Видатні Герої України. В.Чорновіл.
Про матеріал
Матеріал можна прочитати для збагачення знань,використати на уроках історії в школі,а також для власного задоволення.
В’ячеслав Чорновіл – незламний герой Нової України.
2
Зміст
Розділ ІІ Активна діяльність та наслідки
Розділ ІІІ Ув’язнення та заслання
Розділ IV Політична діяльність
3
Вступ
Людина є лише гостем на цьому світі. Вона приходить і відходить. Залишається тільки пам'ять та найважче змиритися з тим, коли не стає тих, які здаються живішими за всіх живих. Таким був В.Чорновіл- завжди усміхненим, позитивним, енергійним, щирим, з іскрами в очах.
В.Чорновіл – активний борець з тоталітарним режимом,лідер Народного Руху України,журналіст і літературознавець. В.Чорновіл хотів побудувати чесну Україну. Своєю позицією та публікаціями він заявив про себе як пристрасний і послідовний борець за національно-культурні та громадянські права українського народу. Творами «Лихо з розуму»(Портрети двадцяти «злочинців») Вячеслав Чорновіл викрив антилюдяну радянську систему,зробив аналіз несправедливого арешту ,а потім і засудження двадцяти інтелігентів.
Спадщина Чорновола- це справжня школа майстерності,це лабораторія досвіду, з яким має познайомитись кожен майбутній дослідник.
Його талант шліфували мордовські табори. Там він став філософом і стратегом.І одно найважливіше: він був не з бронзи і не з мармуру. Він був весела й жива людина, з усіма рисами живої людини. Читаймо його,читаймо його, з олівцем,- і ми сьогодення, багато що переосмислимо. У багатьох випадках знайдемо відповідь на те,як жити далі,куди прямувати,чого стерегтися. У нього про це сказано,треба тільки хотіти це побачити.
Чорновіл ніколи не співав з чужого голосу,ніколи не підспівував;говорив,що думав і думав,що говорив. Він був і залишився опозиціонером до всього,що гальмувало шлях до незалежності України, до Моральної Людини,до Бога.
Метою даної роботи дослідити життя та діяльність Великої Людини. В. Чорновола зразок правдивої людини.
Предметом даної роботи будуть історичні джерела,фотоматеріали.
Об’єктом мого дослідження буде сукупність діяльності та життя В. Чорновола.
4
Дитинство і юність
В’ячеслав Чорновіл завжди був настільки живою людиною і жив у реальному часі, настільки реально реагував на ті події, які були, і настільки серйозно своєю активністю їх трансформував, що нині важко відповісти, як би він діяв у тій чи іншій ситуації. Крім того, він серйозно змінювався впродовж усього часу. В’ячеслав Чорновіл 1990 року – це не Чорновіл 60-х, Чорновіл 1994-го – це ще інший рівень позиції. У всі ці періоди була інша ситуація, і він завжди знаходив свій шлях для її вирішення. В’ячеслав Чорновіл 1999-го – ще інший: вирішив відмовитися від політики конструктивної опозиції, натомість схилися до рівня абсолютно непримиренної опозиції.
Батько — Максим Йосипович — походив з давнього козацького роду Чорноволів. Мати — Килина Харитонівна Терещенко належала до одного з відгалужень славного роду цукрозаводчиків і меценатів Терещенків. 
У радянські часи сім'я Чорновола зазнала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. В’ячеслав Чорновіл до школи пішов 1946 року відразу до 2-го класу (читав з чотирирічного віку). 1955 року закінчив Вільхівецьку середню школу із золотою медаллю і того ж року вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики.
5
Уже в університеті мав неприємності за свої погляди, з чим пов'язана майже річна перерва в навчанні 1958 року. Протягом місяця склав усі пропущені сесії і 1960 року закінчив університет з відзнакою. Захистив дипломну роботу на тему «Публіцистика Бориса Грінченка», ще донедавна забороненого письменника. Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буде боротися за Україну.
З липня 1960 до травня 1963 років В’ячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім — старшим редактором передач для молоді. Почав виступати як літературний критик, досліджуючи творчість Т. Шевченка, В. Самійленка, Б. Грінченка. У травні 1963 року переїхав до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури.
