Сценарій до Дня Вчителя "Низько вклоняюсь перед іменем твоїм... "

Сценарій

До Дня Вчителя

«Низько вклоняюсь перед іменем твоїм...»

(перша неділя жовтня)

 

Підготувала Надія Кабак

 

В1: Під небом, синім і високим,

Стежина в'ється чарівна.

Через простори, через роки

Веде до істини вона.

Туди, де сонце світить ясно,

До мрій, натхнення, сподівань...

Велика праця і прекрасна —

Вести дітей в Країну знань.

(Звучить аудіозапис щебетання пташок. Виходять вчитель і діти.)

Вчитель: Це наш перший урок і я хочу, щоб ви його запам'ятали. Кожного дня ви бігали цією польовою стежкою і звертали очі до неба. Правда ж?

Діти: Так, правда.

Вчитель: Скажіть мені, яке воно? Я хочу, щоб кожен знайшов своє слово про небо.

Діти:

• Синє.
• Блакитне.
• Глибоке.
• Прозоре.
• Спокійне.
• Воно ніби спить...
• Може, йому холодно?..
• Небо холодне, осіннє.
• А он та хмаринка схожа на вед­медика!
• Лагідне, любляче...

Дівчинка (раптово запитує): Вчителю, а що таке любов?

(Усі щільним колом оточують вчителя.)

Діти: Розкажіть, розкажіть!

Учитель: Дав Бог людині моло­дість, безсмертя, і сказав: «Живи, працюй, будь володарем Землі». Минув час. Прийшов Бог погля­нути, як живе людина. Дивить­ся: над ставочком хатка чепурна, садочком вишневим обсаджена, за нею на ниві хліб золотий ко­лоситься. Чоловік у полі працює, а дружина йому обід несе. І побачив Бог в очах у чоловіка дивне світло.

• Що це в очах у тебе, людино?
• Любов.
• Віддай її мені. Що хочеш проси за неї.
• Не можу. Вона мені за всі твої дарунки дорожча.

Обурився Бог.

— Коли так,— каже,— то будеш ти мені віддавати свою молодість і старітимеш з кожним днем.

Через деякий час повернувся вдру­ге. Бачить: сидять чоловік з дружи­ною біля хати і колиска коло них. І дивляться вони то на колиску, то у вічі одне одному. А в погляді — те саме незбагненне сяйво, тільки ще сильніше, ще яскравіше.

— Он як! Тоді заберу я в тебе най­цінніше — безсмертя, і нехай кож­на мить по краплині гасить твоє життя.

Втретє прийшов Бог до людини. Ди­виться, сидить самотній згорблений дідусь, а в очах його світло таке ж не­переможне і м'яке, і водночас нове.

• Що це в очах у тебе, людино?
• Це — пам'ять.
• Вибач,— мовив Бог,— тепер я ба­чу, що твоя любов цінніша за моло­дість і безсмертя.

(Вчитель і діти виходять.)

В2:   Під небом, чистим і бездонним

Живе людина на землі,

Яка долає шлях невтомно.

Ім'я цим людям — вчителі.

В1:   Щомиті мудрий скульптор вчитель

З граніту душу дістає,

І вчить дітей життя любити,

Бо скарб безцінний в нього є.

В2:  То скарб великої любові,

То ключ до кожного з сердець,

То сила думки, сила слова,

Знання прекрасного вінець.

В1: Вчителі... Добрі і строгі, вимогливі і справедливі, молоді та з багаторічним стажем... Щодня летять на роботу, забува­ючи про власну родину, віддають свою любов нам, не сподіваючись на подяку. Бо найкращою подя­кою для них стане колись почуте: «Така хороша людина! А це ж ваш випускник!».

В2: В цей світлий осінній день вони святкують своє професійне свято. Тож приймайте вітання, наші любі, рідні вчителі!

