Відкритий виховний захід "Герої нашого часу"

Герої нашого часу

(відкритий виховний захід для учнів 9-11 класів)

Мета:

• поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу;
•  згадати хронологію подій Революції Гідності та ключових дат АТО;
•   сприяти формуванню історичної пам’яті; бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни;
• виховувати  шанобливе ставлення до загиблих у боротьбі за свободу та цілісність України;
• виховувати патріотичну свідомість та бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання: мультимедійна презентація; записи музики, відеоролики: «Небесна сотня», «Україна прекрасна».

Хід заходу

Вчитель. Кожного року 9 травня ми вшановуємо пам'ять героїв, які поклали своє життя в роки Великої вітчизняної війни, які боронили наші домівки в ті далекі часи. Але в сучасну історію вписуються нові імена, імена тих героїв, які в наш час гинуть на Сході України, які три роки тому поклали своє життя за світле майбутнє нас, громадян України. Сьогодні ми хочемо згадати цих людей, згадати ті події та вшанувати пам'ять цих людей.

Читець.

Кричала в вікнах горобина ніч,

Душа дзвеніла гімн Небесній сотні.

А вже ж в людей… Не стерти тугу з віч.

 Вона буде. Вона уже природна.

Все відгуло, відмучилось, пішло.

Тепер – лиш дощ. Холодний і фатальний.

Відбув той час, коли вкраїнське зло

Було якимсь аж надто вже загальним.

От тільки туга, туга світова

Лежить на плечах, вдавлює у землю.

Надворі – дощ. І горобина ніч. Гроза.

Вона очистить все – хіба ж даремно?

Вона – лиш ніч. То ж – вічність.

То ж – не те. Історія ще того не писала.

І йдуть дощі, і «кача» ще «пливе»,

А цій країні мало, мало, мало!

Гуде війна. Вмирають хлопчаки.

Усі – в напрузі. І усі – байдужі.

Іди ж-бо, горобина ніч, іди,

Очисти нам розм’яклі нині душі…

Вчитель. Неначе це було так давно, а пройшло лише три  роки. Три роки з тих пір, коли Україна відновила боротьбу за власну незалежність. Коли люди повстали проти влади і змінили хід історії України. Це були лише студенти, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Але влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були по-звірячому побиті спецпідрозділами міліції  і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і на сьогодні.

Шоковані замахом на права і свободу людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних та відставки злочинної влади. Згадаємо як це було. (відеоролик)

Ведучий. 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повертає курс держави від євроітеграційного до  курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено.

Ведуча. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок  Революції Гідності.

Ведучий. До кінця доби 21 листопада 2013 року на Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік молоді, студентства, киян… З'являється міліція, посилені загони «Беркуту». Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбуваються перші сутички з міліцією та провокаторами. Кількість людей збільшується до 5 тисяч.

Ведуча. Цього ж дня люди виходять на Євромайдани у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому, Ужгороді, Вінниці, Кривому Розі, Сумах, Харкові, Чернівцях.

Ведучий. 24 листопада у Києві проходить велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, в якій взяло участь понад 100 тисяч громадян України. На мітингу приймаються ряд вимог Євромайдану: відставка уряду Азарова, скасування рішення про призупинення підготовки вступу до асоціації з ЄС та її  підписання на саміті у Вільнюсі.

Ведуча. Тим часом проурядові партії організовують антимайдан у Маріїнському парку Києва. Під будинком Уряду України відбуваються зіткнення міліції та «тітушок» з мітингувальниками. Понад 1000 бійців Беркуту розпочинають штурм Євромайдану на Європейській площі із застосуванням сльозогінного газу. Прихильники євроінтеграції України відбивають дві атаки силовиків і відтісняють їх в бік готелю «Дніпро».

         Того ж дня 5000 львівських студентів влаштовують мітинг на підтримку Євромайдану на майдані перед головним корпусом Львівського національного університету імені Івана Франка.

Ведучий. У ніч проти 30 листопада близько четвертої години ранку, коли на Майдані Незалежності залишається до 400 протестувальників, підрозділом «Беркут» здійснюється розгін мирного протесту. Були застосовані вибухові пакети. Побитих, поранених протестантів прихистив Михайлівський Золотоверхий собор, у якому було оперативно розгорнуто медичну службу, операційні блоки.

 Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.

