Виховна година "ЧОРНА БІЛЬ"

Сценарій виховного заходу

до Дня пам’яті Чорнобильської трагедії « ЧОРНА БІЛЬ »

У світі є небагато назв, що відомі краще, ніж "ЧОРНОБИЛЬ". І лише деякі події викликали більше суперечок серед учених, співробітників урядових закладів і громадськості. Протягом десятиліття після вибухів, що зруйнували ядерний реактор на Україні, ця аварія і її наслідки ретельно вивчалися. Сьогодні у фахівців є загальне уявлення про те, що відбулося, чому це сталось і які основні наслідки. Однак для більшої частини населення у світі аварія дотепер залишається загадкою - явищем, якого бояться, але мало розуміють.

Чорнобильська аварія дотепер вважається самою руйнівною в історії ядерної енергетики. Радіоактивні випадання в основному зосереджені на території трьох колишніх радянських республік, найближче розташованих до станції, однак у низьких концентраціях радіоактивність поширилась також на більшій частині всієї північної півкулі. Що ми сьогодні знаємо про вплив цього масивного викиду радіоактивного матеріалу на здоров'я і навколишнє середовище?

МЕТА:

Ознайомити студентів з однією із трагічних сторінок України, розкрити наслідки трагедії, ознайомити з тими заходами, які приймає уряд України з метою запобігання подібного лиха. Наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати людяність, доброту та згуртованість, вчити вболівати за минуле своєї держави. Формувати загально розвинену особистість, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу.

ОБЛАДНАННЯ: плакати і малюнки студентів, стінні газети, свічки, квіти, портрети пожежників, що загинули під час ліквідації аварії.

ДЗВІН ЧОРНОБИЛЯ ЛУНАЄ В НАШИХ СЕРЦЯХ…

Чорних дат у людства є немало

Кожна з них - це міна під прогрес

Найстрашніше, що усіх спіткало –

Вибух на Чорнобильській АЕС.

Чорнобиль. Минуло 33 роки.

Тепер це слово знає весь світ.

Чорнобиль – це мука і трагедія,

це подвиг і безсилля, це пам'ять  і біль.

26 квітня – День скорботи

Зранку скромних квітів я зірву

І на знак журливої турботи

До могил засмучених піду.

Сьогодні ми проводимо виховну годину пам'яті про ті трагічні події.

1-й студент

Целый мир охватив от земли до небес,

Всполошив не одно поколение,

По планете шагает научный прогресс.

Что стоит за подобным явлением?

2-й студент

Это странный вопрос. Что же тут не понять?

Мы сильней и счастливее будем.

Будем больше иметь и точнее...

3-й студент

Стрелять...

2-й студент

Как стрелять?

3-й студент

Очень просто — по людям.

Тот, кто выдумал меч, тот и начал разить —

Нам история в этом порукой.

1-й  

Не согласен и смело могу возразить:

Нас вперед продвигает наука,

Человек вышел в космос и был на Луне —

У природы все меньше секретов.

3 -й студент

Но любое открытье — подспорье войне:

Тот же атом и те же ракеты...

2-й студент

Как использовать атом — забота людей.

Не наука — ученый в ответе.

Подарив человеку огонь — прав ли был Прометей?

(Усі разом). Подарив человеку огонь — прав ли был Прометей?

1-й студент Чем прогресс обернется планете?

1-й ведучий. 15 березня 1966 року прийнято рішення Міністерством енерге­тики і електрифікації СРСР про установлення пунктом будівництва АЕС село Копачі Чорнобильського району Київської області.

2-й ведучий. Січень 1970 року забито перший кілочок на місці майбутнього головного корпусу АЕС.

1-й ведучий. 22 січня 1978 року, 18 година 15 хвилин. Перший енергоблок Чорнобильської АЕС виробив перший мільярд кіловатгодин електроенергії.

2-й ведучий. 21 листопада 1978 року енергопуск другого блока.

1-й ведучий. 3 листопада 1981 року енергопуск третього блока.

2-й ведучий. 21 листопада 1983 року енергопуск четвертого блока.

1-й ведучий. Улітку у Чорнобилі любили відпочивати багато киян, москви­чів, ленінградців. Приїздили сюди надовго, часом на ціле літо, з дітьми і домочадцями, готували на зиму соління і варення, збирали гриби, яких удосталь було у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо - чистих піщаних берегах Київського моря, рибалили.

І здавалося, що гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки АЕС, розміщеної неподалік на північ Чорнобиля.

2-й ведучий. 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

(Тихі удари дзвону).

1-й ведучий.  А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покриває дерева. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її Землю.