(Виступ Бабусі-Ягусі)

Не дивіться, що Яга,

Бо ходила в школу й я,

Не кривіться гірко:

Вчилась на «дванадцять!»,

Вчили вчителі й мене,

Знаю букви «бе» і «не».

Це ж у школі свято!

Треба привітати!

Ви пробачте нам, що ми,

Як були колись дітьми,

Навіть на перервах

Вам псували нерви!

Приспів: Розтягни міхи, гармошка,

Балалайка, дужче грай!

Нумо, нумо, Ягусенько,

Пісню вчителям співай!

А директор в школі в нас

Всім покаже вищий клас!

Лагідна і люба,

Дуже її любим!

Завуч в школу як зайде,

Скрізь порядок наведе,

Розклад ідеальний,

В школі все нормально

Педагогів колектив:

Що не візьмеш — то актив,

Трудяться, як бджоли,

Вже й живуть у школі!

Приспів: Щоб жилося вам чудово,

Ми бажаєм щастя вам.

Нумо, нумо, в день святковий

Затанцюєм вчителям!

 

В2:  На вулиці знову осінь,

Вже перша неділя її,

На небі з'явилась просинь,

Святкують день свій вчителі!

 

(Виходить хлопчик — Свято.)

Свято:  Добрий день, я — ваше Свято,

Раде я вітати вас.

Хоч роботи і багато,

Та люблю святковий час!

З Днем учителя вітаю педагогів в школі цій,

Вам вітання якнайкращі подарує увесь світ,

І сама чарівна Осінь принесла вам свій привіт.

(Виходить Осінь.)

Осінь: Вітаю вас із цим чудовим святом,

Воно і ніжністю, і радістю дзвенить.

Учитель! У слові цім багато

Добра, любові, щедрості звучить!

У мене свят багато, це знають тут усі,

Та два шкільних є свята в усій моїй красі,

Коли навколо квіти, дзвінкий дитячий сміх,

Коли вітають діти учителів своїх!

(Піснею «Вчителі» Н. Май учні вітають своїх педагогів., або осінній вальс)

 

В1: У прекрасну пору року приходить до нас учительське свято. Це час, коли шелестить падолистом осінь, снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар палкої любові директору нашої школи. Вітаємо вас, шановна ___________ зі святом і запрошуємо до слова. (Виступ директора).

В2:   Учителю вклонімося доземно!

Перед великим іменем твоїм

Вже проростають ті маленькі зерна,

Під поглядом, як сонце, золотим!

В1:  Є дні врочисті, дні святкові,

Коли йде радість сонцем по землі.

Сьогодні щире наше слово

Для вас, молоді вчителі!

В2: Молодий учитель у школі — радісна подія. І хоча за нею стоїть багато проблем, а в на­шій школі особливо, можна сказати з упевненістю, що адаптуються успішно лише ті, чиї серця відкриті для любові до дітей. За останні __ роки в нашу школу прийшло працювати багато молодих, перспектив­них педагогів. Сьогодні ми приймаємо в нашу учи­тельську сім'ю молодих ___________, які пройшли перше випробування на доброту, витримку, щи­рість. Це______________________________________________

_________________________________________________________________________________________

В1: Набравшись в університетах знань, наснаги,

В учительські ряди бадьорими прийшли,

Щоб сіяти розумне, добре, вічне,

Щасти вам, молоді учителі!

В2: Ми вас сьогодні щиро вітаємо від душі, й «Посвідчення молодого вчителя» вручаємо!

(Вручення «Посвідчень...» молодим учителям.)

В1: Бажаємо вам, молодим педагогам:

Не лінуйтесь, будьте жваві.

Впроваджуйте в роботі інновації,

Щоб не засмучували вас катавасії,

Щоб слово ваше віще в зерна проростало,

І слід у душах дитячих залишало.

Прийміть від учнів це музичне вітання — __________________________________.

В2: Давно те було, коли вчитель, молодий, повний сил та енергії, зайшов уперше в клас.

