Виховна година "Безсмертна мово, рідна і терпка, ти є душа співочого народу"

Безсмертна мово, рідна і терпка, ти є душа співочого народу

Ведучий 1. Рідне слово, рідна мова,

Ви для мене – все життя,

Повертаюсь до вас знову

Я з любові почуттям.

Коли чую рідну мову

Почуваю радість я,

Рідна мова, рідне слово,

Ви для мене – все життя

Рідна мова, ти чудова,

Гордо йдеш у майбуття.

Рідне слово, рідна мова,

Ви для мене – все життя…

Ведуча 2. Першим до нас приходить слово… З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою.

Ведучий 1. Мова – це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя.

Ведуча 2. Саме рідній мові присвячений наш вечір, який пройде під гаслом «Безсмертна мово, рідна і терпка, ти є душа співочого народу»

Ведучий 1.  Що ж дає кожному із нас мова? З народження – материнську ласку і ніжність, спілкування з родиною, друзями, чарівний світ казок, легенд,  пісень.

Ведуча 2. У старшому віці – це ще й потужний канал інформації, можливість осмислення і засвоєння її. А ще – розмаїтий світ почуттів та емоцій, моральних оцінок і переживань, що їх ми сприймаємо від інших, усвідомлюємо, трансформуємо у життєвий досвід.

Ведучий 1. У мене є єдина мова

   Живу якою і вмираю.

   З її святого пісні – слова

   Я кожен день розпочинаю.

   Вона мене розкрила справжню,

   Навчила мріяти й кохати.

   Я з кожним днем все більше прагну

   ЇЇ до глибини пізнати.

   Життя моє без неї – крихта,

   Загублена серед світів,

   І українською молитва

   Поверне знов до берегів.

   Люблю тебе я, рідна мово!

   Живи, квіту й і не згасай!

   Благословляю твоє слово

   Й увесь наш український край!

Ведуча 2. Мова є засобом саморозвитку й самовираження особистості. Те, як людина  говорить, створює образ її душі та інтелекту, вихованості, оскільки інакше як  через мову практично ці якості не виявляються.

Ведучий 1. Мовлення кожного – це його духовний, інтелектуальний портрет. Заговорить людина – і виявить не тільки рівень своєї освіченості, а й міру вихованості, гостроту розуму, образність уяви, точність спостережень, жвавість натури. 

Ведуча 2. Тисячоліттями український народ творив високорозвинену літературну мову.

Ведучий 1. Стародавні українські літописи, численні історичні джерела, давня українська література донесли до нас слова-символи: героїзм, мати-Вітчизна, дума, сповідь, гріх, добро і багато інших. Оживають сторінки історії, бо значення цих слів ширші простих номінацій.

Ведуча 2. Вони вбирають і оцінки тих явищ, які закріпилися в народній уяві як символи патріотизму й моралі, добра і зла. Так формується пам’ять народу і  водночас постає мовна особистість, вихована словами – символами, кристалізаторами життєвого досвіду народу.

Ведучий 1. І тоді розкриваються великі істини! Література – літопис буття нації, а мова – своєрідний його аналог, бо в ній – досвід мільйонів людей від народження до смерті, їх світовідчуття, ідеали.

Ведуча 2. Ти постаєш в ясній обнові,

  Як пісня линеш, рідне слово,

  Ти наче диво калинове,

  Кохана материнська мово!

  Несеш барінь гарячу, яру

  В небесну синь пташиним граєм

  І, спивши нам від сонця жару,

  Зеленим дихаєш розмаєм.

  Плекаймо в серці кожне гроно,

  Прозоре диво калинове.

  Хай квітне, пломенить червоно

  В сім’ї великій, вольній, новій.

Ведучий 1. Відзначаючи День української писемності і мови, ми маємо знати, як народилися наші літери, адже мовознавці твердять, що наша мова-древня.  Тому, прослухавши історичну довідку, ви дізнаєтесь про походження нашого письма.