1-й ведучий. Протягом 25 квітня 1986 р. були збої в роботі, що не дозволяли провести випробування системи безпеки четвертого ядерного реактора. Була п'ятниця, кінець робочого дня, країна чекала вихідних.

2-й ведучий. 26 квітня 1986 р. субота, 1 година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна система захисту.

(Дзвін частіше і сильніше)

1-й ведучий. 1 година 22 хвилини 30 секунд. ЕОМ видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.

2-й ведучий. 1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. А через декілька секунд - вибух.

(Дзвін стихає, один ведучий іде у глибину сцени).

(Повертаються на сцену ведучі).

Так, земля завогнилась

І стала страшна, ніби атом.

Ви не знала про це.

Молоді оборонці життя.

Кожен з вас до кінця

Залишався і в смерті солдатом,

І про власну хоробрість

Не знали ви ще до пуття.

Тільки б смерть зупинить ту

Підступну, що атомом зветься,

Де живе все згорає

На її непомітному тлі.

Ви плечем до плеча пов'язались

І серцем до серця.

Ідучи у вогонь

Лиш заради життя на землі.

Ви — безумство хоробрих —

Все назавжди зріднили собою:

Землю сушу і лютий вогонь,

І відвагу людську.

Нам лишається пам'ять,

Що світить життям і любов'ю,

Тим високим життям,

Що дається лиш раз на віку.

2-й ведучий. Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенюк. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники. Валерія так і не знайшли... Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук...

1-й ведучий. За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні з охорони ЧАЕС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип'яті на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком.

2-й ведучий. Вступивши в полум’я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України.

(Звучить «Реквієм »).

А трагедія кожну мить наростала,

Мов зібрала зі світу пожежі, розплати, війну.

І, немов з Хіросіми, з безодні повстала,

Перед людством відкривши свою таїну.

Зойкнула Земля чаїним криком:

• Сину, вбережи і захисти! —

Вийшла Мати із іконним ликом:

• Йди, синочок. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

• Сину, вбережи і захисти! —

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

• Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

...І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зоряні поля...

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і воля, небо і Земля.

1-й ведучий. А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячили маленькі фігури, в полум'ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

2-й ведучий. До п'ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України сіючи смертоносну радіацію...

1-й ведучий. Їх було 28 — пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

Живі і мертві... всі відважні

Вітчизни-матері сини.

Людське життя, мов цвіт черешні,

Осипалось... не з їх вини!

Нам горе люте миром перебути,

Нам поховати зло в бетон і бронь.

І не забути, доки світ і люди,

Синів землі, що відвели вогонь.

2-й ведучий. На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками довічно викарбувані імена;

• Володимира Правика;
• Миколи Ващука;
• Василя Ігнатенка;
• Віктора Кибенка:
• Миколи Титенка;
• Володимира Тишури — перших, хто собою закрив вогонь.

1-й ведучий. Поповнився список тих, хто після пожежників і робітників АЕС заступив на вахту в боротьбі з невидимою диявольською силою. Ліквідатори - люди, що  за обов'язком служби взяли участь у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи. Це люди різних національностей, професій, різного віку.

Біда їх об'єднала, і де б вони не народилися, у яких краях не мешкали — у їхньому життєвому паспорті значиться прописка «Чорнобилець». Разом із пожежниками, операторами, міліціонерами свої дози опромінення одержали робітники штабів цивільної оборони України.

2-й ведучий. З Київської області та інших областей, військові, і медичні робітники, автотранспортники, робітники комунального господарства і багато тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії, особливо в перші години, дні, місяці після неї. Скільки було їх, не­помітних героїв, усіх перерахувати неможливо... Медики... Ними була виконана колосальна робота. Тільки на маршрутах евакуації для надання медичної допомоги, було розгорнуто тридцять лікарських бригад,  а усього залучено понад 2,5 тисячі лікарів, 2,5 тисячі  чоловік середнього медперсоналу, 1200 студентів-медиків, 150 санітарних дружин.

1-й ведучий. Відразу ж після аварії в Прип’ять приїхав головний інженер облкомунуправління Прудников із колоною поливальних машин і з ходу почав мити йодним розчином дороги, тротуари, повторюючи цю операцію 10 і більше разів на добу. Свою роботу Валерій Касянович робив без підміни більше 24 годин у Прип'яті  і 50 ночей і днів у Чорнобилі і окрузі, перервавшись на вимогу лікарів із 4 по 8 травня 1986 р. для перевірки в лікарні. Довідка з тих днів нагадує йому  про отримані рентгени.

Дезактивацією будинків АЕС займалися солдати й офіцери, вони ж дезактивували на жовтень 1986 року 129 населених пунктів. Майор Томльонов - офіцер, який перший виміряв рівень радіації над реак­тором ще тоді, коли вертоліт не був захищений від опромінення.             