Пролетіли роки... І настав час іти на заслуже­ний відпочинок. Але скажіть, хіба вчитель може відпочити від школи, від дитячого сміху, дитячих пустощів? Ніколи! Бо малиновий передзвін про­житих років звучить не лише в пам'яті, а й у серці все життя...

В1: Сьогодні в учительську нашу родину

Прийшли й посивілі ветерани праці на хвилину,

До вас завітали колеги старші,

Вони працювали у школі нашій.

Шановні ____________________________________________________________!

Цей музичний дарунок від вашої колеги та учнів школи для вас. (Пісня «____________________».)

В2: У них для вас є що сьогодні сказати,

Бо й їхнє професійне нині свято.

У них накопичились гори зібрань,

Тож даймо їм слово для їхніх зізнань.

Бліц-інтерв’ю (кожен учитель-ветеран вибирає собі квітку, з прикріпленим до неї запитанням.)

Запитання:

• Який день роботи в нашій школі запам’ятався Вам найбільше?
• Якого учня ви хотіли б згадати сьогодні? Чому?
• Що приносило найбільше задоволення у вчительській праці?
• Що б ви побажали молодим вчителям?

В1: Вчителі, вчителі...

Кожна зморшка обличчя — то втома,

Але посмішка знов через мить осяває чоло...

В2:   Педагоги наші — люди прекрасні,

А наша школа — ніби весна,

Живе тут і пісня, і танець, і казка,

Кращої школи у світі нема.

Для всіх присутніх звучить пісня ________________

В1: Якось Цицерон розмірковував: маючи поганих кравців – не матимеш гарного одягу, якщо погані пекарі – їстимеш несмачний хліб. Але… якщо матимеш поганих учителів – то не матимеш майбутнього.

В1: Вадиме, вчителям мабуть, уже надокучило слухати з усіх боків, які вони славні.

В2: Мудрі…

В1: Добрі і так далі…

В2: Отож шановні педагоги пропонуємо Вам разом з нами посміятися на тему вчителів!

В1: Гадаю, наші вчителі анітрохи не образяться на наш щирий гумор, а посміються разом з нами!

В2: А чого ж їм ображатися? Адже й вони страшенно стомлюються від нас – таких різних і не завжди, будемо відвертими, слухняних і старанних!

В1: І їм хочеться від нас трошечки відпочити…

В2: А найкращий відпочинок, як відомо, - це сміх!

В1: Отож – посміємося разом!..

 

Виступи дітей

1. Учитель: (до учня грізно) Признайся чесно та щиро: хто за тебе робив домашнє завдання?

Учень: Чесно?

Учитель: Чесно-пречесно!

Учень: Ну, якщо чесно, то не знаю, бо я вчора дуже рано заснув…

 

2. Сценка в коридорі Учитель зупиняє Учня.

Учитель: Чому це ти, Петрику, з учителями не вітаєшся?

Учень: А я вже вітався!

Учитель: Щось я не чув...

Учень: А я зранку, тільки-но встану, відразу кажу: «Доброго ранку, вчителі всього світу!»

Учень туди-сюди походжає сценою. Його хапає за плече учитель.

Учитель: Ти чого це коридором ходиш?

Учень: Я не ходжу!

Учитель: Це ж як – не ходжу? Але зараз ти ж мусиш бути на уроці, а я тебе впіймала на коридорі!

Учень: Так я ж і кажу, що не ходжу, а (підкреслено) іду!

Учитель: (в'їдливо) І куди ж це ви, пане, йдете, доз­вольте поцікавитись?

Учень: (гордовито-пихато). До директора — давати інтерв'ю! От!

Учитель: (здивовано). І про що ж він у тебе питатиме?

Учень: Та про те, як я умудрився за одну перерву розбити аж дві шибки!..

 

3. Учитель: (грізно, знервовано). Все, Коваленко! Мій терпець, нарешті, увірвався! Завтра без батьків до школи можеш не з'являтися! Зрозумів?!

