"Форми і методи громадянського виховання в закладах професійної освіти"

Про матеріал

Ефективність роботи майстра виробничого навчання залежить від рівня його педагогічної підготовки та професійної майстерності. Він формує особисті якості здобувача освіти і передаючи свої професійні навички, певний досвід. Для цього йому необхідно бути професійно компетентним, активним фахівцем.

Перегляд файлу

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Кафедра ПЕДАГОГІКИ, ПСИХОЛОГІЇ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

ВИПУСКНА РОБОТА

Тема роботи: Форми і методи громадянського виховання в закладах професійної освіти

Група: ОД-ІІІ-39М

Слухач: Лелека Валерія Валеріївна

Науковий керівник: До захисту

ЛУКЯНЧУК А.М. ___________________

(ПІБ, наук.ступінь, вчене звання) (підпис завідувача кафедри)

2023 р.

РЕЦЕНЗІЯ НА ВИПУСКНУ РОБОТУ

Слухач	*Лелека Валерія Валеріївна*
Група	ОД-ІІІ-39М
Тема роботи	Форми і методи громадянського виховання в закладах професійної освіти
Дата отримання	__________________________________________________
Рецензент	ЛУКЯНЧУК А.М.

№ з/п	Критерії оцінювання	Кількість балів*
1	Актуальність теми, достатність її обґрунтування
2	Міра розкриття теми
3	Професійна й практична спрямованість роботи
4	Упровадження результатів роботи
5	Якість оформлення роботи

Примітка: *Максимальна кількість балів за кожним із критеріїв – 20 балів

Загальна характеристика роботи, зауваження та рекомендації:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Оцінка роботи (загальна кількість балів): ___________________________


	(підпис рецензента)

АНОТАЦІЯ

У даній підсумковій випускній роботі майстер виробничого навчання Державного навчального закладу «Богуславський центр професійно – технічної освіти» розкриває деякі теоретичні, методичні та практичні аспекти теми «Форми і методи громадянського виховання в закладах професійної освіти».

Майстром опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

У практичній частині роботи надано методичну розробку уроку з використанням сучасних педагогічних технологій.

Робота може бути цікавою для педагогів закладів професійної освіти (професійно – технічної освіти) у контексті вдосконалення їх психолого-педагогічної компетентності.

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………..5

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Теоретичні засади громадянського виховання у закладах професійної освіти……… 7

1.1. Сутність громадянського виховання учнівської молоді …………...9

1.2. Принципи громадянського виховання………………………………11

1.3. Основні напрями громадянського виховання на сучасному етапі ..14

1.4. Форми та методи громадянського виховання учнівської молоді….17

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Досвід роботи з громадянського виховання учнівської молоді……………………………..………………………………..21

2.1. Методичний проєкт громадянського спрямування «Наближаємо перемогу разом: українська символіка у виробах для потреб ЗСУ»………...25

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………53

ДОДАТКИ………………………………………………………………………54

ВСТУП

Освітній процес у закладі професійної (професійно-технічної) освіти має забезпечувати необхідні умови для всебічного розвитку особистості, громадянина, здатного до свідомого суспільного вибору, займаючи певну ланку в навколишньому середовищі. Нєвід’ємна роль в цьому процесі належить майстру виробничого навчання. Перед ним постає одне із головних завдань – розвинути у здобувачів освіти професійні навички та вміння на основі здобутих знань та виховати в них конкурентоспроможних працівників для потреб сучасного ринку праці.

Актуальність цієї теми обумовлена тим, що до теперішнього часу робота майстра виробничого навчання розглядалася як процес навчання професії, не звертаючи уваги на виховний аспект. Важливо зазначити те, що правильно підібрані напрями виховної роботи майстра виробничого навчання вирішують проблему соціальної адаптації випускників закладів професійної освіти. Результатом цього є не лише бажання одержати професію, а й стати конкурентоспроможним спеціалістом, відкрити свою справу, знайти своє місце на сучасному ринку праці.

Мета роботи: на підставі аналізу сучасної літератури дослідити основні напрями виховної діяльності майстра виробничого навчання в сучасних умовах.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання:

розкрити теоретико-методичні засоби виховної діяльності майбутнього кваліфікованого робітника на сучасному етапі;
охарактеризувати форми та методи виховної діяльноості у закладах професійної освіти;
проаналізувати принципи виховної роботи майстра виробничого навчання;
розкрити сутність досвіду майстра виробничого навчання (на прикладі роботи у закладах професійної освіти.

Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для підвищення ефективності виховної роботи педагогів закладів професійної освіти у контексті підвищення їх психолого-педагогічної компетентності.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Теоретичні засади громадянського виховання у закладах професійної (професійно – технічної освіти) освіти

    Актуальність громадянського виховання особистості у сучасному українському суспільстві великою мірою зумовлюється необхідністю державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні стартові можливості для розвитку й застосування їх потенційних здібностей, досягнення суб’єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої соціально-психологічної потреби особистості - потреби у самовизначенні та самоствердженні.
    Процес розбудови й утвердження суверенної, правової, демократичної, соціально орієнтованої держави органічно пов’язаний із становленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає суттєву трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості народу.
Актуальність громадянського виховання в Україні зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України, яка є полі етнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об’єднання різних етносів і регіонів України задля розбудови й вдосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства.
     Ці процеси вимагають формування громадянської культури. Важливу роль у цьому плані відіграють всі ланки системи освіти загалом і громадянська освіта та виховання, зокрема, особливо у суспільстві перехідному, де вони не тільки підтримують, а й закладають основи демократичної ментальності, формують у громадян ідеї та поняття про права і обов’язки людини, виховують здатність до критичного мислення, уміння відстоювати свої права, інтереси, переконання, усвідомлювати свої обов’язки та виявляти толерантність до поглядів іншої людини, керуватися у вияві соціальної активності демократичними принципами.
   Оскільки громадянське виховання вперше впроваджується в освітній простір України, то виникає гостра потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів громадянського виховання, які цілеспрямовано та ефективно забезпечували б процес розвитку і формування громадянина, тобто особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, само активність, творчі початки, потреба у самовдосконаленні, розвиненість почуття обов’язку й відповідальності перед суспільством, Батьківщиною.

Сутність громадянського виховання учнівської молоді

    Громадянське виховання - процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що надає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Воно покликане виховувати особистість чутливою до свого оточення, долучати її до суспільного життя, в якому права людини виступають визначальними. Громадянське виховання об’єднує в собі суспільну й приватну сфери.
    Звідси громадянськість - багатоаспектне поняття. Це фундаментальна духовно-моральна якість, світоглядно-психологічна характеристика особистості, що має культурологічні засади. Громадянськість - це також реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.
    В педагогічному плані громадянськість містить в собі знання, переживання й вчинки. Ці складові знаходяться в певних зв’язках й взаємодії при переважанні на певних етапах розвитку індивіда емоційного компоненту, формування почуттєвої сфери.
    Важливе місце у громадянському вихованні посідає громадянська освіта – навчання спрямоване на формування знань про права і обов’язки людини. Громадянська освіта тісно пов’язана з формуванням соціально-політичної компетентності особистості у суспільній сфері.
    У процесі громадянського виховання освітня складова доповнюється вихованням в дусі громадянськості. Це поняття об’єднує в собі громадянську, політичну соціалізацію майбутнього громадянина та його здатність долучати до цього процесу моральні цінності.
    На відміну від інших розвинутих країн, де громадянське виховання майже повністю базується на політичній та правовій сфері діяльності громадянського суспільства, в Україні на сучасному етапі її розвитку громадянське виховання, через відсутність відповідної правової та юридичної бази або її недієспроможності, майже повністю базується на морально-етичних засадах, тобто морально-етичні імперативи й цінності виступають головним критерієм ефективності громадянського виховання.