Ведуча 2. Понад тисячу років тому це зробив болгарський священик, вчений і просвітитель Кирило разом зі своїм братом Мефодієм. Для створення букв  скористалися візантійським алфавітом, а своє письмо назвали глаголицею. Разом вони створили два письма. У першому, Глаголиці, позначки були дивно закручені, нагадували ієрогліфи, писати ними було нелегко. Глаголиця  мала 38 букв. Довелось придумувати інші значки.

У новій абетці позначки прості та зручні й пишуться швидко. Її назвали Кирилицею. Вона складалася із 43 букв. В її основі лежав грецький алфавіт. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови. У Х столітті кирилиця і глаголиця існували одночасно. Пізніше почали користуватися лише кирилицею. Так виникла писемність, якою ми зараз користуємося.

(Показ презентації)

Ведучий 1. Тож, коли будете читати улюблені книги, писати, згадуйте про те, скільки пригод і змін довелося зазнати літерам, перш ніж вони стали такими, як зараз.

Ведуча 2. Українська мова з часів її зародження в лоні спільнослов’янському, з  часів її утворення як загальнонародної в XIV ст.., з часів революції й сьогодення постає в кращих зразках творів великих майстрів слова, які плекали мову, насичувались нею і повертали народові витончені в словесних гранях мовні образи.

Ведучий 1.  Щасливі ми і горді, що читаємо

Шевченка і Франка, і Лесю Українку

На незрівнянній український мові

Й не потребуємо вже більше словників.

О, що за мова! Лиш торкнешся слова –

І заспіва воно, немовби вітер.

Струни торкнувсь – і враз вона зітхнула, -

Струна? Чи слово? Чи сама душа?

О, що за мова!

Це ж бо мова – пісня…

(Звучить пісня)

Ведуча 2. Багато слів сказали ми про мову,

Чудову нашу, материнську, калинову,

Яка для нас – життєвий старт…

Адже ж у нас сьогодні свято,

Тому доречний тут і жарт

(Учні читають гуморески)

Ведучий 1. Сьогодні, коли в суспільно-політичному житті йде переоцінка моральних, етичних цінностей, відроджується національна самосвідомість народу, знання рідної мови набуває особливого значення.

Ведуча 2. Коли ти плекаєш слово,

Мов струна воно бринить.

Калиново, барвінково

Рідна мова пломенить

Коли мовиш, як належить –

Слово чисте, як роса…

І від тебе теж залежить

Мови рідної краса.

Ведучий 1. Українська мова проголошена в Україні державною як мова основного корінного населення на її території. Це записано в ст.10 Основного Закону - Конституції України.

Ведуча 2. Що дає нам знання української літературної мови і вільне володіння нею?

Ведучий 1. Найперше – це гарантію реалізувати права і свободи в межах України на всіх виборних, державних, виробничих посадах.

Ведуча 2. Друге – реалізувати свої творчі можливості в усіх сферах культурно-освітнього, науково-технічного, професійно-виробничого, народногосподарського життя, досконало оволодіти обраною професією.

Ведучий 1. Третє – мати доступ до джерел української духовності, культури, можливість постійно збагачувати духовне життя, утверджувати своє «я» в колективі і суспільстві.

Ведуча 2. Четверте (можливо, це основне) – відчувати єдність з Українською державою, яка про нас піклується і яку ми своїм знанням мови зміцнюємо; єдність із землею, на якій ми живемо, з народом – творцем і носієм української мови.

Ведучий 1. П’яте – мати почуття впевненості, комфорту від того, що ми вдома, серед своїх, що ми спадкоємці і носії історичної пам’яті однієї з найдавніших мов, однієї з повносилих, повноцінних культур, історія якої сягає тисячоліть.

Ведуча 2. Хіба заради цього не варто вивчати таку гарну мову, якою є сучасна українська літературна мова, вивчати так, щоб володіти нею стало мистецтвом українського слова?

Ведучий 1. Мова невмируща, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе в ньому і з ним. Але в безсмерті мови є й часточка безсмертя людини. Через мову кожна людина дотикається до безсмертя свого народу.

Ведуча 2. Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська!

Мово моя материнська!

Мово рідна, квітуй і шануйся,

Любов’ю воздай всім народам і мовам.   

 

(Звучить пісня)