Учень: Все зрозумів, пане вчителю! Дякую вам!

Учитель: І за що ж це ти мені дякуєш?!

Учень: Та за те, що ви мені дозволяєте завтра не приходити до школи!

 

В2: Як бачите, є поміж нас різні хитруни.

В1: І, звичайно, дехто з вас упізнав у цих сценках себе чи своїх однокласників.

В2: Сподіваюся, вчителі наші теж пізна­ють своїх вихованців, тож посміємося далі!

 

4.  Учитель: Так, Миколаєнко…Бачу, ти знову вчора прогуляв уроки..

Учень: (щиро дивується). Так ви ж, пане вчителю, самі вчора сказали: хто не зробить уроків, до школи завт­ра може не приходити!..

Учитель: А ти, Чупринський, чому вчора був відсутній?

У ч е н ь: А в мене зуб страшенно болів! 

Учитель: (іронічно). А сьогодні перестав?

Учень: Так, пане вчителю: я його вчора в лікаря залишив!

 

В1: Переконаний, що вам такі пояснення відсутності в школі добре знайомі. Та, мабуть, поміж вас є ще й кращі вигадники, аби виправдати свою відсутність у школі.

В2: Мабуть, є, і про це чудово-пречудово знають вчителі. До речі, так само, як і про різні хитромудрі пояснення учнівських запізнень.

В1: От давайте про кількох таких «мудрагелів» і подивимося сценки із добре всім вам знайомого шкільного життя...

 

5.  Учитель: І знову ти, Василашко, спізнився аж на цілих двадцять хвилин! Що ти вигадаєш на цей раз?

Учень: А мені нічого, пане вчителю, й вигадувати не треба — просто я живу за народною мудрістю, а ще — за порадою свого дідуся.

Учитель: І що ж це за такі мудрі поради?

Учень: Народ говорить: «Поспішиш — людей насмішиш», а народ у нас — мудрець із мудреців!

Учитель: Добре, припустимо — я не заперечу.. А що ж мудрого ти почув од діда?

Учень: А дідусь мені говорить постійно: не поспішай, онучку, — у тебе ще все життя попереду!..

 

6.  Цю сценку грають п'ятеро учнів, у одного з яких — роль учителя.

Учитель: (до четвірки учнів, що стоять перед ним). Савченко, ти чому спізнився на уроки?

Учень1: Річ у тім, що вже перед самим порогом школи я згадав, що забув вимкнути на плиті чайник, от і довелося повертатися.

Учитель: Павлюк, а ти чому спізнився?

Учень2:Та в мене несподівано захворіла бабуся, тож довелося бігати в аптеку по ліки...

Учитель: Та-а-ак… Добре, а ти що скажеш, Мірошниченко?

Учень3: А що казати? Тільки правду! Я відводив до дитячого садка сестричку.

Учитель: Але ж у тебе нема сестрички!

Учень3: У мене-то нема, але я відводив сестричку сусідів, бо вони… гм... ну, теє... у відрядженні!

(У цей час четвертий «спізнювальник» починає рюмсати).

Учитель: (здивовано). А чого це ти, Грищенко, носом зашморгав?

Учень4: (продовжує рюмсати). Та я_. я.. Я просто не знаю, що мені говорити! Адже вони… вони вже все сказали (У підтвердження ще голосніше шморгає носом).

 

В1: Отакі серед нас мудрагелі-спізнювальники.

В2: Мабуть, і не таке ще вигадують.

В1: Ото цікаво було б, коли б учителі брали та занотовували всі наші, вигадки-виправдання!

В2: Напевне, цікава-прецікава вийшла б книга!

В1: І не тільки про тих, хто любить спізнюватись на уроки, а й взагалі — про шкільне життя. Ось подивимося!..

7. Учитель: Ти знову не взяв ні зошита, ні ручки?! Знаєш, як називається солдат, який не носить зброї?!

