підручного, – це збірний образ, чиї ексцентричні вчинки відсилають до біографій найбільш відомих злочинців світу Іст-Енда. Серед них: легендарні брати Крей, які створили в 50-ті роки знамениту банду «Фірма»; «найжорстокіший ув'язнений Великобританії» Чарльз Бронсон;  Ронні Біггс, який здійснив у 1963 році «Велике пограбування поїзда» і багато інших. Місце перебування Гаррі «Сокири» теж обрано невипадково: роль його кабінету зіграв офіс мера іст-ендського району Бетнел-Грін. Тобто, увесь фільм пронизаний алюзіями або прямими згадками лондонського району, середовища перебування кокні.

До картини «Карти, гроші, два стволи» творцям довелося випускати на додаток до диска з фільмом спеціальний словник, тому що фільм включав величезну кількість прикладів використання кокні-фраз, таких як [18, с. 98]:

Army and Navy – Gravy (Армія та ВМФ, де точно «всі соки вичавлять» – мається на увазі  сік, що виділяється з м'яса при термічній обробці).

Carving Knife – wife (ніж для гравірування – дружина, яка все життя гравірує).

Cash and carried – married (заплати й бери – спочатку одружися).

Cat and mouse – house (будинок).

Cuddle and kiss – miss – a girl (дівчата, що створені з обіймів і поцілунків).

Ding Dong Bell – hell (продзвенів дзвіночок).

Fisherman’s daughter – water (вода – дочка рибака).

Greenpages – wages (зарплата «зеленими»).

Iron tank – bank (банк як залізний танк).

Near and far – car (одна нога тут, інша там – про авто).

Mother’s ruin – gin (не пий, сину, не засмучуй маму).

You and me – tea (сядемо поряд, почаюємо).

Римований діалект давно перетворився в улюблений прийом для багатьох акторів, режисерів, діячів мистецтва, та й рядових громадян. Більше того, бажання вміло римувати слова один з одним, винаходячи нові лексичні одиниці, вийшло за межі Великобританії (властиво, як і сам кокні). Подібне можна почути в Америці, Австралії, Ірландії та ін. країнах.

 

ВИСНОВКИ

 

У науково-дослідній роботі здійснено огляд особливостей формування та функціонування діалекту кокні у Великобританії, а також досліджено особливості використання кокні у різних культурних сферах. У підсумку зауважимо наступне:

Діалект кокні відноситься до одного з найвідоміших  типів лондонського просторіччя.  Прийнято вважати, що цей діалект виник у лондонському районі Іст-Енд у середині 1840-х років. Кокні – це городяни середнього й нижчого положення; точніше – це робітничий клас Східної частини Лондона.

Вимова й звучання кокні досить сильно відрізняється від літературної або «стандартної» англійської мови. Для цього діалекту характерне навмисне перекручування звуків і заміна окремих слів римованими аналогами – властиво, саме через це кокні стали називати римованим діалектом.

Мова кокні спершу була покликана відрізняти індивідуальність певної громади в Лондоні, а згодом – доповнила традиційну британську англійську. У зв'язку з розселенням жителів, а також у зв'язку із трансляцією діалекту по місцевому телебаченню, діалект став популярним і в інших районах Лондона, а деякі вирази настільки вжилися в англійську мову, що вони широко вживаються і в інших куточках країни.  В той же час, майбутнє діалекту кокні досить невизначене.

Ми можемо відзначити, що функціонування кокні в сучасній культурі яскраво виражене й конструктивне. Мова кокні має яскравий і унікальний колорит. Це дозволяє використовувати її режисерам, співакам, письменникам й іншим діячам культури. Адже мова (а специфічний сленг або діалект особливо) – це важлива частина культури. Наділяючи героїв специфічними рисами, будь то мова, говір, акцент або ж перлові ґудзики й малиновий капелюх, автор прагне виділити його на тлі інших персонажів.

