«Входження в картину» В. М. Васнєцова «Альонушка»

 «Входження в картину» одразу дає змогу відчути дух картини. В основі методу — американська програма «Стратегія візуального мислення», адаптована до українських реалій. Дітям пропонується розглянути картину як подію та відчути її як те, що відбувається тут і зараз. Немовби зробити крок за раму картини та одночасно — за рамки стереотипів, завчених від дорослих, — до особистого переживання. Саме через це учням не повідомляють до самого кінця уроку автора картини та її назву, щоб розбурхати уяву.

«Входження в картину» В. М. Васнєцова «Альонушка»

     На роботу з картиною в початковій школі приділяється, на жаль, мало уваги. Дітям нецікаво просто розглядати картину і описувати те, що на ній зображено. Вчителю треба докласти багато зусиль, щоб досягти поставленої мети. Як зробити так, щоб ця робота стала цікавою, веселою, продуктивною і для дітей, і для вчителя.

     Пропоную кілька прийомів, що сприяють розвитку пізнавальної активності учнів, образного і творчого мислення на прикладі роботи над репродукцією

В. М. Васнєцова «Альонушка»

Мовчазний розгляд картини.

Розгляньте полотно, зверніть увагу, що зобразив художник на передньому плані, на задньому, у що вдягнена дівчинка, як змальовані картини природи, який колорит полотна.

.Аналіз художнього полотна.

—Чи здогадались ви, як називається ця картина? Чому ви вирішили, що «Альонушка»?

— Де сидить Альонушка?

Розгляньте уважно дівчинку і скажіть, якою її зобразив Васнєцов? (Вона сумна, задумана). Як одягнена дівчинка? Зверніть увагу на ноги, які вони? (Змучені, пальці оббиті в придорожнє каміння). Що ще привертає увагу в образі Альонушки? (Гарне, але незаплетене волосся, стомлені великі руки, що знають тяжку фізичну працю).

— Що можна прочитати в очах дівчинки? (Жаль, страждання, відчай; вони великі і блискучі, здається з них от-от поллються сльози).

— Чи співчуває природа героїні? Подивіться на ялинки. Вони тремтять. Їм жаль бідну сироту. А жовті листочки осики дивляться на дівчинку, ось-ось вони зірвуться з дерев і ляжуть їй на плечі.

— Зверніть увагу на небо. Що можна сказати про нього? (Похмуре, важке, свинцеве). А чи не здається вам, що невдовзі на опущені плечі дівчинки поллються дощові сльозинки?

— З чим гармонує важке небо? (З водою ставка). Як виглядає в ньому вода? (Вона темна, непорушна, застигла).

— А чи є щось світле, те, що вселяє надію, на полотні? Зверніть увагу на осикову гілочку. Хто на ній сидить? (Ластівки). Яку пісню вони співають? (Може, сумну, прощальну, а може, вони заспокоюють дівчинку).

— Які почуття викликає у вас образ Альонушки?

— Які кольори допомогли створити настрій суму? (Темні: темно-зелений, свинцево-сірий, коричневий). А що б змінилось, якби художник підібрав світлі фарби? Якби пронизав ліс сонячним промінням, ялинки намалював світло-зеленими, а воду — блакитною і прозорою?

— Коли б вам довелось зустріти таку дівчинку, як би ви вчинили?

Змалювання тяжкої долі дівчини-сироти на картині «Альонушка».

1) Змалювання внутрішнього стану героїні за допомогою зовнішніх ознак:

а) очі;

б) руки; 

в) ноги;

г) одяг; 

д) волосся;

є) вираз обличчя.

2) Природа, що оточує дівчинку, гармонує з її настроєм:

а) ялини;

б) осика;

в) небо; 

г) вода в ставку.

3) Кольорова гама полотна.

. Як хочеться їй допомогти!

Гра «Хто? Що?»

- Хто зображений на картині?

- Що зображене?

- А хто сховався? Кого ми не бачимо, але точно знаємо, що вони тут є?  (Діти ніби заглядають у шпаринки, під листочки, за дерева і дають повну відповідь на запитання)

Гра «Віднови події».

(Вчитель пропонує повернутися в минуле)

- Чи завжди дівчинка була такою сумною?

- Що могло трапитись? Розкажіть.

