Виховання навичок спілкування з однолітками у дітей дошкільного віку у різних видах діяльності

Стеценко Інна Володимирівна

вихователь (спеціаліст I категорії)

Конотопської початкової школи «Лідер»

Конотопської міської ради Сумської області

Виховання навичок спілкування з однолітками у дітей дошкільного віку у різних видах  діяльності

Спілкування дошкільника з однолітками відіграє важливу роль у розвитку дитини. Контакти з однолітками відзначаються невимушеним і розкуто характерним, яскравим емоційним забарвленням. Водночас ці контакти значно поступаються сфері спілкування з дорослими своєю змістовністю та глибиною особистісних відносин. На мою думку у спілкуванні з однолітками створюються умови, що забезпечують дитині самопізнання й самооцінку у тих видах діяльності. Таке спілкування стимулює розвиток ініціативності дошкільників.У ранньому дитинстві для дітей вкрай важливо навчитися взаємодіяти з однолітками. Ці навички мають величезне значення для їх соціальної адаптації та подальшому розвитку в старшому віці. Освітні програми для закладів дошкільної освіти спрямовані на те, щоб розвинути у дітей навички, які допоможуть їм краще спілкуватися з однолітками. Програми засновані на ігровій діяльності, у ході якої діти, наприклад, розуміють, як добре грати з однолітками і спілкуватися з ними. Під час ігор діти вчаться контролювати почуття агресії і вирішувати проблеми, які можуть виникати в різних соціальних ситуаціях.

Метою статті є висвітлення теоретичних та методичних аспектів виховання дружніх взаємин у дітей дошкільного віку засобами ігрової діяльності.

В останні роки значно зріс інтерес педагогів і психологів до проблеми дитячих взаємовідносин. Учені і практики визначають різні аспекти цієї складної проблеми. Адже важко переоцінити значення позитивних взаємин у моральному вихованні людини нового суспільства. Ігрова діяльність, як одна з форм організації життя дітей, сприяє виникненню різних стосунків між ними. Саме взаємини у спільних іграх формують здатність входити у товариство гравців, діяти в ньому певним чином, встановлювати товариські і дружні стосунки. Тут виховується гуманне ставлення дітей один до одного, взаєморозуміння, усвідомлення вимог вихователів і товаришів, уміння зважати на думку інших та інтереси всіх дітей. Проблема спілкування дітей дошкільного віку привернуло увагу таких видатних вчених як Р. Шулигіної, А. Богуш, Н. Гавриш, Ю. Приходько, Т. Титаренко О. Кошелєвської, та інші. Було встановлено вченими, що позитивне емоційне ставлення дітей дошкільного віку один до одного обумовлюється характером їх спільної діяльності, яка на думку науковців, є підґрунтям співробітництва. Виконання завдань, поставлених перед дітьми в процесі діяльності, потребує від них узгодження дій, об'єднання зусиль, турботи про партнера, про якість не лише своєї частини роботи, а й про спільний результат і своєчасне його досягнення. Це сприяє виникненню у дітей співпереживання, співчуття, дружби, почуття взаємної відповідальності. Найкраще дітей об'єднує спільна ігрова діяльність.

Чому так важливо розвивати навичку взаємодії з однолітками?

Міжособистісний рівень розвитку важливий для освоєння дитиною світу. Суспільство готує її до різноманітних соціальних ролей, до вміння співпрацювати й почуватися впевнено у світі людей.

До того ж, взаємодіючи з однолітками, дитина проявляє активність, розвиває здорове уявлення про себе й позитивну самооцінку, стає незалежнішою, навчається ділитись іграшками, а пізніше — ідеями, виявляти зацікавленість у тому, що роблять інші, просити про допомогу й допомагати іншим, заспокоювати їх, висловлювати схвалення чи ділитися радістю.

Група в дитячому садочку – це перше соціальне об’єднання дітей. У дошкільному віці виявляються різні взаємини – дружні й конфліктні, тут виділяються діти, які відчувають труднощі в спілкуванні. З віком ставлення дошкільників до однолітків змінюється, вони оцінюють не тільки за діловими якостями, але і особистісним, перш за все моральним. Це обумовлено розвитком уявлень про норми моралі, поглибленням в розумінні змісту моральних якостей.

Для виявлення особливостей комунікативної діяльності дітей слід більш детально розглядати вікову динаміку особистісної взаємодії.

Взаємини з однолітками в ранньому дитинстві мають велике значення для психосоціальної адаптації дитини у закладах дошкільної освіти і в майбутньому під час навчання в школі. Досвід групових ігор і дружніх відносин допомагають їй розвивати нові соціальні навички, засвоювати соціальні норми і правила, пов'язані з міжособистісними відносинами. Це дуже важливо, адже найчастіше дитина спілкується з однолітками і поза дитячим садком або школою.

В групах молодших дошкільників часто спостерігається діяльність дітей за типом «поруч, але не разом», часто можна помітити, як дитина розмовляє із собою або іграшкою. З часом спільна дія набуває елементи співпраці, які виявляються у встановленні емоційних, виборчих контактів з однолітками, в об’єднанні дітей на основі загального ігрового інтересу («Хто піде грати зі мною у м`яч?»). Для більшості дітей цього віку неймовірно важко вести себе по відношенню до інших дітей дружелюбно, доброзичливо, разом домагатися якихось результатів. Діти, які вже опанували цим умінням, часто бувають несправедливо суворі до тих, хто від них відстає, тому у спільній грі може виникнути конфлікт. Велика роль у правильній організації спілкування належить дорослому.