Принципи громадянського виховання

Досягнення цілей громадянського виховання вимагає дотримання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об’єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чинників, що його детермінують (раціональність, об’єктивність, наукова картина світу).
Науковий підхід до процесу формування особистості громадянина передбачає, що дія загальних закономірностей розвитку громадянськості опосередковується впливом конкретно-історичних умов життєдіяльності даного суспільства загалом і кожного з його членів зокрема.

Конкретно-історичний підхід допомагає збагнути й сформулювати специфічні, найбільш актуальні на даному етапі розвитку українського суспільства завдання громадянського виховання, а саме:
– усвідомлення громадянами України необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудовою громадянського суспільства;
– формування у молодого покоління почуття патріотизму, відданості Батьківщині й водночас відчуття належності до світової спільноти.
     Ефективність виховання громадянськості — як і багатьох інших особистісних характеристик, значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, згідно з яким у структурі особистості виникають і закріплюються перш за все ті новоутворення, у «конструювання» яких індивід вкладає свої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовану активність. Отже, особистість громадянина формується за умови його реальної включеності у діяльність, коли апробуються, перевіряються на практиці відповідні громадянські цінності.
    У громадянському вихованні особливого значення набуває особистісно-зорієнтований підхід, коли в центрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості, права окремого індивіда, його суверенітет. Лише через таку ієрархію ціннісних підходів як людина (особистість) – народ (культура, історія, освіта) – держава (суспільство) можна реалізувати перспективну й демократичну модель виховання в дусі громадянськості. При цьому співвідношення особистісних і ситуативних факторів розглядається як співвідношення особистісних якостей й об’єктивних вимог діяльності.
     Необхідною умовою громадянського виховання виступає системний підхід, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого, ієрархічного, взаємозалежного, детермінованого відкритого процесу в його постійному розвитку й саморозвитку. В умовах прогресуючої спеціалізації освіти та формуванні комунікаційних перешкод (бар’єрів) між людьми системний підхід виступає основою організації й впровадження в практику такого всеохоплюючого феномену як громадянське виховання.
     Серед принципів, дотримання яких у процесі громадянського виховання особистості є найбільш вагомими, слід назвати наступні:
– принцип гуманізації та демократизації виховного процесу, що передбачає рівноправність, проте рівнозобов’язаність учасників педагогічної взаємодії, їх взаємоповагу, переважаючу діалогічність взаємодії, що викликає у вихованця позитивну налаштованість до впливів вихователя, відкритість до сприйняття громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, співчутливості, милосердя тощо;
– принцип самоактивності й саморегуляції сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик, формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, що поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію у діях та вчинках;
– принцип системності, згідно з яким процес громадянського виховання зумовлюється гармонійністю розвитку низки взаємопов’язаних новоутворень у структурі особистості; фрагментарність; однобокість, переоцінка значення одних новоутворень і нехтування іншими, намагання виховувати дитину «по частинах» гальмує дію психолого-педагогічних механізмів, які спрацьовують лише за умови наявності системи певних складових;
– принцип комплексності та міждисциплінарної інтегрованості, який передбачає налагодженість у громадянському вихованні тісної взаємодії та об’єднання навчального й виховного процесів, зусиль найрізноманітніших інституцій – сім’ї, дошкільних закладів, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних угрупувань, релігійних організацій – усіх об’єднань, що причетні до процесу виховання та самовиховання;
– принцип наступності та безперервності: починаючись у дошкільному віці, з перших років життя дитини, громадянське виховання проходить ряд етапів, протягом яких поступово ускладнюються, урізноманітнюються зміст та напрями розвитку тих утворень, котрі загалом складають цілісну систему характеристик процесу утворення громадянських чеснот особистості. Він є безперервним, нескінченним, триває протягом усього свідомого життя людини;
– принцип культуро відповідності, що в цьому контексті передбачає органічну єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, що забезпечують духовну єдність, наступність та спадкоємність поколінь;
– принцип інтер культурності, що передбачає інтегрованість української національної культури у контекст загальнодержавних, європейських і світових цінностей, у загальнолюдську культуру. Реалізація цього принципу означає, що у процесі громадянського виховання мають забезпечуватись передумови для формування особистості, вкоріненої у національний ґрунт і водночас відкритої до інших культур, ідей та цінностей. Лише така особистість здатна зберігати свою національну ідентичність, оскільки вона глибоко усвідомлює національну культуру як невід’ємну складову культури світової.

Основні напрями громадянського виховання на сучасному етапі

Одним із пріоритетних напрямків виховної роботи в професійно – технічному навчальному закладі є громадянське виховання – процес формування свідомого громадянина, людини з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на розвиток демократичної держави:

формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу;
визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини;
виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині;
формування соціальної активності особистості на основі таких соціальних умінь як готовність узяти на себе відповідальність, здатність до спільного життя і співпраці в громадянському суспільстві, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей;
формування працелюбності особистості, відповідальності за свої дії;
уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства;
виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства;
утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість;
усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю;
формування політичної та правової культури засобами громадянської освіти, яка дає знання про політичні системи і владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи;
розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, уміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи, передбачати можливі наслідки дій та вчинків.

гуманізації та демократизації, які означають рівноправність учасників виховної взаємодії, їх взаємоповагу, діалогічність, відкритість до сприймання громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, милосердя;
само активності й саморегуляції, які сприяють розвитку суб’єктивних характеристик, формують здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, вироблення громадянської позиції, почуття відповідальності;
системності, що передбачає гармонійне вживання нових якостей у структурі особистості;
комплексності й міждисциплінарної інтегрованості, які передбачають поєднання навчального й виховного процесів, зусиль різних інституцій – сім’ї, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних об’єднань;
наступності та безперервності, які полягають в етапності виховання, на кожному з яких ускладняються й урізноманітнюють зміст і напрями розвитку утворень, які становлять цілісну систему громадянських чеснот особистості;
культуро відповідності, що означає єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну спільність, наступність і спадкоємність поколінь;
інтер культурності, в основі якого лежить інтегрованість української та загальнолюдської культури. Полягає у забезпеченні передумов для формування особистості на національному ґрунті, її відкритості для інших культур, ідей та цінностей. Лише така особистість здатна зберігати національну ідентичність, бо усвідомлює національну культуру як невід’ємну складову культури світової.