6
Активна діяльність та наслідки
Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників .В’ячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху, що в 60-ті —70ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Ось так він про це говорив: «Ідея створення Руху прийшла спонтанно.Прийшов час 2розвалу імперії»так званої перебудови»Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді (КТМ). За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В.Чорновола засудили до троьх місяців примусових робіт. Репресії лише посилювали в ньому силу опору: звільнення з роботи прискорило працю над документальним дослідженням "Правосуддя чи рецидиви терору?" (травень 1966 року). Це був, мабуть, один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступний вирок у листопаді 1967 року — жорстокіший. За звинуваченням у "наклепі на радянський суспільний і державний лад" йому було присуджено три роки ув’язнення в таборах суворого режиму. Причиною і цього разу виявилася журналістика: В’ячеслав Чорновіл уклав документальну збірку "Лихо з розуму" (Портрети двадцяти "злочинців"), де подав матеріали про арештованих у 1965 році шістдесятників. Звільнили його в 1969. Після того, як книжку було надруковано за кордоном, міжнародна громадськість піднесла голос на захист ув’язнених, і брежнєвські холуї змушені були на це зважати. Отож дехто з тоді арештованих завдячує Чорноволові життям. За свої книжки Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що боронять права людини; а від Радянського Союзу отримав нове тюремне ув´язнення.Після звільнення 1969 року з великими труднощами вдалося влаштуватися на роботу. З 1970 року В’ячеслав Чорновіл працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на станції Скнилів у Львові. 1970 році Чорновіл починає випуск підпільного журналу "Український вісник”, в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. Він — його організатор, редактор і видавець. Під час відомої загальноукраїнської "зачистки" 1972 року його арештовують знову. «най об’єктивніший» радянський суд виніс вирок: 6 років таборів і три роки заслання за "антирадянську пропаганду й агітацію", що вважалося "особливо небезпечним державним злочином". Відбував термін у мордовських таборах для політв’язнів . В. Чорновіл був організатором і учасником численних акцій протесту, голодовок, виснажливої боротьби за статус політв’язня.
7
Понад половину терміну провів у ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). «Зеківський генерал» — так назвав нарис про нього письменник Михайло Хейфец. Разом з Борисом Пенсоном В’ячеслав Чорновіл написав книгу “Хроніка таборових буднів” (1975), яку було нелегально передано з табору за кордон і опубліковано 1976 року у журналі “Сучасність”.На початку 1978 року був відправлений етапом на заслання в с. Чаппанду (Якутія), де працював чорноробом у радгоспі, пізніше в Нюрбі — постачальником. Там написав брошуру про боротьбу за статус політв’язня в таборах (1977—1978) під назвою “Тільки один рік”. Від рукопису, переданого за кордон, відновлено тільки фрагменти. 1978 року прийнятий до міжнародного Пен-клубу. 22 травня 1979 року Чорновіл став членом Української гельсінської групи. Він говорив:"Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі"
Монета 2 гривні присвячена В.Чорноволу
8
На III всеукраїнських зборах Народного Руху України (лютий-березень 1992) співголови Руху (зліва направо) Іван Драч, В'ячеслав Чорновіл та Михайло Горинь. 
9
Ув’язнення та заслання
Під час відомої страхітної загальноукраїнської «зачистки» 1972 року його арештовують знову — попереду суд і вирок: 6 років таборів і три роки заслання. Це знову суд над журналістом, суд над Словом: Мордовія, Якутія, Чаппанда, боротьба за статус політв'язня, підпільна публіцистика й новий, ще потужніший виток спротиву. Відбував термін у мордовських таборах для політв'язнів ЖХ-385/17-А (с. Озерне) і ЖХ 385/3 (с. Барашево). В. Чорновіл був організатором і учасником численних акцій протесту, голодувань, виснажливої боротьби за статус політв'язня. Понад половину терміну провів у ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу).
«Зеківський генерал» — так назвав нарис про нього письменник Михайло Хейфец. Разом з Борисом Пенсоном В’ячеслав Чорновіл написав книгу «Хроніка таборових буднів» (1975), яку було нелегально передано з табору за кордон і опубліковано 1976 року у журналі «Сучасність На початку 1978 року був відправлений етапом на заслання в с. Чаппанду (Якутія), де працював чорноробом у радгоспі, пізніше в Нюрбі — постачальником. Там написав брошуру про боротьбу за статус політв'язня в таборах (1977—1978) під назвою «Тільки один рік».
10
Від рукопису, переданого за кордон, відновлено тільки фрагменти. 1978 року прийнятий до міжнародного ПЕН-клубу. 22 травня 1979 року Чорновіл став членом Української Гельсінської Групи. У квітні 1980 року знову заарештований на засланні за сфабрикованим звинуваченням (фактично — за опозиційні виступи та за участь у Гельсінській групі). Тримав 120-денне голодування протесту. В останньому слові на суді В’ячеслав Чорновіл звинуватив КДБ і міліцію у фальсифікації та закликав суд не брати участі в змові. Був засуджений на п'ять років позбавлення волі. 1983 року звільнений за протестом прокурора Якутії без права виїзду в Україну. Працював кочегаром на заводі будівельних матеріалів у місті Покровську. і присвячена В.Чорноволу.