(Діти складають розповідь )

Творче завдання. Робота в групах

Отже переходимо до наступного етапу - це «Вибір чарівника» і назва команди, які допоможуть вам увійти в картину і відчути кожен об’єкт певним органом чуття. Зараз відповідальні в групах вийдуть до дошки і оберуть собі чарівника і придумайте собі назву команди

Давайте згадаємо, які об’єкти є на картині?

В кожного чарівника є свої допоміжні слова: на картині можна понюхати; можна почути; відчути на дотик; відчути на смак; можна побачити.

Запишіть свої міркування на аркуші паперу.

І група «Я бачу» - «Гострий зір»

ІІ група «Я нюхаю» - «Королівський нюх»

ІІІ група «Я слухаю» - «Супер слух»

ІV група «Я відчуваю на дотик» - «Шкіряні дослідники»

V група «Я відчуваю на смак» - «Смаколики»

Виступ груп

Гра «Пензлики».

(Дітям пропонуються пензлики і чорно-білий варіант картини.)

Завдання: Розмалювати один об’єкт картини, озвучивши свої дії. Важливо використовувати прикметники.

Наприклад: «Я розфарбовую небо. Воно ранкове, прозоре, чисте, блакитне, тому використовую голубий колір»

Гра «Зміна подій»

(Вчитель пропонує уявити, що події, зображені на картині, раптом змінилися).

Наприклад:

• пішов дощ;
• настала ніч;
• налетіли бджоли.

(Діти мають розповісти, як зміняться дії об’єктів, зображених на картині).

Гра «Буває – Не буває»

(Вчитель показує предмет, учні визначають, чи міг би художник додати його до своєї картини. Обґрунтувати свою відповідь).

Наприклад: корова, метелик, комп’ютер, їжак, машина, дятел, пінгвін.

Методичний прийом «Прослуховуючий пристрій»

(Вчитель пропонує уявити, що всі предмети, зображені на картині, можуть розмовляти. За допомогою  пристрою прослухаємо, про що розмовляють між собою трава і камінь; вода і вітер; небо і земля).

Для учнів, у яких словниковий запас обмежений, можна пропонувати опорні слова: сумна, задумана, глибокі очі, наповнені слізьми, стомлені, великі; ноги босі, посиніли від холоду, оббиті в придорожнє каміння; волосся русяве, сплутане, незаплетене; одяг благенький, акуратно зашитий, світла блузка і кольорова спідничка; ялини темно-зелені, похмурі; тремтливі осики; важке небо, непрозора чорна вода.

 Як би ви заспокоїли Альонушку , коли б опинилися зараз поруч із нею?

Гра « На що схожий настрій?»

Діти по колу розповідають про те, на що схожий настрій Альонушки. Учасники гри по колу, використовуючи порівняння , промовляють, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній настрій.

Вчитель.- Мій настрій схожий на білу пухнасту хмаринку на спокійному блакитному небі.
А Альонушки? А твій? 
Вчитель узагальнює- який настрій: смутний,веселий,смішний,злий тощо.

Складання радісного закінчення історії про Альонушку за зразком дорослого.

Сидить Альонушка,журиться. Думає, як їй жити.І раптом із-за дерева вийшов юнак: гарний, сміливий і добрий. Наблизився він до дівчинки та й каже « Як тебе звати? Чому ти така сумна?Розкажи мені про своє горе. Може, я тобі допоможу?» Дівчинка сказала, як її звати, й розповіла свою сумну історію. Юнак же назвався Іваном-Царевичем, вийняв з кишені чарівну паличку й…
Після цього дорослий дає комусь із дітей чарівну паличку, і діти по черзі розповідають про те, що було далі.

Гра «Перетворення»

Перетворені діти розповідають від особи свого об'єкта:

- «Ядівчинка...»

- «Я камінь...»

- «Ятрава...»

- «Я дерево...»

- «Явода...»

- «Я небо...»

- «Я вітер...»

 Підсумок

Батько Віктора Михайловича Васнєцова був священиком і хотів, щоб син пішов тим же шляхом. Але Віктор Михайлович закінчив Академію мистецтв. Часто влітку він гостював у селі Абрамцево під Москвою у свого друга Сави Івановича Мамонтова. Навколишні ліси були дуже гарними. І Віктору Михайловичу захотілося написати декілька картин на сюжети народних казок. Так з'явилась ця картина.