Форми та методи громадянського виховання учнівської молоді

Криза патріотичного виховання учнівської молоді веде до духовно-моральної кризи суспільства. Тому виховання патріотизму у учнів як найважливішої духовно-моральної й громадянської цінності є важливим завданням професійно – технічної освіти.

Пріоритетна роль в умовах розбудови української держави належить патріотичному вихованню. Про це свідчать державні документи: Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Указ президента «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян», «Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави», «Концепція патріотичного виховання учнівської молоді», Національній доктрині розвитку освіти України, де визначені стратегічні завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення нею свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина-патріота. Метою є розкриття сучасних форм і методів патріотичного виховання учнівської молоді (методу проектів) у позаурочній діяльності. Важливе значення для дослідження проблеми патріотичного виховання учнів, особистості взагалі, має етно педагогічна спадщина вчених, діячів культури, педагогів, письменників України: М. Драгоманова, М. Коцюбинського, Лесі Українки, І. Франка, Т. Шевченка тощо. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді 135 Класики педагогічної науки Г. Ващенко, О. Духнович, А. Макаренко, О. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Я. Чепіга та інші у своїх працях розглядали актуальні для свого часу проблеми розвитку патріотичних почуттів учнів як складової частини національної системи виховання, висували ідею виховання «свідомого» громадянина, патріота своєї Батьківщини.

Патріотизм сьогодні стає нагальною потребою і держави, і кожної особистості, яка своєю активною любов’ю до Вітчизни прагне досягти взаємної любові від неї з метою створення умов для вільного саморозвитку і збереження індивідуальності; і суспільства, яке сприятиме саморозвиткові кожної особистості, становленню її патріотичної самосвідомості на моральній основі. Актуальність патріотичного виховання обумовлена процесом становлення України як суверенної демократичної держави. При цьому слід враховувати, що Україна є поліетнічною державою. Тому об’єднання різних етносів України, розбудова суверенної правової держави і громадянського суспільства має здійснюватись на основі демократичних цінностей, які повинні лежати в основі патріотичного виховання.

Стрижнем патріотичного виховання має бути виховання національно свідомого громадянина-патріота, гуманіста і демократа. Критеріями патріотизму є любов, вірність і служіння Батьківщині, турбота про забезпечення цілісності і суверенітету України, піклування про її постійний розвиток на шляху демократичного національного відродження, сприяння гармонізації державних, суспільних та особистісних інтересів у повсякденному житті. Патріотизм передбачає також знання особливостей своєї «малої Батьківщини», любов до неї. У сучасній вітчизняній педагогічній науці різні аспекти патріотичного виховання розробляють І. Бех, Ю. Завалевський, П. Ігнатенко, О. Сухомлинська, К. Чорна та інші. За останні роки окремі аспекти цієї проблеми в залежності від вікових особливостей учнівської молоді досліджувалися в дисертаційних роботах Т. Гавлітіної, В. Коваля, О. Коркішко, О. Красовської, П. Оніщука, І. Охріменка, Р. Петронговського, С. Рашидової та ін. 136 Збірник наукових праць, випуск 14, книга І. Досить цікавими для нашого дослідження є погляди учених П. Волошина, П. Ігнатенка, Н. Косарєвої, Л. Крицької, В. Поплужного, які виділяють структуру громадянськості, що складається з багатьох компонентів, одним з яких виступає патріотичне виховання.

Важливою ділянкою навчально-виховного процесу професійно – технічної освіти є позаурочна діяльність, яка забезпечує гнучкість та цілеспрямованість навчально-виховної діяльності як в цілому, так і у вмілому.

Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді, її поєднанні з навчальною роботою, сприяє практичному оволодінню учнями знань, які вони набувають на уроках.

В ході формувального експерименту були використані наступні методи і форми роботи:

розповідь викладача, бесіда, мінідискусія, опитування, інтерв’ювання, анкетування учнів, інтерактивні технології (мозковий штурм, обговорення по групам), метод проектів; ігрові методики (ігри-мандрівки, козацькі забави, історичні подорожі у часі, змагання тощо), творчі завдання та роботи учнів (вікторини, складання ребусів, кросвордів, конкурси малюнків, міні-оповідань, казок).

Серед сучасних форм і методів названі теоретико-методичні проблеми виховання учнівської молоді: метод ситуацій, відвідування і перегляд художніх виставок, музеїв, диспути, ігрові методики, участь в акціях (добродійних, екологічних) тощо. Однак, в сучасних умовах, коли реалізується гуманістичний та особистісно-орієнтований підходи у вихованні не можна не враховувати участі самого вихованця в цьому процесі. В сучасній школі поняття «метод виховання» має означати спосіб спільної діяльності, спільний шлях партнерства, співробітництва між вихователем і вихованцем, досягнення бажаної мети виховання.

Використання сучасних форм і методів патріотичного виховання, зокрема, «Методу проектів» дозволило значно розширити формування когнітивного компоненту учнів: знань про мову, традицію, культуру українського народу, свій етнос; значно вплинуло на формування емоційно-ціннісного компоненту — любові до батьків, своєї родини, відчуття гордості за свій рід; терпиме ставлення до представників інших національностей, шанобливе ставлення до їх релігій, культури, традицій; сприяла формуванню діяльнісно-поведінкового компоненту — участь у громадській діяльності з метою зробити свій внесок у розвиток рідного краю, оволодіння рідною мовою; ініціативність, активність.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Досвід роботи з громадянського виховання учнівської молоді

Я збережу усе, що є в мені,
І знаю – заплачу за це велику плату,
За світло у душі віддам любу ціну,
В півтемряві не буду помирати...

І.Коваленко

Почуття патріотизму не може бути визначено декількома словами. Це і любов до рідних місць, і гордість за свій народ, і відчуття своєї нерозривності, з усім оточуючим, і бажання зберігати і примножувати багатства своєї країни. Батьківщина починається з любові до своєї малої батьківщини - до рідного міста, де людина народилася, де живе її сім'я, близькі, друзі. Без любові до малої Батьківщини неможлива любов і повага до країни в цілому. А між тим, не поважаючи країну, людина не буде поважати і довколишній суспільство, близьких людей.

Включившись до процесу реалізації концепції громадянського виховання Державний навчальний заклад «Богуславський центр професійно – технічної освіти» працює над головним завданням виховної діяльності: «Формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації».

Робота з громадянського виховання в закладі проводиться згідно річного плану виховної роботи та планів виховної роботи класних керівників.

Основні чинники, які впливають на формування світогляду здобувачів освіти:

сім‘я- особистий приклад батьків, виховне середовище родини;
оточення - одногрупники, сусіди, ровесники, соціум;
соціальні інститути– навчальні заклади освіти, телебачення, інтернет-мережі

Громадянське виховання в закладі здійснюється на всіх етапах навчання, забезпечує всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.

Адміністрацією Центру створюються необхідні організаційні, методичні умови, які забезпечують реалізацію складової виховання.

Формуванню почуттів учнівської молоді сприяє участь у конкурсах, в яких заклад неодноразово займає призові місця. Одним із найважливіших завдань педагогічних працівників є продовження роботи з формування у учнівської молоді громадянських якостей, розуміння приналежності до українського народу.

