Виховна година"Дитинство моє, постривай!"

 

                 Виховна година :                                      

       “Дитинство моє, постривай !”

 

Мета: Привітати зі святом “Останнього дзвоника”, створити атмосферу святковості та радості зустрічі випускників з майбутнім, згадати роки навчання в школі з першого по одинадцятий клас, виховувати повагу до вчителів, батьків, однокласників.

 

Обладнання : стінгазети “Наші подорожі”, “Наш клас”, проектор, екран, фото – кліп “Дитинство моє, постривай”, вірші про кожного учня, малюнки – шаржі на учнів, коровай – підкова, грамоти – подяки батькам, прислів’я – передбачення, аудіозаписи пісень, кульки, квіти.

 

                           Кл. керівник:  Любі діти! Настав нарешті рубіж вашого шкільного життя. Для вас починається нове, ще не звідане майбутня. Перед вами, наче вишитий рушник, стелеться дорога у невідомість.

Сьогодні  мені трішки сумно, бо це урок прощання з вами, але одночасно і радісно, бо з маленьких, допитливих, вертлявих, смішних хлоп’яток і дівчаток ви стали красивими, розумними юнаками та юнками.

Поступово, днем за днем, крок за кроком, долаючи перешкоди, ми крокували до сьогоднішнього пам’ятного уроку. А сьогоднішній день проводить межу між дитинством і самостійним життям.

                                    Дорогі випускники! Життя людини починається світанком її душі – дитинством. Усі дорослі були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає, а пам’ятати повинні, бо це – найкраща пора людського життя і залишається вона в пам’яті на все життя.

 

Сценка: « Прощавай дитинство!»

( До випускників під мелодію пісні «Куда уходит детство» вибігає, пританцьовуючи, дівчинка з кульками і квітами в руках.)

 

Дівчинка. Ви впізнали мене?  

Випускник. Здається, так… Ти – наше дитинство…

Дівчинка. Сьогодні я покидаю вас.

Випускниця. Не поспішай, побудь ще трохи.

Дівчинка. Я буду приходити у снах, а ти згадуй мене. Пам’ятаєш, як у перше закохалася в русявого хлопчину, що смикав тебе за кіски?

Випускниця. Пам’ятаю.

Дівчинка. А пам’ятаєш ті шкільні свята, на яких тобі часто відводили роль Баби Яги?

Випускник. Звичайно пам’ятаю.

Дівчинка. А чи пам’ятаєш ти, Віталіно, свої дні народження?

Випускник. І не тільки пам’ятаю, а ще й усі подарунки досі зберігаю.

Дівчинка. А ти, Андрію, пам’ятаєш ігри в дитячому садку?

Випускник. Дуже добре пам’ятаю. Дякую тобі за все.

Дівчинка. Прощавайте.

Випускник. Прощавай моє дитинство.

 

                           Ведучий:      Ми сьогодні зібралися в залі

                          Проводжати дитинство своє

                          Відлітає в замріяні далі

                          Сьогодення твоє і моє

 

  Ведучий:       Все вирує, цвіте і буяє

  Травень зеленню радує нас

  Одинадцять шкільних вже минає,

  Я на зустріч із юністю йду

 

Ведучий:       Юність наша складна і примхлива:

То сміється, то виливається слізьми,

Все буває: і сонце і злива –

Перешкоди здолаємо ми.

 

Ведучий:       А без нас вже залишиться в школі:

Парта, дошка і класне вікно

І не нам, іншим учням надалі

Даруватимуть світло вони.

 

                           Ведучий:  Час летить і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога, яку ми обираємо, дуже мінлива й нелегка.  І в кожного вона своя. Але всім, неодмінно всім світитиме далеким вогником, сповитим солодким спогадом, дитинство і юність, тому що це – найкраща пора життя людини, і минає вона в школі. Та все має свій початок і кінець. Закінчується і шкільна юність.

 

 

               Ведучий:            Давайте разом пригадаєм,

                                            як вперше ми всі стояли,

                                            розгублені, малі, кумедні,

                                            з-за квітів ледве виглядали

 

Екскурс у минуле (фото-кліп « Дитинство моє постривай»  Лунає музика «Куда уходит детство» )

 

 Малюнки – шаржі + вірші

 

                           Ведучий: Так  скінчилося шкільне життя і немає такої сили, яка б могла його повернути. Та й чи потрібна вона? Лише в спогадах залишається і серйозні помилки на контрольних та екзаменах, і шкільні курйози, і кумедні пригоди. Думаю, ніхто з присутніх не відмовиться від кількох хвилин   жартів – малюнків та віршів, які підготували наші випускники

 

 

   Ведучий:           Дуже здібна до малюнків,

        стиль  вона свій має,

        нам вона на геометрії

        все допомагає

 

   Ведучий:           Були у нас в школі бутерброди,

        Бачимо … не стало …

       Олька наша на перерві

        Все уже втоптала!

