Виховна година "Цінність людини в її унікальності"

Про матеріал

Цікава виховна година, яка покаже учням яка кожна із них унікальна особистість.

Перегляд файлу

Виховна година (7 клас)

Тема: «Цінність людини – в її унікальності!»

Мета: довести ідею неповторності й унікальності кожної особистості,допомогти кожному з учнів знайти в собі те, що відрізняє їх від інших.

Обладнання: стікери, плакат.

Хід заняття

Вітання

Здрастуйте ті, хто народився взимку

  •       Хто народився осінньої днини!
  •       Хто найдобріші!
  •       Хто найсильніші!
  •       Хто любить цукерки!
  •       Кому було 12 років!
  •       У кого гарний настрій!(встають по черзі ті, кого стосується вітання)

Здрастуйте всі!

  •              А як давно кожному з вас говорили компліменти?

Тому розпочнемо виховну годину з психологічної розминки. Кожний повинен уважно подивитися на тих, хто поруч,і подумати, яка риса характеру чи звичка найбільше подобається і сказати комплімент. Кому зробили комплімент, повинен подякувати і зробити свій комплімент сусідові.

  • Усі люблять компліменти,кожна людина прагне набути

власної значущості. Це дуже важлива властивість людської природи – бажання бути оціненою як належить.

Повідомлення теми і мети

Тому тема нашої виховної години сьогодні дещо незвичайна: «Цінність людини – в її унікальності!»

Мета – довести ідею неповторності й унікальності кожної особистості,допомогти кожному з вас знайти в собі те, що відрізняє вас від інших.

 

Вступне слово вчителя

Ти знаєш, що ти – людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

В.Симоненко

Людина. Таке близьке і зрозуміле всім слово. І разом з тим які різні відтінки ми вкладаємо в його значення…

Щойно народжене дитя – уже людина. І малюк, і підліток, і юнак – людина. Один, виправдовуючи свої помилки, промовляє:»Я ж тільки людина». Про іншого, захоплюючись силою чи розумом, умілістю, величчю чи благородством, говорять: «Ото людина».

І я певна, що в кожному з вас є щось цінне, особливе, унікальне, цікаве й дивне. Тільки важко в собі це побачити.

А для чого нам потрібно побачити в собі щось унікальне ми зрозуміємо із розповіді яку нам підготувала Марійка.

  Учень.  Жив колись хлопчик Абихто. Прокидався будь - коли, умивався абияк, знехотя, щоб ніхто не сварив, снідав і йшов куди-небудь, гуляв аби з ким, аж доки не обридало. Повертавсь додому думаючи: «Будь що будь, будь як небудь…» Якось хлопчину запитали: «Ким ти хочеш  бути?» він неохоче відповів : «А мені все одно. Ким-небудь.» Так і виріс хлопчик  Абихто. Виріс та так ніким і не став. І прозвали його – Ніхто.

  •         Яким був цей хлопчик? Чи хотіли б бути схожими на нього?
  •         Чому його звали Ніхто?
  •         Яку пораду ви дали б хлопчикові?

 

Притча (Аліна)

Ось послухайте притчу про вільну людину

Одна людина не мала, що втрачати, тож цим пишалась і вважа­ла себе вільною.

«Мені нічого утрачати, — говорила вона. —- Мені нічого втрача­ти!»

Якось вона захотіла побачити себе. Поглянувши на чисту по­верхню озера, вона дуже здивувалася, тому що вода відображала тільки небо і хмари.

«А де ж я?» — розлютилася людина.

«А тебе немає», — відповіло озеро.

 

  •              Як ви розумієте цю притчу.

Отже ми побачили що як упершій розповіді так і впритчі хлопчик неміг  побачити свою унікальність і розвивати її, працювати над собою так і в притчі чоловік не побачив себе Чому, Тому, що він нічим не займався і немав що втрачати.

Ці історії нас підводять до головного поняття. Що ж таке «унікальність»

 унікальність  людини – означає єдиний у свому роді, той що розвивається самоутверджується у правильному напрямку, і головне бачить результати своєї роботи.

 

Щоб така історія не трапилпся із вами кожен має побачити обрати для себе ту складову за якою могли б оприділити свою унікальність.

Чи знаєте ви, що особистість кожного з нас характеризується п’ятьма складовими.

Фізичний аспект-це наше тіло:шкіра і все,що під нею, а також наші фізичні характеристики і дії,наприклад, сила м’язів, витривалість, гнучкість.

Емоційний аспект - це наші почуття:гнів,любов,сум.

Соціальний аспект – це наша взаємодія з іншими людьми. Здатність співчувати, поважати, відстоювати свою точку зору.

Розумовий аспект - це наше мислення,здатність розуміти, розмірковувати, і розв’язувати проблеми,творчість і кмітливість.

Духовний аспект – це уявлення про віру, про сенс життя, моральні цінності людини.

 Хоча особистість кожного з нас характеризується названими п’ятьма складниками, зрозуміло, що ми відрізняємось один від одного. У кожному з п’яти аспектів ми маємо унікальні риси. Саме ці риси роблять нас такими, якими ми є.

Щоб краще зрозуміти унікальність кожного з вас, я пропоную вам дістати зі своєї сумки якусь річ, яка вам найбільше до вподоби.

  1.         Розділіться на пари і покажіть свої речі один одному. А тепер спробуйте охарактеризувати свого сусіда за цим предметом.

 

  1.         Зараз ми проведемо кілька вправ, які допоможуть вам знайти в собі задатки до якихось видів діяльності, про які раніше ви не здогадувались.