 Учень: Знаю, пане вчителю! Генералом!

 

8. Учитель: (похитує головою). Ні, Ярославе, я навіть двійки тобі поставити не можу...

 Учень: (гірко). А чому-у?..

 Учитель: Бо вчителі не мають права завищувати оцінки!

 

В1: Тоді давай краще покажемо сценки, як то кажуть, із родинного життя, де йдеться про вчителів!

В2: А давай!

9.  Учень вдома старанно тре чоло мочалкою, що досі з ним не траплялося. Мама вкрай здивована.

Мама: Синку! Чого це ти раптом так старанно миєш лоба?!

Син: Та вчителька сказала вчора, що у мене на лобі написано, коли я не вивчив уроків…

 

10. Тато:  Сину, вчора телефонував мені Віталій Ярославович і скаржився, що ти завжди дуже довго сперечаєшся з ним!

С и н: А що ж тут поганого? Це чудово!

Тато: (здивовано). Чому?!

Син: Але ж народ наш каже: двоє розумних людей завжди знайдуть, про що їм поговорити...

 

11. Син: Тату! Пам'ятаєш, ти обіцяв мені 100 гривень, якщо я напишу контрольну з математики на «дванадцять»?

Тато: Звичайно, пам'ятаю! Ось… (робить спробу залізти за грошима до кишені, син перехоплює його руку).

Син: Не спіши, таточку, — Леся Василівна наказала тобі передати, що я зекономив твої грошики!..

 

В1: Вадиме Я згадую, як одна бабуся казала — а вона чимало десятків літ відпрацювала в школі, — що вчителем бути — це прекрасно, це найкраща професія!

В2: А чому вона так вважала?

В1: Бабуся казала, що всі вчителі неод­мінно, зрештою, потрапляють до Раю, бо після робо­ти у школі будь-яке пекло їм за Рай правитиме...

В2: Весела бабуся!.. А я пригадую розмову на зупинці двох дідусів. Саме по­ряд працював бульдозер, і майже нічого не було чу­ти. От один дідусь кричить другому: «І вас не дратує цей жахливий шум?!» А другий йому на те: «Та ні, добродію, для моєї професії це звично». «І що ж у вас за така була професія була?» «Та я все свідоме життя пропрацював учителем молодших класів!..»

В1: Таки справді, — ніякого бульдозера не злякатися!..

В2: Одне слово, друзі, привітаймо наших любих і рідних вчителів! З їхнім славним святом — Днем учителя!

В1:  Спасибі вам, учителі, задушу відкриту,

За ласку, турботу, любов, доброту.

Живіть довго-довго, милуйтесь цим світом.

Хай завжди для вас ніжні квіти цвітуть,

Хай щастям і сміхом наповниться дім.

За ваші турботи — низький вам уклін.

В2:  Від будня до будня, від свята до свята

Пісню і слово ви нам дарували.

Ви — наші долі, ви — наші злети.

Ви нас лише доброму вперто навчали,

А чим же віддячим?

 1. Тим, що ми є.

2. Тим, що ми значимо.

3. Тим, шо ми будемо.

 4. Тим що ми створимо.

5. Тим, що збудуємо.

 6. І тим, що засіємо.

7. Нивою тою, яку ми розоремо.

8. Тим, що в житті ми своєму зуміємо.

В1:  Шановні вчителі! Багато почесних звань і відзнак  у освітян: «Народний учитель», «Заслужений учитель», «Відмінник народної освіти» і все-таки, мабуть, найвище звання — «Улюблений учитель».

В2: Тож бажаємо, щоб ви всі були удостоєні цього звання.

В1: Зі святом вас, дорогі вчителі!

  - Щастя вам!

- Здоров'я міцного.

- Чистих світанків.

- Сонячних ранків.

- Щастя без ліку,

- І довгого віку.

(Пісня Н.Май «А я бажаю вам добра»)