Відкриття меморіальної дошки загиблому в АТО

ЗАХІД ДО ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ

загиблому в АТО Яюсу Руслану Степановичу

для учнів 1-9 класів

Дата проведення: 13.10.17

Місце проведення: Дружненська ЗОШ

Мета: вшанувати пам'ять загиблого земляка в АТО  - Яюса Руслана; сформувати в учнів почуття вдячності, поваги, усвідомлення великого подвигу в ім’я Батьківщини; виховувати почуття патріотизму, любові до України.

Обладнання: лампадки, квіти, вишитий рушник, калина, скатертина фонограми.

Хід заходу:

Звучить сумна мелодія, під яку ведучі читають вірш.

Ведучий 1. Народ мій є! Народ мій завжди буде! 
Ніхто не перекреслить мій народ! 
Пощезнуть всі перевертні й приблуди, 
І орди завойовників-заброд!

Ведучий 2. Ви, байстрюки катів осатанілих, 
Не забувайте, виродки, ніде: 
Народ мій є! В його гарячих жилах 
Козацька кров пульсує і гуде! -  так писав наш геніальний земляк  Василь Симоненко понад 50 років тому, але слова його виявилися пророчими для нашого сьогодення.

Ведучий 1. 26 років українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами випробування: події останніх років примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також  зрозуміти, що ми - господарі на власній землі.

Ведучий 2. Та не всім це до душі. Сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Але ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Ведучий 1. Саме за це зараз в АТО воюють наші герої. На полі битви – захисники, воїни…  Вони мужні, сміливі, хоробрі… Не шкодуючи власного життя, захищають неньку-Україну. Серед них був і наш земляк, який віддав найдорогоцінніше, що мав – життя за Україну. І сьогодні ми зібралися вшанувати пам'ять випускника нашої школи, загиблого в боях на Сході, Яюса Руслана Степановича.

Ведучий 2. Урочистий мітинг, з нагоди відкриття меморіальної дошки Яюсу Руслану, оголошується відкритим.

Звучить Гімн України.

Ведучий 1: Сьогодні  в стінах  Дружненської загальноосвітньої школи,  де 21 рік  тому   Руслан  разом зі своїми друзями вчилися, змагалися, бешкетували, сподівалися і мріяли, ми відкриваємо меморіальну дошку на його честь. 

Учні з лампадками стають біля дошки

Ведучий 2 : Право відкрити меморіальну дошку загиблому герою Яюсу Руслану Степановичу надається_________________________________________________________________________________________________________________________

(Звучить музика «Мамо не плачте» )

Ведучий 1. Шановні присутні! Схилімо голови перед світлою пам’яттю воїна Яюса Руслана Степановича і всіх українців, які віддали своє життя за самостійність і незалежність нашої держави та вшануємо їх пам'ять хвилиною мовчання. Вічна пам'ять загиблим героям!

Хвилина мовчання, метроном.

Ведучий 1. Слово надається отцю Сергію.

(Священник освячує дошку)

Виступ учнів.

1.Пішов на схід. Та повернутись обіцяв.
Уся рідня гуртом випроводжали
Тебе в АТО. А ти сміявся та не знав,
Що там, на небі, вже для тебе готували.

2.Ти був в боях, ти бачив ворога лице,
Хоче лицем його оскал навряд чи зветься,

Ми будем згадувать тебе завжди

Ця пам'ять у серцях в усіх озветься!

3. А мати в ніч ніяк заснути не могла,
   Чомусь молилась, довго-довго так молилась,
   Неначе сердцем поруч весь цей час була,
   Аж поки пташка у вікно її забилась.
   І в цю хвилину зрозуміла: «Вже нема
   Її соколика», - бо то в віконце билась
   Його душа, мов птах, самотня та сумна,
   І головою мати стомленно схилилась.
4. Запалим свічку пам’яті про тих,

Кого війна забрала в домовину,

Бог забирає кращих, може і святих,

У когось батька, а у когось і дитину.

5. Запалим свічку й тихо пом’янем,

Героїв тих, що бились за свободу,

А ворога назавжди проклянем,

За те, що відібрав він цвіт народу.