Ведуча. Обурення в суспільстві наростає. І вже 1 грудня  півмільйона українців зібралось на Всеукраїнське Віче. До них приєдналися європейські дипломати. Відбуваються масові провокації так званих «тітушок», які спробують захопити Адміністрацію Президента України. Почався наступ спецпризначенців із масовим побиттям журналістів та протестувальників.

Ведучий.  8 грудня активісти Євромайдану звернулися до українців із закликом прийти на Майдан Незалежності і стати учасниками Маршу мільйона. У неділю на Майдан Незалежності в Києві зібралося сотні тисяч  людей. Мітинг розпочався всенародною молитвою за Україну "Отче наш"…

Здавалося, на весь світ лунав гімн України, який виконувався на Майдані.

Після завершення Маршу мітингувальники звели блокпости та барикади в урядовому кварталі Києва.

Ведуча. 11 грудня 2013 року шляхом нічного штурму здійснюється  чергова спроба ліквідувати Євромайдан, застосовуючи спецпідрозділ «Беркут» та внутрішні війська.

Читець.

Не шукайте таємного змісту

Просто доля, мов карта лягла:

Двоє хлопців зібралися в місто,

Двоє хлопців з одного села.

Незіпсовані, сильні, красиві,

Їм обом ще нема й двадцяти,

Їхні мами ще зовсім не сиві.

Їх просили себе берегти….

І шляхи їх згубились в тумані,

Різні долі, як різні пісні…

Хто ж міг думати що – на Майдані,

Знов зустрінуться раптом вони.

Як від повені вруниться річка,

Так зіткнулись – очима й чолом.

Та в одного в руках євро стрічка,

А на іншому –  чорний шолом.

Двоє хлопців спізнались одразу

І від подиву вклякли немов.

Перший знав тільки волю наказу,

Другий з власної волі прийшов.

І дивились – не те щоб привітно,

Але злоби не знала душа,

Та між ними в ту мить непомітно,

Вже лягла неприступна межа…

І запахло в повітрі війною,

І накрила Хрещатик імла

Та між тою й цією стіною –

Двоє хлопців з одного села!

І у темному мороці ночі

Ніби промінь з небес зазорів, -

Їм згадалися мамині очі

І прощальні слова матерів:

«Там ікона в кишені сорочки,

Матір Божа на щастя лежить…

Бережіть себе в світі, синочки

І Вкраїну свою бережіть!

І ніколи нікому не дайте,

Щоб земля наша кров’ю спливла,

Пам’ятайте про це, пам’ятайте!!!

Ви ж бо хлопці з одного села!

 Дзвони Михайлівського Золотоверхого забили тривогу. Зі сцени Майдану, оточеного силовиками, активісти та Руслана Лижичко із Святославом Вакарчуком закликали  киян прийти на допомогу майданівцям.

Ведучий. Майдан, що є виразником волі мільйонів українців, стає реальною силою, що мирним шляхом домагається виконання своїх законних вимог і забезпечення справедливості в своїй державі. 23 грудня 2013 року  коменданти Штабу національного супротиву закликали киян і всіх українців відзначити новорічні та Різдвяні свята на Майдані Незалежності – і тисячі людей святкували Новий 2014 рік разом.

Ведуча. З інтерактивного майданчика артисти вітали Майдан і всю Україну зі святом Нового року та Різдвом Христовим. Церкви Києва та інших міст провели святковий передзвін. Це Святкове Богослужіння, вертепи, колядки об’єднали в столиці і по всій Україні мільйони. Український Майдан вразив своєю єдністю та своїм розмахом святкування весь світ.

Ведучий. А 16 січня 2014 року Верховною Радою без обговорення, простим підняттям рук  було прийнято пакет «Законів про диктатуру», що відкривали провладцям шлях до масових репресій, надавали ще більшу свободу дій для  покарання учасників акцій протесту.

Ведуча. 19 січня 2014 року у Києві на Народному Віче зібралось десятки тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленню «Законів 16 січня». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. Беркутівці застосували спецзасоби і, незважаючи на мінусову температуру повітря, - водомет.

Ведучий. Події, що відбулися з 19 по 22 січня на Майдані, ще називають «Криваве водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

Ведуча. 22 січня  о 9:20 на вулиці Грушевського від кулі снайпера перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

Читець.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведучий. З 22 на 23 січня мітингувальники розпалюють багаття з автопокришок, яке утворює стіну вогню і диму. Спроби силовиків загасити вогонь не мали успіху.

В період з 23 січня по 17 лютого зберігається перемир’я. Президент підписує указ про відставку Кабінету Міністрів, починається робота над зміною Конституції.