2-й ведучий. Трудівники у військовій формі – рядові, офіцери, генерали, працювали в зоні дні і ночі. Вони стали щитом, що заступив усе живе. Три війсь­кових льотчики — полковники Нестеров, Володій, Серебряков — зробили розвідку ушкодженого реак­тора, визначили маршрути підльоту для скидання ма­теріалів у його розлом. 27 квітня почали закидувати реактор. До 10 травня реактор поглинув 5 тисяч тонн піску, до­ломіту, глини, свинцю. Все плавилось та перегрівалось. Праця була смертельно небез­печна. Вимірювання температури в реакторі і конт­роль складу вихідних газів теж виконували вер­толітники. Полковник Волкозуб заміряв температуру над реактором на висотах 50м, 40м, 20м і в самому реакторі, використовуючи для цього тристаметровий трос із термопарою на кінці.

Солдати, офіцери, генерали Радянської Армії і МВС зробили усе, що їм доручали, вони стояли бук­вально на смерть, щоб врятувати нас. Багатьох із них уже немає, в живих.

А думка людська пам’ятатиме Вас.

А пам'ять людська повертатиме Вас.

Безумство хоробрих – де вічність і мить,

Де згасли для Вас і життя , і блакить.

Де зір Ваш затьмарить скорбота земна.

Де нам, як набат, імена, імена... 

1-й ведучий. Вшануймо ж хвилею мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. (Хвилина мовчання. Стукання годинника. Студенти запалюють свічки).

За перші десять діб після фатальних чорнобильських вибухів із руїн 4-го ядерного реактора було викинуто радіації в декілька мільйонів разів більше, ніж під час найбільшої в історії атомної  аварії на американській АЕС «Трімай-Айленд» у 1979 р.

2-й ведучий. Завжди мудра природа зі своїми самозахисними функціями на цей раз ніби втратила пильність, послабила свій імунітет. Потужні вітряні потоки, що утворилися саме в цей час у чорнобильському районі, підхопили радіаційний циклон і він смертельним вихром пронісся над Україною, Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, потім він погнав ядерні хмари в Німеччину, Нідерланди та Бельгію. Зловісні вибухи на 4-му реакторі посіяли атомну бурю і розкидали радіацію по різних напрямках і концентраціях. Рівні радіоактивного забруднення місцевості не завжди залежали від відстані до ЧАЕС. У Києві, наприклад. З 30 квітня по 2 травня 1986 року зареєстровані середні рівні радіації становили             1,4 мР/год. Ці рівні радіоактивного забруднення були приблизно в 100 разів вище фонових, тобто природних.                           

1-й ведучий. Радіонукліди проникали в землю, воду, рослини, вражали людей, все живе!

На квітучий українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

Смерть понад 35 тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Радіація — невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. їх дуже мало. Та все ж живуть.

Над Чорнобилем літо сплива,

Спрагло пахне хлібом і ріллею.

То чому так стогне земля?

То чому ж невесело над нею?

Вже курличуть вгорі журавлі,

Вже збираються вдалеч гуси.

То чому на отій ріллі,

Не стогують снопів стовусих ?

А тому, що змертвіла земля,

Скам'яніла од болю і горя,

І веселий клич журавля

Вже сюди не долине ніколи!

2-й ведучий.  Проходять роки після аварії па ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям і життям.

1-й ведучий. «Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодовувати ще дуже довго... Сама природа зробила нам застереження: «Люди, не будьте байдужими, жорстокими, безпечними! Пам'ятайте, що доля планети, доля всього людства, майбутнє у ваших руках!.»

2-й ведучий. Б'ють тривожно Чорнобильські дзвони. Вони нагадують нам про страшне лихо. Хай не повториться це ніколи. Нехай земля зацвітає навесні буйним цвітом. Нехай пахнуть трави, співають пташки. Нехай повертаються журавлі до рідної землі. Нехай кожен прийдешній день наповнює наші серця миром і спокоєм.

Так, час мина, і землю ми загоєм,

I люди повертаються в хати.

Але коли ж ми цей урок засвоїм:

Не треба йти всесильно до мети,

Не треба забувати про озони,

Про землі й води, жита срібний дзвін,

Аби такі змертвілі зони

Нащадкам не залишити своїм.

Людство прагне всесвіт осягнути

І себе у ньому зрозуміти.

А тривожне «бути чи не бути?»

Буде  над планетою висіти.

На землі, у домі вселюдському,

Протиріч і негараздів — тьма.

Будьмо, люди, обережні в ньому

Іншого житла у нас нема.

За днями дні — минув повільно рік,

За днями дні — й минулого немає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться повік.

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набат,

Його уроків людство не забуде!