З метою формування почуття любові до Батьківщини та її національних цінностей, національної свідомості у Центрі розроблені і проводяться заходи щодо відзначення національних свят, знаменних та пам’ятних дат.

Суттєву роль для розвитку громадянських якостей у молоді відіграють і ряд інших заходів. Здобувачі освіти приймають участь у пісенних конкурсах. Через виконання української пісні, учні відчувають красу життя, виховують в собі морально-етичні цінності.

До всіх свят, історичних подій, ювілейних та пам’ятних дат із вшануванням видатних постатей створюються експозиції у бібліотеці, проводяться заходи: виховні години, диспути, «круглі столи», конференції, книжкові виставки, урочисті вечори. Перегляд фільмів, присвячених громадянській тематиці з наступним обговоренням, свідчать, що здобувачі освіти вміють розрізняти справжні і штучні ідеали, розуміють, що загальнолюдські цінності – незмінні.

Виховання в учнів громадянських почуттів відбувається в процесі ознайомлення з історією про героїчний характер українського народу, його прагнення до зміцнення могутності Батьківщини. До Дня захисника України адміністрацією закладу для учнів організовано зустріч з учасниками АТО. Головне у громадянському вихованні – це відродження духовності та моралі, що базується на системі загальнолюдських цінностей і вбирають у себе національні, культурні, професійні та інші інтереси щонайширших верст населення. Виховання громадянських якостей учнівської молоді в нашому навчальному закладі відбувається в процесі залучення учнів до роботи у гуртках, що проводяться в позаурочний час.

Одним із шляхів практичної підготовки свідомих громадян, патріотів своєї країни є залучення учнів до роботи органів учнівського самоврядування, яке проводить різноманітні заходи благодійницького, розважального та пізнавального характеру, залучає учнів до активної участі у громадському житті закладу.

Окремої уваги заслуговує волонтерська діяльність учнів, яка через конкретну, практичну діяльність сприяє встановленню соціальних зв’язків, опануванню ними новим навичкам, формуванню у них прагнення до відповідальної поведінки, моральних і духовних якостей, світогляду справжнього громадянина України.

Враховуючи зазначене, можу сказати, що наш заклад дійсно відіграє надзвичайно велику роль у вихованні справжніх патріотів. Громадянське виховання справді спрямоване на те, щоб сформувати учня свідомим українцем. У своїй діяльності кожен вчитель повинен пам’ятати, що тільки систематична робота педагогічного колективу у вихованні національної особистості може допомогти учнівській молоді бути гідними та носити звання громадянина, патріота України. Ми повинні навчити учнів тому, що патріоти не ті, хто говорить гарні слова про Україну, а хто готовий долати перешкоди за краще майбутнє своєї держави.

Методичний проєкт громадянського спрямування

«Наближаємо перемогу разом: українська символіка у виробах для потреб ЗСУ»

ВСТУП

Сьогодні на нашій землі твориться історія нової України – сильної та незламної. І твориться вона руками всіх тих, хто б’ється за нашу свободу, за наше майбутнє, за право жити на своїй землі. «Лиш той життя й свободи вартий, хто йде щодня за них у бій» - писав Й.-В. Гете.

В період коли наша країна потерпає від загарбників і сміливі сини Батьківщини боронять територіальну цілісність, кожен з нас має допомагати збройним силам. Хтось тільки починає вголос казати “Слава Україні!” чи “Україна понад усе!”, дехто вже передав воякам важко зароблені кошти чи зібрані продукти, а інший добровольцем воює, не шкодуючи свого життя.

Україна за місяці великої війни стала символом незламності та боротьби за свободу для усього цивілізованого світу. Синьо-жовті стяги майорять у різних куточках планети на знак підтримки життя і засудження смерті.

З урахуванням суспільно-політичної ситуації, що склалася в Україні, дедалі більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Учнівський та педагогічний колективи Державного навчального закладу «Богуславський центр професійно-технічної освіти» беруть активну участь у протистоянні загарбнику: використовують власні ресурси задля перемоги, а також шукають шляхи підтримки військових, щоб реалізувати свої проєкти.

РОЗДІЛ І. Вивчення символіки та традицій українського народу

Народні символи України.

Символіка - своєрідна візитна картка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні та народні символи.

Народи світу дуже відрізняються одягом, традиціями, звичаями, уподобаннями. У кожного з них є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини.

Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну йде мова.

Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це – батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, вірний своєму народу лелека тощо. Усі вони – наші добрі і давні обереги. Маючі чудові, прекрасні символи, український народ зумів зберегти від забуття наші пісні, легенди, думи, нашу історію, волелюбний дух. Про народні символи складено багато легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Народні символи – це наші святині.

З метою детального вивчення державних і народних символів нашої держави, у бібліотеці центру оформлено тематичну виставку «Краса і велич символів України». Педагоги й здобувачі освіти мали змогу ознайомитися з символікою, пригадати українські народні традиції, обряди й свята. Народні символи та звичаї – це святі обереги українського народу (Додаток 2).

Калина – символ нев’янучої краси нашої України.

«Без верби й калини нема України» каже народне прислів’я.

Ще тільки сніг зійшов, тільки пригріло сонечко, а верба вже поспішає привітати світ із весною, даруючи йому пухнасті жовті котики. Це дерево зацвітає першим, воно віддавна шанується в Україні.

Калина – найчарівніша рослина, кущ, про неї складено найбільше хідожніх творів, пісень, легенд, прислів’їв, загадок. Із давніх-давен вона була найулюбленішою рослиною, що росла біля кожної хати українця. Калина давно стала символом України.

На весіллях калиною оздоблювали коровай та гільце, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту, дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки. На хрестини калину затикали в калачі, шишки для кумів, клали в першу купіль дитини. Дівчата садили цей кущ й на могилах коханих.

Легенди про калину

Жила в одному селі дуже гарна дівчина. Помітив її якось воєвода, вирішив продати, щоб мати великі гроші. Але дівчина була дуже швидкою, і була б утекла, якби нее зачепилася своїм намистом за кущ калини. Розсипалося намисто а дівчину було спіймано. Так і загинула вона в неволі. А на тому місці, де розсипалося червоне намисто, виросли кущі з криваво-червоними плодами. Це була калина.
Колись давно нашу землю загарбали татари. Вони нападали на села й міста, спалювали їх, старих людей і дітей убивали, а молодих забирали в полон.

Ось одного разу вони схопили зненацька кількох дівчат і наказали провести до великого міста. Дівчата завели лютих ворогів у непрохідні ліси. Коли зрозуміли вороги це, то було вже пізно, адже потрапили всі в густі хащі. Оскаженілі від люті, порубали вони дівчат шаблями. Там, де пролилася кров дівоча, виросли кущі з яскраво-червоними ягодами, ніби краплини крові.

Калина є пам’яттю за всіма полеглими.

Яке це диво — українська народна пісня!

Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість, смуток, чаруючи людську душу, даючи силу і натхнення.

"Ой, у лузі червона калина" – українська народна пісня, що колись стала справжнім гімном Українських Січових Стрільців. Після того, як у перші дні війни її заспівав на Софійській площі лідер гурту "Бумбокс" Андрій Хливнюк, пісня набула шаленої популярності. Після того українські виконавці влаштували флешмоб.