Ведуча. 18 лютого мітингувальники вирішують провести мирну ходу до Верховної Ради. Враховуючи характер ходи, більшість протестантів були без традиційної зброї – кийків, каміння, коктейлів Молотова. Спецпідрозділи зустріли мітингувальників водометами та газом. Починається наступ силовиків і тутішок на мітингуючих. О 20:00 починається штурм Майдану із застосуванням бронетехніки, в результаті чого 2 бронетранспортери було спалено.

Читець.

Палає Київ у вогні, горять сталеві БТРи

там на межі-передовій, народ боронять волонтери.

Палають шини і серця, ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері, і там, і там їхні солдати..

Там у шоломі зі щитом, стоїть з Франківщини хлопчина,

з червоним на грудях хрестом, поранених несе дівчина.

Стоїть із Харкова Андрій, Сашко тримає оборону,

він тут вже 48 днів, як сам приїхав з Краснодону.

Ось знову хвиля йде атак, усе змітають водомети,

морозно трошки: «-2», горять позаду вже намети…

Всіх щільно взяли у кільце, здається ось наш дух зламають

Та хтось із права затягнув, народний гімн усі співають.

Тримати міцно треба щит, бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері, нема куди нам відступити.

Лунає вибух поруч десь, то світло-шумова граната

це «Беркут» мило передав, нам подарунок від Ґаранта.

І ще учора ти і я, були звичайні активісти.

А вже сьогодні, всі ми тут: БАНДФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ.

По ліву сторону, під щит, знову граната залітає,

і мій колега «екстреміст», на неї стрімко так, лягає!

Та, що ж ти робиш брате мій?! Знімаю з нього «балаклаву»,

лице криваве, очі, біль…  Дівочі коси розгортаю…

Та, що ж це люди за війна? Де бій приймають ненависний,

ті хто міцний бронежилет, вибрав сьогодні, ніж намисто.

Хто замість плаття, мов на бал, вже надіває «балаклави»

і так хоробро за щитом, стоїть під натиском навали?

Ви й досі кажете, що ми, стоїм тут всі за якісь гроші?

А може й в морзі хлопчаки, лежать за гроші теж хороші?

А може й це мале дівча, якому вже добу не спиться,

стоїть бо радісно їй жить, під панським катом і молиться?

Ведучий. Близько 4-ї ранку поновлюється активний штурм, на Майдані залишилося близько 300-400 активних бійців, близько 8-ї прибуває перше підкріплення зі Львова, далі із Тернополя. Автобуси прибувають один за одним протягом дня.  На ранок 19 лютого число загиблих сягнуло 25 чоловік.

Ведуча. Близько 9-ї ранку 20 лютого Майдан переходить у наступ і, не зважаючи на шалений обстріл, повертає свої позиції. Це був страшний день. Лише на вулиці Інститутській загинуло від куль снайперів близько 70 чоловік.

Читець.

Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

"За що тебе? " "За Україну, друже мій."

Ти знаєш і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають... Вас тепер за що?"

"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."

"А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть... а жити так хотів."

"Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни - син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин."

...Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

"За Україну нас вбивають, брате мій."

Ведучий. На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.

Ведуча. Увесь світ облетіли кадри документальної хроніки, де молодий чоловік у будівельній касці стоїть на барикаді і проникливо, натхненно читає уривок з поеми Т.Г. Шевченка «Кавказ». Це Сергій Нігоян – українець вірменського походження з Дніпропетровщини.

Ведучий. Це справді був день, коли по-іншому зазвучали «Слава Україні! Героям Слава!», гасла «Слава нації!», «Смерть ворогам!», «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» … І що Майдан Незалежності – це, справді,  неймовірне місце, це СВОБОДА, це та потужна точка енергії українців, де  її Герої встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу, і гідність, і єдність. (відеоролик)

Читець.

 А сотню Небесну вже зустріли небеса…

 Летіли легко, хоч Майдан ридав…

 І з кров´ю перемішана сльоза….

 А батько сина ще не відпускав..

 Й заплакав Бог,побачивши загін:

 Спереду – сотник ,молодий,вродливий

 І юний хлопчик в касці голубій,

 І вчитель літній-сивий-сивий..

 І рани їхні вже не їм болять..

 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

 Як крила ангела, злітаючи назад,

 Небесна сотня в вирій полетіла…

Читець.

