Виховна година « Без калини нема України»

 

Мета. Поглибити знання дітей про калину; пробуджувати інтерес до художнього слова, зокрема віршів, легенд, прислів’їв. Формувати в дітей уміння вивчати та виразно розповідати вірші. Виховувати почуття любові до рідного краю, бережне ставлення до природи.

Обладнання. На столі, застеленому рушником, стоїть тарілка з хлібом і калиною. Поряд – глечик з гілочками калини. Плакат « Без калини нема України»

Технічні засоби: комп’ютер, проектор.

Музичне оформлення: аудіо запис « Ой єсть в лісі калина», « Одна калина».

Хід виховного заходу

Діти в українському вбранні:

Осіннього ранку

Пташки відлітали,

Новину повідомляли,

Що до нашої групи гості завітали,

Щоб почути від вас, діти,

Як бережете природу,

Як любите рідний край –

Скарб свого народу.

Про рослину незвичайну,

З пишними гілками.

Про калину пломенисту

Вкриту ягідками.

 

Слайд 1 – Калина – символ українського народу.

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема!

 

Тема нашої виховної години – « Без калини нема України»

З’являється Калинка.

Діти запитують:

• Хто ти, дівчинко, гарненька?

Калинка: українка я маленька.

Веселенька, чепурненька.

Я не груша, я не слива –

Я калинонька вродлива.

Я стою в зеленім листі

І в червоному намисті.

 

Всіх запрошую на свято.

 

Вихователь.

• Усе в цій рослині красиве – і квіти, і листя, і ягоди. Красива калина в усі пори року. Пізньою весною калина вбирається у білі «букетики» з квітів. Над її біленькими пахучими квітами снують бджоли, джмелі. Вони прилітають, щоб напитися солодкого нектару. А з осені і до самої весни яскраві червоні кетяги калини привертають до себе птахів. Її ягодами ласують мешканці лісу. На всій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні лише вісім, оспіваних у піснях, легендах, казках та віршах.

 

Слайд 2 – Звідки пішла назва « калина»?

 

Про калину складено багато легенд. Ось одна з них.

Легенда

Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього воєводу – грека – поранено отруйною стрілою.

Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку сам загадає.Але ніхто не міг.

           Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже красива і горда. Звалася Пелагея… Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусив поклястися, що більше не  прийде на нашу землю. Так і сталося. Грек забрав Пелагею в Грецію. І була вона там царицею трав – Панацея називалася.

           У Пелагеї була сестра  Калина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: «Твоїм ім’ям, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли вона цвіте, то найспівучіший птах, соловей, прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налиті ніби самою кров’ю щедрої нашої землі. І ті ягоди повертають здоров’я людині.

Буде вона зватися калина, калина…»

 

• Чиїм ім’ям Пелагея назвала рослину, яку найбільше любила?

(Вона назвала рослину ім’ям своєї сестри)

 

Слайд 3 – Калина для життя

А ще, діти, калина – символ України й оберіг.

 

Калина

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля,

Материнський білий цвіт.

 

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси пречиста врода,

З неба – почерк журавля.

 

Посадіть калину коло тину,

Щоби злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

 

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

 

Посадіть калину в чистім полі!

Хай вона освятить час!

Рід наш дуже любить волю.

Хай же воля любить нас!

Синє небо, злоте поле…

 

Посадіть калину коло школи.

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув в спориші,

Посадіте коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

 

(А. Листопад)

«Посадили ми калину».

Посадили ми калину

Біля двору,

Рости, наша калинонько,

Вгору, вгору.

Міцній, наша калинонько,

Розростайся.

 Навесні біленьким цвітом

Заквітчайся.

Влітку будемо калину

Поливати.

Будем разом із квітучою

Зростати.

Восени ми всі одягнем

Урочисто,

Із достиглих ягідок

Намисто.

 

Слайд 4 – Калина має чудові лікувальні властивості.

Вихователь.

Не було в народній медицині колись, та, мабуть і тепер такого помічника від застуди, як калиновий чай.

Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові.

Соком калини дівчата та жінки очищали обличчя, щоб рум’янилося.

 

Дівчата у віночках виконують пісню

«Ой єсть в лісі калина»

Українська народна пісня в обробці А.Ревуцького.

 

Ой єсть в лісі калина, (Двічі)

Калина-калина,

Комарики-дзюбрики, калина

 

Там стояла дівчина (Двічі)

Дівчина, дівчина,

Комарики-дзюбрики, дівчина.

 

Цвіт-калину ламала, (Двічі)

Ламала, ламала,

Комарики-дзюбрики, ламала.

 

Тай в пучечки в’язала, (Двічі)

В’язала, в’язала,

Комарики-дзюбрики, в’язала.

 

На доріжку кидала, (Двічі)

Кидала, кидала,

Комарики-дзюбрики, кидала.

 

Та й на хлопців моргала, (Двічі)

Моргала, моргала,

Комарики-дзюбрики, моргала.

 

Вихователь.

У народі цінують калину за її цілющі властивості. З ягід варять кисіль, джеми, варення. Тому й садили кущі біля криниць, щоб вода була холодна і смачна.

 

Слайд 5 – калина в творах великих поетів.

 

Калина – це символ нашої України. Калина оспівана в багатьох творах наших великих поетів: Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки.

Наш великий поет Т.Г. Шевченко дуже любив співати про гірку долю матері «Ой зацвіла червона калина».

Мабуть, з тієї пісні народилися вірші, в яких йдеться про калину.

 

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину

 

1 учень

Тече вода з під явора

Яром на долину

Пишається над водою

Червона калина.