У дитини народжується суб’єктивне ставлення до однолітка як партнера спільної діяльності, без якого «грати нецікаво». Інтенсивно розвивається усвідомлення дитиною себе як суб’єкта спільної діяльності, особливо в сюжетно-рольових іграх. У них дошкільник починає орієнтуватися не тільки на сюжет, а й на однолітка, сферу його інтересів, рівень можливостей і умінь. У дітей з’являється прагнення до налагодження співпраці для досягнення загального результату. Створюються перші ігрові об’єднання, але вони мають, в більшості випадків, нестійкий характер. Переважають діади, рідше – тріади, за статевою складом переважають «чисті» мікрооб’єднання у молодших дошкільнят.

Головною вимогою однолітка перед прийняттям його у спільну гру, є володіння ігровими діями. Діти визначають своє ставлення до однолітка скоріше емоційно, ніж раціонально, оцінюючи вчинки іншого. Джерелом оціночних суджень, а в результаті і оціночних відносин, виступають дорослі. До них часто звертаються молодші дошкільнята з метою уточнення правил взаємодії. В кінці 4-го року життя стосунки між дітьми стають більш стійкими. Найпомітніше виступають деякі симпатії та антипатії.

Переважною формою на початку молодшого дошкільного віку виступає емоційно-практичне спілкування. Основні приводи для спілкування один з одним виникають в процесі гри, занять, виконання побутових обов’язків. Діти хочуть привернути до себе увагу, отримати оцінку себе. Помітна вибірковість спілкування.

У середньому дошкільному віці провідною діяльністю поступово стає сюжетно-рольова гра. В ігрових об’єднаннях починають з’являтися спільність вимог, узгодженість дії, спільне планування. Дитина починаєбрати до уваги інтерес партнерів. Поступово розвивається вміння взаємної підтримки, почуття товариства, співпереживання успіхів і невдач. Діти починають усвідомлювати ефективність спільно організованої діяльності. У цьому віці переважають стійкі діади і з’являються об’єднання, що включають в 3 і більше осіб. У групах 5-го року життя переважають «чисті» об’єднання дітей, в цьому віці вже більш чітко відзначаються поділу «групових ролей» – «зірки», «пропущені». Так, значущими характеристиками «зірок» виступають: уміння організувати гру, прагнення до справедливості, доброта, дружелюбність, зовнішня привабливість, широта кругозору. «Пропущених» дітей характеризують дефекти морально-вольової сфери, замкнутість, непривабливість. 

Взаємовідносини дошкільнят 5-го року життя визначаються, головним чином, наявністю або відсутністю у дитини моральних якостей, які мають важливе значення для всієї групи. Тому педагогу необхідно підвищувати соціометричний статус дітей у групі, організовуючи правильно спілкування, щоб у дітей не з’явилися негативні емоційні стани.

На 5-му році сюжетно-рольова гра стає по-справжньому колективною, будується на основі співробітництва. Дитина прагне привернути до себе увагу. У спілкуванні виникає феномен «невидимого дзеркала»: в однолітку дитина бачить себе, і бачить простір позитивно. Дитина в процесі спілкування з однолітками оцінює себе і замислюється над тим, сором’язливий він чи настирливий, скромний або самовпевнений, стриманий або ні.

Таким чином, можна сказати, що, дозволяючи дитині все, що роблять інші діти в його віці, ми – дорослі даємо йому можливість зрозуміти, як треба і як не слід поводитися в суспільстві людей.

Хотілося б зауважити, що рівень розвитку взаємодії дітей залежить від багатьох факторів, і, перш за все від тих умов, в яких дитина перебуває не тільки в дитячому саду, але і вдома, а також на вулиці. Всі ці чинники в сукупності роблять великий вплив на формування особистості дитини, визначаючи ступінь розвитку його почуттів, емоцій, уявлень і знань, а також його вмінь застосовувати їх у своїй діяльності, його навичок колективного життя.

Норми поведінки, засвоєні дитиною в сім’ї, відображаються на процесі його спілкування з однолітками у свою чергу, багато якостей, придбані дитиною в дитячому колективі, приносяться їм у сім’ю.

Одним з головних завдань дошкільної освіти є формування у вихованців комунікативної та соціальної компетентності, інакше кажучи – умінь, що дають дітям змогу гармонійно існувати в соціумі. Тож в умовах дошкільного

навчального закладу педагоги повинні створити розвивальний життєвий простір, сприятливий для формування соціальної зрілості. У такому середовищі діти мають досягнути рівня сформованості установок, знань, умінь та етичних якостей, достатнього для добровільного, умілого та відповідального виконання різних соціальних ролей.

Список використаних джерел:

1. Всеосвіта. Бібліотека методичних матеріалів. Дошкілля.URL: https://vseosvita.ua/library/vihovanna-navicok-spilkuvanna-z-odnolitkami-u-ditej-doskilnogo-viku-v-igrovij-dialnosti-180970.html.

2. Діти і соціум: особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: Монографія / А. М. Богуш, Л. О. Варениця, Н. В. Гавриш та ін. Луганськ. Альма-матер, 2006. 368 с.

3. Журнал «Дошкільне виховання» №3, 2015.

4. Кошелівська О. І. Стимулювання морального вибору дошкільників у процесі педагогічного впливу: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.08 / О. І. Кошелівська.

5.Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Освіта України. 2004. 3 грудня.

6. Педагогічні передумови оптимізації комунікативної культури особистості у соціокультурному розвитку / Р. А. Шулигіна // Вісник Львівського національного університету: Серія педагогічна. 2005. Вип. 20. С. 162­171.