Пливуть гроби по морю, як човни –

По морю рук,по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

На хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах застигає кров,

А потім б’є у скроні голос крові

За ти хто тихо жив, а відійшов

У дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни,гойдає кожну лодь

Людська долоня,тепла і тремтяча,

Човнами править втішений Господь,

А серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче,і пече

Їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Майдан братів – плече в плече

І разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої,віддає

Святий Петро ключі від того раю,

Де убієнний ангелом стає,

Бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

З Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть….

Героям слава - вписано у серці.

Вчитель. Але це був лише початок. В короткий термін події почали розвиватися стрімголов. Кінець лютого – захоплення адміністративних будівель Криму, березень – проведення референдуму про приєднання Криму до РФ,  оголошення часткової мобілізації на території України, акції протесту в південно-східних регіонах України, відбуваються трагічні події в Одесі на Куликовому полі.

Квітень 2014 року змінив життя Українців назавжди. З 12 квітня невідомими людьми було захоплено ряд адміністративних будівель Донецької області, 15 квітня українські війська увійшли в Слов’янськ та Краматорськ – це був початок АТО. (відеоролик)

Ведучий. Їх називають Кіборгами, але вони прості люди, люди, які витримали 242 дні облоги та постійних обстрілів. Так їх назвав один з бойовиків, коли намагався пояснити, як люди без підтримки, оточені ворожими силами в змозі давати опір силам ворога, які перевищували їх кількістю. Незабаром слово «Кіборги» стало одним із найважливіших слів 2014 року. Все почалося 26 травня 2014 року, коли бойовики намагалися отримати контроль над Донецьким міжнародним аеропортом, що має стратегічне значення. Втрати були великі, близько 200 хлопців загинуло, ще близько 500 поранено, 24 воїни були  захоплені в полон.

Читець.

Пульсує ту́га жилами, на шмаття рве аорту,

Сльозами болю й відчаю клекоче серця стук,

В снігу букет трояндами – бійцям аеропорту,

А в думах ритмом подиху шалених ГРАДів звук.

У небі, рванім кулями, відлуння свисту й тріску,

Туманом гніву лютого – в безодню полоса,

Під баштою нескорених – уламки обеліску,

І стеляться сніжинками в підніжжя небеса.

Тут все пропахло порохом, тут все полито кров’ю,

Вогнями честі й доблесті тут гартувалась сталь,

Тут атоми й молекули просякнуті любов’ю,

Тут сла́внем і молитвою оспівана печаль.

Колись сніги розвіються і стихне тиск аорти,

І суть нащадки вимолять з розстріляних грудей,

Та вічно нам лунатиме той спів з аеропорту,

Де чин творили Кіборги  у образах Людей.

Вони постали каменем, як неприступна скеля,

На них залізом плавленим валились сотні тон,

Та їх кістки́ не тріснули – не витримала стеля,

Та дух їх не зламався – не витримав бетон!

Ведучий. У серпні 2014 року відбулася одна з найбільш трагічних подій за період АТО. Зараз її називають Іловайський котел. Точного числа постраждалих ніхто не знає, але це близько 1200 осіб зі сторони України (дані на 2015 рік). Подія, яка сколихнула всю Україну. Адже так підло і підступно могли вчинити тільки нелюди.

 Ведуча.  12 серпня… Українські військові та угрупування противника почила бій за Іловайськ, який тривав до 1 вересня 2014 року. За цей період було поранено та вбито багато людей, втрати були з обох сторін. 28 серпня українські військові опинилися в оточенні, 29 серпня бойовики погодилися на відкриття гуманітарного кордону для українських військових, 30 серпня о 10:00 українські військові організованими колонами почали рух з міста, однак колони були підступно розстріляні бойовиками. Втрати української армії були великі: 459 осіб загинуло, 157 з них неопізнані, 157 осіб вважаються зниклими безвісти, 478 особи поранені. До сьогодні волонтери встановлюють особи тих бійців, які загинули під час цієї операції.

Читець.

Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,

В руках зажатая граната и палец у кольца чеки.

Он третьи сутки в окружении, из роты больше никого.

И вспоминая то сраженье, что не похоже на кино….

…Комбат кричал: «Держите фланги!!!», а фланги сутки уж молчат,

Их пять часов бомбили «Грады» – без чести воинов набат

Взвода на небо уходили, ведь после «Градов» мин поток

Из минометов 2Б9, с названьем нежным «Василек».

И как стояли спина в спину, уже не сорок…в пятером.

Как из зеленки выходили, под Старобешевым, потом.