Пісня "Ой, у лузі червона калина" зараз – одна із візитівок України на культурному фронті.

Цвіти, цвіти барвіночку….

Не знайдеться в Україні такого села чи міста, де б не було цієї рослини. Не боїться вона ні затінку, ні морозу. За таку вдачу барвінок став символом мужності, життя, символом справжнього козака.

Хрещатий барвінок… Не обходилось без нього жодного весілля. Його вічнозеленими листочками заквітчували шлюбне вбрання нареченої, устеляли доріжку перед молодими, а разом із кетягами червоної калини прикрашали коровай. На весіллі барвінок – символ вірності, краси і цнотливості.

Легенда про барвінок

Жили колись давно чоловік із дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці вийти за нього. Сохло серце за Баром в однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання. І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкви до шлюбу. Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися вони до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом….

А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.

Волошки (васильки) – символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності.

Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали – і він перетворився у квітку, названу його іменем.

Вважається, що волошки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей – витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з волошок, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці.

Особливу силу волошки мають для молодих: пучком волошок кроплять наречених на весіллі; настоєм з волошок окропляють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата вмиваються – і їх краса стає недоступною злим чарам.

Мак – символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і буття. Макова голівка – символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік – на Маковея і на Спаса. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті.

Мак має силу і вплив, якщо не розпилюється. Окрема макова квітка не приваблює, а від всіяного маковим цвітом лану не можна відірвати очей. Одна макова зернина нічого не варта, а жменя маку – і куті смаку додає, і пирога з неї можна зробити.

Тож мак стверджує, що і дрібненьке, і маленьке, якщо воно в єдності та спільноті, має велику силу.

Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко і навіть легко обсипаються. Вінок із червоних маків – то вираз дівочої цноти і чистоти, які такі ж легко ранимі та вразливі, ік і маків цвіт.

Мак має магічну силу, спрямовану проти усякого зла – і проти відьми, і проти наврочення, і на виклик дощу, і на врожай….

Соняшник – символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він – чи не найсильніший серед квітів. Соняшник знайшов своє місце під сонцем. І не міг не знайти, бо постійно орієнтується на небесне світило – повертає за ним свою, схожу на сонце, голову. Тож сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень…

Своєю невибагливістю до цвітіння та росту соняшник відображає якщо не без проблемність, то мало проблемність. Бо він не «мучиться» проблемами, що робити, куди йти – він іде за сонцем. Коли сонце ховається за горизонтом на нічний спочинок, соняшник сумно опускає голову і згортає пелюстки своєї сонцесяйної корони.

Крім цього соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як сонце для соняшника – єдиний і незламний орієнтир, так і для людини Батьківщина – єдина і найвища цінність.

Лелека – символ любові до рідної землі.

Тепер не скрізь побачиш цього дивовижного птаха. В Україні його звуть по-різному: чорногуз, лелека, бусол, бузько, веселики. Птах селився поблизу людських осель - на хатах, клунях, хлівах.

Повір’я було: в кого поселився лелека – тому щастя буде довіку. І горе тому, хто зруйнує гніздо птаха.

Існує багато легенд про походження цього птаха. За однією з них Бог дав людині мішок і наказав віднести далеко в ліс, але не розв’язувати і не заглядати в нього. Та на півдорозі чоловік не витримав і поцікавився, що несе. Як тільки він розв’язав мішок, із нього повистрибували жаби, повилазили вужі та змії і розповзлися по всьому світу. Розгніваний Бог перетворив чоловіка на лелеку і звелів ходити по болотах і збирати усяке гаддя.

Дуже любимо ми лелек за те, що вони повертаються до своїх гнізд і приносять на крилах весну.

В проекті описана лише невелика частина української народної символіки. Творча команда, що працювали над проєктом, дослідили народні символи України за допомогою глобальної мережі Internet, провели тематичну виставку у бібліотеці центру «Краса і велич символів України».

Наша земля, рідна оселя, солов’їна мова, невмируща пісня, червона калина, плакуча верба – є нашою рідною Батьківщиною. Тож любімо її, шануймо її, бережімо і будьмо гідними синами й доньками!

Державні символи України.

Державні символи України

Державні символи є важливим атрибутом сучасної держави, складовою її конституційного ладу. Символи нації, створені нею в процесі власного державотворення, з часом, як правило, стають державними у результаті їх закріплення на законодавчо-правовому рівні. Історична традиція, унаочнена в символіці, перетворює населення на народ, формує націю. Державні символи України виражають провідну роль нації у становленні власної держави.

Україна здобула незалежність юридичним шляхом, після ухвалення низки документів, що проголошували державний суверенітет. Незалежність – не «випадковість», як стверджує російська пропаганда, а результат зусиль представників багатьох поколінь.

Державні символи - це визначені і закріплені на конституційно-правовому рівні офіційні знаки держави, які в лаконічній формі відображають її суверенітет та ідеологію і, як правило, мають етнічно-національне походження.

Статтею 20 Конституції України визначено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України — національний гімн на музику М.Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються Законом України «Про Державний Гімн України», що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Герб-тризуб, синьо-жовтий прапор, гімн на музику М. Вербицького - будуть далі кликати до відродження національної самосвідомості, до творення нового життя, бо відродження це виведення невмирущих цінностей од витоків народу на рівень культури світової цивілізації.

Хліб – символ життя.

Українці – спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шанування хліба. Одним із наслідків землеробсько-скотарського типу господарювання є культ хліба, який суттєво вплинув на символіку родинної та календарної обрядовості українців. Його справедливо можна вважати феноменом народної культури і незамінним компонентом духовних цінностей.

Для українців хліб не лише матеріальна річ, це – святиня, предмет обожнювання, оберіг, жертовна страва або й саме божество чи втілення божественної сили. Його цілують, ним присягають, скріплюють договір, з ним пов’язують добробут і навіть саме життя, адже слова “жити” й “жито” в українській мові мають один корінь.

Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь". І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний.

Шана до хліба закріпилась у народних звичаях українців.

Хліб – символ життя. Він з давніх-давен у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до бога «Отче наш…» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він не просто основа життя.

Хліб здавна є символом добробуту і гостинності. Протягом віків у народі вироблялося ставлення до нього як до священного предмета. Кожен шматочок хліба з’їдали повністю, не залишаючи куснів, щоб силу не залишити. Хліб не можна викидати у сміття, навіть хлібні крихти слід зібрати у долоню і з’їсти, або ж віддати худобі чи птиці. Хліб, який не з’їли в полі, приносили додому і давали діткам як гостинчик “від зайчика”. Коли випадково кусень хліба упаде на підлогу, селяни його підіймають і цілують – перепрошують, у хліба ж бо ніжки короткі, впаде зі столу і може ніколи більше туди не повернутися.