Відвідини В’ячеславом Чорноволом політв'язня Степана Кожум'яки. Новомиргород. Травень, 1989 рік
11
Члени Донецької обласної філії Української Гельсінської спілки. 1989 р. Третій ліворуч у другому ряду В. Чорновіл
12
Політична діяльність
«Ідея створення Руху виникла спонтанно, вона йшла знизу. Прийшов час "розвалу імперії", так званої перебудови. Він закликав низи до дії, а серед інтелігенції, колишніх політв´язнів, політичних діячів виявилися люди, які вирішили очолити цей рух. Я пригадую, як 17 вересня 1989 року ми вивели на вулиці Львова 200—250 тис. осіб. Це була природна потреба різко змінити ситуацію, яка на цей момент склалася в країні: ішло розвалення комуністичної системи, дуже активізувалися народні маси, і це треба було оформити. Перша спроба створити у Львові "Демократичний фронт сприяння перебудові" була літом 1988 року, але нас тоді розігнали собаками й ОМОНом. Наприкінці 1988 року, зайнявши національно-патріотичні позиції, нашу ідею підтримала більшість членів Спілки письменників України. Завдяки цьому нам легше було захищатися від свавілля влади. Ми змогли виголосити програмні положення НРУ. Почалося інтенсивне зростання організацій Народного Руху в областях. У вересні 1989 року відбулися установчі збори НРУ. 1993 року НРУ був перереєстрований на політичну партію, бо, будучи громадсько-політичною організацією, ми не могли брати участь у виборах.»
В.М.Чорновіл на шахті ім. Поченкова, Макіївка. 1990-і роки
13
У березні 1990 року В'ячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної ради .З квітня 1990 року до квітня 1992 року — голова Львівської облради та облвиконкому. Восени 1991 року В'ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%). Кандидатуру В’ячеслава Чорновола більшістю підтримали лише 3 області Галичини: 75,86 % на Львівщині, 67,1 % на Франківщині та 57,45 % на Тернопільщині. Чималу підтримку також отримав на Буковині та Волині.
Після виборів відбулося реформування місцевих органів влади — обласні голови трансформувалися в представників Президента в областях. В. Чорновіл вважав недопустимим ставати чиновником на послугах у свого політичного опонента й пішов у відставку з голови Львівської обласної ради, повністю зосередившись на роботі у Верховній Раді й Народному Русі України. У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді В'ячеслав а Чорновола обрано гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
14
Загибель
25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль—Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ» з причепом, який розвертався посеред шосе. В. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Самі обставини дуже загадкові: видимість в той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стояла посеред дороги. Координати 5-го кілометру автотраси «Бориспіль—Золотоноша», де сталося ДТП: 50°18′02″ пн. ш. 30°59′32″ сх. д. Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це — нещасний випадок, і іншої версії слідство не розглядатиме. Перший свідок трагедії — один з лідерів Руху, майбутній кандидат у Президенти Геннадій Удовенко чомусь теж не зміг надати чіткої картини побаченого ним — лише наголошував на нещасному випадку. Пізніше внаслідок серцевого нападу також за дивними обставинами помер один з трьох пасажирів «КамАЗу». Дуже дивно склалася доля у Володимира Куделі, водія КАМАЗу, який нібито був за кермом під час аварії. Слідством було нібито доведено, що він скоїв злочин, тобто ДТП із тяжкими наслідками, однак, несподівано він, не відбуваючи покарання був амністований. Більш того, МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито вмер від серцевого нападу. Насправді ж — це виявилося стандартною спецоперацією прикриття, бо Куделя, живий й здоровий, щоправда змінив місце проживання. Соратники В. Чорновола та його син Тарас Чорновіл, патріотично налаштована громадськість вважають його загибель політичним убивством напередодні майбутніх президентських виборів. Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша підтвердив, що Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастета.
15
Похорон В’ячеслава Чорновола став однією з наймасовіших акцій часів Незалежності — за різними оцінками у процесії взяли участь 150—250 тисяч людей. Це також наймасовіший похорон в Україні. Тільки мізерна частина з них за спеціальними перепустками могла попрощатися з В’ячеславом Максимовичем, труна з тілом якого була виставлена в Київському будинку вчителя (колишня резиденція Центральної Ради). Черга бажаючих тяглася аж до Хрещатика. Не обійшлося і без висловлення обурення, коли церемонію прощання порушили перші особи держави — Президент, Прем'єр-Міністр, спікер Верховної Ради, котрі могли би висловити свою шану покійному заздалегідь. Труну з тілом від Будинку вчителя до Володимирського собору несли на руках. Панахиду відслужив Патріарх всієї України-Руси Філарет. Після цього сумна процесія рушила до пам'ятника Тарасові Шевченкові, і вже звідти на Байкове кладовище. За труною рухалася жалобна процесія протяжністю до
півтора кілометра. Сотні тисяч людей стояли щільними шпалерами вздовж усього шляху. На територію кладовища було допущено лише обмежене коло осіб, де й відбулося останнє прощання. Серед промовців були політичні й громадські діячі України та представники зарубіжних делегацій. Поховали Вячеслава Чорновола на центральній алеї. На могилі спочатку було встановлено справжній козацький хрест. Пізніше встановлено нинішній пам'ятник.