 

2 учень

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

 

3 учень

Найдеш у гаю ту калину,

То пригорнись,

Бо я любила, моя дитино,

Її колись.

 

Чи пізнали ви, дути, хто написав ці рядки? Так, це Т.Г. Шевченко. У своєму «Кобзарі» поет вжив слово калина аж 385 разів! Давайте і ми з вами пригадаємо вірші.

 

Діти декламують вірші.

 

1 учень

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину.

Над водою гне з вербою

Червону калину

 

2 учень

Защебече соловейко

В лузі на калині.

Заспіває козаченько,

Ходя по долині.

 

3 учень

Три явори посадила

Сестра при дорозі,

А дівчина заручена –

Червону калину.

 

Слайд 6 – Калина в приказках

 

Вихователь.

Живе образ калини не тільки в піснях, легендах, а й в прислів’ях та приказках.

• Калина хвалилася, що з медом солодка.
• Пишна та красива, мов червона калина.
• Убралась в біле плаття, як калина в білий цвіт.
• Україна, мов калина.
• Який кущ, така й калина,

Яка мати, така й дитина.

• У лузі калина з квіточками,

Неначе матуся з діточками.

• Любуюся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.
• Весною калина білим цвітом квітує,

А восени червоні ягідки дарує.

• Немає цвіту білішого, як цвіт калини,

нема в світі ріднішого, як мати дитині.

 

Дидактична гра «Обери правильну дорогу»

Пропонуються три стежки. Якщо піти першою, можна потоптати або зламати кущ калини, якщо другою – наступити на мурашник. Посередині третьої горить багаття. Як треба вчинити?

(Йти третьою, але спочатку загасити багаття)

 

Вихователь.

Хто з вас, діти, ще знає вірші про калину?

 

Калинонька

Ось калина над рікою:

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте –

Розцвітає, як вогні…

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько, і мені!

М. Познанська

 

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво – луна.

Це моя Україна,

Це моя батьківщина,

Це як тато і мама одна.

А. Калінчук

 

Слайд 7 – Калина на весіллі

 

Калина вважалась «весільним деревом» і була обов’язковою учасницею весільного обряду. Нею оздоблювали весільні короваї, весільні рушники, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту та дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки.

 

Слійд 8 – Калина-мати

 

Вихователь.

Калина – це пам'ять про матір, найдорожчу в світі людину.

Калина символізує материнство: кущ – сама мати; цвіт, ягідки – діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного.

Калина біля материнської хати – не тільки краса, а й наша берегиня. Є прислів’я.

 

Дитина

Мамина калина росте біля хати –

Сюди прилітає зозуля кувати.

 

З калини робили колиски немовлят. Мама заколихувала дитину і співала колискову.

Спи, дитино, бо покину,

Сама піду по калину.

Намалюю калиноньки

Та й покладу в головоньки,

А калина буде цвісти,

А дитина буде рости.

 

Вихователь.

Дитина підростала. Мама й бабуся, чи ще хтось, розповідали казку про калину, калинову сопілку.

 

Калинова сопілка

Давно жила в селі одна бідна родина: батько, мати й син. Коли син підріс, то пішов по світу щастя-долі шукати. Йшов він, йшов, бачить – росте на узліссі кущ калини.

Сів він під ним відпочивати. А калина так ласкаво шепотить гілочками, наче хоче йому щось розповісти.

Юнак вирізав з калини сопілку і заграв. Як же він здивувався, коли сопілка заговорила людським голосом:

Ой помалу, помалу, юначе грай,

Та не врази мого серденька вкрай.

Мене сестриця зі світу згубила,

В моє серденько ніж устромила.

Юнак дійшов до села, він розповів людям про дивну пригоду. І вони повідали йому про страшну трагедію, що трапилася тут, де виросла калина.

Бабина донька, заздрячи красі й працелюбності дідової дочки, убила її та закопала в лісі. На місці, де пролилась кров бідної дівчини, виріс кущ калини.

Навесні він зацвітав білим цвітом, влітку ховав подорожніх від спеки і дощу, а восени і взимку пломенів червоними кетягами.

За що бабина донька убила дідову дочку?

 

Вихователь.

Слайд 9 – Калина – це пам'ять про тих, хто не повернувся з боїв. Не повернувся юнак до рідного порога, разом з рідними сумує й калина.

 

Дитина

Опустила кетяги калина,

Вся в зажурі, краще б не цвісти,

Хто її чекав, вже не прилине,

Вже йому до неї не прийти.

 

Вихователь.

Батьки вчили своїх дітей любити рідний край. Навчали садити калину біля своєї хати – як згадку про рідний дім, про рідну Україну.

 

Підсумок.

 

Говорила мати: не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Зоряна калина і краса, і врода,

Нашої Вкраїни, нашого народу.

Пам’ятай же сину, що казала мати,

Посади калину в себе біля хати.

В. Косовський

 

Правду каже прислів’я: «Червона калина – символ України».

Учні (хором)

Хай ізнову калина

Червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:

Я – країна Україна,

На горбі калина!

П.Тичина «Калина»

 

Діти, любіть свій рідний край. Куди б доля вас не завела, не забувайте калину, свою домівку, рідну Україну.

 

Сумно, сумно аж за край…

Не дивись на мене, грай, музико, грай!

Зимно, зимно на душі…

Забирай, що хочеш, тільки залиши

 

Приспів:

Одну калину за вікном,

Одну родину за столом,

Одну стежину, щоб до дому йшла сама,

Одну любов на все життя,

Одну журбу до забуття

І Україну, бо в нас іншої нема!