У традиційному інтер’єрі селянської хати хліб-сіль, покриті рушником, були необхідним атрибутом. Запрошуючи до столу, господар казав: «Просимо до нашого хліба-солі», а після застілля гості дякували за хліб-сіль. Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей – цей звичай, що має глибоке коріння, дійшов до нашого часу. Розділити з кимось хліб-сіль – означало подружитися, побрататися.

Українські народні пряники — це вид народної творчості.

Пряник – кондитерський виріб, солодке печиво з використанням борошна жита та домішками меду, патоки, цукрового сиропу і прянощів.

Поява пряника тісно пов'язана з розповсюдженням вирощування жита та випіканням хліба. Про печиво з медом (прадавні пряники) знали вже в Стародавньому Єгипті. У Стародавньому Римі їх називали panus mellitus («медовий хліб»): їх і випікали з медом. На теренах Київської Русі їх називали «медовим хлібом», який відомий з 9 століття. У цей хліб додавали рослинні соки, подрібнене коріння, а потім і прянощі, які завозили з країн Близького Сходу і навіть Індії.

З давніх давен на Україні розвивався своєрідний вид народної декоративної скульптури — ліплення з тіста різноманітних звірів і птахів. Народна скульптура з тіста — це не тільки кулінарне мистецтво. Вона втілює у собі яскраво виражені риси художньої творчості народу.

Виникнення скульптури з тіста пов’язане з первісними обрядами та народними звичаями. Воно прийшло на зміну старовинному пастушому обряду вбивати живих тварин. Щоб така заміна здавалась правдоподібною, обрядовому печиву почали надавати форму тих тварин, які раніше призначались для жертв. Згодом первісне значення цього культового обряду зникло, але в побуті народу надовго залишився звичай випікати фігурні калачі, шишки та святкове весільне печиво у вигляді гусок, качок, голубів, жайворонків тощо.

Невичерпна фантазія і високий художній хист українського народу виявився у формі і декорі пряників. Привабливі, як іграшки, вони мають приємну для ока форму і відрізняються веселими барвами прикрас.

Пекли пряники майже в усіх областях України, в містах і селах. Вони були продуктами колективної творчості майстрів різьби по дереву та пекарів. На дошці з твердого листяного дерева різьбяр вирізував форму. Окремі пряничні дошки мають самостійне художнє значення як досконалі зразки віртуозної різьби по дереву.

Пекарі робили і кольорове оздоблення. Найчастіше тісто фарбували в рожевий або жовтий колір. А коли дерев’яна форма не мала орнаменту, його робили самі, покриваючи печиво кольоровими завитками за допомогою вузьких смужок крохмалю, змішаного з цукром, та тонких джгутиків тіста.

Тематика фігурних пряників не дуже різноманітна. Це переважно зображення вершників, козаків, жінок, а також свійських та фантастичних тварин і птахів. Проте це невелике коло тем має безліч варіантів, бо кожна місцевість мала свої традиції і свої технічні прийоми випікання.

Цікавий зразок такого печива зберігся в одному з музеїв. Це калачик у вигляді трьох качечок. Подібні калачі ще й досі роблять у західних областях України.

Пряник. Чернігівська область, 1924 рік. Пряник. Київська область, 1927 рік.

За допомогою ліплення майстри Поділля надавали пряникам побутових рис. Фігуркам жінок вони доліплювали характерні елементи сучасного костюму (комір, фартух, великі гудзики) або зображували їх зі сповитим немовлям на руках. Часом ліплення доповнювалось червоними штрихами пензля, яким намічали очі, ніс, рот.

Панянки – українські пряники у формі дівчат, півників, коней та рідше – пташок. Як описують краєзнавці, панянки відомі з XVIII століття, але можливо і раніше. Їх пекли у Котельві на Полтавщині, а у суміжних Сумській та Харківській областях. Особливість цих пряників у тому, що вони фарбувалися тільки в рожевий колір за допомогою бурякового соку, а потім зверху наносилася глазур із трьох кольорів – білого, синього та жовтого. Малюнок на пряниках – це не просто політ фантазії, а певна символіка.

Традиційно панянки були пісними (борошно, цукор та вода), бо випікалися в піст і давалися дітям на різдвяні свята – колядку та щедрівку.

Це в сучасному світі є величезна кількість різних солодощів у супермаркетах, раніше ж панянки були єдиними «смаколиками», тому їх зберігали довго, а коли пряник ставав черствим, то просто розмочували в молоці та їли.

Урізноманітнити смак пряників можна за допомогою прянощів. Додайте в тісто мелений імбир, корицю, мускатний горіх, бодян, лимонну цедру та білий перець. Останній виготовляють із повністю дозрілого червоного перцю, але очищають від верхнього шару, тому він не сильно пекучий і має приємний запашний аромат.

Такі рецепти – наша спадщина, яку необхідно показати всьому світу. Мине час і про панянки заговорять у різних куточках планети.

РОЗДІЛ II. Історія про те, як маленькими кроками робляться великі справи.

Це лише на перший погляд людське серце невелике та вільно поміщається на долоні. Насправді ж воно величезне: вміщує в собі так багато, що навіть не можемо уявити. Це відбувається, коли починаємо сприймати біль та насущні проблеми інших людей як свої власні, а іноді навіть як більш важливіші, ніж свої. В наші дні особливо радієш саме таким людям, які творять славу своєї країни, мотивуючи інших до активної самореалізації. Дійсно, найстрашніший рік в історії незалежної України та російсько-українська війна у душах багатьох українців пробудили почуття патріотизму, співпереживання, прагнення допомогти ближнім.

1. Діти – це продовження нас самих, продовження України.

“Народ, який думає на один рік – вирощує хліб;

народ, який думає на десять років – вирощує сади;

народ, який думає на сто років – вирощує молоде покоління”

народна мудрість

Наша держава з давніх-давен славиться вільними і мужніми, працьовитими і добрими, сильними і самостійними українцями, які шанують традиції, звичаї та обряди. Сьогодні, виховуючи молодь в умовах, коли вони пережили Революцію Гідності, вшанували героїв Небесної Сотні, стали свідками неоголошеної війни в країні, відчули глибину втрат, на державному рівні особливо акцентується увага щодо національно-патріотичного виховання. Саме зараз ми повертаємося до споконвічних цінностей: утвердження любові до Батьківщини і людей, відродження духовності, моральності, бережного ставлення до природних скарбів і національних надбань нашого народу.

Виховання підростаючого покоління є головною ціллю, яку всі ми переслідуємо, тому що це - наші діти то наше майбутнє.

«Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації» (Інститут модернізації змісту освіти).

Якщо подивитися на розбір словосполучення “національно-патріотичне виховання”, то я виділяють три ключові вектори:

національне – плем’я, народ, тобто спільнота, у якій ми проживаємо і яка нас об’єднує;
патріотичне – це про громадянську свідомість, людину, яка усвідомлює свої обов’язки та права в межах цієї держави;
виховання – інструмент формування цінностей, спосіб усвідомити, зрозуміти та прийняти цінності, що стосуються громадянської свідомості.

Патріотизм та національна свідомість закладені на генетичному рівні в наших пращурів і передаються з покоління в покоління. Теперішня ситуація сколихнула націю, підняла на надзвичайно високий щабель національно-патріотичну свідомість. Патріотичне виховання в українському суспільстві залишається першочерговим як для держави, так і для системи освіти в цілому.