6.  Запалим вічний ми вогонь скорботи,

За тих героїв, що не впали духом,

І не дали країну побороти,

Нехай земля усім їм буде пухом.

Ведучий 1. Просимо вшанувати пам'ять загиблого, запаливши свічки та  поклавши квіти.

Звучить музика «Плине кача»,  учні ставлять свічки до підніжжя меморіальної дошки,  кладуть квіти.

Ведучий 2: А зараз  до слова запрошуються:

1. ………………………………………… Ніла Василівна Островська.
2. ………………………………………….Василь Савович Пасічник.

    3.………………………………………………………………………......

Ведучий 1: Дякуємо за подвиг сина батькам  нашого випускника  -  Євгенії Олександрівні та  Степану  Трохимовичу.

Ведучий 2:Як шкода тих, кого забрали небеса,
Кого вiйна в безсмертнi списки записала,
Хай згасла свiчка, але пам'ять не згаса,
Бо нас життям вiд смертi захищали.

Ведучий 1:Поклiн вам низький, любi, до землi,
За те, що нам дали можливiсть жити,
За те, що не здалися у вогнi,
Навчили Україну нас любити.

Ведучий 2:Ви заплатили дорогу цiну,
I мати сина з бою не дiждалась,
За кожен крик i бiль, гiрку сльозу,
Що з вуст її тим розпачем зiрвались.

Ведучий 2: До слова  запрошується учасник бойових дій АТО -  Василь Володимирович Бакалюк (виступ).

Ведучий 1: Трагедія родини Яюсів – це трагедія нашого села, нашої держави. Він обіцяв повернутися, бо не міг не піти. І восени святкував би своє 35-річчя. Та доля вирішила інакше …

Ведучий 2: 6 березня 2015 року трагічна звістка чорним птахом забилась у вікно батьків героя. Скінчилось земне життя їхнього сина Руслана. Ще зовсім молодий він міг зробити чимало добра на благо своєї Батьківщини, села, родини.

Слово надається сільському голові – Валентині Володимирівні Семенчук.

 Ведучий 1: Усі ми пам’ятатимемо Руслана, як доброго, щирого, працьовитого односельчанина, а головне – патріота своєї країни. Адже він виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, захищаючи нас. Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки.

Ведучий 2: До слова запрошується директор школи – Валентина Іванівна Григорук.

Ведучий 1.Любити Вкраїну, любити завжди,

поля її росяні, зелені сади

і їй не жаліти за дні молоді

ні крові у битві, ні поту в труді.

Ведучий 2: Любити Вкраїну, любити завжди,

і села її, поля і луги,

і їй всі бажання, пориви й думки

на світлій дорозі у світлі віки.

Ведучий 1    Саме так і любив свою Україну наш захисник Руслан Яюс. Він боровся за Україну. Він стояв на сторожі Волі та Незалежності. Він навчався у нашій школі і став прикладом для нас усіх.

Ведучий 2. Тому до слова запрошується класний керівник загиблого героя Тетяна Федорівна Столяр.

Ведучий 1.Страшенно важко, що настав той час,
Коли мою країну роздирають.
Та ми, Герої, не забудем, Вас
Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Разом ведучі: Слава Україні!  

Усі: Героям слава!

Ведучий 2.Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять. Ми пам’ятатимемо героя і будемо боротися за свою країну – Україну.

Учні читають вірші

1. Моя Україно! Сади забуяли,

В озерах пливуть голубі небеса.

Печаль і тривога у серці зів'яли,

Квітує навколо чарівна краса.

2. Моя Україно! Ти сильна й багата,

У тебе мільйони найкращих синів,

І мова твоя, солов'їна й крилата,

Ще світу покаже величний мотив.

3. Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Здоров'я і щастя вам, рідні бажаю,

Добробуту, миру на довгі роки

4. І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху й забуття.

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

Звучить пісня «Моя Батьківщина».

Ведучий 1: Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Руслан Яюс  з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

Ведучий 2. На цьому мітинг, з нагоди відкриття меморіальної  дошки на честь випускника школи, загиблого в антитерористичній операції Яюса Руслана, оголошується закритим.

Звучить Гімн України

Вічна пам’ять Герою!