Ріпка

Зараз ми пошукаємо майбутніх акторів у нашому класі. Розберемо ролі. Коли чутимете згадку про свого персонажа, кажете ключову фразу і відповідний рух.

Приміром, ріпка - «оце так!», дідусь - «так, так»,бабуся - «убила б!», внучка - « Я готова», Жучка - «не зрозуміла», кішка - «краса», мишка - «пі-пі-пі, зараз витягнемо».

Посадив дідусь ріпку. Виросла ріпка велика-превелика. Став дідусь ріпку з землі тягти.

Тягне – потягне – витягти не може.

Покликав дідусь на поміч бабусю. Бабуся за дідуся, дідусь за ріпку:тягнуть – потягнуть – витягти не можуть.

Покликала бабуся внучку. Внучка за бабусю,

бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть – потягнуть – витягти не можуть.

Покликала внучка Жучку. Жучка за внучку, внучка за бабусю,бабуся за дідуся,дідусь за ріпку: тягнуть – потягнуть – витягти не можуть.

Покликала Жучка кішку, кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть-потягнуть — витягти не можуть.

Покликала кішка мишку. Мишка за кішку, кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за бабусю, бабуся за дідуся, дідусь за ріпку: тягнуть – потягнуть — та й витягли ріпку!

Рима по колу

Пропоную розбудити в собі талант поета. Прошу назвати риму до даного слова(сонце,рік,поле,…)

Іменник плюс прикметник

Назвати якнайбільше прикметників до поданого іменника «Сніг».

А зараз побачимо чи є в нас математики

Хто швидше поділить число 144/12=12

Молодці. Але нам потрібно врахувати що в нашому класі вже є учень, Глюта Андрій, який вже обрав свій напрям і розвивається у музиці ми б просили його показати нам свою унікальність.

Слід зазначити що і  розумовому аспекті себе проявили Глюта Андрій на олімпіаді з хімії. Та Чупак Максим на конкурсі з мови та літератури.

В Україні є багато дітей які можна сказати прославилися в розумовому аспекти зараз ми з вами побачимо відео кількох іх них.

Також учені 8 класу нам підготували відео унікальні люди світу.

 

А зараз найцікавіше. Ми з вами спробуємо заповнити наш плакат кожен із вас на листочку який я роздам запише я унікальний у такому аспекті тому, що я ….

А тепер, коли ви усвідомили свою особливу цінність, я хочу запропонувати вам написати вірш про себе, про свою унікальність. Ваші вірші будуть різними, оскільки ви не схожі один на одного. Їх ми теж прикріпимо до плаката.

Вірш «Про себе»

Ось один з таких віршів, що написав учень.

(Слайд).

Я – сонечко на небі.

Я – хотів би знати, як літають птахи.

Я – чую спів птахів.

Я – бачу щодня свою матусю.

Я – хотів би побачити нашу планету з космосу.

Я – сонечко на небі.

Я – уявляю себе зайчиком.

Я – відчуваю тепло маминого серця.

Я – торкаюся рукою до квітки.

Я – турбуюся про матусю.

Я – плачу, коли мене ображають.

Я – сонечко на небі.

Я – розумію, чому мене сварить мама.

Я – знаю добрих людей.

Я – мрію бути президентом.

Я – намагаюся допомагати всім.

Я – сподіваюся, що всі будуть щасливі.

Я – сонечко на небі.

 

У вас у руках листочки з основою цього вірша. Упишіть риси, користуючись підказками, що наведені в дужках.

На цю роботу ви маєте 5 хвилин.

Учні читають складені вірші.

 

                          Вірш « Про себе»

Я ____________________________________________

                       (дві характерні для тебе риси)

Я хотів би знати _______________________________

                         (те, що вас цікавить)

Я чую ________________________________________

                            (уявний звук)

Я бачу ________________________________________

                            (уявний об’єкт)

Я хочу ________________________________________

                         (реальне бажання)

Я _____________________________________________

                      (повтор першого рядка)

Я уявляю собі __________________________________

                      (те, що ти собі уявляєш)

Я відчуваю _____________________________________

               (що ти відчуваєш стосовно своїх уявних дій)

Я торкаюся рукою _______________________________

                                 (до чогось уявного)

Я турбуюся про __________________________________

                             (те, що тебе дійсно турбує)

Я плачу _________________________________________

                            (над тим, що тебе дуже засмучує)

 

Висновок:

Сьогодні ми з’ясували,наскільки особлива та унікальна природа людини. Ваша особистість є цінною перш за все тому,що не існує нікого в світі, хто б повторював вас до дрібниць Вам ніколи не знайти людини, яка мала би ті самі відбитки пальців, як і ви. Генетична інформація в ДНК ваших клітин є унікальною і неповторною. Не буває людей з абсолютно однаковими почуттями і думками. Саме це робить кожну людину унікальною і особливою.

На завершення послухайте притчу.


   Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», — думає з гордістю.
   А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер. Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
   Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
   Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто його не пам'ятає.
— Що ж ти залишив після себе? - питає у старого Чоловіка один дід. - Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
- Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на
сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці - - закам'янілий відбиток хлопчикової ніжки.
- Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. - Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити...
За Василем Сухомлинським

Отже, з цієї притчі ми можемо зробити висновок що кожна людина повинна працювати протягом життя знайти себе пізнати свою унікальність і залишити шось після себе цінне для нашої країни, внуків та прануків.

 

doc
Додав(-ла)
Дозорців Олена
Додано
17 вересня 2018
Переглядів
2602
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку