Виховна година "До Дня Матері"

Ми  матір називаємо святою!

Мета: розширити знання учнів про традиції святкування в світі Дня матері; ознайомити з віршами піснями, легендами, які уславлюють матір – берегиню людського роду;виховувати любов до рідної мами, повагу до матері-жінки.
(Зал святково прикрашений, позаду напис: «Ми матір називаємо святою». Звучить пісня про маму. Виходять ведучі: хлопець та дівчина.)
Ведучий:
Ось і травень, ясний травень Празниково землю вбрав
В одяг свіжий та яскравий Із рясних зелених трав.
Учитель: У травні, коли прокидається природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить нам свято матері. Воно прийшло до нас зі Сполучених Штатів Америки. У молодої американки Ани Джарівс раптово і передчасно померла матір. Дівчина боляче переживала смерть Анна звернулася з листами до Президента Америки та конгресменів з пропозицією раз на рік, навесні, вшановувати матерів. У 1914 році конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята – Дня матері. В Україні вперше це свято відзначили на Галичині в 1929 році.
Читець
Чи є в світі що світліше? Чи є в світі щось світліше, Як мамині очі,
Що все зорять над дітками Вдень і серед ночі? Чи є в світі щось миліше,
Як мамині руки, Що працюють для дитини, Щиро, без принуки?
Чи є в світі що щиріше, Як серденько мами, Яке б’ється для дитини
Днями і ночами? Чи є в світі що дорожче,Як мама кохана,
Що трудиться для дитини Від ночі до рана?
Ведуча: Материнство… Святе і прекрасне, оспіване поетами, увінчане художниками. В усі віки жінка-мати була захисницею, добрим ангелом домашнього вогнища. Її мудрість поважали в сім’ї, в її порадах знаходило спокій зранене і знеболене синівське серце.
Ведучий: Ми звеличуємо святу материнську любов, натруджені мамині руки, найчутливіше серце, в якому ніколи не згасає любов. Для любих матусь ми підготували казкову виставу «Серце матері». СЕРЦЕ МАТЕРІ (Звучить весела мелодія. Дівчинка в костюмі пташки дістає з гнізда яєчко, роздивляється його й ніжно кладе назад.)
Пташка. От я й дочекалася світлого дня:
Шкаралупу сьогодні проб’є пташеня!
Скоро вийдуть на світ дитинчата мої,
Буде щастя і радість у нашій сім’ї!
Мої любі! На хвильку залишу я вас,
Вашій мамі водиці напитися час.
(Пташка знову бере двоє яєць, цілує їх, кладе до гніздечка і, змахуючи руками-«крильми», віддаляється. Звучить музика. До гнізда прямують хлопчик і дівчинка. У дівчинки руках букетик квітів.)
Дівчинка. Он пташка злетіла! Там, певно, гніздечко…Так, дійсно! Дивись, тут маленькі яєчка! Гарненькі які! Я візьму їх собі. Як хочеш одне подарую тобі.
(Дає одне хлопчикові)
Пташка. ( вертається і розпачливо змахує руками)Залиште яєчка! Куди ж ви, куди?!Ну хто міг чекати такої біди?То ж діти мої! То надія моя!Віддайте, благаю! Благаю вас я!
Дівчинка. (Озираючись на пташку)
Кумедна пташина! До нас причепилась…За нами летить… Ой, яєчко, розбилось…
(Озираючись на пташку, дівчинка впустила одне яєчко додолу. Пташка, опустивши крила, сідає, бідкається. )
Хлопчик. Розіб’ємо й друге!(Кидає яйце.)
Пташка. (Схоплюється)Не треба! О, ні…Які ви жорстокі! О, горе мені…Як стогне, як плаче пташине серденько…Мої сизокрилі! Мої ви рідненькі…
(Звучить музика. Діти йдуть лісом, а пташка зникає)
Дівчинка. А пташка нас облишила, відстала…
Хлопчик. (Занепокоєно, озираючись.)
Здається, ми з тобою заблукали.
Куди йти далі, просто невтямки…
(Тут до них наближаються з різних сторін лісові духи – троє хлопців у плащах, на яких нашито листя, шишки. У них кумедні капелюхи, з нашитими шишками, жолудями та листям.)
Лісові духи. (Сердито.) Це ми вам усі заплутали стежки!
Хлопчик. Ви хто?
Лісові духи. Ми духи лісові: Ох, Ух і Ах!
На злих людей наводимо жах!
Дівчинка. А ми не злі…
Лісові духи. Воду чому з гніздечка
Взяли та ще й розбили два яєчка!
Розбили серце матері-пташині,
Яка від горя гірко плаче нині!
Хлопчик. Ми не хотіли…
Правда, ми не знали...
Ми просто так яєчка ті дістали…
Дівчинка. Пробачте нас, будь ласка… ми не злі.
Ми просто недосвідчені, малі…
Лісові духи. (Невблаганні.) Ми за жорстокість покарали вас!
Провину вам спокутувати час! (Ідуть геть.)
Діти.
– Що нам робити, брате?
– Невтямки.
– Настане ніч, і нас з’їдять вовки…
І мама буде плакати за нами,
як пташка за своїми дітлахами…
Пташка. Фіть, фіть!
Вперед, за мною йдіть!
Хлопчик. Дивись, пташина щось нам гомонить!
Пташка. Фіть, фіть!
Ідіть за мною, йдіть!
Хлопчик. Вона нас кличе, кличе за собою!
(Звучить запис пташиного співу, потім музика. Діти прямують за пташкою.)
Хлопчик. Нарешті стежка!
Бачиш, вона ось!
Нам все-таки знайти її вдалось!
Дівчинка. Це пташка нам стежину показала.
Ми скривдили її – вона нас врятувала!
Спасибі, пташечко! Пробач нам, прощавай!
Хлопчик. Нам дуже соромно…Пробач.
Нам жаль. Бувай.
(Діти йдуть. До пташки підходять лісові духи. Звучить сумна мелодія.)
Лісові духи.
– Ми так старалися, заплутали стежини.
– Щоб не дійшли ті вбивці до хатини.
– Навіщо ж їх сама ти врятувала?
Нехай би в лісі ночували!
Пташка. Я бачила біду на власні очі,
І горя їхній матері не хочу…(Встає й повільно залишає сцену.)
Лісові духи. (Звертаючись до залу.)
– Це казка. Вона трішечки сумна.
Нас доброти й любові вчить вона.
– І людяності вчить, вчить шанувати
Ті почуття, що має в серці мати.
– Це казка. Та, будь ласка, у житті
Не кривдіть матерів! Вони святі!

Ведучий. Мама, матуся… Це одне із найпрекрасніших слів на Землі, перше слово, яке промовляє людина. Воно звучить усіма мовами однаково ніжно.
Читець:
Найдорожче словоУсього чотири літери
У простому цьому слові,Але скільки в ньому, діти,
Щиросердечності й любові.Слово це відоме змалечку,
Капітану в грізнім морі,Космонавту в синій далечі,
Прикордоннику в дозорі,Загартовує у битві,
Зве на подвиг героїчний.Слово рідне, слово світле,
І таке земне і звичне.Там, де буря понад краєм,
Там, де важко і болюче,Слово це допомагає,
Нібито від щастя ключик.Пропливають хмари грізні,
Небо знов гримить громами,Та одразу сонце світить,
Тільки мовиш слово – мама. (Л.Дейнека.)

Читець:Матінці
Матінко моя єдина!Ти для мене цілий світ!І хоч я мала дитина,
Хоч мені лиш кілька літ,Та тебе матусю мила Я кохаю над життя.
І бажаю: будь щаслива,Наче квітка весняна!  (І.Савицька.)
Читець:Моїй мамі
Мама люба, добра, мила…Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку, Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати – ходиш нишком, Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька – Цілу ніч не будеш спать.
Тож дозволь тобі, рідненька, За усе поцілувати!(М. Познанська)
Читець:Берегиня роду!
Берегиня хати! Берегиня усього сущого на землі!
То матуся мила і кохана, Що життя дала мені й тобі.
Ніжки й ручки ніжно цілувала, Довгі ночі над колискою співала,
Щоб чудово спалося тобі. Не злічить усіх турбот у неньки,
І не будем ми їх рахувать, Лиш обнімемо її гарненько
Й до землі поклонимось низенько!
Читці:Бойова нічия
Мама із татом збираються в гості . Так, поспішаючи всюди і скрізь,
Навперегони Сергійко і Костик Причепуряти маму взялись.
– Хто з нас прудкі ший : Я чи мій братик?
– Хто з нас меткіший: Брат мій чи я?
Кожен старається не відставати, Тільки виходить усе нічия.
Костик – панчоху, Сергійко – панчоху. Той чобіток, і браток – чобіток.
– Як пререгнать мені Костю? Хоч трохи!.. – Тільки б Сергійко відстав! Хоч на крок!..
Костик – сережку, Сергійко – так само, По рукавичці приносять брати.
Ось попросила хлопчиків мама Хустку найкращу їй принести.
Разом побігли. Разом схопили. Тут би й погодитись їм: нічия.
Тільки ж куди тобі! Тягнуть щосили: – Я взявся перший! Ні , перший був я!
От і несуть вони мамі хустинку: Цей половинку. І той – половинку.  (В.Маруга)
Ведуча. У кожного з нас є мама. Навіть у наших матусь. Сива, лагідна, мудра бабуся. Хто ще вміє так цікаво розповісти казку, дібрати ласкаве слово, дати мудру пораду. Тож не дивно, що серцем своїм ми тягнемось добабусі.
Ведучий.

З радісним святом вітаємо

Наших бабусь дорогих.
Від щирого серця бажаємо,

Щоб було щастя у них.
Читець.
Бабусю моя дорогенька,Матуся моєї матусі,
Присядь біля мене близенько,Я ніжно отак пригорнуся.
Накину тобі я на плечіХустину тепленьку пухову.
Як гарно з тобою малечі!Бабусю, завжди будь здорова!
Дай руки твої поцілую,Що ніжно голівку ласкали.
Ці руки старенькі і вправні.Все вміють ці руки робити:
Хустиночки вишити гарні,Сніданки й обіди варити.
На очі твої подивлюся,Як сяють вони променисто!
Як добре, коли у бабусі Посмішок грає намисто.
Учитель. Ми з дітьми подумали, а чому б нам не влаштувати конкурс «Найкраща мама». Діти відповідали на запитання анкети.
Настав час вас познайомити з мамами-рекордсменками. Отже:
Найчастіше сміється мама
Солодке найбільш любить мама і т.д.
Наступає урочистий момент – чия ж мама одержить звання «Найкраща мама»?(Звучить урочиста музика.) Звання «Найкраща мама» надається… усім мамам! 

Конкурс для мам.
Із зав’язаними очима мамам потрібно знайти свою дитину. Учні стоять кругом, мами – в центрі круга. Дається музичний фон. Запрошуються три мами.
Учитель . Сьогодні під час свята всі найкращі слова були присвячені матері. Коротке це слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Ціле її життя – любов до своїх дітей. Ціле її життя – це терпіння, самопожертва. Прийміть від щирого серця пісню «Квіти для мами» та невеличкі сувеніри виготовлені вашими діточками.
Звучить пісня «Квіти для мами»
1.Чом сьогодні мама сяє, Звеселя у домі всіх. Завинила я, не лає,Скрізь її лунає сміх.
Чи якесь настало свято, Чи подію ждуть якусь.То приніс для мами татоГілку ніжного бузку.
Приспів:
Квіти для мами радість,Квіти для мами диво.Квіти в руках у мами,Значить вона щаслива.
2.Є таємна мрія в мене –По конвалії піти,І тобі, кохана нене,Прямо з лісу принести.
Ніжно рук твоїх торкнуся,І букет тобі віддам.Будь завжди моя матуся,І весела й молода!
Ведучі. Дорогі матусі! Від усієї душі бажаємо вам доброго здоров’я і нев’янучої краси!
Нехай у ваших домівках панує спокій і затишок. Нехай ваше життя буде безхмарним, а доля – щасливою.