16
Нагороди та премії
-Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).
-Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996) — за збірки «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму», книгу «Хроніка таборових буднів», публіцистичні виступи в пресі. Премію присуджено у тому числі за твори, раніше інкриміновані як антирадянські
-Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1997)
-Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (2000) (посмертно) — за визначний особистий внесок у національне відродження України, послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, активну громадську і політичну діяльність.
17
Висновки:
В'ячеслав Чорновіл – є національним героєм посмертно .Його вбили в русі – у дорозі на шляху до тієї,іншої України,за яку він платив здоров'ям і життям. Ця рана ніколи не загоїться.
В.Чорновіл був найавторитетнішим політичним діячем нашої держави. Належав до надзвичайно багатогранного й талановитого покоління шістдесятників.
Чорновіл – це уособлення незламного духу. Жив тим у що вірив. Це приклад для молодих поколінь. Бо саме в молодості формується справжні високі ідеали. І дай Боже,щоб світла пам'ять цього Великого українця завжди жила в наших серцях.
Він заповів нам усе своє життя як приклад невмирущого духу,тверезості розуму,відданості принципам самопосвяти своїм ближнім-усім співвітчизникам.
Його бачення майбутнього України значно випереджувало погляди сучасників,які усіма силами намагалися консервувати застарілу та неефективну радянську систему,плоди діяльності котрої ми пожинаємо сьогодні.
Дуже актуальними сьогодні є 10 цитат В.Чорновола. Пропонуємо згадати мудрі слова цієї визначної особистості, які залишаються актуальними і сьогодні.
- Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив.
- Колись один з найгірших наших офiцерiв, якi нас там переслiдували вичекав хвилину, коли нiкого не було, i почав менi говорити: "Ви що думаєте, що ми це робимо з великого внутрiшнього бажання, отак Вас так переслiдуємо? Нi, просто ми зобов’язанi це робити, але ми розумiємо, що за Вами майбутнє i, Ви знаєте, як ви прийдете до влади, то ми будемо так само служити Вам, як от зараз служимо їм".
- Найбiльше чого ми тодi боялись, що нас справдi викинуть з України
- Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буду боротися за Україну.
- Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі.
- Слабкiсть нашої демократiї в тому, що ми не були готовi, небагато було таких лiдерiв, якi дивилися далеко вперед.
- Сьогоднi допустити двi державнi мови чи одна – державна, друга – офiцiйна – це зруйнувати державу, яка в такому загрозливому стані сьогоднi.
18
- Україна починається з тебе.
- Я горджуся за своє покоління.
- Ті люди, які з нами приятелювали, під час моїх арештів робили вигляд, що нас не знають.
19
Використані джерела:
1)https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорновіл_В%27ячеслав_Максимович;
2) http://heroes.profi-forex.org/ua/chornovil-vjacheslav-maksimovich
3)В.Чорновіл Літературознавство,критика,журналістика.Т.1,2002р.
4)В.Чорновіл Правосуддя чи рецидиви терору?Лихо з розуму(Портрети двадцяти»злочинців»).Документи та матеріали 1966-1968р.Т.2 .2003р.
2
Зміст
Розділ ІІ Активна діяльність та наслідки
Розділ ІІІ Ув’язнення та заслання
Розділ IV Політична діяльність
Анотація до роботи
Мета моєї роботи дослідити життя та діяльність в’язня радянських концтаборів,вічного революціонера,дисидента і засновника Народного Руху України В’ячеслава Чорновола.
Робота складається зі вступу,розділів,висновку та списку використаних джерел та літератури.
У першому розділі розповідається про сім’ю В.Чорновола,його дитинство та юність. Звертається особлива увага на роки навчання в університеті,який він закінчив з відзнакою. Під час випускного вечора він дав клятву боротися за Україну.
У другому роздлі говориться про активну діяльність. Він проявив себе як незламний борець в протистоянні з радянським тоталітарним режимом.В.Чорновіл був найяскравішим учасником національно-визвольного руху шістдесятників. Був активним учасником численних акцій протесту і голодувань.
У третьому розділі йде мова про ув’язнення та заслання. Тут зокрема говориться про перебування героя у таборах,де він написав книгу «Хроніки таборових буднів».
У четвертому розділі розкривається діяльність Чорновола у 1990-х роках,коли він був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України,а у 1991 році В.Чорновіл був кандидатом у президенти України.