 

 

   Ведучий:           Така швидка, й непосидюча,

       Слова вона якісь все учить

       Все пише, пише та співає

        Ми її Анею називаємо

 

   Ведучий:           Хохотушка, веселушка,

        Віддана людина

       «добре знає всі предмети»

        Гарна господиня

 

   Ведучий:           Майструє, лагодить, паяє,

       Програми він завжди всі знає

       Хлопчина він в нас хоч куди,

       Завжди поможе у біді

 

  Ведучий:          Одного Лисюка нам було мало,

      Прийшла і друга – за родичкою вслід

      Тепер на них нема управи

      Гризуть науки тут граніт

 

 Ведучий:           Юлька наша гумористка 

                             Вміє всіх кривляти

                                                    Всі до неї біжимо ми,-

                                                   «Дай, ну дай списати ! »

 

                        Ведучий:          Ця дівчинка скромненька,

                                                   Висока та худенька.

                                                   Волосся біле має -

                                                   Нам гроші позичає.

 

                        Ведучий             В нас у класі є культура-

                                                    Реперською зветься.

                                                    Її Женька полюбляє,

                                                     А Андрій , аж преться

 

                        Ведучий            Саша Город як принцеса,

                                                    Принца все шукає.

                                                    Та такого, як їй треба

                                                    Світ іще не знає

 

                        Ведучий            В нас є дівчинка Андрюша-

                                                   Нігтики пиляє,

                                                   А на те , щоб вчить уроки

                                                   Часу вже не має

 

                          Ведучий           Особливий – це про нього

                                                    Принциповий і поважний.

                                                    Якщо думки розійшлися

                                                    Ніхто йому свого не докаже.

 

                          Ведучий          Маленьке чудо гомінке-

                                                   Смілива,  вперта і грайлива.

                                                   За радість  діло будь-яке.

                                                   Главарь – людина особлива.

 

                         Ведучий            Відкрити вам секрет, скажіть?-

                                                    Є в сім’ї нашій молодик.

                                                    Йому найважче в класі жити –

                                                    У нього мама – керівник

 

                        Ведучий            Мабуть, лунатиме повік

                                                    В голові слово « рапортичка»

                                                    Писала їх вона щорік

                                                   За те й прозвалась «розумничка»

 

                       Ведучий: Де б ми не були, завжди поряд з нами наші батьки.

                         Ведучий: Якщо є щось святе на землі, то це перш за все наші мама і тато. І батькова хата, і мамине слово, і стежки по яких вони ходили і вчили ходити тебе.

Ведучий: У хвилину прощання з рідною школою, відчалюючи від берега Дитинства, у незвіданий світ, ми запевняємо вас, шановні батьки, що проживемо життя, достойне людини, будимо гідними синами та дочками своїх батьків, що б ні смуток ні біль, ні передчасна сивина не торкнулися ваших думок і скронь.

 

 Ведучий:                          Мамо!

Так мало я сказати тобі встиг

І поглядом, і жестом, і словами

А відстань усе більшає між нами

І голос твій чомусь на мить притих

 

Не печалься, не журися, мало,

Усміхнись і не корись життю.

Натинає доленька вітрила

Шепчуть губи: «Я тебе люблю!»

 

Дмуть вітри і піднімаються хвилі

Океан життєвий клекотить.

Переможемо, чи впадемо безсилі?

Шлях далекий і важкий лежить.

 

За кормою закликає піна

Хмариться над обрієм блакить.

Будь за мене впевнена й спокійна,

Хай тебе майбутнє не страшить.

 

Побажай удачі кораблю

І люби, як я тебе люблю.

 

Ведучий:        Ви, діти, рідним уклоніться

Так завжди робити годиться,

Хто вміє батька – матір шанувати,

Тому в добрі та щасті вік свій вікувати

 

Ведучий:       З вами радісно, з вами безпечно

З вами легко, надійно в путі.

Ми вам вдячні, вклоняємось гречно –

Найдорожчі ви в нашім житті!

 

Ведучий:       Мамо рідна, квіти ці – тобі,

Щоб не в’яло серце у журбі.

Кожну крапельку душі – тобі до дна,

Що б ніколи не була сама

 

(Під пісню « Мамо, тобі низенько вклоняюсь» діти вклоняються та вручають квіти батькам)

 

 

Виступ мами.

      Дорогі діти! Сьогодні ви виходите на дорогу самостійного життя і, можливо, надовго покидаєте своє родинне гніздо – рідну батьківську домівку.

