Виховна година. ТАРАСОВА ДОЛЯ – ТО ПРАВДА ЖИВА. (6 клас)

Мета. Ознайомити учнів з життєписом великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. Виробляти в учнів уміння зв’язно висловлювати свої думки. Розвивати  акторські здібності в декламуванні віршів. Продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет, до історії України.

Оформлення. Святково прибрана сцена. Портрет Тараса Шевченка, рушники. Біля сцени стіл з творами Т.Шевченка.

Хід виховної години

Ведуча 1. Україна… В одному вже тільки цьому слові бринить музика смутку і жалю. Україна-країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її.

Україна-це тихі води ї ясні зорі.

Пісня у виконанні учнів «Україна-це я…»

Ведуча 2. Україна-це край, де широка і довга стрічка Дніпра оперізує  жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце.

Хто бував в Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садах, і весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть, і усі соловейки защебечуть.

Танець у виконанні учнів під українську пісню.

Ведуча 1. В похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем

(Входить молода мати з немовлям на руках)

Мати: Сину мій, прости, що доля твоя буде тяжкою, бо народжений ти невільником – кріпаком. Сину мій, моя дитино! Яким воно буде, твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, свою господу, стріху над головою

Ведуча 2. Кажуть в народі: весна дарує всім життя, в природі все прокидається, оживає, молодіє. А людині весна дарує мрії, віру в щасливе майбутнє.

Щороку в березні до нас

Значний приходить час

Це ж народився наш Тарас

Творець палких пісень.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Своїми босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Сценка

 (Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).

 Ведуча 1: І мати кинула цей світ

Як мав Тарас лиш десять літ.

Потім два роки не привало,

Ще й батька рідного не стало.

Ведуча 2. Зостався круглий сирота

І гірко попливли літа.

Ходив, шукав що було сили,

Людей, щоб добра навчили.

Сценка

Учениця.

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було…

Оксанка. Чом же плачеш ти? Ох дурний Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй ти читаєш, найкраще за всіх Тарасику, адже кажуть найкраще від усіх співаєш, ще й кажуть малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге є малярем.

Оксана. І ти розмалюєш нашу хату?

Тарас. Еге є. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні я не ледащо. Я буду таки малярем.

Оксанка. Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питоньки хочуть!

 

Ведуча 1. Тарас мріяв про малювання.Знайшов – таки одного маляра,який погодився взяти його в науку, проте Тарасові треба було отримати дозвіл від пана Енгельгарта.

Сценка

Тарас:

 – Пане управителю, я до вас! Я дуже хочу вчитися малювати і дяк з Хлипнівки погодився взяти мене в учні.Я прийшов, щоб ви дозволили й документа дали.

Управитель:

 – А батьки в тебе є ?

Тарас :

– Ні,померли ,сам я.Так дасте документа ?

Управитель:

 –Якого документа ? Дурниці ! Оце я одержав листа від пана, йому саме таких хлопців , як ти , треба в козачки набрати.

Тарас:

 – В козачки !? Які козачки ??

Управитель :

– А такі козачки ,пан уже знає.Так що я тебе до кухаря нашого пошлю.

Тарас:

 – Пане управителю...я хочу на маляра вчитися...

Управитель:

 – Ну,годі там базікати ! Одведіть його до кухаря .

Учень  декламує вірш Т.Шевчека  « Доля»

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом,братом і сестрою
Сіромі стала.Ти взяла
Мене,маленького ,за руку
І в школу хлопця одвела
До п"яного дяка в науку.
"Учися ,серденько,колись
з нас будуть люде ",-ти сказала.
А я послухав ,і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде?

Ведуча 1: Охота до малювання не покидала його.Пан сварив його,тяжко карав,лютував.Виїжджаючи до Петербурга, взяв його з собою.Один з видатних митців дорадив панові віддати хлопця в науку до Ширяєва.

Ведуча 2. У Петербурзі пощастило Тарасу познайомитись зі славними художниками і письменниками, які зібрали гроші і 22.квітня 1838 року викупили його з кріпацтва.

Танець  під пісню на слова Т.Шевченка

Ведуча 1. Життєвий шлях Шевченка був дуже важким. Ви тільки вдумайтесь у ці цифри!: із прожитих ним 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, без права писати і малювати.

Ведуча 2. 3 роки з гаком поет провів під постійним наглядом поліції, і лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя. Але великий поет понад усе любив свою Україну.

Учні декламують уривок з послання «І мертвим, і живим..» (фрагмент від слів"І смеркає..."до слів...

1. … Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

2. Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

3. Сади рясні похилились,

Тополі поволі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

Пісня на слова Т.Шевченка « Тече вода з під явора» у виконанні учнів

1.До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає вірші його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

Як вівці він пас – ще малий був хлопчина,

А виріс – великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься «Кобзар»

2.Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З портрету ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш батько, великий Тарас.

3.Ти зорею сяєш у прийдешнім віку,

Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас

4.Твій голос – повнить пшеничний колос,

Бо те, за що ми жили і боролись, -

Твій сон щасливий, зоря твоя,

Велика, вольна, нова сім’я…