У розділі «Загибель» подається інформація про загадкові обставини загибелі Чорновола. Його похорон став однією з наймасовіших акцій часів Незалежності.
У процесі прийняли участь 150-250 тисяч людей.Черга бажаючих провести героя тяглася аж до Хрещатика.
В останньому розділі названі всі нагороди і премії В.Чорновола.Звання Героя України було присвоєно посмертно - за визначний особистий внесок у національне відродження.
У висновку підсумовано весь життєвий шлях Героя України.Він заповів нам усе своє життя, був і є прикладом невмирущого духу. Тут подано добірку цитат та висловів Чорновола які актуальні сьогодні.
Вступ
Людина є лише гостем на цьому світі. Вона приходить і відходить. Залишається тільки пам'ять та найважче змиритися з тим, коли не стає тих, які здаються живішими за всіх живих. Таким був В.Чорновіл- завжди усміхненим, позитивним, енергійним, щирим, з іскрами в очах.
В.Чорновіл – активний борець з тоталітарним режимом,лідер Народного Руху України,журналіст і літературознавець. В.Чорновіл хотів побудувати чесну Україну. Своєю позицією та публікаціями він заявив про себе як пристрасний і послідовний борець за національно-культурні та громадянські права українського народу. Творами «Лихо з розуму»(Портрети двадцяти «злочинців») Вячеслав Чорновіл викрив антилюдяну радянську систему,зробив аналіз несправедливого арешту ,а потім і засудження двадцяти інтелігентів.
Спадщина Чорновола- це справжня школа майстерності,це лабораторія досвіду, з яким має познайомитись кожен майбутній дослідник.
Його талант шліфували мордовські табори. Там він став філософом і стратегом.І одно найважливіше: він був не з бронзи і не з мармуру. Він був весела й жива людина, з усіма рисами живої людини. Читаймо його,читаймо його, з олівцем,- і ми сьогодення, багато що переосмислимо. У багатьох випадках знайдемо відповідь на те,як жити далі,куди прямувати,чого стерегтися. У нього про це сказано,треба тільки хотіти це побачити.
Чорновіл ніколи не співав з чужого голосу,ніколи не підспівував;говорив,що думав і думав,що говорив. Він був і залишився опозиціонером до всього,що гальмувало шлях до незалежності України, до Моральної Людини,до Бога.
Метою даної роботи дослідити життя та діяльність Великої Людини. В. Чорновола зразок правдивої людини.
Предметом даної роботи будуть історичні джерела,фотоматеріали.
Об’єктом мого дослідження буде сукупність діяльності та життя В. Чорновола.
4
Дитинство і юність
В’ячеслав Чорновіл завжди був настільки живою людиною і жив у реальному часі, настільки реально реагував на ті події, які були, і настільки серйозно своєю активністю їх трансформував, що нині важко відповісти, як би він діяв у тій чи іншій ситуації. Крім того, він серйозно змінювався впродовж усього часу. В’ячеслав Чорновіл 1990 року – це не Чорновіл 60-х, Чорновіл 1994-го – це ще інший рівень позиції. У всі ці періоди була інша ситуація, і він завжди знаходив свій шлях для її вирішення. В’ячеслав Чорновіл 1999-го – ще інший: вирішив відмовитися від політики конструктивної опозиції, натомість схилися до рівня абсолютно непримиренної опозиції.
Батько — Максим Йосипович — походив з давнього козацького роду Чорноволів. Мати — Килина Харитонівна Терещенко належала до одного з відгалужень славного роду цукрозаводчиків і меценатів Терещенків.
У радянські часи сім'я Чорновола зазнала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. В’ячеслав Чорновіл до школи пішов 1946 року відразу до 2-го класу (читав з чотирирічного віку). 1955 року закінчив Вільхівецьку середню школу із золотою медаллю і того ж року вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на філологічний факультет, а з 2-го курсу перевівся на факультет журналістики.
5
Уже в університеті мав неприємності за свої погляди, з чим пов'язана майже річна перерва в навчанні 1958 року. Протягом місяця склав усі пропущені сесії і 1960 року закінчив університет з відзнакою. Захистив дипломну роботу на тему «Публіцистика Бориса Грінченка», ще донедавна забороненого письменника. Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буде боротися за Україну.
З липня 1960 до травня 1963 років В’ячеслав Чорновіл працював на Львівській студії телебачення спочатку редактором, потім — старшим редактором передач для молоді. Почав виступати як літературний критик, досліджуючи творчість Т. Шевченка, В. Самійленка, Б. Грінченка. У травні 1963 року переїхав до Києва, щоб продовжити наукову роботу з історії української літератури.
6
Активна діяльність та наслідки
Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників .В’ячеслав Чорновіл був одним з найяскравіших організаторів та активістів цього руху, що в 60-ті —70ті роки протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності, державного суверенітету. Ось так він про це говорив: «Ідея створення Руху прийшла спонтанно.Прийшов час 2розвалу імперії»так званої перебудови»Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді (КТМ). За відмову давати свідчення на закритому суді братів Горинів В.Чорновола засудили до троьх місяців примусових робіт. Репресії лише посилювали в ньому силу опору: звільнення з роботи прискорило працю над документальним дослідженням "Правосуддя чи рецидиви терору?" (травень 1966 року). Це був, мабуть, один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступний вирок у листопаді 1967 року — жорстокіший. За звинуваченням у "наклепі на радянський суспільний і державний лад" йому було присуджено три роки ув’язнення в таборах суворого режиму. Причиною і цього разу виявилася журналістика: В’ячеслав Чорновіл уклав документальну збірку "Лихо з розуму" (Портрети двадцяти "злочинців"), де подав матеріали про арештованих у 1965 році шістдесятників. Звільнили його в 1969. Після того, як книжку було надруковано за кордоном, міжнародна громадськість піднесла голос на захист ув’язнених, і брежнєвські холуї змушені були на це зважати. Отож дехто з тоді арештованих завдячує Чорноволові життям. За свої книжки Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що боронять права людини; а від Радянського Союзу отримав нове тюремне ув´язнення.Після звільнення 1969 року з великими труднощами вдалося влаштуватися на роботу. З 1970 року В’ячеслав Чорновіл працював спостерігачем метеостанції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції в Одеській області, вагарем на станції Скнилів у Львові. 1970 році Чорновіл починає випуск підпільного журналу "Український вісник”, в якому друкує матеріали самвидаву, хроніку українського національного спротиву. Він — його організатор, редактор і видавець. Під час відомої загальноукраїнської "зачистки" 1972 року його арештовують знову. «най об’єктивніший» радянський суд виніс вирок: 6 років таборів і три роки заслання за "антирадянську пропаганду й агітацію", що вважалося "особливо небезпечним державним злочином". Відбував термін у мордовських таборах для політв’язнів . В. Чорновіл був організатором і учасником численних акцій протесту, голодовок, виснажливої боротьби за статус політв’язня.
7
Понад половину терміну провів у ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). «Зеківський генерал» — так назвав нарис про нього письменник Михайло Хейфец. Разом з Борисом Пенсоном В’ячеслав Чорновіл написав книгу “Хроніка таборових буднів” (1975), яку було нелегально передано з табору за кордон і опубліковано 1976 року у журналі “Сучасність”.На початку 1978 року був відправлений етапом на заслання в с. Чаппанду (Якутія), де працював чорноробом у радгоспі, пізніше в Нюрбі — постачальником. Там написав брошуру про боротьбу за статус політв’язня в таборах (1977—1978) під назвою “Тільки один рік”. Від рукопису, переданого за кордон, відновлено тільки фрагменти. 1978 року прийнятий до міжнародного Пен-клубу. 22 травня 1979 року Чорновіл став членом Української гельсінської групи. Він говорив:"Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі"
Монета 2 гривні присвячена В.Чорноволу
8
На III всеукраїнських зборах Народного Руху України (лютий-березень 1992) співголови Руху (зліва направо) Іван Драч, В'ячеслав Чорновіл та Михайло Горинь.
9
Ув’язнення та заслання
Під час відомої страхітної загальноукраїнської «зачистки» 1972 року його арештовують знову — попереду суд і вирок: 6 років таборів і три роки заслання. Це знову суд над журналістом, суд над Словом: Мордовія, Якутія, Чаппанда, боротьба за статус політв'язня, підпільна публіцистика й новий, ще потужніший виток спротиву. Відбував термін у мордовських таборах для політв'язнів ЖХ-385/17-А (с. Озерне) і ЖХ 385/3 (с. Барашево). В. Чорновіл був організатором і учасником численних акцій протесту, голодувань, виснажливої боротьби за статус політв'язня. Понад половину терміну провів у ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу).
«Зеківський генерал» — так назвав нарис про нього письменник Михайло Хейфец. Разом з Борисом Пенсоном В’ячеслав Чорновіл написав книгу «Хроніка таборових буднів» (1975), яку було нелегально передано з табору за кордон і опубліковано 1976 року у журналі «Сучасність На початку 1978 року був відправлений етапом на заслання в с. Чаппанду (Якутія), де працював чорноробом у радгоспі, пізніше в Нюрбі — постачальником. Там написав брошуру про боротьбу за статус політв'язня в таборах (1977—1978) під назвою «Тільки один рік».