Тут ви зробили свої перші кроки, на наших очах ви виростали , мужніли, набиралися сил і розуму, що б через 17 весен вирушити у далеке плавання, ім’я якому – Життя.

Усі ці роки вас супроводжувала свята батьківська любов, помножена на терпіння та добробут. Тож нехай вам світить у дорозі світлий промінчик нашої любові, зігріває теплом рідного дому, оберігає від життєвих незгод батьківська і материнська молитва.

Ніколи не забувайте своєї рідної домівки, звідки протягом 11 років проводжали вас батьки до школи.

   Ведучий: 11шкільних років

   Ведучий: 11 років життя

   Ведучий: Були перемоги і невдачі

   Ведучий: Та завжди був поруч учитель

 

                           Ведучий: Учителю! З якою любов’ю, шаною і повагою вимовляємо ми це слово! Він від першого і до випускного класу з нами, віддає теплоту серця свого і знання, виховує людяність і залишається на все життя доброю втіхою, весняною ластівкою, теплим сонцем, замріяною піснею.

 

                           Ведучий: Прожито останні навчальний день за шкільною партою. Та я впевнена, що кожен з нас пам’ятає далекий ранок, коли ми – хто з радістю, хто зі сльозами на очах та страхом перед невідомим, - вперше прийшли до гарної, світлої будівлі під назвою «Школа».

 

                           Ведучий: І на порозі нас зустрічала вона – наша перша вчителька –().

 

    Ведучий:        Її чарівна посмішка і очі,

     Що голубі, мов неба далечінь,

     Відкрили світ нам і слова пророчі

     Немов завмерли в серці молодім.

 

   Ведучий:         Вчителів в житті було багато,

     Та одну не можемо забуть, -

     Ту, що замінила маму й тата,

     Ту, що проводжала нас у путь.

 

   Ведучий:         Вчителько моя, найкраща в світі!

     Вчитись нас навчала й працювати,

     У навчанні з книжкою дружити,

     У житті – порядними, чесними стать.

 

   Ведучий:        Досі сняться очі, мов зірниці

    В тих очах – безмежна доброта.

    Вам не гріх і в пояс поклонитись,

    Вчителько ви наша золота

 

  Виступ першого вчителя

 

 

                           Ведучий: Я пригадаю 5-й клас, коли з магічних і теплих рук першої вчительки ми потрапили до середньої школи. Як легко було загубитися в цьому гомінкому шкільному морі,  якби нас не зустріла  і не підтримали турботливі руки класного керівника. Мені здається, що до слова «класний керівник » більш за все підходять слова –синоніми «найкращий», зразковий. Вона повсякчас була поруч, і мабуть,  ще довго наша подальша доля буде хвилювати її.

 

 Ведучий:      Яка терпляча все-таки наша класний керівник:

Вона нас то в кіно водила,

То на екскурсію возила,

Якусь ідею подавала,

Ходити в школу заставляла.

 

 

Ведучий:       І непомітно вчила нас

Добра, порядку кожен раз.

І скільки вистачало сили,

Людей порядних з нас ліпила

І поміж іншими людьми,

Хороші, добрі стали ми.

 

                      Ведучий: Слова подяки і вдячності ми адресуємо класному керівнику і присвячуємо їй пісню

 

                      Ведучий:  Слово надається класному керівнику

                      Виступ класного керівника                                                                              Вручення подяк  батькам та нагородження учнів жартівливими медалями.

 

                       Кл. керівник:  Пройшло чимало років з того моменту як ми з вами зустрілись. Ви прийшли сюди та здобули досить багато знать. Сьогодні перед вами складний вибір, тому що ви повинні вибрати той шлях, яким  будете йти все своє життя. Цей шлях ніколи не буде у вас без перешкод, він буде тернистим. Ніколи він не буде простим і легким. Але кожен із вас повинен іти цим шляхом достойно, для того щоб радувати батьків, радувати вчителів, яків вкладали у вас свої знання, дарували вам певні радощі цього світу.

Хочеться побажати вам тих успіхів, максимально – високих, максимально – великих, яких би ви хотіли досягнути. Для цього ви повинні користуватися всім тим, що  змогли отримати, бути вдячними своїм батькам, вчителям,  тим наставникам, які будуть допомагати в подальшому житті.

Успіхів вам великих – превеликих, та всіх можливих, яких ви можете досягти.