Как среди трупов затерявшись, где проходил врагов спецназ

В тела стреляя бездыханных, не отводя постыдных глаз

Как Димка с криками: «Відходьте! Я їх ще трішки придержу!»

Лег с пулеметом, вынул сошки и залп нарушил тишину.

Он ранен был, с пробитым легким, ведь до своих не доползти.

Их прикрывал осознавая, что здесь конец его пути.

Десант российский окружая, все замыкал свое кольцо,

Ребята с боем прорывались, из зоны действия АТО.

Команда штаба: «Выходите! Для вас создали коридор».

В котором их, как будто в тире, лупили снайперы в упор.

И вы поверьте очень страшно, оставить и не хоронить,

Друзей с которыми не раз ты, старался пайку разделить.

Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати,

В руках зажатая граната и палец у кольца чеки. 

Вчитель. Неодноразово були спроби врегулювати конфлікт та домовитися із ворогами, але жодна з них так і не мала успіху.

Ведучий. А далі було Дебальцево… Ще одна трагічна подія, яка забрала не одну сотню життів, не тільки військових, а й мирних жителів.  Все почалося в липні 2014 року і продовжувалося до лютого 2015.  За цей час саме місто було знищено, обстріли проводилися із різнокаліберної зброї щодня, по декілька раз із артилерійських установок «Бук», «Град» та «Ураган». Починаючи із листопада 2014 року противник веде обстріл із танків. Людські втрати: 

військові – близько 200 загинуло, не менше 500 поранено, 30 зниклих безвісти,

мирне населення – близько 50 загинуло, поранених невідомо.

Читець.

І знову ворог криє люто «Градом»,

А я в окопі вам пишу листа.

Під цим страшним шаленим зорепадом,

Ймовірність вмерти кожен день зроста.

Скрипучий сніг навчив любити тишу,

А «час лікує» - це вже не для нас.

І сниться кожен день страшна афіша

Про мого брата. А я його не спас.

Своїм життям тут кожен з нас торгує,

Чергова смерть у випуску новин.

Суха статистика нікого не турбує,

«Подумаєш, помер», «ну ще один».

Секундна стрілка б’ється з серцем разом,

І знову автомат в когось затих.

Спливає в пам’яті страшна болюча фраза:

«Цінують мертвих. Потім вже живих».

Ведуча. Та якою б страшною не була війна, наші воїни намагалися не витрачати енергії та сил на погані думки. Вони жили думками про свої сімї, про рідних та близьких. Вони продовжували жити навіть тоді,. коли катастрофічно не вистачало провізії та води, коли закінчувалися боєприпаси. Вони боролися за життя тоді, коли відчували, що серце припиняє битися.

Вчитель. За ці три роки, поки триває «гібридна війна» незліченну кількість людських життів було втрачено. І не потрібно уточнювати з чиєї сторони. З обох. Чи не в кожному селі зараз є люди, які когось втратили. І наше село не обійшло стороною це лихо. Двоє наших односельців загинули під час виконання бойового завдання. Це Солонар Максим Володимирович, якому було лише 20. Загинув Максим 16 жовтня 2014 року під час виконання бойового завдання близько м.Попасна Луганської області.  Та Танський Вадим Юрійович, 26 років, мав дружину та двох дочок. Загинув 15 лютого 2016 року від вогнепального поранення. 

Давайте вшануємо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

Читець.

Його ховали мовчки всім селом,

Оркест замовив хтось з району,

Людей багато тут на цвинтарі було,

Комусь він рідний був, комусь знайомим…

Усі в селі прийшли його ховати,

І сльози на очах бриніли тут у всіх,

Ридала гірко рідна мати,

І батько стримати себе не зміг…

Поліг в бою, що ще сказати?!...

Слова в хвилину цю пусті….

Спустили гроб і землю кидають лопати,

Могила, квіти, хустка на хресті

І мовчки всі розходяться додому,

І кожен думає про щось своє,

Комусь він рідний був, комусь знайомим,

Але усіх печаль нещадно, дико рве…

Чому? За що? Кому усе це треба?

Чому з косою смерть у нас гуля?

Ми певно прогнівили чимось небо,

І от тепер воно до себе кращих забира…

Не він один, таких, нажаль, багато –

Ховають воїнів тепер у кожній стороні…

Спочиньте з миром, мужнії солдати!

Земля вам пухом, браві козаки.

Вчитель. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, найманцями протиставили  свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін. (відеоролик)