Формування свідомості військових традицій в сучасної молоді необхідно розпочинати з таких елементів, як відродження пошани та любові до Бойового Прапору, герба, гімну як символів державності та соборності України. Потрібно докладання всіх зусиль, щоб відродити і зберегти славні національні військові традиції, бо тільки гідна своєї спадщини людина може бути надійним захисником Батьківщини.

Національні військові традиції, які виконують значні виховні функції, можуть і повинні впливати на формування здорового морально-психологічного клімату в здобувачів освіти, працювати на підтримання та підвищення боєздатності українських Збройних Сил.

Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття, що набуває особливого, піднесеного значення. Саме виховання національних почуттів і патріотизму за допомогою відповідних заходів, історичної освіти, святкування визначних дат, популяризація національних міфів та символів; участь в різноманітних громадських акціях патріотичного змісту є одним із основних засобів згуртування майбутнього покоління українців.

Сухомлинський писав: «Гуртки – важлива форма виховання підлітків. Цінність гурткової роботи полягає в тому, що кожен може протягом тривалого часу випробувати свої здібності, задатки, пробувати в конкретній справі свої схильності, знайти улюблену роботу. Без гуртків, в яких вирує допитлива думка, не можна уявити ні інтелектуального, ні емоційно-естетичного виховання. Кожен гурток – центр творчої праці повноцінного інтелектуального життя».

В центрі діють гуртки «Спадкоємці», «Майстриня», «Вокальний», «Технічний», фотовідеогурток «Всесвіт» (Додаток 3), спрямовані на залучення гуртківців до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової науки і культури. Воно здійснюється на всіх етапах освітнього процесу в закладі, забезпечує всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість.

Практичний психолог центру Л. Бабаєва проводить зі здобувачами центру щотижневий факультатив «Життєва компетентність особистості» (Додаток 4). Дана програма ставить за мету формування у юнаків та дівчат життєво необхідних знань, практичних умінь і навичок, особистісних цінностей, ідеалів, переконань, які сприятимуть особистісному становленню та розвитку, допоможуть розібратись в складних життєвих ситуаціях, зробити усвідомлений вибір, навчитись керувати своїм життям. Зважаючи на сьогодення, складність, що вихованці у більшості працюють дистанційно ми, педагогічний колектив продовжуємо взаємодіяти з учнівською молоддю. Так, крім вивчення загальних дисциплін, спеціальних предметів активно взаємодіємо під час факультативних занять в синхронному та асинхронному режимі, тому на часі вибір правильних методів роботи з учнями - це і тренінги «Коли світ на межі змін: стратегії адаптації», години спілкування «Толерантність: вимога часу» і т.д.

$C:\Users\User\Downloads\9.jpg$ Ми віримо, що в недалекому майбутньому тематичні виховні години «Ми - за мир» будуть проходити у дружньому колі, щоб ще раз нагадати про цінність і необхідність збереження миру, благополуччя та взаєморозуміння!

2. Ти – крапля, а з крапель – океан.

Ми знаємо: те, що ми робимо, — як крапля води в океані.

Але без цієї краплі океан був би меншим.

Мати Тереза

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями тощо, а в кінці XX століття – волонтерами…

Багато хто замислюється сьогодні, як допомогти збудувати справедливіше і рівноправніше суспільство. Одні активно намагаються пропагувати соціальну справедливість і підвищувати свідомість, а багато хто роздумує, як змінити своє щоденне життя, щоб ця зміна була доброю і тривалою.

Нам часто здається, що життя - нескінченно довга дорога, де можна завжди встигнути звернути свої помисли до добра, але таке враження дуже оманливе. Саме тому вже сьогодні потрібно поспішати робити добрі вчинки, наповнюючи своє життя та життя оточуючих особливим сенсом, щоб наприкінці дороги не шкодувати про втрачені можливості… Добре бути патріотом, волонтером, благодійником.

Волонтерська діяльність має неоціненне значення!

Щороку спектр благодійної діяльності здобувачів освіти та працівників ДНЗ «Богуславський центр професійно-технічної освіти» широкий: це особи з особливими освітніми потребами, літні люди, багатодітні сім’ї та сироти, учні центру в родині яких є військові, внутрішньо переміщені особи з числа наших здобувачів. З іншого боку, волонтери – організатори й учасники благодійних акцій, спортивних змагань, мистецьких фестивалів, заходів, пов’язаних з охороною довкілля чи збереження культурної спадщини обласного, місцевого рівнів. Наприклад, долучалися щорічно до Всеукраїнської акції «Серце до серця», до Всеукраїнської благодійної акції «Добро жменями» з нагоди Міжнародного дня волонтера (збір пластмасових кришечок для використання у виготовленні протезів для інвалідів АТО).

В умовах сьогодення ще один крок до виховання громадянської свідомості – участь у проведенні Національним банком України благодійної акції «Смілива гривня». Учнівський колектив ЦПТО зібрали кошти та перерахували за реквізитами на допомогу Збройним Силам України

(Додаток 5).

3. Надійний захист починається з надійного тилу.

В моді залишається добро.

Добро ціни ніколи не втрачає,

Щоб у душі завжди було тепло –

Творіть добро, якщо його немає.

Надійний захист наших військових починається з жіночих рук в тилу. Так вважають працівниці центру, які ще в серпні цього року розпочали акцію «Шкарпетки для військових». Долучитися до акції та зігріти захисників може кожен — для цього не обов'язково потрібно вміти в'язати шкарпетки. Можна принести теплі шерстяні нитки. Де брати нитки? Звісно, їх можна купити в магазині, а можна розпустити старі светри, які є ледь не в кожному домі. А ті, хто вміє в'язати шкарпетки, можуть прийти, взяти нитки додому та сплести свою теплу пару шкарпеток для ЗСУ.

Шкарпетки у військових — це витратний матеріал. Вони в окопах не мають змоги випрати їх, тож дуже часто шкарпетки з магазину є одноразовими — військові носять їх, скільки це можливо, а потім викидають. В'язані вручну шкарпетки мають іншу мету. Вони для того, щоб коли військовий матиме час на відпочинок чи на якусь годину для сну, міг перевдягнутися в теплі шкарпетки, знявши взуття з ніг, які за день могли замерзнути та промокнути.

Патріотизм – це не просто відчуття, це – дія, спрямована на зміни. І розпочати ці зміни потрібно із себе.

Чим сильніше молодь відчуватиме зв'язок часу, минулого і майбутнього, зв'язок своїх особистих інтересів з інтересами Вітчизни, тим більше здатна вона буде сприймати все краще, що створене попередніми поколіннями, і прогресивне, що принесла незалежність, тим краще вона уявлятиме свою роль у здійсненні завдань визволення й розбудови України. Саме цим керується у своїй роботі керівник гуртка «Майстриня» Кулик Оксана Михайлівна. Тому вона залучає здобувачів освіти Богуславського центру професійно-технічної освіти до волонтерської діяльності, до виготовлення речей та побажань бійцям ЗСУ.