 

Прощальне інтерв’ю

 

А зараз ми маємо щасливу нагоду задати запитання один одному – щире і відверте та отримати на нього таку ж щиру і відверту відповідь. Перша, кому б я хотіла задати запитання – це…

 

• Ким ви хочете стати в цьому житті?
• Яким було твоє перше кохання?
• Яких хлопців ти любиш? Улюблений актор…
• Коли я тебе бачу ти майже завжди з телефоном. Чи став він частинкою тебе?
• Розкажи про найбільше розчарування в житті.
• Ти цікава особистість. Чим будеш займатися в житті?
• Запитання не випадкове. Як ти проводиш свята?
• Чи є такі вчителі з якими по закінченню школи ти не будеш вітатись?
• Чи підтримуєш ти думку: «Не май 100 рублів, а май 100 друзів»?
• Розкажи про своє хобі. Яке воно?
• Запитання до братів. Як вам сидіти разом? Як змінилося ваше життя з переїздом у Баришівку?
• Чи вмієш ти програвати? Чи азартна ти людина?
• Якою ти уявляєш свою дружину?
• Чи є якась подія з шкільного життя, яка найбільше запам’яталась?
• Чи відчуваєш ти себе царицею в суспільстві?
• Розкажи про своє враження про любого однокласника.
• Улюблений предмет. Чому?

 

                            Ведучий: Ми закінчуємо школу, часто читаємо в журналах жартівливі гороскопи. Я від душі бажаю вам якнайкращої долі, яку ви самі оберете. А сьогодні ми спробуємо в жартівливій формі «передбачити» свій життєвий шлях.

 

Орієнтовний зміст «передбачень»:

• Хай вам Мати Божа пошле, чого в бога просите.
• Бог дасть долю і в чистім полі.
• Аби вмів робити, навчишся, як жити.
• Роби добре всюди, похвалять тебе люди.
• Добра праця ніколи не пропадає.
• Неробство губить найвизначніші обдарування.
• Природа не знає зупинки у своєму рухові й карає всяку бездіяльність.
• Бережи честь з молоду.
• Була б охота – налагодиться й охота.
• Що посієш, те й пожнеш
• Без діла псується сила
• Найсмачніший хліб од свого мозоля
• Ум голови не зіпсує
• Не святі горшки ліплять
• Здійсняться твої інтелектуальні плани.
• Чекає тебе подорож на іншу планету.
• Хто рано встає, тому Бог подає.

 

(Кожен учень витягає листок із передбаченням, на звороті якого написана дата і місце зустрічі через 5 років.)

 

 Ведучий:          Шановні випускники!

А ви летіть, летіть собі, летіть

Від болю і розлуки не впадіть!

Летіть та білих крилець не зламайте,

А падаючи, знову піднімайтесь.

З любові й болю зіткане життя,

А ви летіть додому повертайтесь,

Та на минуле часом обертайтесь.

 

 

                           Ведучий: Всі ви пройшли крізь серце вчителя, яке було щирим і люблячим, вразливим і водночас не тримаючим образ. То ж прийміть від неї зараз вчительське благословення.

 

                           Кл. керівник  ( в руках тримає хліб –підкову):

     У народі існує така прикмета: якщо хтось, вирушаючи в далеку дорогу стане на підкову, то йому обов’язково пощастить. Тому я частину такої підкови дарую вам:

 

                      Вчителі по жменьці муку носили,

                      Завучі пухке тісто місили,

                      Директор її випікав,

                      На щастя підкову Господь послав.

                      Хліб, як сонце, прийміть

                      З полів наших рідних.

                      По життю пронесіть його чесно і гідно.

 

                           Ведучий: Ми не прощаємось з тобою, школо, ми говоримо просто «До зустрічі», тому що ти залишилася назавжди в нашому серці, ми віримо, що ти завжди будеш молодою, а ми обіцяємо, що не забудемо тебе ніколи.

 

(Випускники проголошують клятву)

 

Клятва випускників

 

1-й учень:        В нас клятва єдина і воля єдина

 

   2-й учень:        Єдині бажання у нас:

 

   3-й учень:        Ніколи, ніколи в віках не загине

 

   4-й учень:        Пам'ять про вчителя й клас

 

   5-й учень:        Це ви нам вказали цікавий, тернистий

 

   6-й учень:        Незвіданий шлях до знать

 

   7-й учень:        По ньому – клянемося вам урочисто! –

 

   8-й учень:        Ми будемо йти без вагань

 

   9-й учень:        І де б не були ми, і що б не робили,

 

  10-й учень:       Ми будемо згадувати вас.

 

                      11-й учень:        Батьки, наші друзі, ми вас полюбили

 

                      12-й учень:        І будем молитись за вас!

 

  Ведучий:             Дорогі випускники!

Є в кожного з вас своя мрія

Яка поведе вас в життя.

І полки живе в нас надія,

Сміливо ідіть в майбуття.

Хай хвилі невдач і горя,

Повік не зламають вас!

Хай завжди про рідну школу

Нагадують дзвоник і клас.