10
Від рукопису, переданого за кордон, відновлено тільки фрагменти. 1978 року прийнятий до міжнародного ПЕН-клубу. 22 травня 1979 року Чорновіл став членом Української Гельсінської Групи. У квітні 1980 року знову заарештований на засланні за сфабрикованим звинуваченням (фактично — за опозиційні виступи та за участь у Гельсінській групі). Тримав 120-денне голодування протесту. В останньому слові на суді В’ячеслав Чорновіл звинуватив КДБ і міліцію у фальсифікації та закликав суд не брати участі в змові. Був засуджений на п'ять років позбавлення волі. 1983 року звільнений за протестом прокурора Якутії без права виїзду в Україну. Працював кочегаром на заводі будівельних матеріалів у місті Покровську. і присвячена В.Чорноволу.
Відвідини В’ячеславом Чорноволом політв'язня Степана Кожум'яки. Новомиргород. Травень, 1989 рік
11
Члени Донецької обласної філії Української Гельсінської спілки. 1989 р. Третій ліворуч у другому ряду В. Чорновіл
12
Політична діяльність
«Ідея створення Руху виникла спонтанно, вона йшла знизу. Прийшов час "розвалу імперії", так званої перебудови. Він закликав низи до дії, а серед інтелігенції, колишніх політв´язнів, політичних діячів виявилися люди, які вирішили очолити цей рух. Я пригадую, як 17 вересня 1989 року ми вивели на вулиці Львова 200—250 тис. осіб. Це була природна потреба різко змінити ситуацію, яка на цей момент склалася в країні: ішло розвалення комуністичної системи, дуже активізувалися народні маси, і це треба було оформити. Перша спроба створити у Львові "Демократичний фронт сприяння перебудові" була літом 1988 року, але нас тоді розігнали собаками й ОМОНом. Наприкінці 1988 року, зайнявши національно-патріотичні позиції, нашу ідею підтримала більшість членів Спілки письменників України. Завдяки цьому нам легше було захищатися від свавілля влади. Ми змогли виголосити програмні положення НРУ. Почалося інтенсивне зростання організацій Народного Руху в областях. У вересні 1989 року відбулися установчі збори НРУ. 1993 року НРУ був перереєстрований на політичну партію, бо, будучи громадсько-політичною організацією, ми не могли брати участь у виборах.»
В.М.Чорновіл на шахті ім. Поченкова, Макіївка. 1990-і роки
13
У березні 1990 року В'ячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної ради .З квітня 1990 року до квітня 1992 року — голова Львівської облради та облвиконкому. Восени 1991 року В'ячеслав Чорновіл був кандидатом у Президенти України (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%). Кандидатуру В’ячеслава Чорновола більшістю підтримали лише 3 області Галичини: 75,86 % на Львівщині, 67,1 % на Франківщині та 57,45 % на Тернопільщині. Чималу підтримку також отримав на Буковині та Волині.
Після виборів відбулося реформування місцевих органів влади — обласні голови трансформувалися в представників Президента в областях. В. Чорновіл вважав недопустимим ставати чиновником на послугах у свого політичного опонента й пішов у відставку з голови Львівської обласної ради, повністю зосередившись на роботі у Верховній Раді й Народному Русі України. У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді В'ячеслав а Чорновола обрано гетьманом українського козацтва. З квітня 1992 року — на постійній роботі в парламенті України. Народний депутат України двох наступних скликань — 1994 і 1998 років. Керівник депутатської фракції Народного Руху України. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
14
Загибель
25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль—Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ» з причепом, який розвертався посеред шосе. В. Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прес-секретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Самі обставини дуже загадкові: видимість в той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стояла посеред дороги. Координати 5-го кілометру автотраси «Бориспіль—Золотоноша», де сталося ДТП: 50°18′02″ пн. ш. 30°59′32″ сх. д. Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це — нещасний випадок, і іншої версії слідство не розглядатиме. Перший свідок трагедії — один з лідерів Руху, майбутній кандидат у Президенти Геннадій Удовенко чомусь теж не зміг надати чіткої картини побаченого ним — лише наголошував на нещасному випадку. Пізніше внаслідок серцевого нападу також за дивними обставинами помер один з трьох пасажирів «КамАЗу». Дуже дивно склалася доля у Володимира Куделі, водія КАМАЗу, який нібито був за кермом під час аварії. Слідством було нібито доведено, що він скоїв злочин, тобто ДТП із тяжкими наслідками, однак, несподівано він, не відбуваючи покарання був амністований. Більш того, МВС розповсюдило серед медіа чутки, що він нібито вмер від серцевого нападу. Насправді ж — це виявилося стандартною спецоперацією прикриття, бо Куделя, живий й здоровий, щоправда змінив місце проживання. Соратники В. Чорновола та його син Тарас Чорновіл, патріотично налаштована громадськість вважають його загибель політичним убивством напередодні майбутніх президентських виборів. Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша підтвердив, що Чорновола добили, ймовірно, кількома ударами кастета.