Так, розвиток образу персонажів кокні у літературній традиції  має довгу історію. Найперші  персонажі з'явилися на початку ХVІІІ століття у творах різних англійських письменників.  Діалект кокні використали у своїх творах Джон Арбетнот, Чарльз Діккенс, Генрі Невінсон, Артура Морісон, Едвін П'ю, Вільям Петт Рідж, Вільям Моем, Ентоні Берджес та інші. Ірландський драматург Бернард Шоу також написав п'єсу «Пігмаліон», сюжет якої обігрує особливості вимови англійців з різних прошарків суспільства, а читач стає свідком дивного перетворення неотесаної дівчини-кокні в прекрасну леді.

Кокні завжди був своєрідним збірним образом простолюдця Лондона. Телебачення підвищило обізнаність про цей образ і, зокрема, мову кокні.  Класичні телевізійні передачі зробили багато для поширення діалекту як по всій  Великобританії, так і по всьому світу.  Також у світовому кінематографі є багато фільмів, у яких використовується кокні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Богатикова Ю.А. «Биография Лондона» через диалект  кокни / Ю.А. Богатикова // Вестник  Московского  университета – 2010. – №1. – С. 66-74.
2.  Бренчев А.А. Влияние диалекта кокни на современную культуру / А.А. Бренчев // Общество с ограниченной ответственностью "Центр развития научного сотрудничества". – «Язык и культура». – 2015. - №17. – С.47-51.
3.  Бродович О.И. Диалектная вариативность английского языка: аспекты теории / О.И. Бродович – М.: URSS: ЛИБРОКОМ, 2009 – 193 с.
4. Бубенникова О.А. Социально-территориальный диалект кокни в контексте культурно-лингвистической ситуации в Англии / О.А. Бубенникова // Россия и Запад: диалог культур. – М., 2009. – Вып. 12, ч. 1. – С. 109-113.
5. Глотова А. Особенности перевода диалекта кокни в романе У. С. Моэма «Лиза из Ламбета» / А. Глотова //  Вестник МГУ – 2012 – №6 – С. 83-89
6. Емельянов А.А. О функциональных особенностях английского рифмованного сленга / А.А. Емельянов // Вестник гуманитарного факультета ИГХТУ 2008. – Вып. 3 – С. 188-195
7.   Игнатов А.А. Кокни уходящий: положение рифмованного сленга кокни в современном английском обществе / А.А. Игнатов  // Вестник ТГУ. – «Культурология». – 2013. - № 374. – С.68-70.
8. Кузеняшина Л.М. Лингвокультурологические характеристики образов в романах Чарльза Диккенса / Л.М. Кузеняшина  // ВУЗ Культуры и Искусств в образовательной системе региона. – Самара, 2011.  – С. 275-280.
9. Ленивкин С.Л. Сленг «кокни» и его особенности / С.Л. Ленивкин // Проблемы лингвистики, межкультурной коммуникации и лингводидактики. – 2011 – Вып. 8. – C. 92-96.
10.      Луханина А. С. Особенности функционирования кокни в английской литературе / А.С. Луханина // Молодой ученый. – 2018. – №25. – С. 345-349
11.       Нелюбин А.Н. Лингвостилистика современного английского языка / А.Н. Нелюбин. – М.: Флинта: Наука, 2007. – 128с.
12.    Рюмин Р.В. Английский рифмованный сленг: теоретический и прикладной аспекты: монография / Р.В. Рюмин, А.А. Емельянов – Иркутск: Иркутский гос. лингвистический ун-т, 2010.  – 182 с.
13.    Уриевская Е.Н. Лингвистические особенности социального диалекта кокни: на материале пьесы Б. Шоу "Пигмалион" / Е.Н. Уриевская // Социокультурные проблемы языка и коммуникации. – 2013 – № 12 – С. 142-146.
14.    Шляхтова А.А. Способы образования рифмованных сленгизмов / А.А. Шляхтова // Личность – Слово - Социум: материалы VII междунар. науч.-практ. конф., 11-12 апр. 2012 г. – Минск: «Паркус плюс», 2012. – Ч. 2. – С. 233-237
15.    www.metod–kopilka.ru
16.    www.lingstud.od.ua
17.    www.pandia.ru
18.    Yolo-study.com
19.    best-repetitor.jumdofree.com
20.    uk.wikipedia.org