Ми вкладаємо у кожну річ частинку нашої душі. «Може, то й не стратегічні речі, але ми відчуваємо зв’язок із нашими військовими. Живемо із відчуттям, що нашою скромною працею наближаємо світлий день Перемоги» - кажуть учасники акції.

Спільними зусиллями гуртківців і працівниць центру було вив’язано і передано у волонтерський штаб та на передову близько 50 пар теплих шкарпеток. І вони на цьому не зупиняються!

«Нехай всі захисники України відчувають вдячність та повагу тих, кого вони захищають! Ми щиро дякуємо нашим бійцям за подвиг, мужність і героїзм! Пам’ятайте, Вас чекають вдома!» - кажуть гуртківці.

Кожен з українців теж може долучитися й відправити часточку тепла українським захисникам. Виготовити власними руками прості речі, які зможуть в осінню непогоду зігріти й зміцнити наших захисників.

4. У кожній паляниці – частинка душі.

Все починається в житті з малого:
З зернини – хліб, з промінчика – зоря!..

Україна – з часів хліборобна країна. Українське селянство вміло і ростити хліб, і випікати смачні паляниці.

Слово "паляниця" стало сьогодні своєрідним "паролем", за допомогою якого українці, зокрема військові, відрізняють "своїх" від "чужих". До війни його лише зрідка можна було почути від пересічного громадянина, а зараз деякі використовують це кодове слово цілком серйозно.

Улюблений ще із дитинства запах та смак свіжоспеченого хліба… А кожний кондитерський виріб, наче витвір мистецтва, дбайливо створений руками пекарів. Саме тому майстри виробничого навчання і учні напрямку підготовки громадського харчування та обслуговування для підтримки бойового духу українських воїнів підготували хлібобулочні та кондитерські вироби, прикрашені українською символікою.

Для втілення обласного пошукового професійно-соціального проекту «Наближаємо перемогу разом: українська символіка у виробах для потреб ЗСУ» були випечені буханці хліба прикрашені народною символікою з прісного тіста.

«Шановні наші захисники! Ми хочемо пригостити вас хлібом, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, щоб у всі часи на українському столі лежала, немов сонце, кругла паляниця» - кажуть наші кухарі.

$E:\ПРОЄКТ\Проєкт 2022\20221026_114056.jpg$

5. Ласощі, які підіймають патріотичний настрій.

Маленькі речі, які ви робите з великою любов’ю,

змінюють світ. Пам’ятайте про це!

Сьогодні, коли російська армія намагається стерти з лиця землі цілі українські міста, світ навколо нас набуває величезної символічної ваги. Реальність сьогодення, яка стає історією завдяки героїчності і стійкості Захисників України. Дуже важливо надавати підтримку захисникам України в такий нелегкий та скрутний час, адже нашим героям потрібно знати, що про них турбуються, в них вірять, ними пишаються ті, кого вони захищають.

Українці завжди могли знайти точки опори, навіть під час найважчих періодів історії. Саме вони додають нам впевненості у нашій Перемозі.

Також український народ відомий своєю добротою та гостинністю, особливим гумором, національними звичками та гарними патріотичними символами. Багато з таких символів зручно розмістилися на медовому печиві, які висловлюють щирість та багатогранність української душі. Ці витвори мистецтва виготовили умілі руки майстрів виробничого навчання та здобувачів освіти центру.

$E:\ПРОЄКТ\Проєкт 2022\20221026_112629.jpg$

Оригінальні ласощі не лише смачні, а й підіймають патріотичний настрій.

РОЗДІЛ III Комунікація і передача військовим

Зберегти в душі і серці милосердя – ось головний меседж проєкту «Наближаємо перемогу разом: українська символіка у виробах для потреб ЗСУ», який ми прийняли і з успіхом виконали!

Пишаємось тим, що учнівський і педагогічний колективи Державного навчального закладу Богуславський центр професійно-технічної освіти долучились до корисних справ, пов’язаних із подіями, що відбуваються в країні зараз, а саме допомогти захисникам України. Передаючи смаколики, носки чи листівки на фронт, ми прагнемо подарувати нашим воїнам часточку домашнього тепла, надії, нашу подяку.

Ще заплановано безліч варіантів як допомогти, і як тільки вдається виконати попередній задум, то приходить наступна ідея, і не одна. А кожен з нас може робити свій посильний внесок, щоб найбільша і найсвітліша мрія українців здійснилася якнайскоріше. І нехай це найменше, що ми можемо зробити для нашої перемоги, але хто як не ми?

Хотілося б побачити нашу Україну сильною, незалежною, процвітаючою державою, громадяни якої пишаються, що вони українці», – краще не скажеш, бо наше майбутнє та майбутнє нашої Батьківщини залежить від думок і, звичайно ж, дій та докладених зусиль кожного з нас. Віримо у Бога, довіряємо ЗСУ!

ВИСНОВОК

Під час проекту «Наближаємо перемогу разом: українська символіка у виробах для потреб ЗСУ» педагогічні працівники Богуславського центру професійно-технічної освіти через посильну допомогу підтримали моральний дух та настрій українських воїнів; а також сприяють вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, національної самобутності, готовності прийти на допомогу, розвивати професійні навики майбутніх кваліфікованих робітників через реалізацію національних ідей у виробах та послугах повсякденного вжитку.

Тільки добро збереже чарівний світ нашої землі. На ньому тримається все людство! Волонтерська діяльність має неоціненне значення. Ми ще раз переконалися, що український народ – добрий, розумний, невтомний, щирий і дуже завзятий. Якщо вже за щось узявся, то обов’язково доведе це до кінця. І це чи не перша причина, незважаючи на всі невеселі, скорботні новини, порадіти у важкі для нашої держави дні. А ще привід стати поруч, підставити плече, щоб разом творити ще більше добра для тих, хто зараз так його потребує. Коли кожен із нас буде добрим і милосердним, справедливим, щирим, буде жити за правилами людяності і добра, наше спільне життя і майбутнє буде щасливим і прекрасним. А наша рідна Україна стане вільною, багатою і незалежною державою.

Все буде Україна!

Список використаних джерел

1. Як українці в давнину святкували День Святого Миколая та чи існував він насправді? Рецепт традиційних пряників. Українське радіо. http://www.nrcu.gov.ua/news.html?newsID=97474

2. Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти https://zakinppo.org.ua/vikhovuemo-patriotiv-ukrajini

3. Оригінал статті - на сайті Українського кризового медіа-центру: https://uacrisis.org/uk/galyna-shymanska-likarka-i-volonterka-moye-mistse-tut-v-ukrayini.

4. Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.53

5. Олег Чарновський. Українська народна скульптура. Львів. Вища школа, 1976. 144 сторінки.

6. Сайт «Бібліотека українського мистецтва» https://uartlib.org/

7. Зюбровський А.І. «Народні традиції випікання хліба в українців наприкінці ХІХ — початку ХХІ століття (за матеріалами Південно-Західного історико-етнографічного регіону)» Наукова думка 2018 – 245с.

8. Сайт НУШ https://nus.org.ua/articles/yak-organizuvaty-patriotychne-vyhovannya-30-idej-porad-i-resursiv/