15
Похорон В’ячеслава Чорновола став однією з наймасовіших акцій часів Незалежності — за різними оцінками у процесії взяли участь 150—250 тисяч людей. Це також наймасовіший похорон в Україні. Тільки мізерна частина з них за спеціальними перепустками могла попрощатися з В’ячеславом Максимовичем, труна з тілом якого була виставлена в Київському будинку вчителя (колишня резиденція Центральної Ради). Черга бажаючих тяглася аж до Хрещатика. Не обійшлося і без висловлення обурення, коли церемонію прощання порушили перші особи держави — Президент, Прем'єр-Міністр, спікер Верховної Ради, котрі могли би висловити свою шану покійному заздалегідь. Труну з тілом від Будинку вчителя до Володимирського собору несли на руках. Панахиду відслужив Патріарх всієї України-Руси Філарет. Після цього сумна процесія рушила до пам'ятника Тарасові Шевченкові, і вже звідти на Байкове кладовище. За труною рухалася жалобна процесія протяжністю до
півтора кілометра. Сотні тисяч людей стояли щільними шпалерами вздовж усього шляху. На територію кладовища було допущено лише обмежене коло осіб, де й відбулося останнє прощання. Серед промовців були політичні й громадські діячі України та представники зарубіжних делегацій. Поховали Вячеслава Чорновола на центральній алеї. На могилі спочатку було встановлено справжній козацький хрест. Пізніше встановлено нинішній пам'ятник.
16
Нагороди та премії
-Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).
-Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996) — за збірки «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму», книгу «Хроніка таборових буднів», публіцистичні виступи в пресі. Премію присуджено у тому числі за твори, раніше інкриміновані як антирадянські
-Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (1997)
-Присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (2000) (посмертно) — за визначний особистий внесок у національне відродження України, послідовне відстоювання ідеї побудови незалежної Української держави, активну громадську і політичну діяльність.
17
Висновки:
В'ячеслав Чорновіл – є національним героєм посмертно .Його вбили в русі – у дорозі на шляху до тієї,іншої України,за яку він платив здоров'ям і життям. Ця рана ніколи не загоїться.
В.Чорновіл був найавторитетнішим політичним діячем нашої держави. Належав до надзвичайно багатогранного й талановитого покоління шістдесятників.
Чорновіл – це уособлення незламного духу. Жив тим у що вірив. Це приклад для молодих поколінь. Бо саме в молодості формується справжні високі ідеали. І дай Боже,щоб світла пам'ять цього Великого українця завжди жила в наших серцях.
Він заповів нам усе своє життя як приклад невмирущого духу,тверезості розуму,відданості принципам самопосвяти своїм ближнім-усім співвітчизникам.
Його бачення майбутнього України значно випереджувало погляди сучасників,які усіма силами намагалися консервувати застарілу та неефективну радянську систему,плоди діяльності котрої ми пожинаємо сьогодні.
Дуже актуальними сьогодні є 10 цитат В.Чорновола. Пропонуємо згадати мудрі слова цієї визначної особистості, які залишаються актуальними і сьогодні.
- Якби мене запитали, чи жалкую я за тим, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив.
- Колись один з найгірших наших офiцерiв, якi нас там переслiдували вичекав хвилину, коли нiкого не було, i почав менi говорити: "Ви що думаєте, що ми це робимо з великого внутрiшнього бажання, отак Вас так переслiдуємо? Нi, просто ми зобов’язанi це робити, але ми розумiємо, що за Вами майбутнє i, Ви знаєте, як ви прийдете до влади, то ми будемо так само служити Вам, як от зараз служимо їм".
- Найбiльше чого ми тодi боялись, що нас справдi викинуть з України
- Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буду боротися за Україну.
- Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі.
- Слабкiсть нашої демократiї в тому, що ми не були готовi, небагато було таких лiдерiв, якi дивилися далеко вперед.
- Сьогоднi допустити двi державнi мови чи одна – державна, друга – офiцiйна – це зруйнувати державу, яка в такому загрозливому стані сьогоднi.
18
- Україна починається з тебе.
- Я горджуся за своє покоління.
- Ті люди, які з нами приятелювали, під час моїх арештів робили вигляд, що нас не знають.
19
Використані джерела:
1)https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорновіл_В%27ячеслав_Максимович;
2) http://heroes.profi-forex.org/ua/chornovil-vjacheslav-maksimovich
3)В.Чорновіл Літературознавство,критика,журналістика.Т.1,2002р.
4)В.Чорновіл Правосуддя чи рецидиви терору?Лихо з розуму(Портрети двадцяти»злочинців»).Документи та матеріали 1966-1968р.Т.2 .2003р.
20
Зареєструватись за допомогою Google